Постанова від 18.08.2025 по справі 917/1000/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2025 року м. Харків Справа №917/1000/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

позивача (в режимі відеоконференції) Лєщинський К.Д. (адвокат), свідоцтво ПТ№1653 від 28.03.2017 року, ордер серія ВІ№1253997 від 29.10.2024 року;

відповідача не з`явився;

Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (в режимі відеоконференції) Юлдашев Ю.М., виписка з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ від 15.05.2025 року, довіреність від 05.10.2022 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» (вх.№1626П/1) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.06.2025 у справі №917/1000/23

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» на бездіяльність державної виконавчої служби по справі

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн», вул. Алмазова Генерала, 18/7, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 43231355

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ», вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 42225136

про стягнення 126014076,52 грн,-

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» про стягнення заборгованості в розмірі 126014076,52 грн, з яких: 97899228,54 грн - основна заборгованість, 22801268,20 грн - пеня, 1368991,15 грн - 3% річних, 3944588,63 грн - інфляційні втрати за договором про участь у балансуючій групі №БГ-14/03/22 від 14.03.2022 року.

Рішенням суду першої інстанції від 25.07.2024 року закрито провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 48324966,55 грн. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» 49574261,99 грн - основної заборгованості, 6840380,46 грн - пені, 1368991,15 грн - 3% річних, 3944588,63 грн - інфляційних втрат за договором про участь у балансуючій групі №БГ-14/03/22 від 14.03.2022 року та 939400,00 грн - витрат по сплаті судового збору. Видано наказ після набрання рішенням законної сили. В іншій частині позову відмовлено.

На виконання рішення суду видано відповідний наказ від 03.09.2024 року.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» задоволено частково; рішення Господарського суду Полтавської області від 25.07.2024 року у справі №917/1000/23 скасовано в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 6840380,46 грн, в іншій частині залишено без змін.

09.06.2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» за вх.№7601 надійшла скарга на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій скаржник просив суд:

- визнати бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни незаконною;

- зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олену Грайровну усунути порушення та перерахувати стягувачу стягнуті з боржника кошти на виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.06.2025 року у справі №917/1000/23 (повний текст складено 07.07.2025 року, суддя Погрібна С.В.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» у задоволенні скарги на бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.06.2025 року у справі №917/1000/23 та ухвалити нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» задовольнити визнати бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни незаконною, зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олену Грайровну усунути порушення та перерахувати стягувачу стягнуті з боржника грошові кошти на виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/1000/24 від 03.09.2024 року.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що 16.10.2024 року державним виконавцем з рахунків боржника списано кошти в сумі 870146,68 грн, які станом на сьогоднішній день знаходяться на спеціальному реєстраційному рахунку з обліку депозитних сум Мін`юсту. При розгляді справи суд не розглядав і не надав жодної оцінки доводам позивача щодо обов`язку державного виконання розподілити стягнуті кошти відповідно до статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» та безпідставності зберігання стягнутих грошових коштів боржника на спеціальному рахунку виконавчої служби. Перерахування вже стягнутих коштів є адміністративно-фінансовою дією, а не процесуальною виконавчою дією і як зазначено пунктом 13 Розділу VII Інструкції виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує розпорядження яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.06.2025 у справі №917/1000/23. Встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи (матеріали оскарження) №917/1000/23.

Вказана ухвала суду була направлена зареєстрованим учасникам справи до електронного кабінету користувача у підсистемі електронний суд і доставлені їм 23.07.2025 року.

Від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9280 від 29.07.2025 року), в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Як вказує виконавець, оскільки ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» відповідає сукупно всім критеріям визначеним пунктом 10-4 розділу ХІІІ Прикінцевим та перехідним положенням Закону України «Про виконавче провадження», 21.05.2025 року винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій. Щодо перерахування на рахунок ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» стягнутих з боржника коштів в сумі 870146,68 грн, які знаходяться на спеціальному реєстраційному рахунку з обліку депозитних сум Мін`юсту, зазначає, що оскільки на момент відкриття виконавчого провадження та відповідно стягнення коштів, вже існували підстави для зупинення вчинення виконавчих дій встановлені пунктом 10-4 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень, питання перерахування коштів стягувачу буде вирішено після усунення підстав зупинення вчинення виконавчих дій.

05.08.2025 року матеріали справи (матеріали оскарження) №917/1000/23 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 18.08.2025 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник виконавчої служби проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Враховуючи, що суд повідомляв учасників справи про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін, а також те, що явка представника відповідача не була визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за його відсутності.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Доводи скарги зводяться до необхідності надання оцінки бездіяльності державного виконавця по виконанню наказу, а саме чи має місце з боку державного виконавця бездіяльність та чи є вона неправомірною. За тверджень скаржника бездіяльність державного виконавця полягає у не розподілі коштів, які списані з рахунку боржника на рахунки стягувачів.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Щодо наявності обставин знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з преамбулою Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» суб`єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем.

Пунктом 1.43 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що учасник/член платіжної системи (далі - учасник платіжної системи) - юридична особа, що на підставі договору з платіжною організацією платіжної системи надає послуги користувачам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги.

Згідно з пунктом 11.4 статті 11 цього Закону для проведення переказів через систему міжбанківських розрахунків Національного банку України банки-резиденти, Державна казначейська служба України, Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках відкривають рахунки в Національному банку України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Державна казначейська служба України (Казначейство України) є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

Згідно з пунктом 1.8 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 №758 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2012 за №1206/21518, розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється органами Казначейства відповідно до умов договорів та додаткових договорів між органом Казначейства і клієнтами (додатки 1, 2 до цього Порядку).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин 1, 3, 5 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

Частина 1 статті 44 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.

В силу вимог підпунктів 12.1-12.2 пункту 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція №512/5) органи Державної виконавчої служби мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках. Розрахунки з таких рахунків здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих державними виконавцями сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок органу ДВС.

Положеннями підпункту 12.12 пункту 12 зазначеної Інструкції закріплено, що у разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, державний виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов`язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача).

Крім того, згідно підпункту 12.13 пункту 12 Інструкції №512/5 після цього не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів готує одне розпорядження (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу ДВС із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу ДВС. Указане розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається особі, відповідальній за ведення книги обліку депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні.

Відповідно до підпунктів 12.15, 12.18, 12.21 пункту 12 цієї Інструкції підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється особою, відповідальною за ведення книги, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня отримання розпорядження державного виконавця. При перерахуванні коштів, які належать стягувачу - юридичній особі, списання коштів з відповідних рахунків органу ДВС здійснюється на підставі платіжних доручень. Платіжне доручення підписується керівником органу ДВС та особою, яка уповноважена на ведення відповідного рахунку органу ДВС.

Поряд із цим, відповідно до приписів ст. 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до пункту 1.39 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» списання примусове - це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктами 5.1-5.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 №22, відповідно до статті 1071 ЦК України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом. Примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі (орган державної виконавчої служби) на підставі виконавчих документів, установлених законами України.

Аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що зазначені дії засвідчують платіжний, розрахунковий характер відносин, що виникають між органами Державної виконавчої служби, Казначейства, боржником та стягувачем.

Разом з цим, слід врахувати, що в даному випадку виконавець, хоча й від імені держави, однак діє «саме в інтересах стягувача» задля виконання судового рішення, яке постановлено на користь останнього, тобто, стягувач фактично наділяє виконавця своїм правом на одержання належних йому грошових коштів, а виконавець на цей період стає «отримувачем» таких коштів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18 та від 11.02.2020 у справі №927/206/19.

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби. З моменту надходження коштів на рахунок виконавчої служби починається стадія розподілу коштів. Оформлення розпоряджень, погодження цих розпоряджень, направлення до казначейської служби є діями, які вчиняються на стадії розподілу коштів, стягнутих з боржника, а проведення таких дій регламентується Інструкцією №512/5 та є певним технічним елементом процедури розподілу коштів.

Наразі, стягнуті грошові кошти з боржника знаходяться на спеціальному рахунку виконавчої служби і за приписами Інструкції, та як було встановлено у постанові суду від 26.05.2025 року у даній справі, стягнуті кошти не підлягають поверненню боржнику.

Пунктом 17 розділу ІІІ Інструкції визначено, що за наявності обставин, передбачених статтею 34 Закону, виконавець виносить постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, крім випадків, визначених Законом.

Пункт 18 визначає, що зупинення вчинення виконавчих дій, відкладення проведення виконавчих дій, відстрочка або розстрочка виконання рішення не є підставами для скасування раніше вжитих заходів щодо примусового виконання рішення.

Пункт 13 Розділу VII - розподіл стягнутих з боржника грошових сум здійснюється в порядку, визначеному статтею 45 Закону. У разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує одне розпорядження (додатки 6, 7) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби. Розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається відповідальній особі, копія залишається у виконавчому провадженні.

Статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Враховуючи зазначені положення законодавства перерахування вже стягнутих з боржника грошових коштів, які перебувають на спеціальному рахунку виконавчої служби, стягувачу не є виконавчими діями в розумінні Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, та зокрема статей 1, 34, 45, п. 10-4 Закону України «Про виконавче провадження».

Перерахування вже стягнутих коштів є адміністративно-фінансовою дією, а не процесуальною виконавчою дією і як зазначено пунктом 13 Розділу VII Інструкції виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує розпорядження яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу.

Колегія суддів вважає, що не вчинення дій по перерахуванню коштів, які не можуть бути повернуті боржнику і їх знаходження на відповідному рахунку виконавчої служби у зв`язку з зупиненням виконавчого провадження, призводить до порушення інтересів та прав як стягувача так і боржника.

Тобто має місце певний конфлікт, оскільки з моменту списання коштів з рахунків боржника, у останнього змінюється облік розміру заборгованості, а саме рахується така обставина як часткове виконання рішення. При цьому, кошти на рахунок стягувачу не надійшли, а отже відсутні підстави вважати, що рішення (заборгованість) є частково погашеною облік заборгованості не змінюється у стягувача. Істотним є те, що рішення є виконаним саме з моменту перерахування коштів стягувачу і отримання останнім їх у розпорядження, а до цього моменту за боржником обліковується прострочена заборгованість.

Не виконання рішення суду про стягнення грошових коштів надає право стягувачу на притягнення боржника до відповідальності за порушення грошового зобов`язання за приписами статті 625 Цивільного кодексу України (нарахування інфляційних втрат та річних). Конфлікт полягає в тому, що не розподіл коштів виконавцем зумовлює наявність права у стягувача проводити відповідні нарахування, хоча за диспозицією норм права - з боржника кошти вже є стягнутими, тобто має місце можливість виникнення у останнього додаткової відповідальності, хоча з його сторони неправомірних дій вчинено не було.

Стаття 129-1 Конституції України гарантує обов`язковість виконання судового рішення.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника та не повинно створювати для стягувача зайвих перешкод і витрат наразі як і для боржника.

Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) у справі у рішенні «Глоба проти України» no. 15729/07 від 05 липня 2012 року зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Велика Палата виснувала, що передбачений ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 339 ГПК України судовий захист прав та законних інтересів, порушених рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, має бути ефективним, зокрема доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосування судом визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця не може відповідати зазначеним критеріям, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження, яка перешкоджає стороні виконавчого провадження реалізувати свої права на виконання остаточного судового рішення, після розгляду судом скарги залишається чинною.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду надала висновок щодо можливості суду не тільки визнавати неправомірними дії чи бездіяльність виконавця, а й скасовувати постанови виконавця і розширила дискреційні повноваження суду під час розгляду скарги на дії/бездіяльність виконавця, адже такий захист права спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення.

Наразі в межах даної справи постановлення про зобов`язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олену Грайровну усунути порушення та перерахувати стягувачу стягнуті з боржника кошти на виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 року запобігає продовженню ствердженого порушення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та не надав належну правову оцінку наявним між сторонам правовідносинам, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» слід задовольнити, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.06.2025 у справі №917/1000/23 скасувати і ухвалити нове рішення, яким скаргу на бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Керуючись ст.ст. 255-256, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.06.2025 у справі №917/1000/23 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким скаргу на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Визнати бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни незаконною.

Зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олену Грайровну усунути порушення та перерахувати стягувачу стягнуті з боржника кошти на виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 року.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачені ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.08.2025 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук