Вирок від 01.09.2025 по справі 766/12401/25

Справа №766/12401/25

н/п 1-кп/766/4199/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2025 м.Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі

головуючого ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025231020000540, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсон Херсонської області, українця, громадянина України, неодруженого, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України, раніше не судимий, РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,

ВСТАНОВИВ

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.

21.04.2025, ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , являючись військовозобов`язаним, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України №69-2022 від 24.02.2022 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилення від призову за мобілізацією в особливий період, в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.ст.1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» від 25 березня 1992 року, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543 Х-ІІ та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №69-2022, 18.12.2023 року, відмовився від отримання повістки, в якій зазначено необхідність його прибуття 21.04.2025 року о 15.00 год. до пункту відправки команди у військову частину № НОМЕР_2 , та без поважних причин, 21.04.2025 року о 15.00 год. не з`явився в ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , і за таких обставин ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України, ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

II. Позиція сторін судового провадження.

Прокурор в судовому засіданні вказав на доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та просив призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

ОСОБА_4 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнав частково. Просив ухвалити вирок на розсуд суду.

IІІ. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений дав показання, що в 2025 року він пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала його придатним до військової служби, хоча він має ряд хронічних захворювань. В квітні 2025 року його викликали в ІНФОРМАЦІЯ_2 , де хотіли вручити бойову повістку про відправлення до військової частини, але він відмовився її отримувати, оскільки за своєю професією є будівельником, справи зі зброєю ніколи не мав, навіть під час проходження строкової військової служби. Зміст повістки, зокрема, коли йому необхідно було з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3, він не бачив, але якби і знав, то за повісткою все одно не з`явився би, оскільки не хоче проходити військову службу. Вважає, що кожен має займатися своєю справою.

На підтвердження винуватості ОСОБА_4 та обставин які підлягають доказуванню, прокурором надано наступні докази:

-паспорт громадянина України, серії НОМЕР_3 , виданий Дніпровським РВ УМВС України в Херсонській області, на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-військовий квиток серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого, він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-довідку військово-лікарської комісії №25/16, відповідно до якої, 31.01.2025 проведено медичний огляд обвинуваченого, яким його визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_3, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах) медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та зв`язку;

-наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 за №281 від 21.04.2025 року «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації», відповідно до якого, для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період призвано військовозобов`язаних, зокрема, ОСОБА_4 , для направлення 21.04.2025 року до військової частини НОМЕР_2 . Визначено, що шикування команди призваних військовозобов`язаних для інструктажу і відправки здійснюється на плацу в ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15.00 год. 21.04.2025 року;

-повістку №1 від 21.04.2025, зі змісту якої вбачається, що вона видана на ім`я обвинуваченого, в ній зазначено про його призив на військову службу під час мобілізації та обов`язок з`явитися 21.04.2025 року о 15.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , для відправлення до військової частини НОМЕР_2 ;

-акт відмови від отримання повістки для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до військової частини від 21.04.2025 за №29, відповідно до якого, ОСОБА_4 , в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовився від отримання повістки, оскільки не бажає проходити військову службу;

-протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.05.2025 за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідно до яких, вони, за загальними рисами обличчя, впізнали обвинуваченого;

-лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 за №10/6705 від 28.05.2025, яким надано інформацію на запит слідчого, з якого вбачається, що обвинувачений права на бронювання не має, документів для оформлення бронювання не подавав, висновок ВЛК не оскаржував;

-поіменний список військовозобов`язаних визначених у наказі за №281 від 21.04.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомість про інструктаж військовозобов`язаних, відповідно до яких, обвинувачений 21.04.2025 року до місця збору о 15.00 год. не з`явився;

-довідки КНП «Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Херсонської обласної ради №550/01-10 від 21.05.2025, КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім. О.С. Лучанського» Херсонської міської ради, за №01-09/1150 від 05.06.2025 року, КНП «Херсонська міська клінічної лікарня ім. Є.Є. Карабелеша» Херсонської міської ради за №1221/03/10-17 від 22.05.2025 року, КНП «Херсонська обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради за №1509/01-09 від 10.06.2025, відповідно до яких, обвинувачений до медичних закладів з 21.04.2025 року по день надання довідок за медичною допомогою не звертався, на лікуванні не перебував;

-довідкою «Херсонська міська клінічна лікарня ім.Афанасія і Ольги Тропіних» Херсонської міської ради Херсонської міської ради, за №01/7-1419-3 від 22.05.2025 року, згідно до якої, 06.05.2025, 07.05.2025, ОСОБА_4 звертався до лікаря пульмонолога з приводу хронічного бронхіту, фази нестійкої ремісії;

ІV. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

Аналізуючи вказані докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку, що викладені докази є належними, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України та достовірні.

Суд кладе в основу свого висновку про винуватість ОСОБА_4 показання самого обвинуваченого, які повністю узгоджуються з іншими доказами в частині відмови ОСОБА_4 від отримання повістки про призов та нез`явлення в час та місце вказане у повістці для відправки до військової частини, а також відомості військово-лікарської комісії, якою обвинуваченого визнано придатним для проходження військової служби. Такі докази, в сукупності з актом відмови від отримання повістки, довідок медичних закладів, прямо доводять винуватість обвинуваченого в ухиленні від призову за мобілізацією та відсутність у нього поважних причин неявки до ІНФОРМАЦІЯ_3.

Зі змісту статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни (військовозобов`язані та резервісти) зобов`язані з`явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях (п. 1 ч. 3 цієї статті). У разі отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк (абз. 3 ч. 3 цієї статті).

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка) (абз. 7 ч. 3 цієї статті).

Вказаних обставин судом не встановлено, обвинувачений на них в судовому засіданні не посилався. Довідка «Херсонської міської клінічної лікарні ім.Афанасія і Ольги Тропіних» Херсонської міської ради Херсонської міської ради №01/7-1419-3 від 22.05.2025 року не спростовує висновків суду в цій частині та не вказує, що обвинувачений був позбавлений можливості особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 0 15.00 год. 21.04.2025.

Зі змісту ст.ст.1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» від 25 березня 1992 року вбачається, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Як установлено судом, обвинувачений є громадянином України, військовозобов`язаним, в установленому законом порядку на період мобілізації не заброньований.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, на території України було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, а отже, протиправні дії ОСОБА_4 вчинені в особливий період.

Сукупність досліджених судом достовірних доказів у своєму взаємозв`язку поза розумним сумнівом доводять, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, і він винний у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Разом з цим, відповідно до обвинувального акта, дії обвинуваченого додатково кваліфіковано за ознакою «на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період».

Відповідно до ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період та військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період є різними видами військової служби.

Частина 9 статті 1 вказаного Закону поділяє громадян України на категорії щодо їх військового обов`язку. Так, військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

В судовому засіданні не встановлено, що перед отриманням повістки ОСОБА_4 проходив службу у військовому резерві Збройних Сил України, а отже, він є військовозобов`язаним.

Посилання прокурора на лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 за №10/6705 від 28.05.2025 не може бути прийнятий до уваги, оскільки постанова Кабінету Міністрів України №607 від 12.11.2014 року «Про затвердження структури військового резерву людських ресурсів», на яку йде посилання у листі, не є релевантною, оскільки втратила чинність. Крім того, поняття «військовий резерв людських ресурсів» не є тотожним поняттю резервіст, зміст якого розкрито в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу України».

За вказаних обставин, суд виключає з обвинувачення кваліфікуючу ознаку ст.336 КК України - «на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період».

V. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставин, які відповідно до ст.66, 67 КК України пом`якшують або обтяжують покарання судом не встановлено.

VІ. Мотиви призначення покарання

Згідно зі ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії нетяжких злочинів, особу винного, який на обліку лікаря нарколога, психіатра не перебуває, в силу ст.89 КК України судимості не має, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання та приходить до висновку, що йому має бути призначено покарання в мінімальних межах санкції ст.336 КК України, в умовах ізоляції від суспільства. З огляду, що обвинувачений, незважаючи на факт продовження збройної агресії російської федерації проти України, не дав критичної оцінки своїм діям, суд дійшов висновку, що його виправлення без відбування покарання неможливе. На думку суду, визначений розмір покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

VІІ. Інших питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, після припинення строку дії, обвинуваченому не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений до Херсонського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Херсонський міський суд Херсонської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1