Рішення від 06.08.2025 по справі 911/1428/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2025 р. м. Київ Справа №911/1428/25

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Логвиненко С.С.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКРУГЛЕДЕГАЗАЦІЯ"

до публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО"

про стягнення заборгованості,

за участю представників:

позивача: Даценко Л.В., адвоката (ордер, серії СВ №1130407, від 03.06.2025 року);

відповідача: Ключинського К.Л., адвоката (довіреність 21/22 від 03.03.2025 року),

ВСТАНОВИЛА:

24 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Укругледегазація» (далі позивач) до публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 520 052,88 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки вугілля №111/45 від 02.09.2019 року.

Ухвалою суду від 29.04.2025 року відкрите провадження у справі та призначене підготовче засідання на 04 червня 2025 року.

13 травня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи.

19 травня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, долучена до матеріалів справи.

20 травня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, а 21 травня клопотання про відкликання відповіді на відзив, яке було задоволене судом.

26 травня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 04.06.2025 року постановлено закрити підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 09 липня 2025 року.

У зв`язку з перебуванням судді Грабець С.Ю. у відпустці, ухвалою суду від 03.07.2025 року судове засідання було відкладене на 06 серпня 2025 року.

24 червня 2025 року до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а 03 липня 2025 року заява про відкликання цього клопотання.

06 серпня 2025 року в судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила позов задовільнити.

Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, а у разі задоволення вимог позивача, - зменшити розмір пені, трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, до 1 гривні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

02 вересня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укругледегазація» (далі - позивач) та публічним акціонерним товариством «Центренерго» (далі - відповідач) був укладений договір поставки вугілля №111/45 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, позивач поставить (передасть) у власність відповідача, а відповідач прийме і оплатить вугільну продукцію (далі - вугілля) на зазначених у договорі умовах.

Згідно з п. 1.2. договору, необхідні для виконання договору відомості вказуються у специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною договору (далі - специфікації). Відповідно до п. 2.5. договору, право власності на вугілля від позивача до відповідача переходить після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 6.1. договору, загальна сума договору складається з визначеної відповідно до умов договору фактичної вартості поставленого вугілля, вартості доставки вугілля від залізничної станції відправлення до залізничної станції призначення територією України (далі - вартість доставки) у випадку її оплати позивачем і відшкодування відповідачем, ПДВ у випадку його нарахування та не може перевищувати 60 000 000,00 грн. (шістдесят мільйонів гривень 00 копійок).

Згідно з п. 6.7. договору, оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється відповідачем на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі вугілля та актів відшкодування вартості доставки, в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 40 (сорока) календарних днів з моменту підписання відповідних актів.

Відповідно до п. 10.1. договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та отримання сторонами всіх погоджень/затверджень відповідно до вимог чинного законодавства та внутрішніх документів сторін, необхідних для укладення цього договору, і діє по 31.12.2019 р., а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

За твердженнями представника позивача, позивач здійснив поставку вугілля відповідно до актів приймання-передачі вугільної продукції: №106/УУД від 30.09.2019 року, на суму 4 771 496,38 грн. (з ПДВ); №112/УУД від 18.10.2019 року, на суму 1 430 418,00 грн. (з ПДВ); №127/УУД від 31.10.2019 року, на суму 6 864 472,48 грн. (з ПДВ).

Відповідач повинен був здійснити оплату за актом приймання-передачі вугільної продукції №127/УУД від 31.10.2019 року, на суму 6 864 472,48 грн. (з ПДВ), не пізніше 10 грудня 2019 року, однак оплату було здійснено 24 листопада 2023 року.

Відповідно до п. 8.14. договору, за порушення виконання грошового зобов`язання за договором позивач має право стягнути з відповідача пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, крім випадків, передбачених пунктом 9.4.2. договору.

Згідно з п. 9.4.2. договору, якщо позивач не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних до закінчення граничного терміну реєстрації податкових накладних, передбаченого Податковим кодексом України, відповідач має право призупинити виконання своїх зобов`язань по оплаті вартості вугілля та/або відшкодуванню витрат на його доставку на суму, що відповідає сумі ПДВ в незареєстрованих податкових накладних, до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки відповідач здійснив оплату за договором з порушенням визначених сторонами строків, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 194 137,35 грн. пені, 245 248,98 грн. трьох процентів річних та 1 080 666,55 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що 02 вересня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укругледегазація» (далі - позивач) та публічним акціонерним товариством «Центренерго» (далі - відповідач) був укладений договір поставки вугілля №111/45 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач зобов`язувався поставити відповідачу вугільну продукцію (далі - вугілля), а відповідач зобов`язувався її прийняти та оплатити.

Як уже зазначалось, відповідно до п. 6.7. договору, оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється відповідачем на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі вугілля та актів відшкодування вартості доставки, в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 40 (сорока) календарних днів з моменту підписання відповідних актів.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку вугілля: на суму 4 771 496,38 грн. (з ПДВ), що підтверджується актом приймання-передачі вугільної продукції №106/УУД від 30.09.2019 року, копія якого долучена до матеріалів справи; на суму 1 430 418,00 грн. (з ПДВ), що підтверджується актом приймання-передачі вугільної продукції №112/УУД від 18.10.2019 року, копія якого долучена до матеріалів справи; на суму 6 864 472,48 грн. (з ПДВ) що підтверджується актом приймання-передачі вугільної продукції №127/УУД від 31.10.2019 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідач повинен був здійснити оплату за актом №127/УУД приймання-передачі вугільної продукції від 31.10.2019 року, на суму 6 864 472,48 грн. (з ПДВ) не пізніше 10 грудня 2019 року.

Разом з цим, відповідач за частину вугілля з партії від 31.10.2019 року, вартістю 2 066 386,86 грн., здійснив оплату 24 листопада 2023 року, що підтверджується обіговою відомістю по товариству з обмеженою відповідальністю «Укругледегазація» по договору №111/45 від 02.09.2019 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно з п. 8.14. договору, за порушення виконання грошового зобов`язання за договором позивач має право стягнути з відповідача пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, крім випадків, передбачених пунктом 9.4.2. договору.

Відповідно до п. 9.4.2. договору, якщо позивач не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних до закінчення граничного терміну реєстрації податкових накладних, передбаченого Податковим кодексом України, відповідач має право призупинити виконання своїх зобов`язань по оплаті вартості вугілля та/або відшкодуванню витрат на його доставку на суму, що відповідає сумі ПДВ в незареєстрованих податкових накладних, до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд під час вирішення спору з`ясовує обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 року в справі №922/2216/18 та від 05.03.2018 року в справі №910/1389/18.

Так, розмір пені:

- за період з 11 грудня 2019 року до 12 грудня 2019 року, від суми боргу 2 066 386,86 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 15,5%, складає 1 755,01 грн.;

- за період з 13 грудня 2019 року до 31 грудня 2019 року, від суми боргу 2 066 386,86 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 13,5%, складає 14 521,32 грн.;

- за період з 01 січня 2020 року до 30 січня 2020 року, від суми боргу 2 066 386,86 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 13,5%, складає 22 865,75 грн.;

- за період з 31 січня 2020 року до 12 березня 2020 року, від суми боргу 2 066 386,86 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 11,0%, складає 26 083,90 грн.;

- за період з 13 березня 2020 року до 23 квітня 2020 року, від суми боргу 2 066 386,86 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 10,0%, складає 23 712,64 грн.;

- за період з 24 квітня 2020 року до 11 травня 2020 року, від суми боргу 2 066 386,86 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 8,0%, складає 8 130,05 грн.,

а разом 97 068,67 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача послався на те, що позивач нарахував пеню без урахування положень п. 9.4.2. договору, відповідно до якого, якщо позивач не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних до закінчення граничного терміну реєстрації податкових накладних, передбаченого Податковим кодексом України, відповідач має право призупинити виконання своїх зобов`язань по оплаті вартості вугілля та/або відшкодуванню витрат на його доставку на суму, що відповідає сумі ПДВ в незареєстрованих податкових накладних, до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 року в справі №910/14937/24 встановлено, що позивач повинен був зареєструвати податкові накладні не пізніше 15 грудня 2023 року. Так, право відповідача призупинити оплату на суму ПДВ в незареєстрованих податкових накладних, до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, виникло з 16 грудня 2023 року.

Водночас, оплату за актом приймання-передачі вугільної продукції №127/УУД від 31.10.2019 року, на суму 6 864 472,48 грн. (з ПДВ), відповідач повинен був здійснити не пізніше 10 грудня 2019 року.

Оскільки, прострочення оплати відповідачем відбулось до виникнення підстав для її призупинення, тому нарахування пені позивачем за період з 11.12.2019 року до 11.05.2020 року здійснене відповідно до умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б сплату позивачу грошових коштів у сумі 97 068,67 грн., суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 97 068,67 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення пені, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 245 248,98 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 080 666,55 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Так, три проценти річних:

- за період з 11 грудня 2019 року до 31 грудня 2019 року, що складає 21 день, суму боргу в розмірі 2 066 386,86 грн., становлять 3 566,64 грн.;

- за період з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року, що складає 366 днів, суму боргу в розмірі 2 066 386,86 грн., становлять 61 991,61 грн.;

- за період з 01 січня 2021 року до 23 листопада 2023 року, що складає 1057 днів, суму боргу в розмірі 2 066 386,86 грн., становлять 179 520,90 грн.,

а разом 245 079,14 грн., які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, враховуючи:

- період з 11 грудня 2019 року до 23 листопада 2023 року, суму боргу в розмірі 2 066 386,86 грн., індекс інфляції у грудні 2019 року 99,8%, індекс інфляції у січні 2020 року 100,2%, індекс інфляції у лютому 2020 року 99,7%, індекс інфляції у березні 2020 року 100,8%, індекс інфляції у квітні 2020 року 100,8%, індекс інфляції у травні 2020 року 100,3%, індекс інфляції у червні 2020 року 100,2%, індекс інфляції у липні 2020 року 99,4%, індекс інфляції у серпні 2020 року 99,8%, індекс інфляції у вересні 2020 року 100,5%, індекс інфляції у жовтні 2020 року 101,0%, індекс інфляції у листопаді 2020 року 101,3%, індекс інфляції у грудні 2020 року 100,9%, індекс інфляції у січні 2021 року 101,3%, індекс інфляції у лютому 2021 року 101,0%, індекс інфляції у березні 2021 року 101,7%, індекс інфляції у квітні 2021 року 100,7%, індекс інфляції у травні 2021 року 101,3%, індекс інфляції у червні 2021 року 100,2%, індекс інфляції у липні 2021 року 100,1%, індекс інфляції у серпні 2021 року 99,8%, індекс інфляції у вересні 2021 року 101,2%, індекс інфляції у жовтні 2021 року 100,9%, індекс інфляції у листопаді 2021 року 100,8%, індекс інфляції у грудні 2021 року 100,6%, індекс інфляції у січні 2022 року 101,3%, індекс інфляції у лютому 2022 року 101,6%, індекс інфляції у березні 2022 року 104,5%, індекс інфляції у квітні 2022 року 103,1%, індекс інфляції у травні 2022 року 102,7%, індекс інфляції у червні 2022 року 103,1%, індекс інфляції у липні 2022 року 100,7%, індекс інфляції у серпні 2022 року 101,1%, індекс інфляції у вересні 2022 року 101,9%, індекс інфляції у жовтні 2022 року 102,5%, індекс інфляції у листопаді 2022 року 100,7%, індекс інфляції у грудні 2022 року 100,7%, індекс інфляції у січні 2023 року 100,8%, індекс інфляції у лютому 2023 року 100,7%, індекс інфляції у березні 2023 року 101,5%, індекс інфляції у квітні 2023 року 100,2%, індекс інфляції у травні 2023 року 100,5%, індекс інфляції у червні 2023 року 100,8%, індекс інфляції у липні 2023 року 99,4%, індекс інфляції у серпні 2023 року 98,6%, індекс інфляції у вересні 2023 року 100,5%, індекс інфляції у жовтні 2023 року 100,8%, індекс інфляції у листопаді 2023 року 100,5%, становила 1 080 666,55 грн., які підлягають стягненню.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив застосувати до вимог позивача позовну давність.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Так, згідно з умовами договору, відповідач повинен був здійснити оплату за актом приймання-передачі вугільної продукції №127/УУД від 31.10.2019 року не пізніше 10 грудня 2019 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з цим, 30 березня 2020 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", що набрав чинності 02 квітня 2020 року, відповідно до якого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнений, зокрема, пунктом такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Так, на час дії встановленого на території України карантину строки, визначені статтями 257 та 258 Цивільного кодексу України, продовжені (постанови Верховного суду від 06.05.2021 року в справі № 903/323/20, від 25.08.2021 року в №914/1560/20, від 08.02.2022 року в справі №918/964/20, від 31.05.2021 року в справі №926/1812/21, від 07.11.2023 року в справі №910/5188/22).

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №211 від 11.03.2020 року, вирішено установити з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. Строк дії карантину неодноразово продовжувався.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №651 від 27.06.2023 року встановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з цим, згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 24 квітня 2025 року, тому строк позовної давності позивачем не пропущений.

Також представник відповідача просив суд зменшети розмір пені, трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції до 1 гривні.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 листопада 2019 року в справі №127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності (п. 85. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року в справі №127/15672/16-ц).

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Оскільки станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не спливла, то перебіг цього строку був зупинений до дати звернення позивача з позовом до суду (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).

Відтак, звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін, що і було здійснено судами в даній справі.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Ця правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року в справі № 908/1453/14.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 року в справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 року в справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 року в справі № 923/142/19, від 09.10.2019 року в справі № 904/4083/18).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 року в справі №911/378/17).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року в справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 року в справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 року в справі № 904/2847/19).

Водночас, зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 року в справі 918/116/19 (пункт 8.15)).

Оскільки відповідач має стратегічне значення для економіки і безпеки держави та вирішення соціальних питань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» від 04.03.2015 року № 83 та є однією з найбільших енергогенеруючих компаній України, яка відіграє вагому роль у життєдіяльності таких промислово розвинених областей України як Київська, Харківська та Донецька, а також те, що внаслідок російської військової агресії відповідач та його відокремлені підрозділи зазнали матеріальної шкоди та продовжують здійснювати свою господарську діяльність в умовах дії військового стану, введеного 24.02.2022 року на території України, у відповідності до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшим продовженням строку його дії.

Разом з цим, договір був укладений між позивачем та відповідачем 02.09.2019 року, а оплату згідно з актом №127/УУД від 31.10.2019 року, на суму 6?864?472,48 грн. (з ПДВ), відповідач повинен був здійснити не пізніше 10 грудня 2019 року, тобто до введення на всій території України правового режиму воєнного стану.

Сума основного боргу, згідно з договором, становила 2?066?386,86 грн., а сума нарахованої пені складає 97?068,67 грн., що відповідає одній обліковій ставці НБУ. Так, розмір пені становить лише 4,7% від суми основного зобов`язання, що свідчить про її незначний розмір.

Крім цього, військова агресія Російської Федерації проти України та пов`язані з нею негативні наслідки є об`єктивними обставинами, в яких перебувають як позивач, так і відповідач.

За змістом ст. 536, 625 Цивільного кодексу України, нарахування на суму боргу суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, у зв`язку з чим заявлені до стягнення три проценти річних та сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, не є неустойкою, у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України.

З урахуванням зазначеного вище, відповідачем не доведена, а судом не встановлена наявність тих виключних обставин, з якими положення ст. 551 Цивільного кодексу України пов`язує можливість зменшення розміру санкцій, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та трьох процентів річних.

Оскільки позов задоволений частково, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59, 124 Конституції України, ст. 253, ст. 256, ст. 257, ст. 261, ч. 3 ст. 267, ст. 525, ч. 1 ст. 530, ст. 536, ст. 549, ч. 3 ст. 551, ст. 610, ч. 1 ст. 611, ст. 612, ч. 2 ст. 625, ст. 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. 2, ч. 2 ст. 4, ст. 13, ст. ст. 14 - 16, ст. 19, ст. 129, ст. 165, ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "УКРУГЛЕДЕГАЗАЦІЯ" до публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" про стягнення заборгованості.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" (08711, Київська обл., Обухівський р-н, селище міського типу Козин, ВУЛИЦЯ РУДИКІВСЬКА, будинок 49, ідентифікаційний код 22927045) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКРУГЛЕДЕГАЗАЦІЯ" (01010, місто Київ, вул. Московська (Печерський р-н), будинок 32/2, ідентифікаційний код 37966503) 97 068,67 грн. (дев`яносто сім тисяч шістдесят вісім грн. 67 коп.) пені; 245 079,14 грн. (двісті сорок п`ять тисяч сімдесят дев`ять грн. 14 коп.) трьох процентів річних; 1 080 666,55 грн. (один мільйон вісімдесят тисяч шістсот шістдесят шість грн. 55 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 17 073,77 грн. (сімнадцять тисяч сімдесят три грн. 77 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складене 01.09.2025 року.

Суддя С. Грабець