Ухвала від 27.08.2025 по справі 903/1199/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

27 серпня 2025 року Справа № 903/1199/23 (903/849/25) Господарський суд Волинської області у складі судді Шума М. С., розглянувши заяву №903/1199/23 (903/849/25) Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод»

про забезпечення позову до подання позовної заяви

в межах справи №903/330/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Веставтотрейд»

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива»

про банкрутство

встановив: ухвалою суду від 12.12.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива»; визнано кредиторські вимоги ініціюючого кредитора ТОВ «Веставтотрейд» до ТОВ «Еконива» на загальну суму 1536186 грн 24 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів; розпорядником майна ТОВ «Еконива» призначено арбітражного керуючого Кушнірук Юлію Петрівну.

Ухвалою суду від 07.02.2024, серед іншого, визнано грошові вимоги ТОВ «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» до ТОВ «Еконива» на загальну суму 7 147 442 грн 27 коп та зобов`язано розпорядника майна Кушнірук Юлію Петрівну включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у черговості:

- 5 368 грн. вимоги першої черги;

- 3 542 091 грн 19 коп - вимоги четвертої черги;

- 3 599 983 грн 08 коп вимоги шостої черги.

Справа про банкрутство ТОВ «Еконива» знаходиться на стадії розпорядження майном боржника.

25.08.2025 від адвоката кредитора боржника ТОВ «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви.

ТОВ «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» просить суд:

Вжити заходів забезпечення майбутнього позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМ`ЯНКА-БУЗЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОНИВА», ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними, а саме накласти арешт на транспортні засоби, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме на:

- Телескопічний навантажувач марки Massey Ferguson TH.8043, заводський номер НОМЕР_2 , рік випуску 2021;

- Комбайн зернозбиральний марки Massey Ferguson 7244, заводський номер НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , рік випуску 2005.

В обґрунтування заяви ТОВ «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» зазначає про таке:

09.08.2023 Загальними зборами учасників ТОВ «Еконива» було прийнято Рішення, оформлене протоколом, про продаж на користь ОСОБА_1 (Відповідач 2 згідно з позовною заявою, яку має намір подати заявник):

- Телескопічного навантажувача марки Massey Ferguson TH.8043, реєстраційний номер НОМЕР_5 , заводський номер НОМЕР_2 , рік випуску 2021, об`єм двигуна 4400 см.куб за ціною 1 576 606,76 грн;

- Комбайну зернозбирального Massey Ferguson 7244, реєстраційний номер НОМЕР_6 , заводський номер НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 .

09.08.2023 між боржником (ТОВ «Еконива», продавець) та Відповідачем-2 ( ОСОБА_1 , покупець) було укладено договір купівлі продажу № 1/2023 вищезазначеного комбайну.

Згідно п. 2.1., 2.2, 2.3 договору продаж майна вчинено за 504 516,45 грн., а строки та порядок розрахунків визначено протягом 3-х календарних днів з моменту підписання акту приймання передачі транспортного засобу у готівковій або безготівковій формі.

Вищезазначений комбайн був переданий ОСОБА_1 за Актом приймання-передачі від 09.08.2023 до вищезазначеного Договору.

Крім того, 09.08.2023 між боржником (ТОВ «Еконива», продавець) та Відповідачем ( ОСОБА_1 , покупець) було укладено ще один договір купівлі-продажу транспортного засобу № 2/2023, а саме вищезазначеного навантажувача.

Згідно п. 2.1., 2.2, 2.3 договору продаж майна вчинено за 1 576 606,76 грн., а строки та порядок розрахунків визначено протягом 3-х календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі транспортного засобу у готівковій або безготівковій формі.

Навантажувач був переданий Максимович М.Я. за Актом приймання-передачі від 09.08.2023 до вищезазначеного Договору.

Розрахунки за придбані транспортні засоби були проведені сторонами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 2 081 123,21 грн. відповідно до Акту від 09.08.2023.

Зокрема, в рахунок погашення заборгованості за вищезазначеними Договорами купівлі-продажу було зараховано заборгованість ТОВ «Еконива» перед ОСОБА_1 за рядом Договорів про надання поворотної фінансової допомоги.

Згідно із відповіддю ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області від 21.02.2024 №02-01/30 вищезазначені транспортні засоби були зняті з обліку за ТОВ «Еконива» 17.08.2023.

Позивач, вважаючи, що вищезазначені правочини (договори купівлі продажу) вчинені на шкоду інтересам кредиторів, зокрема інтересам Позивача, планує подати позов про визнання їх недійсними (фраудаторними) та про витребування відчуженого за такими правочинами нерухомого майна із чужого незаконного володіння на користь боржника.

Одночасно у позові буде ставитись питання про визнання Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.08.2023, як правочину недійсним, у зв`язку із грубим порушенням в момент його укладення вимог ст. 601 ЦК України.

Метою майбутнього позову є необхідність наповнення ліквідаційної маси для можливості проведення розрахунків з реальними кредиторами боржника.

ТОВ «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» звертає увагу суду, що є всі підстави стверджувати, що спірні правочини були укладені із заінтересованою особою у розумінні ст. 1 КУзПБ, що відповідно до ч. 2 ст. 42 КУзПБ, що є однією із підстав для визнання таких правочинів недійсними.

Боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Рішенням від 24.10.2023 у справі №914/2210/23 з боржника на користь Позивача загалом було стягнуто 1 198 514,46 грн з рахуванням витрат на сплату судового збору. Як слідує із такого рішення заборгованість була стягнута із боржника за Договором купівлі-продажу № 17/02/22 від 17.02.2022 року, за яким останній мав провести розрахунки до 15.08.2022 (п. 28, 30 Рішення).

Рішенням від 30.11.2023 у справі №914/2211/23 з боржника на користь Позивача загалом було стягнуто 1 184 552,42 грн з рахуванням витрат на сплату судового збору. Як слідує із такого рішення заборгованість була стягнута із боржника за Договором купівлі-продажу № 22/02/2022 від 22.02.2022, за яким останній мав провести розрахунки до 15.08.2022.

З вищенаведеного слідує, що на момент укладення спірних правочинів 09.08.2023 боржнику, а так само і Відповідачу 2, яка була засновником боржника, було відомо про наявність невиконаних грошових зобов`язань перед Позивачем за договорами № 22/02/2022 від 22.02.2022 та № 17/02/22 від 17.02.2022, які мали бути виконані до 15.08.2022.

Крім того, на дату укладення спірних правочинів Відповідачам було відомо й про судові справи № 914/2211/23 та № 914/2210/23, в рамках яких з боржника стягувалась значна сума заборгованості за вищезазначеними договорами, оскільки станом на 09.08.2023 провадження у таких справах вже було відкрито.

Заявник також стверджує, що боржник здійснив відчуження майна за цінами нижчими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, господарський суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке:

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal у. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року)

Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

По суті, забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС у складі ВС від 08.10.2018 у справі №913/257/18).

Отже, в першу чергу, суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Після системного аналізу вказаних обставин та доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованої загрози істотного ускладнення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся, у разі задоволення позовних вимог у даній справі.

В той же час, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Дійсно, як зазначає ТОВ «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод»:

09.08.2023 між боржником (ТОВ «Еконива», продавець) та Відповідачем-2 ( ОСОБА_1 , покупець) укладено договір купівлі продажу №1/2023 комбайну зернозбирального Massey Ferguson 7244, реєстраційний номер НОМЕР_6 , заводський номер НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 за ціною 504 516,45 грн.

09.08.2023 між боржником (ТОВ «Еконива», продавець) та Відповідачем ( ОСОБА_1 , покупець) було укладено ще один договір купівлі-продажу транспортного засобу №2/2023 телескопічного навантажувача марки Massey Ferguson TH.8043, реєстраційний номер НОМЕР_5 , заводський номер НОМЕР_2 , рік випуску 2021, об`єм двигуна 4400 см.куб за ціною 1 576 606,76 грн.

Розрахунки за придбані транспортні засоби були проведені сторонами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 2 081 123,21 грн відповідно до Акту від 09.08.2023.

Зокрема, в рахунок погашення заборгованості за вищезазначеними Договорами купівлі продажу було зараховано заборгованість ТОВ «Еконива» перед ОСОБА_1 за Договорами про надання поворотної фінансової допомоги.

Згідно Витягу з ЄДРПОУ станом на 04.05.2021 ОСОБА_1 була у складі засновників (учасників) та володіла часткою у розмірі 100% у статутному капіталі боржника.

Згідно із Витягом станом на 25.10.2023 ОСОБА_1 вже не числилась у складі учасників (засновників) боржника.

ОСОБА_1 була керівником боржника з 21.10.2020, що вбачається з витягу з ЄДР станом на 04.05.2021.

В свою чергу, рішенням Господарського суду Львівської області від 24.10.2023 №914/2210/23 з боржника на користь ТОВ «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» загалом стягнуто 1 198 514,46 грн., з рахуванням витрат на сплату судового збору. Рішення обґрунтовано заборгованістю за Договором купівлі-продажу №17/02/22 від 17.02.2022 згідно з яким розрахунок мав бути проведений до 15.08.2022. Провадження у цій справі відкрито 07.08.2023.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.11.2023 у справі №914/2211/23 з боржника на користь позивача загалом було стягнуто 1 184 552, 42 грн., з рахуванням витрат на сплату судового збору. Рішення обґрунтовано заборгованістю за Договором купівлі-продажу №22/02/2022 від 22.02.2022, згідно з яким розрахунок мав бути проведений до 15.08.2022. Провадження у цій справі відкрито 20.07.2023.

Суд бере до уваги обставину провадження справи про банкрутство щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива».

Ухвалою суду від 12.12.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива»; визнано кредиторські вимоги ініціюючого кредитора ТОВ «Веставтотрейд» до ТОВ «Еконива» на загальну суму 1536186 грн 24 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів; розпорядником майна ТОВ «Еконива» призначено арбітражного керуючого Кушнірук Юлію Петрівну.

Ухвалою суду від 07.02.2024, серед іншого, визнано грошові вимоги ТОВ «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» до ТОВ «Еконива» на загальну суму 7 147 442 грн 27 коп та зобов`язано розпорядника майна Кушнірук Юлію Петрівну включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у черговості:

- 5 368 грн. вимоги першої черги;

- 3 542 091 грн 19 коп - вимоги четвертої черги;

- 3 599 983 грн 08 коп вимоги шостої черги.

Розгляд порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні своєрідних способів захисту її суб`єктів, в особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють зазначене провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

На відміну від вимог ЦК України, законодавство про банкрутство (стаття 42 КУзПБ) не визначає вимог до укладеного правочину, а встановлює спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, і містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду, протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

З огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство загалом і зміст наведених норм вони є спеціальними щодо загальних установлених ЦК України підстав для визнання правочинів недійсними. Тобто ці норми передбачають додаткові, спеціальні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом, та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку, визначеному законодавством про банкрутство.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб, зазначених у статті 1 КУзПБ, у якій визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу.

Наслідки визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частинами першою та другою статті 42 КУзПБ, визначені частиною третьою зазначеної статті, згідно з якою сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Заявник просить накласти арешт на об`єкти рухомого майна, які станом на день звернення із заявою про забезпечення позову належать особі, яка отримає статус Відповідача -2 та будуть безпосереднім предметом майбутнього позову. Як встановлено судом, ОСОБА_1 , відповідач-2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно з Витягом з ЄДР станом на 04.05.2021 значиться КБВ із часткою 100% статутного капіталу та керівником ТОВ «Еконива».

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися вкладами, цінностями та іншим майном до визначення його подальшої долі. В правовому розумінні арешт майна Відповідача 2 не припинить права користування ним та власниця як і раніше зможе використовувати таке майно для власних потреб.

Таким чином, накладення арешту на нерухоме майно на час розгляду майбутнього спору, не спричинить порушень прав та інтересів Відповідача - 2, а навпаки зафіксує чинний стан речей до результатів вирішення спору та забезпечить можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів Позивача від можливих недобросовісних дій з боку Відповідачів, щоб забезпечити Позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь. При цьому, у випадку задоволення позову, спірне рухоме майно буде включене до ліквідаційної маси боржника.

Водночас, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Частина 4 ст.137 ГПК передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу / іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

Запропоновані заявником заходи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову.

В сукупності дослідивши зазначені вище обставини справи, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких позивач має намір звернутися до суду, у разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» про вжиття заходів забезпечення майбутнього позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМ`ЯНКА-БУЗЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОНИВА», ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними, а саме накладення арешту на об`єкти рухомого майна, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 120, 136, 137, 138, 139, 140, 182, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМ`ЯНКА-БУЗЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» від 25.08.2025 (вх.№01-52/912/25) про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі №903/1199/23 (903/849/25) задовольнити.

2. Накласти арешт на транспортні засоби, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме на:

- Телескопічний навантажувач марки Massey Ferguson TH.8043, заводський номер НОМЕР_2 , рік випуску 2021;

- Комбайн зернозбиральний марки Massey Ferguson 7244, заводський номер НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , рік випуску 2005.

Стягувачем є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» (80400, Львівська область, Кам`янка-Бузький район, м. Кам`янка-Бузька, вул. Шевченка, 129А, ЄДРПОУ 34219437)

Боржником є: фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Ухвала суду набирає законної сили з 27.08.2025.

Ухвала суду дійсна для пред`явлення до виконання до 28.08.2028.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання

Суддя Микола ШУМ