Рішення

від 16.12.2010 по справі 12/140-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/140-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 грудня 2010 р.           Справа 12/140-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дівіко"  (вул. Терещенківська, 13, МСП 01601, м.Київ, 01004 офіс ТОВ "Агросіті" для ТОВ "Дівіко")   

до: Відкритого акціонерного товариства "Кублічське хлібоприймальне підприємство"  (вул. Залізнична, 12, ст. Кубліч, Теплицький район, Вінницька область, 23814)  

про відшкодування збитків у сумі 61 751,65 грн.

Головуючий суддя     Тісецький С.С.     

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

          позивача :   Демченко В.П. - директор, Тюрін А.В. - за дорученням   

          відповідача : Грищук Б.А. - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 13.09.10 року суддею Кожухар М.С. було порушено провадження по справі № 12/140-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дівіко" до Відкритого акціонерного товариства "Кублічське хлібоприймальне підприємство" про відшкодування збитків у сумі 61751,65 грн., що складаються з 17842,63 грн. - надлишково сплачених коштів за вимушене зберігання зерна та 43909,02 грн. - оплати пені за несвоєчасне виконання зобов"язань по договору позики від 08.09.2008 р. № 047/008 -АС,  та призначено до слухання.

В процесі розгляду справи, на підставі ухвали голови господарського суду Вінницької області від 24.11.2010 р. про створення колегії  для розгляду справи №12/140-10, у складі головуючого судді Кожухар М.С., суддів : Балтака О.О. та Банасько О.О.,  ухвалою суду від 24.11.10 року зазначеним складом суду справу було прийнято до свого провадження та призначено до слухання на 16.12.2010 р.

Проте, відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Вінницької області   від  08.12.10 р.  , враховуючи , що Постановою Верховної ради України від 02.12.10 року суддя господарського суду Вінницької області  Кожухар М.С. обрана на посаду судді Вінницького апеляційного адміністративного суду, справу №  12/140-10 передано для подальшого розгляду судді  Тісецькому С.С.

Ухвалою суду від 10.12.2010 р. суддею Тісецьким С.С. справу №12/140-10 прийнято до свого провадження та призначено до слухання на 16.12.2010 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу,  оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов'язок суду.

На визначену дату з"явились представники сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, представника відповідача, який проти позову заперечив, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував:

Постановою кабінету Міністрів України від 18. 06. 2008 р. № 583 (у редакції від 06.08.2008р. № 703) „Про формування державного продовольчого резерву та регіональних ресурсів продовольчого зерна у 2008 році", Аграрному фонду доручалося здійснити закупівлю продовольчого зерна врожаю 2008 року для формування державного продовольчого резерву.

Не маючи власних обігових коштів і з метою закупівлі зерна та продажу його до державного резерву, ТОВ «Торговий дім «Дівіко» уклало з ТОВ „Агросіті" договір позики від 08.09.2008 р. № 047/008 -АС, по якому отримало у позику 1 084 170, 00 грн. для закупівлі сільськогосподарської продукції та зобов'язалося сплатити неустойку у розмірі 0,075% за кожен день прострочення у разі неповернення позики у строк до 17.09.2008 р.

Придбане у Фермерського господарства „Немировського П.І." та Фермерського господарства   «Немировського В.П.»   зерно пшениці по договорам купівлі-продажу від 08.09.2008р. № 23/5 та від 08.09.2008р. № 23/7 у загальній кількості 928, 82 тн., без його вивезення з зернового складу, позивач  09.09.2008 року передав на зберігання відповідачу   на умовах укладеного договору зберігання від 28.08.2008 р. № 130/08.

Про переоформлення на зберігання придбаного позивачем зерна пшениці відповідачем, як зберігачем, були видані складські квитанції № 921-926 від 09.09.2008р. у кількості 6-ти штук.

Для продажу усієї кількості зерна пшениці (928, 82 тн), яке перебувало на зберіганні у відповідача, до державного продовольчого резерву, між позивачем та Аграрним фондом було укладено на Вінницькому регіональному відділенні Аграрної біржі два контракти, а саме: №21/02/n/с/08 та № 22/02/n/с/08 від 10.09.2008р.

Після укладення з Аграрним фондом контрактів на закупівлю зазначеного зерна до державного продовольчого резерву,  позивач звернувся до відповідача із заявою від 17.09.2008 р. № 37 про переоформлення зерна пшениці на  Аграрний фонд.   

Відповідно до п.3.1.4 договору зберігання від 28.08.2008 р. № 130/08 операція по переоформленню зерна на нового власника повинна бути проведена протягом 7-денного строку, тобто  до 24.09.2008 р.

В  узгоджений цим договором термін  зерно пшениці на Аграрний фонд  переоформлено не було, з вини відповідача. Так як, за зверненням позивача від 17.09.2008 р., відповідачем було відмовлено у переоформленні зерна посилаючись на положення п.3.2.10  договору зберігання від 28.08.2008 р.  №130/08, яким позивачеві встановлювалося зобов'язання не переоформляти зерно на Аграрний фонд України.

Позивач, не погоджується  щодо приписів п.3.2.10 договору зберігання, а саме заборони позивача на переоформлення зерна Аграрному фонду України, вважаючи його нікчемним, так як вказаний пункт суперечить чинному законодавству, а відмова відповідача щодо переоформлення зерна на Аграрний фонд України порушує право позивача на розпорядження своєю власністю (зерном) на власний розсуд.

Свої доводи, щодо нікчемності договорору в частині заборони позивачу переоформлення зерна аграрному фонду України, позивач обгрунтовує тим, що відповідно до ст.32 ЗУ "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002 р., зерновий склад зобов"язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченого договором. Також, відповідно до ст.26 цього ж закону, договір складського зберігання є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України, затверджений постановою КМ України від 08.12.2006 р. "Типовий договір складського зберігання зерна", не утримує будь-яких обмежень або застережень стосовно переоформлення зерна на нового власника, зокрема на Аграрний фонд України.      

Вважаючи відмову відповідача від переоформлення зерна на Аграрний фонд України неправомірною, позивач звертався до Вінницького обласного територіального управління  Антимонопольного   комітету   України   з   заявою   про   припинення  дій відповідача, якими порушуються права позивача на розпорядження зерном шляхом переоформлення на Аграрний фонд України.

Рішенням  Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 24.04.2009 р. № 8-р/тк по справі №06-26.20.2.3/59-08, відповідача було визнано монополістом на ринку послуг із зберігання зерна, визнано дії відповідача (стосовно    включення    до    договорів    складського    зберігання    зерна    заборони переоформлення    зерна    на    Аграрний    фонд)    порушенням    антимонопольного законодавства, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку послуг із зберігання зерна та застосовано до нього штрафні санкції.

Відповідно до  ч.1   ст. 29 ГК України, зловживанням монопольним становищем вважаються, зокрема, нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору.

На підставі дій відповідача, а саме відмови в переоформленні зерна на Аграрний  фонд України, було затримано проведення розрахунків з позивачем по біржовим   контрактам ( №21/02/n/с/08 та № 22/02/n/с/08 від 10.09.2008р.), в зв»язку з чим унеможливив своєчасне повернення позики позивачем по договору від 08.09.2008 р. № 047/008 –АС,  товариству «Агросіті»  та безпідставно отримав від позивача оплату за зберігання зерна у період затримки його переоформлення з 25.09.2008р. по 28.10.2008р. (34 дні).

З метою прискорення переоформлення зерна пшениці на Аграрний фонд, за вимогою позивача відповідачем було видано подвійне складське свідоцтво від 30.10.2008 р. серії АБ № 060529 для передачі права власності на зерно Аграрному фонду.

Аграрним   фондом   було  встановлено,   що   видане   відповідачем  подвійне складське свідоцтво  не зареєстровано у Державному підприємстві  «Держреєстри України», що унеможливило перерахування коштів за продане зерно на підставі біржових контрактів. Тому лише на підставі листа відповідача від 17.11.2008 р. за №104 (про реєстрацію у базі даних ДП «Держреєстри України» зазначеного подвійного складського свідоцтва (серії АБ № 060529),  розрахунок за продане  Аграрному фонду зерно пшениці став можливим.

Кошти за продане зерно пшениці, до державного продовольчого резерву, по біржовим контрактам, було сплачено лише 28.11.2008 р.

Позивач наголошує, що обов'язок відповідача, як зберігача, зареєструвати видане йому подвійне складське свідоцтво  у    ДП    «Держреєстри  України»    покладено    на    нього законодавством, а саме, відповідно до  п.1.5 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 р. № 198 (у редакції від 11.08.2005 р. № 374), облік надходження використання бланків складських документів здійснюються державним підприємством "Держреєстри України" в електронному вигляді в Реєстрі складських документів на зерно. Як встановлено п. 1.23 цього Положення, зерновий склад протягом одного робочого дня (у встановленому порядку) повинен внести дані про видані ним складські документи до Реєстру складських документів на зерно.

Покладені на відповідача законодавством зобов'язання з державної реєстрації виданого позивачу подвійного складського свідоцтва відповідач не виконав, чим унеможливив  проведення   розрахунків   між   позивачем   та   Аграрним   фондом   за укладеними на аграрній біржі контрактами до внесення даних про видане позивачеві подвійне складське  свідоцтво  серії АБ  №  060529  від  30.10.2008 року до державного  реєстру на підставі його листа від 17.11.2008 р. за №104.

Отже, з вини відповідача у період з 25.09.2008р. по  17.11.2008 р. (54 дні) позивач не мав можливості отримати оплату від Аграрного фонду за продане зерно та змушений був його зберігати у відповідача, сплачувати за послуги зберігання та сплачувати пеню за неповернення позики.

На підставі рахунку відповідача від 28.10.2008р. № ЭЛ - 0000253 за послуги зберігання зерна пшениці у період з 10.09.2008 р. по 28.10.2008 р. позивачем сплачено 25488,64 грн., з яких  за період затримання  відповідачем переоформлення зерна з 25.09.2008 р. по 28.10.2008 р. сплачено 17842,63 грн.

По договору позики  08.09.2008 р. №047/008-АС позивачем сплачено  ТОВ «Агросіті»  за період прострочення позики  з 17.09.2008 р. по 28.11.2008 р. пеню в сумі 56469 грн., з яких за період затримання відповідачем переоформлення зерна з 25.09.2008 р. по 17.11.2008 р. сплачено 43909,02 грн.

Таким чином, у зв'язку з затримкою відповідачем переоформлення зерна на нового власника позивачу заподіяно збитків у сумі 61751,65 грн.

Позивачем на адресу відповідача 24.11.2008 р. направлялась претензія №92 щодо відшкодування завданих збитків, на суму 61751,65 грн., проте яка відповідачем була залишена без реагування.

Таким чином розмір збитків завданих позивачу на день розгляду справи складає 61751,65 грн.

Відпоівідач свої заперечення проти позову обгрунтував тим, що умови договору зберігання №130/08 від 28.02.2008 р., укладеного між позивачем та відповідачем, були  за взаємною згодою та без примусу прийняті двома сторонами  і який, за своєю суттю, є публічним договором, тобто в ході його укладання жлдних спеціальних  (особливих, пільгових) умов не передбачалося. Умови вказаного договору були відомі позивачу до моменту його укладання  і були прийняті ним за власним бажанням.

Також твердження позивача про нікчемність п.3.2.10 договору зберігання відповідач  вважає невірним, так як вказана умова не суперечить чинному законодавству, а щодо твердження про відсутність аналогічної умови у "Типовому договорі складського зберігання зерна", форма якого затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 р. №1699 не стосується суті справи, оскільки вказана форма  містить лючові обов"язки  умови та носить виключно рекомендаційний характер, а внесення доповнень до вказаної форми є правом відповідного зернового складу.

Щодо посилання позивача на рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 24.04.2009 р. №8-р/тк по справі №06-26.20.2.3/59-08, яким відповідача визнано монополістом на ринку послуг із зберігання зерна,   визнано дії відповідача (стосовно включення до договорів складського зберігання  зерна    заборони переоформлення зерна  на Аграрний  фонд)  порушенням антимонопольного законодавства, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку послуг із зберігання зерна та застосовано штрафних санкцій, то відповідач зазначає, що це не стосується суті справи і не може враховуватись при вирішенні спору, оскільки вказане рішення було прийнято  після завершення взаємовідносин між сторонами .   

Також відповідач вважає безпідставним твердження позивача щодо завданих йому відповідачем збитків, так як порушення строків оплати зерна відбудоль не з вини відповідача, а в зв"язку з невиконанням сторонами біржових контрактів.

У судовому засіданні представник відповідача не подав зауважень щодо розміру та порядку нарахувань.

Враховуючи викладене суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 956 Цивільного кодексу України, товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 957 Цивільного кодексу України, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором.

Поняття публічного договору, умови його укладення та виконання визначено статтею 633 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 633 Цивільного кодексу України встановлено, що: публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом; підприємець не має права відмовитися від укладення публічного (оговору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів робіт, послуг). У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного (оговору він має відшкодувати збитки,, завдані споживачеві такою відмовою; актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, •бов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору; умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Статтею 628 ч.1 ЦК України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обов'язкові для сторін договору правила при його укладенні та виконанні становлено спеціальним законодавством.

Так, у пункті 6.1.3 Технічного регламенту зернового складу, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 15 червня 2004 р. № 228 (із змінами наказом від 16.11. 2004 р. № 422), зерновий склад не має права відмовитися від укладення договору складського зберігання зерна за наявності в нього можливої зберігати зернову культуру(и) (стаття 940 Цивільного кодексу України).

Порядок  переоформлення  зерна від  одного  власника  іншому  встановлено підпунктом 2.1  пункту 2 розділу V Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій   із   зерном   і   продуктами   його   переробки   на   хлібоприймальних зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 р. № 661 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2008 р. № 1111/15802,  де зазначено, що переоформлення зерна в одного   власника   іншому   проводиться   в   їх   присутності    або   в   присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника.

Як встановлено ст. 26 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні" від липня 2002 р. № 37-ІУ, договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 р.№1699 "Типовий догові складського зберігання зерна", не встановлює будь-яких обмежень або застережень стосовно переоформлення зерна на нового власника, зокрема у нашому випадку щодо Аграрного фонду України.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 4 липня 2002 р. № 37-ІУ (з змінами від 5 лютого 2009 р. № 925-VІ), зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Окрім того, відповідача (за рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 24.04.2009 р. № 8-р/тк по справі № 06 26.20.2.3/59-08) визнано монополістом на ринку послуг із зберігання зерна. Тому, як встановлено ч.5 статті 633 Цивільного кодексу України, відповідач при укладенні та виконанні публічного договору зобов'язаний дотримуватися також правил антимонопольного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 29 Господарського кодексу України, зловживанням монопольним становищем вважається, зокрема, нав'язуванні таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору.

Посилання відповідача на те, що рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 24.04.2009 р. № 8-р/тк по справі № 06 26.20.2.3/59-08) не стосується суті справи і не може враховуватись при вирішенні спору, оскільки вказане рішення було прийнято  після завершення взаємовідносин між сторонами, є хибним виходячи з наступного.    

Позивач із заявою щодо порушення його прав звернувся до Антимонопольного комітету України 30.09.2008 року і розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 31.10.2008 р. №59-рк було розпочато розгляд справи №06-26.20.2.3/59-08 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренціїВАТ "Кублічськек ХПП", передбаченого п.2 ст.50, п.3 ч.2 ст.13 ЗУ "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України - є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Основним завданням якого визначена ст.3 закону, є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

1)здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2)контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

3)сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4)методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

5)здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом (ст.22 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України»).

Тобто, рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 24.04.2009 р. №8-р/тк по справі №06-26.20.2.3/59-08 Про поркшення законодавства про захист економічної конкуренції, яким відповідача визнано монополістом на ринку послуг із зберігання зерна,   визнано дії відповідача (стосовно включення до договорів складського зберігання  зерна    заборони переоформлення зерна  на Аграрний  фонд)  порушенням антимонопольного законодавства, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку послуг із зберігання зерна та застосовано штрафних санкцій, то відповідач зазначає, що це не стосується суті справи і не може враховуватись при вирішенні спору, оскільки вказане рішення було прийнято  після завершення взаємовідносин між сторонами, було встановлено незаконність дій Відкритого акціонерного товариства "Кублічанське хлібоприймальне підприємство" щодо відмови в переоформленні права власності на зерно з ТОВ "Дівіко" на Аграрний фонд на підставі включення в договір складського зберігання зерна п.3.2.10.

Також судом встановлено, що головою правління ВАТ "Кублічанське хлібоприймальне підприємство" в листі, що було направлено Тимчасовій адміністративній колегії Антимонопольного комітету України (вх.№3417 від 04.12.2008 р.), було надано пояснення , в якому ним було визнано порушення законодавства про  захист економічної конкуренції в частині включення в договір складського зберігання  зерна пункт 3.2.10 змісту: "Цим Поклажлдавець підтверджує, що він не переоформлятиме своє зерно, що знаходиться на зберіганні у Зерновоого складу на Аграрний фонд".

Одночасно суд роз"яснює, що відповідно до п.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, ч.1 ст.317 ЦК України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Тобто, вказаним пунктом 3.2.10 договору відповідач не лише обмеживав позивача щодо реалізаціїї його права власності, але й своєю бездіяльністю завдав позивачу збитків, які останнім були понесені, через неможливість ним  переоформити своє зерно на Аграрний фонд .

Відповідно до ч.2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересовна особа заперечує його дійсність на підствах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 п.5 ст. 216 Цивільного кодексу України, суд може застосувати наслідки нікчемнонго правочину з власної ініціативи.

Згідно з ч.1 статті 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Статтею 236 Цивільного кодексу України встановлено, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Як визначено ч. 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, умова пункту 3.2.10 спірного договору зберігання від 28.08.2008 р № 130/08 (щодо заборони поклажодавцеві переоформляти зерно на Аграрний фонд: України) є нікчемною, оскільки така умова договору суперечить нормам ч.2 ст.633 ЦК України, де зазначено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, а саме : надає переваги іншим споживачам перед Аграрним фондом України – на порушення ч.З статті 633 Цивільного кодексу України; надає відповідачу право відмови від укладення публічного договору з Аграрним фондом України - на порушення ч.4 статті 633 Цивільного кодексу України; суперечить правилам укладення і виконання публічного договору.

Отже, аналізуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне, з віласної ініціативи визнати недійсним пункт 3.2.10 договору зберігання від 28.08.2008 р № 130/08 (щодо заборони поклажодавцеві переоформляти зерно на Аграрний фонд: України).

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Дослідивши всі обставини по справі, заслухїавши пояснення представників сторін, виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому  підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 61751,65 грн. - збитків, відповідно до розрахунку позивача, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

          Керуючись ст.ст. 526, 623, 953 ЦК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 28, 30, 33, 43, 82, 83, 84 ГПК України, -  

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Кублічанське хлібоприймальне підприємство", Вінницька область, Теплицький район, ст. Кубліч, вул. Залізнична, 12 ( код ЄДРПОУ 00953384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дівіко", м. Київ, вул. Терещенківська, 13 офіс ТОВ "Агросіті" (для Тов "Дівіко") (код ЄДРПОУ 32594848) 61751,65 грн. - збитків, 617,52 грн.  –відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. –відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Визнати недійсним пункт 3.2.10 договору зберігання укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дівіко" та Відкритим акціонерним товариством "Кублічське хлібоприймальне підприємство" від 28.08.2008 р № 130/08 (щодо заборони поклажодавцеві переоформляти зерно на Аграрний фонд: України).

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                             Тісецький С.С.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  21 грудня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи