Рішення від 01.09.2025 по справі 910/7533/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2025Справа № 910/7533/25Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибпродукт 97"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Граніт Інвест"

про стягнення 869 018,71 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибпродукт 97" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Граніт Інвест" про стягнення 869 018,71 грн, з яких: 849 219,10 грн основної заборгованості, 16 588,86 грн пені та 3210,75 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки № 20/01/25/12 від 20.01.2025 з протоколом узгодження розбіжностей.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позову.

27.06.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

04.08.025 від відповідача до суду надійшла заява про закриття провадження у даній справі у зв`язку із відсутністю предмету спору. Заява мотивована тим, що відповідно до платіжної інструкції від 07.07.2025 № 659 відповідач сплатив позивачу суму основного боргу в розмірі 849 219,10 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

УСТАНОВИВ:

20.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97» (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Граніт Інвест» (надалі - відповідач) укладено договір поставки № 20/01/25/12 (надалі - договір) з протоколом узгодження розбіжностей.

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов`язується поставити відповідачу продукти харчування, найменування та перелік яких зазначені в Специфікації (додаток №1), а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.2 договору відповідач здійснює розрахунки у строк 30 календарних днів з моменту отримання товару відповідачем, підписання видаткових накладних та виставлення позивачем рахунку - фактури.

Ціна за одиницю товару визначена в Специфікації та/або видаткових накладних. Загальна вартість товару, що передається за цим договором, складає суму всіх видаткових накладних вартостей партій товару (п. 2.4. договору).

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк та у кількості та в розрізі асортименту, що визначені покупцем у замовленні на поставку (п. 4.1. договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця після прийняття покупцем товару та підписання всіх документів згідно з розділом 5 цього договору (п. 4.8. договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами та діє до 31.12.2025 включно, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (п. 12.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару партіями відповідно до п. 1.1. Договору.

Позивачем з 29.01.2025 по 27.03.2025 поставлено відповідачу товар на загальну суму 6 049 219,10 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками видатковими накладними від 29.01.2025 № 0023, від 12.02.2025 № 0027, від 14.02.2025 № 0030, від 26.03.2025 № 0049, від 27.03.2025 № 0051 та відповідними товарно-транспортними накладними.

У зв`язку з тим, що відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар, сплативши позивачу 5 200 000,00 грн, останній звернувся із даним позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача залишок заборгованості у розмірі 849 219,10 грн. Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 210,75 грн 3% річних та 16 588,86 грн пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Внаслідок укладення Договору поставки №20/01/25/12 від 20.01.2025 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв товар на загальну суму в розмірі 6 049 219,10 грн, що підтверджується видатковими накладними, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Відповідач частково оплатив отриманий товар в сумі 5 200 000,00 грн.

Враховуючи погоджені сторонами умови договору, обов`язок відповідача по оплаті отриманого товару у загальному розмірі 849 219,10 грн на момент пред`явлення позову та розгляду даної справи настав.

Водночас, суд встановив, що вказана сума заборгованості сплачена відповідачем після відкриття провадження у даній справі, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.07.2025 № 659 та листом від 07.07.2025 № 07/07-1 про уточнення призначення платежу згідно з платіжною інструкцією від 07.07.2025 № 659.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

З огляду на викладене та надані відповідачем докази оплати суми основної заборгованості, провадження у справі № 910/7533/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибпродукт 97" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Граніт Інвест" в частині вимог про стягнення 849 219,10 грн основної заборгованості, слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку припиненням існування предмета спору.

Крім того, при зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3 210,75 грн. - 3% річних, 16 588,86 грн. - пені.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем оплати заборгованості за загальний період прострочки з 27.04.2025 по 12.06.2025 у розмірі 3 210,75 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки розрахунок здійснено правильно.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 588,86 грн за період прострочення з 27.04.2025 по 12.06.2025, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, відповідно до п. 8.14 договору (відповідно до протоколу узгодження розбіжностей) у випадку порушення термінів розрахунків, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в момент порушення, за кожен дунь порушення (неналежного виконання) зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 27.04.2025 по 12.06.2025 у розмірі 16 588,86 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення пені та 3% річних в повному обсязі, тоді як в частині вимог про стягнення основного боргу провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог та в частині закриття провадження покладаються на відповідача, у зв`язку з тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/7533/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Граніт Інвест» в частині стягнення 849 219,10 грн основної заборгованості у зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Граніт Інвест» (вул. Голосіївська, будинок 17, м. Київ, 03039, ідентифікаційний код 44638778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97» (проспект Голосіївський, будинок 120, корпус 1, м. Київ, 03127, ідентифікаційний код 36643851) 16 588,86 грн пені, 3 120,75 грн 3% річних та 13 035,28 грн судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного рішення: 01.09.2025.

Суддя Т. Ю. Трофименко