Постанова від 27.08.2025 по справі 905/175/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2025 року м. Харків Справа № 905/175/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.

та представників учасників справи:

позивача не з`явився;

відповідача О.В. Іноземцев (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області (вх.№1521Д/1-43) на рішення Господарського суду Донецької області від 11.06.2025 (суддя Г.Є. Курило, повний текст складено 12.06.2025) у справі №905/175/25

за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області, м.Краматорськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ростдорстрой, м.Одеса

про стягнення 1130109,13 грн,

ВСТАНОВИВ:

Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області звернулася до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ростдорстрой про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1130109,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено умови договору №ФСД-11 на будівництво військових інженерно-технічних та фортифікаційних споруд від 05.03.2024 в частині строків виконання робіт, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.06.2025 по справі №905/175/25 позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача штрафні санкції у розмірі 339032,74грн, а також судовий збір у розмірі 16951,63 грн.

В інший частині позову відмовлено.

В обґрунтування вказаного рішення господарський суд зазначив, що заявлені до стягнення суми позивачем нараховано правомірно, згідно з умовами укладеного між сторонами договору.

Водночас, розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до мінімальних, суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій до 30% від нарахованої позивачем суми з таких підстав:

- загальновідомими є обставини щодо обстрілів території, де відповідачем проводились роботи, роботи відповідачем були виконані в повному обсязі незважаючи на бойові дії та наявність небезпеки для здоров`я та життя осіб, які виконували роботи;

- позивачем не надано доказів понесення ним збитків в результаті дій відповідача, погіршення власного фінансового стану чи виникнення ускладнень у здійсненні господарської діяльності внаслідок прострочення зобов`язання з боку ТОВ «Ростдорстрой»; термін такого прострочення є незначним;

- позивачем одночасно заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення строків виконання робіт, пеню за пропущення строків повернення суми попередньої оплати та штраф за прострочення більше 30 днів строків виконання робіт, при цьому, штрафні санкції не є основною заборгованістю і, відповідно, зменшення їх розміру не несе значного негативного наслідку на фінансове становище позивача, враховуючи, що роботи за договором були виконані.

Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

1. Скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 11.06.2025 у справі №905/175/25 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ про стягнення штрафних санкцій за Договором №ФСД-11 від 05.03.2024 року в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ (Код ЄДРПОУ 33658865) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 25946285), нараховані штрафні санкції у розмірі 1 130 109грн.13коп.

3.Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування скарги заявник зазначає наступне:

- в предметі договору сторони визначили, що підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк закінчені та якісно виконані роботи будівництва, тобто, виходячи з предмету договору - «Будівництво взводного опорного пункту 39, Донецька область» - TOB «Ростдорстрой» розуміло ризики, пов`язані з виконанням його умов;

- обставини, на які посилається TOB «Ростдорстрой» в своєму клопотанні, а саме - створення загрози життю та здоров`ю долучених до виконання робіт працівників на території виконання робіт - повинні бути підтверджені документально (п.17.6 договору, згідно з яким, обставини, які відомі під час укладення договору, не будуть вважатися форс-мажором), разом з тим, таких документів надано суду не було;

- згідно з пунктом 20.10. договору, підрядник самостійно несе відповідальність за забезпечення страхування свого персоналу від випадків смерті, травм та втрати майна під час виконання робіт за Договором та відповідальність у разі настання таких випадків.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 справу №905/175/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 апеляційну скаргу залишено без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не було надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Після усунення заявником недоліків скарги, ухвалою суду від 14.07.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, витребувано матеріали даної справи з суду першої інстанції, встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення вказаної ухвали. Призначено справу до розгляду на "20" серпня 2025 р. о 14:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.

Від представника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області адвоката Мендруха Олексія Миколайовича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( вх.№8812 від 16.07.2025). Ухвалою суду від 17.07.2025 вказане клопотання було задоволено.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой» адвоката Іноземцева Олексія Володимировича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№9089 від 24.07.2025). Ухвалою суду від 11.08.2025 вказане клопотання було задоволено.

У судовому засіданні 20.08.2025, в якому представники обох сторін надали усні пояснення, було оголошено перерву до 27.08.2025 о 14:30 год. про що зазначено у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 27.08.2025 представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги; представник позивача, повідомлений про дату, час та місце судового засідання 27.08.2025, не скористався своїм процесуальним правом на участь у цьому судовому засіданні.

Враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалася обов`язковою, а також з огляду на положення ч. 11 - 13 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що неявка представника позивача у судове засідання не перешкоджає закінченню розгляду апеляційної скарги.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши під час апеляційного провадження представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

05.03.2024 між позивачем, Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області (замовник) та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой» (підрядник) укладено договір №ФСД-11 на будівництво військових інженерно-технічних та фортифікаційних споруд (договір підряду) із подальшими додатковими угодами.

За умовами п.1.1. договору підряду, підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк закінчені та якісно виконані роботи будівництва об`єкта: «Будівництво взводного опорного пункту 39, Донецька область» (ДК 021:2015-45216200-6 Будівництво будівель споруд військового призначення) (далі-роботи), у відповідності до проєктної документації, вимог будівельних норм, нормативних та технологічних документів, а замовник зобов`язується, прийняти від підрядника належним чином виконані у відповідні з цим договором роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.2. договору підряду найменування об`єкта «Будівництво взводного опорного пункту 39, Донецька область» (далі-об`єкт). Місце розташування об`єкта узгоджується з військовим командуванням, в межах території відповідальності якого здійснюється будівництво.

Згідно з п. 2.1. договору підряду (в редакції додаткової угоди до договору від 20.12.2024) загальна ціна договору становить 16412697,48грн.

Відповідно до пункту 3.1. договору підряду (в редакції додаткової угоди від 28.06.2024) строк виконання робіт: з дня укладення договору по 31.07.2024, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором у повному обсязі.

Згідно календарного графіку виконання робіт (в редакції додатку до додаткової угоди від 28.06.2024 до договору підряду) строк виконання робіт з березня 2024 року по 31.07.2024.

Строки, початок та закінчення робіт, види, послідовність та етапи виконання робіт визначаються календарним графіком виконання робіт (додаток 1 до даного договору) (п. 3.2. договору підряду).

Відповідно до пункту 4.1.3. договору підряду замовник зобов`язаний прийняти від підрядника в установленому порядку якісно виконані роботи та оплатити їх у разі прийняття.

Замовник має право вимагати відшкодування завданих збитків та сплати штрафних санкцій, зумовлених порушенням договору (п. 4.2.6. договору підряду).

Згідно із пунктом 4.4.1. договору підряду підрядник зобов`язується забезпечити виконання робіт з використанням власних ресурсів та у строки встановлені календарним графіком виконання робіт (додаток 1 до даного договору) та цим договором відповідно до проєктної документації, вимог будівельних норм, нормативних та технічних документів.

Підрядник зобов`язаний забезпечити виконання робіт згідно з календарним графіком виконання робіт. Підрядник зобов`язаний вжити заходи з усунення відставання робіт від такого графіку, якщо такі будуть (п. 8.4. договору підряду).

Відповідно до пункту 16.1. договору підряду за порушення зобов`язань сторони несуть відповідальність та врегульовують спори відповідно до чинного законодавства та умов договору.

Згідно п. 16.2. договору підряду, у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим договором підрядник сплачує замовнику наступні штрафні санкції (пеню, штраф, неустойка, збитки тощо):

- за прострочення строків виконання зобов`язання підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості зобов`язання з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо підрядник є платником ПДВ), виконання якого прострочено, за кожний день прострочення;

- за прострочення більше 30 (тридцяти) днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 1,0 відсотків від вартості робіт з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо підрядник с платником ПДВ), виконання яких прострочено;

- за порушення підрядником строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати (повністю або частково) або не надання в зазначений день звітних документів («Акт приймання виконаних будівельних робіт» за формою КБ-2в та «Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» за формою КБ-3), що підтверджують той факт виконання робіт, підрядник за користування грошовими коштами замовника сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотків від суми невикористаної попередньої оплати з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо підрядник є платником ПДВ), що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення.

Як встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору підряду позивачем здійснено попередню оплату відповідачу на загальну суму 9834080,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами без зауважень та заперечень щодо якості та обсягів робіт підписані акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) від 04.09.2024, від 23.09.2024, та від 04.11.2024 на загальну суму 16412697,48 грн. Відповідно до змісту підписаних сторонами довідки про вартість виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг і витрати №1/98 (форма КБ-3) від 04.09.2024 за серпень 2024 року виключається сума авансу 6883,85600 тис.грн та довідки про вартість виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг і витрати №2/119 (форма КБ-3) від 23.09.2024 за вересень 2024 року виключається сума авансу за звітний місяць 2950,22400 тис.грн, всього виключається сума авансу 9834,08000 тис.грн.

Відповідно до пункту 3.1 договору підряду (в редакції додаткової угоди від 28.06.2024) та календарного графіку виконання робіт (в редакції додатку до додаткової угоди від 28.06.2024 до договору підряду) строк виконання робіт - 31.07.2024, отже відповідачем виконані роботи в повному обсязі на суму 16412697,48грн, але з порушенням установлених договором строків.

Оскільки роботи було виконані несвоєчасно, позивач направив відповідачу претензію щодо сплати суми штрафних санкцій від 27.12.2024 №01.3-1561, однак штрафні санкції сплачено не було.

За таких обставин, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області звернулася до Господарського суду Донецької області із позовною до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой», про стягнення 164126,97 грн штрафу (за прострочення більше 30 днів строків виконання робіт), 613922,09 грн пені (за прострочення строків виконання робіт), 352060,06 грн пені (за пропущення строків повернення суми попередньої оплати).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення по справі б/н від 20.05.2025, в якому відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій.

В обґрунтування означеного клопотання відповідач зазначав, що наприкінці лютого 2024 року закінчилася операція по захисту міста Авдіївка Донецької області, яке розташоване приблизно на відстані 100 кілометрів від місця проведення робіт, водночас, на момент закінчення робіт (вересень 2024 року) лінія фронту наблизилася на відстань менше 50 кілометрів від місця проведення робіт та знаходилася біля Кураховського водосховища. Окрім того, відповідач зазначав, що незважаючи на всі труднощі, роботи були виконані, закінчені не з критичним запізненням (трохи більше, ніж місяць від встановлених строків), зроблені за менші кошти, ніж це передбачалося спочатку (16 млн замість 19 млн), проводилися у складних умовах в тому числі і під час обстрілів.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.06.2025 по справі №905/175/25 позов задоволено частково (з наведених вище підстав).

Як вбачається з апеляційної скарги позивача, заявник не погоджується із вказаним рішенням у частині зменшення штрафних санкцій. Отже, у відповідності до вищенаведених приписів ст. 269 ГПК України, у даному провадженні рішення переглядається в межах зазначених доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.

За висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеними у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22, висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення (зокрема, таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №916/2273/24).

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що TOB «Ростдорстрой» розуміло ризики, пов`язані з виконанням його умов і самостійно несе відповідальність у разі виникнення загрози життю та здоров`ю долучених до виконання робіт працівників на території виконання робіт, окрім того, ним не доведено наявності форс-мажорних обставин в порядку, передбаченому договором.

Проте, як вбачається із розглянутої місцевим господарським судом заяви відповідача від 20.05.2025, TOB «Ростдорстрой» не просило про застосування положень договору щодо форс-мажорних обставин, натомість, заявник просив про зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, посилаючись на обстріли території, де проводилися роботи. Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд правомірно, із посиланням на ч.3 ст.75 ГПК України, визнав такі факти загальновідомими.

Ті обставини, що відповідачеві було відомо про ризики, пов`язані з виконанням робіт у прифронтовій зоні, і що підрядник узяв на себе обов`язок забезпечити страхування свого персоналу під час виконання робіт на думку колегії суддів, не свідчить про неможливість застосування ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України відповідно до наданих суду дискреційних повноважень.

Окрім того, існували і обставини, які неможливо було передбачити заздалегідь, а саме, як зазначає відповідач, на момент закінчення робіт (вересень 2024 року) лінія фронту наблизилася на відстань менше 50 кілометрів від місця проведення робіт. На думку колегії суддів, відповідні обставини можуть бути розцінені як виняткові.

Суд першої інстанції, у відповідності до вищенаведених норм чинного законодавства, також обґрунтовано взяв до уваги ступінь виконання зобов`язання, а саме, те, що роботи відповідачем були виконані в повному обсязі, незважаючи на бойові дії та пов`язану з цим небезпеку, при цьому термін прострочення виконання робіт є незначним.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем одночасно заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення строків виконання робіт, пеню за пропущення строків повернення суми попередньої оплати та штраф за прострочення більше 30 днів строків виконання робіт, при цьому, штрафні санкції не є основною заборгованістю і з матеріалів справи не вбачається, що зменшення їх розміру призведе до значних негативних наслідків для фінансового становища позивача, враховуючи, що роботи за договором були виконані про що також обґрунтовано зазначено в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду за результатами розгляду клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій про те, що зменшення розміру штрафних санкцій до 30% від нарахованої позивачем суми буде адекватною та співмірною компенсацією за порушений інтерес позивача у конкретному випадку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 11.06.2025 у справі №905/175/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.09.2025.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя М.М. Слободін