Рішення від 03.07.2025 по справі 910/9087/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2025Справа № 910/9087/23

Господарський суд міста Києва у складі:

Судді - Бондаренко-Легких Г. П.

за участю секретаря - Боровик В.В.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/9087/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія»

до 1) Малого підприємства «Деревопласт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

2) Міністерства юстиції України,

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті»

про визнання протиправними та скасування наказів, витребування майна з чужого незаконного володіння

За участі представників сторін:

Від позивача: Воронков В. О. - адвокат, ордер серії ВН №1250298 від 24.05.2023;

Від відповідача-1: не прибув;

Від відповідача-2: Бублик Ю. В. - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ;

Від третьої особи без самостійних вимог: не прибув;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ "Одеська консалтингова компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до МП "Деревопласт" та Мін`юсту, в якому просило визнати протиправними і скасувати накази Мін`юсту від 21.02.2022 за №566/5, від 15.05.2023 за №1848/5 про задоволення скарг; витребувати у відповідача-1 на користь позивача двоповерховий адміністративний будинок, шість складських приміщень загальною площею 2 254,7 кв.м, розташованих по вул. Миколаївська дорога, 134 у м. Одесі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1591225551101 (далі - спірне нерухоме майно), зареєстроване за відповідачем-1 на праві приватної власності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 18044918 рішенням про державну реєстрацію від 01.10.2007 на підставі свідоцтва про право власності серії САВ №306692, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.09.2007.

Позовні вимоги аргументовані тим, що оспорювані накази-1, 2 відповідача-2 прийняті з порушенням пунктів 5, 9-12 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №1128), частини 3 статті 26, частини 3 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 07.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV), частини 4 статті 37 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 №898-IV, в редакцій чинній на дату виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №898-IV) та порушують право власності позивача на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 (суддя Балац С. В.) прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

19.07.2023 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою від 07.08.2023 суд залучив до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті».

25.08.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 02.10.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Рішенням Господарського суду міста Києва 06.12.2024 (суддя Балац С. В.), яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.11.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 скасовано, а справу №910/9087/23 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, у постанові від 26.11.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав наступне:

- ураховуючи мотиви, з яких суди виходили при задоволенні позовної вимоги про витребування майна (пункти 21-22, 50 цієї постанови), колегія суддів вважає слушними доводи скаржника стосовно того, що під час розгляду цієї вимоги судам слід було дослідити обставини виникнення, зміни та припинення речових прав на спірне нерухоме майно в учасників судового провадження у спорі про захист права власності на таке майно. Водночас, суди першої та апеляційної інстанції наведеного не дослідили (пункт 53);

- відтак, висновки судів про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про витребування майна не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а тому визнаються передчасними (пункт 54);

- дійшовши протилежних висновків про можливість відповідача-1 бути обізнаним про порушення свого права з дня отримання вимоги третьої особи від 05.05.2018, суди, в той же час, достеменно не встановили моменту, та не надали належної правової оцінки доводам відповідача і третьої особи стосовно моменту, з якого МП "Деревопласт" дізналося про рішення державного реєстратора від 05.07.2018 (пункт 93);

- вказавши, що оспорюваний наказ-2, підлягає скасуванню як похідний від оспорюваного наказу-1, суди не дослідили і обставин про момент, з якого МП "Деревопласт" довідалося/ могло довідатися про наявність рішення державного реєстратора від 03.02.2021, та, відповідно, не надали належної правової оцінки та не проаналізували доводи відповідача про момент, з якого відповідач-1 довідався/міг довідатися про вказане рішення державного реєстратора (пункт 94);

- під час розгляду справи, суди не в повній мірі врахували вимоги частини 3 статті 37 Закону №1952-IV, достеменно не встановили обставин про дотримання/недотримання відповідачем-1 строку на звернення зі скаргами до Мін`юсту. Звідси, висновки судів про наявність підстав вважати, що в даному випадку порушено строк звернення відповідача-1 зі скаргами від 30.12.2021, 23.06.2022 до Мін`юсту є передчасними (пункти 95, 96);

- висновок про допущене відповідачем-2 порушення положень пункту 11 Порядку № 1128 є передчасним (пункт 100);

- за наведеного, висновки судів про наявність безумовних підстав для скасування оспорюваних наказів-1, 2 не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що мають значення для вирішення спору, а тому визнаються передчасним (пункт 101);

- суди першої та апеляційної інстанції не досліджували обставин переходу речових прав на спірне нерухоме майно за іпотечним договором, а тому висновки судів в цій частині також визнаються передчасними (пункт 102).

Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2024 вказана справа передана судді Демидову В.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2025 задоволено самовідвід судді Демидова В.О. від розгляду справи №910/9087/23.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи, проведеного 06.01.2025, справа передана судді Бондаренко - Легких Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 прийнято справу №910/9087/23 до провадження та ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 04.03.2025. Запропоновано сторонам у справі та третій особі надати суду пояснення щодо викладених в постанові Верховного Суду від 26.11.2024 висновків, надати додаткові обґрунтування позовних вимог, заперечення проти позовних вимог та пояснення щодо суті спору.

28.01.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 визнав позов та просив позовні вимоги задовольнити.

28.01.2025 засобами поштового зв`язку від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому Мн`юст роти задоволення позовних вимог заперечує.

04.03.2025 на електронну пошту суду від відповідача-2 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

В підготовче судове засідання 04.03.2025 прибув представник позивача. Представники інших сторін по справі в підготовче судове засідання не прибули. Суд на місці ухвалив відкласти підготовче судове засідання на 01.04.2025.

01.03.2025 на електронну пошту суду від відповідача-2 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

В підготовче судове засідання 04.03.2025 прибув представник позивача (в режимі ВКЗ). Представники інших сторін по справі в підготовче судове засідання не прибули. Суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 20.05.2025.

20.05.2025 на електронну пошту суду від відповідача-2 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

В судове засідання по суті 20.05.2025 прибув представник позивача (в режимі ВКЗ). Представники інших сторін по справі в судове засідання по суті не прибули. Суд на місці ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні по суті до 05.06.2025.

05.06.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме позову поданого третьою особою 17.10.2024 року до Господарського суду Одеської області за № 916/4649/24 та представник позивача повідомив про стадію розгляду даної справи Господарським судом Одеської області.

В судове засідання по суті 05.06.2025 прибув представник позивача та відповідача-2. Представники інших сторін по справі в судове засідання по суті не прибули. Суд на місці ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні по суті до 03.07.2025.

03.07.2025 через систему «Електронний суд» від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а також письмові пояснення, в яких третя особа на стороні позивача фактично проти задоволення позову заперечує та фактично заперечує проти правомірності набуття правав власності на нерухоме майно за ТОВ "Одеса-Строй-Сіті".

В судове засідання по суті 03.07.2025 прибули представники позивача та відповідача-2. Інші учасники справи не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином. Суд протокольною ухвалою на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи та продовжити розгляд справи. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши виступи у судових дебатах представників учасників справи, які підтримали власні позиції, що викладені у заявах по суті, Суд -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

05.03.2007 між Акціонерним товариством банк «Форум» (надалі - ПрАТ "Банк "Форум"/Банк "Форум"), як іпотекодержателем та малим підприємством «Деревопласт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, як іпотекодавцем (відповідач-1) укладено Іпотечний договір (надалі - Іпотечний договір від 05.03.2007), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В., зареєстрований в реєстрі за № У-46 (із подальшими внесеними змінами відповідно до договорів від 17.04.2007 реєстровий № У-97, від 07.05.2007 реєстровий № У-135, від 25.09.2007 реєстровий № У-376), відповідно до умов якого забезпечено вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржниками боргових зобов`язань за Кредитними договорами, зокрема: за кредитним договором № 0009/07/08-Z, укладеним між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним банком "Форум" від 05.03.2007 та додаткових угод до нього.

Пунктом 3.1. Іпотечного договору від 05.03.2007 зі змінами та доповненнями, зокрема, визначено, що предметом іпотеки є: двоповерховий адміністративний будинок, шість складських приміщень, загальною площею 2254,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, будинок № 134 (далі - спірний об`єкт нерухомого майна).

Положеннями пункту 6.3.1. Іпотечного договору від 05.03.2007 зі змінами та доповненнями передбачено, що у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених Законом України «Про іпотеку» (ст.ст. 33-51).

Так, у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором № 0009/07/08-Z від 05.03.2007, виконання зобов`язання за яким було забезпечено Іпотечним договором від 05.03.2007 зі змінами та доповненнями, ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» (третя особа) складена Вимога від 02.05.2018 «Про виконання зобов`язань за кредитним договором від 05.03.2007 № 0009/07/08-Z». У Вимозі від 02.05.2018, зокрема, зазначено про укладення між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» договору від 21.02.2018 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.

Вимога від 02.05.2018 отримана особисто директором МП «Деревопласт» (відповідач-1) ОСОБА_2 - 05.05.2018, що підтверджується власноручним написом останнього про таке отримання на вимозі, яке скріплене печаткою МП «Деревопласт».

Рішенням державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим Ігорем Олександровичем №41912505 від 05.07.2018 зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» (реєстраційна дія №1)

Рішенням ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» від 08.11.2018, яке оформлене протоколом №08.11/2018 від 08.11.2018, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М., зареєстрованим в реєстрі за №4818, вирішено заснувати ТОВ «Одеська Консалтингова Компанія» (позивач).

Розмір статутного капіталу ТОВ «Одеська Консалтингова Компанія» визначено у розмірі 280000,00 грн., який сформовано за рахунок передачі у власність ТОВ «Одеська Консалтингова Компанія» спірного об`єкту нерухомого майна в м. Одеса (об`єкт нерухомого майна, реєстрацію на який було скасовано оскаржуваними наказами)

Рішенням ТОВ «Одеса-Строй-Сіті», яке оформлене протоколом №05.11.2020 від 17.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 7384, 7385, 7386, вирішено: продати частку у статутному капіталі ТОВ «Одеська Консалтингова Компанія», яка дорівнює 100% статутного капіталу ТОВ «Одеса-Строй-Сіті».

Відповідно до актів приймання-передачі від 17.11.2020 та 23.11.2020, ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» передано, а ТОВ «Одеська Консалтингова Компанія» прийнято у власність спірний об`єкт нерухомого майна у м. Одеса.

Рішенням приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковської Ольги Сергіївни №56430437 від 03.02.2021 зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ТОВ «Одеська Консалтингова Компанія» (реєстраційна дія №2)

Скарга від 30.12.2021 (надалі - Скарга №1) та Наказ №566/5 від 21.02.2022 (надалі - Наказ №1).

МП «Деревопласт» (відповідач-1) звернувся до центральної колегії Міністерства юстиції України (відповідача-2) з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту із скаргою від 30.12.2021 (надалі - Скарга №1) на рішення №41912505 від 05.07.2018 (тобто реєстраційна дія №1), прийняте державним реєстратором комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим Ігорем Олександровичем щодо двоповерхового адміністративного будинку, шести складських приміщень, розташованих за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 134.

За наслідками розгляду вказаної скарги відповідачем-2 прийнято наказ №566/5 від 21.02.2022 «Про задоволення скарги» (надалі - Наказ №1), яким, зокрема: скаргу відповідача-1 від 30.12.2021 задоволено в повному обсязі; скасовано рішення від №41912505 від 05.07.2018, прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим Ігорем Олександровичем.

Підставою для прийняття оспорюваного наказу №566/5 від 21.02.2022 став Висновок Колегії від 10.02.2022, пунктом 3 мотивів якого зазначено наступне: з відомостей державного реєстру прав встановлено, що до заяви про державну реєстрацію права власності, за результатами розгляду якої прийнято оскаржуване рішення, не додано всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації прав, а саме: документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Скарга від 23.06.2022 (надалі - Скарга №2) та Наказ №1848/5 від 15.05.2023 (надалі - Наказ №2).

У подальшому, МП «Деревопласт» звернулося також до Колегії із скаргою від 23.06.2022 (надалі - Скарга №2) на рішення №56430437 від 03.02.2021 (тобто реєстраційна дія №2), прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською Ольгою Сергіївною щодо двоповерхового адміністративного будинку, шести складських приміщень розташованих за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 134.

За наслідками розгляду вказаної скарги відповідачем-2 прийнято наказ №1848/5 від 15.05.2023 «Про задоволення скарги» (надалі - Наказ №2), яким, зокрема: скаргу відповідача-1 від 23.06.2022 задоволено в повному обсязі; скасовано рішення від 03.02.2021 № 56430437, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською Ольгою Сергіївною, яким зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ТОВ «Одеська Консалтингова Компанія».

Підставою для прийняття оспорюваного наказу №1848/5 від 15.05.2023 став Висновок Колегії від 12.05.2023, пунктом 2 мотивів якого зазначено, зокрема: наказ №566/5 від 21.02.2022 не виконано, оскільки на підставі оскаржуваного рішення приватним нотаріусом Янковською О.С. здійснено державну реєстрацію переходу права власності від ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» до ТОВ «Одеська Консалтингова Компанія» на об`єкт нерухомого майна. Також пунктом 4 зазначеного висновку Колегії зазначено, що оскаржуване рішення та рішення №65971318 від 29.12.2022 (прийняте державним реєстратором Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області Гавровою О.Ю. про зміну площі об`єкту нерухомого майна) прийняті внаслідок незаконно прийнятого рішення державним реєстратором Махортовим І.О.

На думку позивача, Накази №1, 2 прийняті з порушенням чинного законодавства України та порушують право власності позивача на нерухоме майно, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом:

- у порядку частини 1 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 про визнання протиправними та скасування Наказів відповідача-2 №1, 2, а саме: №566/5 від 21.02.2022, №1848/5 від 15.05.2023;

- у порядку статті 387 ЦК України про витребування у відповідача-1 спірного майна.

2. Предмет та підстави позову.

Предметом позову у справі є вимоги позивача про визнання протиправними та скасування Наказів №1, 2 і витребування майна з чужого незаконного володіння.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог та пояснення третьої особи.

Позовні вимоги ТОВ «Одеська консалтингова компанія» обґрунтовані тим, що оспорювані Накази №1, 2 прийняті відповідачем-2 з порушенням пунктів 5, 9-12 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №1128), частини 3 статті 26, частини 3 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 07.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV), частини 4 статті 37 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 №898-IV, в редакцій чинній на дату виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №898-IV) та порушують право власності позивача на нерухоме майно.

Також, на переконання позивача, з метою ефективного захисту його прав як власника нерухомого майна щодо якого вчинювалися реєстраційні дії, слід витребувати у відповідача-1 на його користь таке майно на підставі статті 387 ЦК України.

Третя особа (ТОВ «Одеса-Строй-Сіті») під час розгляду справи у 2023 році не подавала до суду письмових пояснень у строк, встановлений протокольною ухвалою від 08.08.2023. Під час нового розгляду справи, третя особа також не подавала письмових пояснень у строк, встановлений ухвалою від 13.01.2025. Натомість, 03.07.2025, тобто вже на стадії судового розгляду по суті, а саме дослідження доказів, третя особа подала письмові пояснення з пропуском встановленого процесуального строку. Одночасно, належним чином оформленого клопотання у порядку статті 119 ГПК про поновлення пропущеного процесуального строку з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску - третя особа суду не подала.

За таких обставин, суд керуючись ч. 2 ст. 118 ГПК України залишає письмові пояснення третьої особи без розгляду, однак враховує позицію третьої особи, що висловлена в апеляційній та касаційній скаргах даної юридичної особи, які за змістом суттєво не відрізняються від позиції третьої особи, висловленої у письмових поясненнях до суду при новому розгляді справи.

4. Заперечення відповідачів щодо суті спору.

(1) Заперечення відповідача-1:

Під час розгляду справи у 2023 році відповідач-1 не надав до суду заперечень проти позовних вимог позивача.

Під час нового розгляду справи у 2025 році відповідач-1 у відзиві від 28.01.2025 визнав позовні вимоги позивача в повному обсязі.

(2) Заперечення відповідача-2:

Відповідач-2 стверджує, що скарги відповідача-1 були задоволені, у зв`язку з тим, що саме позивачем під час вчинення реєстраційних дій №1 (№41912505 від 05.07.2018) та №2 (№56430437 від 03.02.2021) не дотримано вимог Закону №1952-IV та п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127), а саме не додано всіх необхідних документів - документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі".

Крім того, відповідач-2 зазначає, що ним дотримано пункти 5, 9-12 Порядку №1128, зокрема, позивач був належними чином повідомлений про розгляд скарг, а відповідачем-1 подано Скаргу №1 та Скаргу №2 з дотриманням строку, визначеного частиною 3 статті 37 Закону №1952-IV.

За таких обставин, Накази №1, 2 прийняті у відповідності до приписів законодавства, а отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (частина 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (частина 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вказівки Верховного Суду, що зазначені в постанові від 26.11.2024, а також підстави та предмет поданого позову, господарський суд при новому розгляді повинен встановити наступне:

- з якого моменту відповідач-1 дізнався про рішення державного реєстратора від 05.07.2018 №41912505 та рішення державного реєстратора від 03.02.2021 № 56430437, а відтак чи дотримано відповідачем-1 строк на звернення зі Скаргами №1, №2 до Мін`юсту, що встановлений частиною 3 статті 37 Закону №1952-IV (пункти 92-93, 95 постанови Верховного Суду);

- чи дотримано відповідачем-2 пунктів 5, 9-12 Порядку №1128 під час розгляду Скарг №1, 2 (пункти 31, 97, 100 постанови Верховного Суду);

- під час розгляду вимоги про витребування майна - дослідити обставини виникнення, зміни та припинення речових прав на спірне нерухоме майно в учасників судового провадження у спорі про захист права власності на таке майно (пункт 53, 102 постанови Верховного Суду);

- відтак, в результаті вирішення вищевказаних питань вирішити чи підлягають позовні вимоги задоволенню;

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо визнання протиправними та скасування Наказів №1,2.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 Цивільного кодексу України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09.11.2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21), від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17.

Отже, наказ Мін`юсту як правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, може бути оскаржений, визнаний судом протиправним та скасованим за наявності одночасно двох умов: 1) такий наказ суперечить актам цивільного законодавства та 2) порушує цивільні права або інтереси. Звідси, при розгляді позову про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту про скасування реєстраційних дій судам необхідно встановити чи суперечить оскаржуваний наказ Мін`юсту актам цивільного законодавства.

Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 910/20007/20, від 11.07.2024 у справі №910/8255/23.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом №1952-IV.

Статтею 37 Закону №1952-IV, в редакції від 10.12.2021 чинній на дату розгляду відповідачем-2 скарги відповідача-1 від 30.12.2021 (Скарги №1), визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Згідно із частиною 5 статті 37 Закону №1952-IV скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду (частини 9, 10 вказаної норми).

Порядок №1128 визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1128, у редакції від 23.04.2020 (чинній на дату подання та розгляду Скарги №1), розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.

Скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін`юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису (пункт 3 Порядку №1128).

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).

Згідно пунктів 8 та 10 частини 8 статті 37 Закону №1952-IV у редакції від 10.12.2021 Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо

закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме, зокрема, закінчення встановленого законом строку подачі скарги.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1128 якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.

Отже, пропуск строку на оскарження є самостійною підставою для відмови у задоволенні скарги та законом не передбачено процедуру поновлення чи продовження такого строку (постанова Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №143/324/20).

Суд констатує, що у Скарзі №1 відповідач-1 зазначив, що про рішення державного реєстратора №41912505 від 05.07.2018 дізнався лише з Вимоги ТОВ «Одеська консалтингова компанія» від 01.12.2021 (том 4, а. с. 137-139, том 5, а. с. 8-10). Таким чином, на думку відповідачів, відповідач-1 звернувшись до відповідача-2 із Скаргою від 30.12.2021 (Скарга №1) не пропустив встановлений Законом №1952-IV строк для оскарження реєстраційної дії №1.

Однак, суд зазначає, що згідно відомостей з ЄДРПОУ вбачається що ОСОБА_1 (яка одночасно виступала боржником за Кредитним договором № 0009/07/08-Z від 05.03.2007 та в забезпечення виконання зобов`язань якого (боржника) між відповідачем-1 та Банком «Форум» було укладено Іпотечний договір від 05.03.2007), володіє часткою у статутного капіталу МП «Деревопласт» (ідентифікаційний код: 13912949), тобто є учасником зазначеного товариства, та одночасно з 10.11.2023 є директором МП «Деревопласт».

Зокрема, з рішення Загальних зборів учасників МП «Деревопласт», що оформлене протоколом №02/04 від 09.11.2023 вбачається, що розмір частки ОСОБА_1 у статутному капіталі МП «Деревопласт» становить 50 % (том 4, а. с. 176-177).

Як вбачається з Вимоги ТОВ «Одеса-Строк-Сіті» (третя особа) від 02.05.2018 (том 1, а. с. 34), що адресована до МП «Деревопласт» та до ОСОБА_1 , 21.02.2018 між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» було укладено Договір №0005/18ВБ про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким право вимоги Банку "Форум" за Кредитним договором №0009/07/08-Z від 05.03.2007 було відступлено новому кредитору - ТОВ «Одеса-Строй-Сіті».

Вимога від 02.05.2018 була отримана 05.05.2018 особисто тодішнім директором МП «Деревопласт» ОСОБА_2 . Отже, МП «Деревопласт», отримавши Вимогу від 02.05.2018 особисто, не могло не знати про факт відступлення права вимоги за Кредитним договором №0009/07/08-Z від 05.03.2007 на користь нового кредитора - ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» (третя особа).

Судом встановлено, що рішенням державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим Ігорем Олександровичем від 05.07.2018 №41912505 зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ТОВ «Одеса-Строй-Сіті».

Підстава виникнення права власності: «вимога, серія та номер: 2, виданий 02.05.2018, видавник Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті»; квитанція, серія та номер: 6504514236860, виданий 05.05.2018, видавник: УКРПОШТА; договір іпотеки, серія та номер: У-46, виданий 05.03.2007, видавник: ПН ОМНО Чепелєва Т.В.; договір про зміни, серія та номер: У-97, виданий 17.04.2007, видавник: ПН ОМНО Чепелєва Т.В.; договір про зміни, серія та номер: У-135, виданий 07.05.2007, видавник: ПН ОМНО Чепелєва Т.В.; договір про зміни, серія та номер: У-376, виданий 25.09.2007, видавник: ПН ОМНО Чепелєва Т.В.».

Суд враховує, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 05.06.2019 по справі №392/1829/17 державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а вважається лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації, тобто реєстрації титулу власника.

Інформація про речові права на нерухоме майно є загальнодоступною (принаймі була станом на 2018 та до моменту подання скарги відповідачем-1), розміщеною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ДРРП) і відповідач-1 мав можливість вчинити дії, спрямовані на перевірку наявності та/або відсутності порушення своїх прав, вважаючи, що він є власником нерухомого майна та зважаючи, у тому числі, на дію презумпції цивільного права про те, що власність зобов`язує (частина 4 статті 319 ЦК України).

Водночас, як уже було наголошено вище, за вимогами частини 3 статті 37 Закону №1952-IV, дії державного реєстратора можуть бути оскаржені протягом 60 календарних днів не лише з дня прийняття рішення, що оскаржується, а також з дня, коли особа дізналася про порушення її прав, або з дня, коли особа могла дізнатися про порушення її прав.

Зі змісту цієї правової норми слідує, що для з`ясування дати, з якої розпочинається відлік, необхідно досліджувати об`єктивні та суб`єктивні фактори, які сприяють реалізації особою зазначеного права.

За загальним правилом строк звернення обчислюється з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав (у даному випадку - про рішення державного реєстратора). При цьому "могла" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа могла дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Подібні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 910/16665/21, від 06.07.2018 у справі № 826/3442/17 та від 30.03.2021 у справі № 400/1825/20, від 22.05.2024 у справі № 910/7586/22.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Власність не зобов`язує власника безпосередньо перевіряти Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (ДРРП), що містить лише інформацію про права на нерухоме майно, а не про його фізичний стан. Однак, власник майна, який є суб`єктом господарювання та провадить господарську діяльність самостійно та на власний ризик (в тому числі із використанням/залученням власного нерухомого майна) зацікавлений в отриманні актуальної інформації з ДРРП, наприклад, для підтвердження свого права власності або для проведення правочинів з контрагентами тощо.

На переконання суду, провадить господарську діяльність без перевірки інформації щодо власного майна в ДРРП впродовж більше як трьох років (тобто з липня 2018 по грудень 2021, коли ніби-то відповідач-1 дізнався про реєстраційну дію №1, а до того часу не мав такої можливості) є неможливим, та не відповідає принципу добросовісності.

Отже, відповідач-1 безпосередньо з 05.07.2018, як особа яка була обізнана про укладення договору про відступлення права вимоги, міг та повинен був дізнатись про вчинену реєстраційну дію №1, але звернувся із Скаргою №1 до відповідача-2 на рішення за №4191205 від 05.07.2018 лише 30.12.2021, тобто з пропуском передбаченого частиною 3 статті 37 Закону №1952-IV строку більше як на 3 роки і 5 місяців.

Більше того, під час нового розгляду справи, відповідач-1 подав суду відзив за підписом чинного директора ОСОБА_1 , в якому скористався наданим йому правом визначеним статтею 191 ГПК України на визнання позову.

У відзиві під час нового розгляду справи, директор ОСОБА_1 від імені відповідача-1 зазначила, що всі співзасновники МП «Деревопласт» добре розуміють, що товариство втратило право власності на об`єкт нерухомості в м. Одеса через неповернення банківського кредиту та відповідне стягнення на предмет іпотеки у встановленому законом порядку. В свою чергу, попередній директор МП «Деревопласт» - ОСОБА_2 виїхав з території України в лютому 2022 року і після цього не повертався, а тому як мінімум звертатись до Мін`юсту особисто із Скаргою №2 у червні 2022 не міг, а сам ОСОБА_2 повідомив, що жодних осіб не уповноважував на подання від його імені будь-яких скарг на реєстраційні дії до Мін`юсту. Також, ОСОБА_1 від імені відповідача-1 повідомила, що за фактом незаконних звернень невстановлених осіб із Скаргами №1, 2 до відповідача-2, товариство буде звертатись до правоохоронних органів України з метою порушення відповідної кримінальної справи.

За таких обставин, посилання відповідача-2 на те, що скаржник - МП «Деревопласт» дізнався про рішення державного реєстратора Мархотова І.О. №4191205 від 05.07.2018 лише із Вимоги ТОВ «Одеська консалтингова компанія» (тобто як власника вже після вчиненої реєстраційної дії №2) від 01.12.2021 про звільнення нерухомого майна, не заслуговують на увагу та спростовуються, в тому числі, і обставинами, викладеними відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву при новому розгляді справи.

Підставою для прийняття оспорюваного Наказу №1 став Висновок Колегії від 10.02.2022, пунктом 3 мотивів якого зазначено наступне: "з відомостей державного реєстру прав встановлено, що до заяви про державну реєстрацію права власності, за результатами розгляду якої прийнято оскаржуване рішення, не додано всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації прав, а саме: документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі". Тобто Колегія Мін`юсту встановила ніби-то порушення п. 61 Порядку №1127.

Згідно з пунктом 9 Порядку №1128 - під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Згідно п. 61 Порядку №1127 у редакції чинній на момент вчинення реєстраційної дії - для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Втім, з огляду на вище зазначене суд вважає, що оскільки, ОСОБА_1 була та є учасником боржника - МП «Деревопласт», який 05.05.2018 особисто отримав Вимогу третьої особи від 02.05.2018, додаткове надіслання Вимоги від 02.05.2018 на адресу боржника - ОСОБА_1 не було необхідним. Крім того, сама ОСОБА_1 , яка стала директором МП "Деревопласт" у відзиві на позовну заява підтверджує, що була обізнана про таку вимоги.

Судом також з ухвали Суворовського районного суду міста Одеси від 14.07.2022 у справі №523/6663/22, що є доступною до вільного перегляду в ЄДРСР та набрала законної сили - визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №2-2116/10, виданий 21.02.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором №009/07/08 Z від 05.03.2007 року у розмірі 5686119 (п`ять мільйонів шістсот вісімдесят шість тисяч сто дев`ятнадцять гривень) 88 копійок та судового збору у розмірі 1952 грн. Отже, заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором №0009/07/08-Z від 05.03.2007 року підтверджена рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26.10.2010 у справі № 2 - 2116/10, рішення виконувалось в примусовому порядку та позичальник не міг не знати про наявність в нього встановленої рішенням суду кредитної заборгованості.

Даною ухвалою зазначено, що боржник ( ОСОБА_1 ) добровільно виконав зобов`язання перед ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» та погасив заборгованість за Кредитним договором №0009/07/08-Z від 05.03.2007 року, що підтверджується листом ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» від 15.01.2021 про відсутність заборгованості, що також додатково свідчить про те, що боржник та іпотекодавець здійснили погашення боргу шляхом звернення стягнення на іпотечне майно кредитором.

Отже, ОСОБА_1 була обізнана про наявну заборгованість та необхідність її сплати на користь третьої особи.

Натомість, як МП "Деревопласт" за змістом Скарги №1,так і Колегія за змістом Висновку від 10.02.2022 ставить саме у вину державному реєстратору Махортову І.О. під час вчинення реєстраційної дії №1 ігнорування обставин отримання ОСОБА_3 . Вимоги ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» від 02.05.2018.

Однак, суд звертає увагу, що серед документів, які були підставою для вчинення реєстраційної дії №1 зазначено також поштову накладну №6504514236860, що видана Укрпоштою від 08.05.2018. Матеріали справи не містять зазначеної поштової накладної та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, проте, з огляду на стандарт вірогідності доказів, та визнання позову відповідачем-1 в особі директора ОСОБА_1 , суд вважає, що Вимога від 02.05.2018 була належним чином надіслана боржнику ( ОСОБА_1 ) засобами поштового зв`язку, а тому третя особа вчинила всі необхідні дії для інформування боржника про наявну заборгованість, оскільки вище встановленими обставинами, в тому числі, і поданим під час нового розгляду справи відзивом відповідача-1, підтверджується обізнаність боржника ( ОСОБА_1 ) про наявність заборгованість за Кредитним договором №0009/07/08-Z від 05.03.2007 року.

Отже, суд вважає недоведеними висновки відповідача-2, що викладені у Висновку Колегії від 10.02.2022, а саме про порушення п. 61 Порядку №1127 під час проведення реєстраційної дії №1.

За таких обставин, Наказ №1 прийнято з порушенням частини 3 статті 37 Закону №1952-IV, а також пунктів 4, 5, 9 Порядку №1128, відтак у задоволенні Скарги №2 слід було відмовити згідно правил пунктів 8 та 10 частини 8 статті 37 Закону №1952-IV.

Щодо поданої Скарги №2, то суд зазначає, що відповідача-2 стверджує, що МП «Деревопласт» дізнався про порушене право за вказаною Скаргою від 23.06.2022 (тобто про реєстраційну дію №2) лише 20.06.2022, про що товариство повідомило Мін`юст у листі від 27.04.2023 (том 5, а. с. 16).

Однак, матеріали справи містять Вимогу ТОВ «Одеська консалтингова компанія» від 01.12.2021 (том 5, а. с. 13) отримання якої саме 01.12.2021 підтвердив МП «Деревопласт» у Скарзі №1.

Зі змісту Вимоги ТОВ «Одеська консалтингова компанія» від 01.12.2021 вбачається, що позивач повідомив відповідача-1 про те, що станом на грудень 2021 саме він є власником двоповерхового адміністративного будинку, шести складських приміщень, загальною площею 2254, 7 кв. м., що знаходиться за адресою вул. Миколаївська дорога 134, м. Одеса.

Суд звертає увагу, що Вимога від 01.12.2021 була надіслана від імені нового власника, яким є ТОВ «Одеська консалтингова компанія» вже після вчинення реєстраційної дії №2.

Отже, на переконання суду, саме з 01.12.2021 МП «Деревопласт» було обізнане про факт вчинення реєстраційної дії №2, за якою зареєстровано право власності на спірне нерухоме майна від ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» до ТОВ «Одеська консалтингова компанія», та відповідно саме з цієї дати розпочався строк протягом якого третя особа мала право оскаржити рішення державного реєстратора від 03.02.2021 № 56430437.

26.07.2022 набрав чинності Закон № 2255-IX від 12.05.2022, яким стаття 37 Закону №1952-IV була викладена в новій редакції, що містила в тому числі положення відмінні від Порядку №1128.

Матеріалами справи встановлено, що Скарга №2 надійшла до Мін`юсту 27.06.2022 за вх. №СК-1059-22, тобто до набрання чинності Закону № 2255-IX від 12.05.2022.

Однак, згідно частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2255-IX від 12.05.2022 - скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом не прийнято відповідного рішення Міністерством юстиції України, його територіальним органом, розглядаються за правилами, що діють після дня набрання чинності цим Законом (крім правил щодо строків, протягом яких рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіального органу). Рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу, прийняті за результатами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та які на момент набрання чинності цим Законом не виконані, виконуються в порядку, передбаченому законодавством до дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, при визначені строку протягом якого МП «Деревопласт» мало право оскаржити реєстраційну дію №2 - рішення державного реєстратора від 03.02.2021 № 56430437, суд керується редакцією частини 3 статті 37 Закону №1952-IV від 07.05.2022, що була чинна на момент подання Скарги №2.

Отже, із відповідною Скаргою №2 на рішення державного реєстратора від 03.02.2021 № 56430437 МП «Деревопласт» могло звернутись до Мін`юсту чи його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, а саме з 01.12.2021.

Втім, із Скаргою №2 відповідач-1 звернувся лише 27.06.2022, тобто через 6 місяців і 26 днів, а отже з пропуском передбаченого частиною 3 статті 37 Закону №1952-IV строку в редакції від 07.05.2022.

При цьому, в частині правил розгляду Мін`юстом Скарги №2 суду слід враховувати статтю 37 Закону №1952-IV в редакції Закону № 2255-IX від 12.05.2022 (згідно частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2255-IX від 12.05.2022).

Згідно частини 6 статті 37 Закону №1952-IV в редакції Закону № 2255-IX від 12.05.2022 - за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:

про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

про залишення скарги без розгляду по суті.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо:

1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;

2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;

3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав;

4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено;

5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;

6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду.

Юридична сила закону як основного джерела права, а також його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади, яким у відповідності до пункту 3 частини першої статті 85 Конституції України є Верховна Рада України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 17.10.2002 року №17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) зазначено, що Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, а відтак це означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Відповідно до частин другої, сьомої статті 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Вказаний висновок Верховного Суду щодо застосування закону як акта, який має вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативно-правовий акт, викладений у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 року у справі №281/459/17, від 24.10.2019 року у справі №761/14626/17, від 16.04. 2020 року у справі №804/330/17, від 01.10.2020 року у справі №910/18554/19, від 11.07.2024 у справі №910/8255/23.

Отже, Мін`юст, встановивши під час розгляду Скарги №2 пропуск 60-денного строку на оскарження рішення державного реєстратора повинен був залишити Скаргу №2 без розгляду згідно частини 6 статті 37 Закону №1952-IV в редакції Закону № 2255-IX від 12.05.2022.

Конституційний Суд України визнає за органом публічної влади право на певні дискреційних повноваження у прийнятті рішень, та застерігає, що "цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів" (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 08.06.2016 №3-рп/2016).

Суд виходить з того, що законодавче регулювання не є і не може бути всеосяжним за формою та змістом. Відтак, під час здійснення органом своїх повноважень наявність у нього певної міри розсуду є допустимою та належною. Попри це, межі дискреційних повноважень такого органу не можуть бути неоглядними. Міра такого розсуду повинна бути мінімально достатньою, зокрема, з метою уникнення порушення нормативно-правових приписів та запобіганню зловживання.

Суд звертається до рішення Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Рисовський проти України" [заява № 29979/04, прийняте 20.10.2011, набуло статусу остаточного 20.01.2012].

У пункті 70 ЄСПЛ вказав таке: "Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119)".

Отже, принцип "належного урядування" покладає обов`язок на орган діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Суд висновує, що дискреційні повноваження органу державної влади мають узгоджувалися з конституційним принципом верховенства права, та такими його елементами, як юридична визначеність та заборона свавілля.

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З Висновку Колегії від 12.05.2023 вбачається, що 23.06.2022 відповідач-1 звернувся до Мін`юсту із Скаргою №2 із вимогою про скасування лише рішення від 03.02.2021 №56430437, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською Ольгою Сергіївною щодо спірного майна, тоді як за Висновком Колегії від 12.05.2023 та Наказу №2, скасовано оскаржене заявником рішення від 03.02.2021 №56430437, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською Ольгою Сергіївною, а також скасовано рішення від 29.12.2022 №65971318, прийняте державним реєстратором Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області Гавровою Оленою Юріївною, яке відповідачем-1 не оскаржувалось, тоді як ані Порядком №1128, ані Законом №1952-IV не надано право Мін`юсту скасовувати не оскаржені заявником рішення, як похідні, що також свідчить про допущені порушення Мін`юсту та вихід за межі своїх повноважень.

За таких обставин, Наказ №2 прийнято з порушенням частини 3 статті 37 Закону №1952-IV в редакції від 07.05.2022, та з порушенням частини 6 статті 37 Закону №1952-IV в редакції Закону № 2255-IX від 12.05.2022, а також поза межами власних дискреційних повноважень.

Щодо недотримання відповідачем-2 пунктів 10-12 Порядку №1128 при прийнятті Наказів №1, 2 суд зазначає наступне.

Пунктом 10 Порядку № 1128 визначено, що для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Пунктом 11 Порядку № 1128 передбачено, що Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Тобто, на відповідача-2 покладено обов`язок повідомити заінтересовану особу про розгляд скарги не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті.

Пунктом 12 Порядку передбачено, що копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

Згідно з позицією Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 910/574/22, основним обов`язковим способом повідомлення про розгляд скарги по суті є розміщення Мін`юстом чи його територіальним органом відповідного оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту. Натомість, надіслання повідомлення про розгляд скарги телефонограмою або засобами електронної пошти є додатковими способами повідомлення, які в силу зазначених вище норм Порядку №1128 є обов`язковими для Мін`юсту чи його територіальних органів лише у разі, якщо номер телефону, адреса електронної пошти осіб, зазначених у п. 10 Порядку, вказані у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлені заінтересованою особою або встановлені з інших офіційних джерел.

Однак, наявними матеріалами справами спростовано доводи позивача щодо порушення пунктів 10-12 Порядку №1128. Зокрема, як вбачається з листа ДП «Національні інформаційні системи» №562/14.2-11 від 08.02.2022, оголошення про засідання центральної Колегії Мін`юсту щодо розгляду 10.02.2022 Скарги №1 було розміщено на офіційному веб-сайті Мін`юсту 07.02.2022 (том 5, а. с. 19).

Також судом встановлено, що на офіційному веб-сайті Мін`юсту 26.04.2023 було розміщено оголошення про засідання центральної Колегії Мін`юсту щодо розгляду 12.05.2023 Скарги №2 (том 4, а. с. 96).

В обох випадках, заінтересованими особами Мін`юстом визначено ТОВ «Одеська консалтингова компанія» (позивач) та ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» (третя особа).

У інший додатковий спосіб заінтересованих осіб не було повідомлено, оскільки, як вбачається зі змісту Скарги №1 та Скарги №2 (том 5, а. с. 8-10, 15) МП «Деревопласт» не повідомляло Мін`юст про додаткові засоби зв`язку заінтересованих осіб, або ж в будь-якій іншій заяві.

Отже, заінтересовані особи були належним чином у спосіб визначений пунктами 10-12 Порядку №1128 повідомлені про розгляд Скарги №1 та Скарги №2.

Таким чином, решта мотивів позивача не знайшли свого підтвердження під час дослідження та оцінки доказів судом, втім не впливають на суть прийнятого судом рішення щодо визнання протиправним та скасування Наказів Мін`юсту №1, 2.

Щодо вимоги про витребування нерухомого майна.

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Аналіз статті 387 ЦК України свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника.

Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом".

Схожий правовий висновок сформульовано в пунктах 62- 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі N 359/3373/16-ц.

Недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна (стаття 400 ЦК України).

Стаття 388 ЦК України (в редакції, що була чинна на дату звернення з позовом - 21.05.2023) містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, від його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Разом із тим до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить, зокрема, встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати. Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, водночас відповідач має право спростувати такі обставини.

Вказаний правовий висновок, що викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 907/452/20 та від 13.03.2024 у справі №910/431/23.

Як вбачається з пункту 53 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.11.2024 у справі №910/9087/23 при вирішенні позовної вимоги про витребування майна слід дослідити обставини виникнення, зміни та припинення речових прав на спірне нерухоме майно в учасників судового провадження у спорі про захист права власності на таке майно.

Матеріалами даної справи підтверджується, що на підставі оскаржуваних наказів Мін`юсту позивач був позбавлений права власності "юридично" ("юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом), оскільки скасовано рішення про реєстрацію за позивачем права власності на такий об`єкт нерухомості, а саме на двоповерховий адміністративний будинок, шість складських приміщень загальною площею 2254, 7 кв.м., розташованих по вул. Миколаївська дорога, 134 у м. Одесі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1591225551101 шляхом скасування речового права позивача на зазначене нерухоме майно рішенням державного реєстратора Аврамченко С.С. Департаменту державної реєстрації Мін`юсту, індексний номер 67598644 від 15.05.2023 на підставі наказу Мін`юсту від 15.05.2023 №1848/5, а також про припинення речового права третьої особи на це нерухоме майно відповідно до рішення державного реєстратора Аврамченко С.С. Департаменту державної реєстрації Мін`юсту, індексний номер 67598868 від 15.05.2023 на підставі наказу Мін`юсту від 21.02.2022 №566/5, що підтверджується змістом інформаційної довідки №333068681 від 22.05.2023 з ДРРП (т.1 а.с. 47-52).

В результаті чого було відновлено відомості у ДРРП, реєстраційний номер майна: 18044918 про державну реєстрацію 01.10.2007 за відповідачем-1 (МП "Деревопласт") права приватної власності на нежитлові будівлі та споруди будівельної бази загальною площею 2254,7 кв.м., розташовані по вул. Миколаївська дорога, 134 у місті Одеса.

Відповідно до абзацу 4 статті 37 Закону України «Про іпотеку», у редакції чинній на дату прийняття Наказу №1, рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

У судовому порядку іпотекодавець (відповідач-1) не заявляв позов на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» щодо оскарження реєстрації права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем (третьою особою), здійсненої за заявою іпотекодержателя (третьої особи) 05.07.2018 державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Мархотовим І.О. за рішенням №41912505.

Більше того, відповідач-1 під час нового розгляду справи, користуючись наданим йому статтею 191 ГПК України правом, повністю визнав позов ТОВ «Одеська консалтингова компанія» та зазначив, що МП «Деревопласт» втратило право власності на об`єкт нерухомості в м. Одеса через неповернення банківського кредиту та відповідне стягнення на предмет іпотеки у встановленому законом порядку.

Отже, відповідач-1 визнає правомірність набуття права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» та правомірність проведеної реєстраційної дії №1 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Одеса-Строй-Сіті».

Крім того, під час розгляду даної справи судом було встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 у справі №916/4649/24 (яке не набрало законної сили на момент проголошення вступної та резолютивної частини рішення у справі №910/9087/23, проте було скасовано постановою Південно-західного апеляційного господарського суду), було задоволено позов ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» до ТОВ «Одеська консалтингова компанія», тобто позивача у справі №910/9087/23 та, зокрема:

- скасовано рішення від 03.02.2021 р. № 56430437, прийняте держаним реєстратором - приватним нотаріусом ОМНО Янковською О.С., на підставі якого здійснено державну реєстрацію переходу права власності на нерухоме майно, саме: двоповерховий адміністративний будинок та шість складських приміщень, за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 134, № 1591225551101, від ТОВ "Одеса-Строй-Сіті" до ТОВ "Одеська консалтингова компанія";

- визнано за ТОВ "Одеса-Строй-Сіті" право власності на нерухоме майно, а саме: двоповерховий адміністративний будинок та шість складських приміщень загальною площею 2254,7 кв. м., за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 134, № 1591225551101.

Однак, під час написання повного тексту рішення, Господарським судом міста Києва встановлено, що постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі №916/4649/24 рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 скасовано та у позові відмовлено повністю, в тому числі з огляду на прийнятий Мін`юстом Наказ №2 (тобто Наказ від 15.05.2023 №1848/5).

З постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі №916/4649/24 (що була проголошена та набрала законної сили на момент написання повного тексту рішення у справі №910/9087/23) вбачається, що колегією суддів апеляційного суду не встановлено, що на час вчинення правочинів щодо передачі майна у власність іншої юридичної особи (тобто щодо передачі спірного майна від ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» до ТОВ «Одеська консалтингова компанія»), оформлених Актами приймання-передачі від 17.11.2020 та від 23.11.2020, ці правочини суперечили Статуту ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» та нормам законодавства України, внаслідок недотримання яких правочини підлягали б визнанню недійсними на підставі ч. 1-3 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Отже, вказаною постановою додатково встановлено правомірність набуття права власності позивачем у даній справі на спірне нерухоме майно.

Матеріали господарської справи №910/9087/23 не містять жодних інших вірогідних доказів, які підтверджували б незаконність проведення реєстраційної дії №2 та набуття у власність ТОВ «Одеська консалтингова компанія» спірного нерухомого майна у м. Одеса.

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно безпідставно зареєстроване на праві власності всупереч діючих правочинів щодо набуття права власності на нерухоме майно, приводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем-1), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна. Подібні за змістом правові висновки стосовно вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21.

При цьому, спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Таким чином, заявлена позивачем позовна вимога про витребування спірного нерухомого майна у відповідача-1, за яким наразі зареєстроване право власності на адміністративний будинок, шість складських приміщень загальною площею 2 254, 7 кв. м., розташованих по вул. Миколаївська дорога, 134 у м. Одесі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1591225551101, призведе до ефективного захисту його прав та охоронюваних законом інтересів, за захистом яких він звернувся до суду із даним позовом. Такий захист є повним та забезпечує спосіб досягнення мети правосуддя, а також забезпечує процесуальну економію.

У зв`язку з вище встановленим, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

6. Розподіл судових витрат.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При новому розгляді справи позивач не заявляв про намір подати додаткові докази понесених витрат на професійну правничу допомогу як при первісному розгляді справи при розгляді справи, так і при новому розгляді справи.

з наявних матеріалів справи не вбачається, що такі докази щодо понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 32000,00 грн. були подані раніше при первісному розгляді справи та надсилались іншим учасникам судового процесу, а отже витрати на професійну правничу допомогу залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України (Україна, 01001, м. Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код: 00015622) від 21.02.2022 № 566/5 "Про задоволення скарги".

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства Юстиції України (Україна, 01001, м. Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код: 00015622) від 15.05.2023 № 1848/5 "Про задоволення скарги".

4. Витребувати у малого підприємства "ДЕРЕВОПЛАСТ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Україна, 65031, Одеська область, м. Одеса, Миколаївська Дорога, будинок 134, ідентифікаційний код: 13912949) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ" (Україна, 65031, Одеська область, м. Одеса, вулиця Миколаївська Дорога, будинок 134, ідентифікаційний код: 42608406) двоповерховий адміністративний будинок, шість складських приміщень, загальною площею 2.254,7 кв.м., який знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 134, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1591225551101, зареєстрований за відповідачем-1 на праві приватної власності в реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 18044918 рішенням про державну реєстрацію від 01.10.2007 на підставі свідоцтва про право власності від 24.09.2007 серії САВ № 306692, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, шляхом поновлення реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем.

5. Стягнути з малого підприємства "Деревопласт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Україна, 65031, Одеська область, м. Одеса, Миколаївська Дорога, будинок 134, ідентифікаційний код: 13912949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська Консалтингова Компанія" (Україна, 65031, Одеська область, м. Одеса, вулиця Миколаївська Дорога, будинок 134, ідентифікаційний код: 42608406) витрати по сплаті судового збору в сумі 6300 (шість тисяч триста) грн. 00 коп. за позовні вимоги майнового характеру,

6. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська Консалтингова Компанія" (Україна, 65031, Одеська область, м. Одеса, вулиця Миколаївська Дорога, будинок 134, ідентифікаційний код: 42608406) витрати по сплаті судового збору в сумі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім ) грн. 00 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.08.2025 (через відсутність на робочому місці, пов`язані з відпустками та лікарняними судді)

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких