Ухвала від 28.08.2025 по справі 320/36768/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

28 серпня 2025 року м. Київ № 320/36768/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Печерського районного суду міста Києва та Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Держави Україна в особі її судових органів, що виразилася у порушенні права ОСОБА_1 на розгляд цивільної справи №757/16969/16-ц упродовж розумного строку, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 578 581,50 грн., з проведенням індексації присудженої суми відповідно до індексу споживчих цін (індексу інфляції) за період з моменту ухвалення судового рішення до дня його фактичного виконання.

У зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою від 29.07.2025 позовну заяву залишив без руху з наданням позивачеві строку для усунення її недоліків.

На виконання вимог ухвали від 29.07.2025 позивачем подано уточнену позовну заяву в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Держави Україна в особі Печерського районного суду міста Києва, що виразилася у порушенні права ОСОБА_1 на розгляд цивільної справи №757/16969/16-ц упродовж розумного строку;

стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , через Державну казначейську службу України компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 730 831,50 грн., з проведенням індексації присудженої суми до дня його фактичного виконання.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження за даним позовом, суд виходить з такого.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Так, фактично в обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено про протиправну бездіяльність Печерського районного суду м. Києва стосовно строків розгляду цивільної справи №757/16969/16-ц. Вважає дії суддів щодо винесення ухвал про зупинення провадження у справі, скасування рішення по суті та направлення її на новий розгляд, і як наслідок не розгляду вказаної справи у встановлені законодавством строки протиправними, такими, що порушують його права та інтереси.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» судам роз`яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

Відповідний висновок кореспондується також з викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 у справі №6-рп/2001 правовою позицією, згідно якої процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Враховуючи вищевикладене, розгляд судом позовних вимог предметом яких є оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних із розглядом справи нормами Кодексу адміністративного судочинства України чи іншими законами України не передбачено.

Такі правові висновки сформовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 3 квітня 2018 року у справі №9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі №9901/497/18, від 5 лютого 2019 року у справі №9901/638/18 та від 27 лютого 2019 року у справі №9901/798/18.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року, ухваленій у справі №757/43355/16-ц (провадження №14-399 цс 18), зробила висновок, що усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). За змістом пункту 19 Великої хартії суддів (Основоположних принципів) у кожній державі закон чи фундаментальна хартія суддів повинні визначати неналежну поведінку, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність та відкриття дисциплінарного провадження щодо судді. Тобто, за наявності для цього підстав і у визначеному законом порядку суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за відповідну неналежну поведінку.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскаржувані дії/бездіяльність відповідача не пов`язані зі здійсненням владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої, частини другої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відмовляє у відкриття провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Про відмову у відкритті провадження у справі суд постановляє ухвалу не пізніше п`яти днів з дня надходження позовної заяви.

Частиною шостою вказаної статті визначено, що в разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Водночас, враховуючи пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 9901/28/20, в даному випадку поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

З огляду вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду, відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд не визначає суд, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у даній справі.

Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №320/36768/25 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Печерського районного суду міста Києва та Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Шевченко А.В.