Постанова від 28.08.2025 по справі 904/1256/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/1256/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України - не з`явився,

відповідача - публічного акціонерного товариства «Банк Восток» - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф» - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Восток»

на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025 (головуючий суддя: Дармін М.О., судді: Іванов О.Г., Чус О.В.)

у справі № 904/1256/24

за позовом корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України (далі - Фонд)

до публічного акціонерного товариства «Банк Восток» (далі - ПАТ «Банк Восток»),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ; далі - Відділ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -товариство з обмеженою відповідальністю «Тріумф» (далі - ТОВ «Тріумф»),

про стягнення збитків.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Фонд звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк Восток» про стягнення 9 722 495,00 грн завданих збитків внаслідок бездіяльності Банку, яка полягала в неповідомленні державного виконавця про відкриття боржником (ТОВ «Тріумф») банківського рахунку та у проведенні видаткових операцій по рахунку зазначеної особи, щодо якої існувало публічне обтяження рухомого майна. Сума завданих Фонду збитків дорівнює суми видаткових операцій з рахунку боржника.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 залучено до участі у справі № 904/1256/24 в якості третіх осіб Відділ (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача) та ТОВ «Тріумф» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 зі справи № 904/1256/24 (з урахуванням ухвали від 09.07.2024 про виправлення описки) у позові відмовлено з посиланням на недоведеність позивачем наявності існуючої заборгованості боржника (ТОВ «Тріумф») перед позивачем у виконавчому провадженні, яка (заборгованість) може дорівнювати, бути більшою або меншою заявленим вимогам позивача.

Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 зі справи у задоволенні вимоги ПАТ «Банк Восток» про стягнення з Фонду 80 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Фонд оскаржив рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 зі справи рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 залишено без змін.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 зі справи додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 скасовано, ухвалено нове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача 52 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті заяви ТОВ «Банк Восток» відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22.04.2025 зі справи рішення, додаткове рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції залишені без змін.

Додатковою постановою Верховного Суду від 20.05.2025 зі справи частково задоволені заяви Банку про ухвалення додаткових рішень у справі; стягнуто з позивача на користь відповідача 24 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції. У задоволенні решти вимог заяв Банку відмовлено.

Від ПАТ «Банк Восток» 10.12.2024 до суду апеляційної інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі, за змістом якої (заяви) відповідач просив суд: стягнути з позивача на користь відповідача 42 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених Банком в суді апеляційної інстанції у зв`язку з представництвом інтересів Банку за апеляційною скаргою Фонду на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024.

Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025 зі справи у задоволенні заяви Банку про ухвалення додаткового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги Фонду на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 відмовлено.

Додаткову постанову мотивовано тим, що Банк не звертався до суду апеляційної інстанції із заявою про намір подати докази несення судових витрат на професійну правничу допомогу, у той час як до відзиву на апеляційну скаргу не було додано доказів несення таких витрат. Також суд зазначив про те, що неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ «Банк Восток», з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судове рішення (додаткову постанову) попередньої інстанції про відмову в задоволенні заяви Банку про ухвалення додаткового рішення, ухвалити нове рішення про задоволення такої заяви та стягнути з позивача на користь відповідача 42 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з представництвом інтересів Банку в суді апеляційної інстанції по справі за апеляційною скаргою Фонду на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про застосування судом попередньої інстанції норм права, а саме статей 123, 124, 126, 129 ГПК України без урахування висновків щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.07.2021 зі справи № 910/16803/19, від 27.01.2022 зі справи № 921/221/21, від 31.05.2022 зі справи № 917/304/21.

Доводи інших учасників справи, заяви та клопотання

Від Фонду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову суду апеляційної інстанції - без змін, з посиланням на правомірність відмови судом попередньої інстанції у задоволенні заяви Банку.

Від ПАТ «Банк Восток» 11.08.2025 надійшла заява про розгляд касаційної скарги у справі за відсутності представника Банку.

Ураховуючи те, що явка представників учасників справи у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, Верховний Суд у судовому засіданні 28.08.2025 дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги Банку за відсутності як представника Банку, так і представників інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання.

Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.08.2025 № 32.2-01/2047 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 904/1256/24, у зв`язку з відпусткою суддів Бенедисюка І.М. та Власова Ю.Л.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Відповідно до пункту 3 частини першої, частини другої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно з вимогами частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відповідно до пункту 1 частини другої зазначеної статті належать витрати на професійну правничу допомогу.

За положенням частини першої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Абзацом першим частини другої статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Поряд з цим згідно з вимогами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суттєвою новелою господарського процесу, серед інших вагомих новел, було запровадження законодавцем такого принципу господарського судочинства як відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Очевидним є те, що запроваджений в Україні принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення має універсальний характер.

ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (статті 1 ГПК України).

Тобто, ГПК України містить норми процесуального права, які, зокрема регулюють повноваження та процесуальну діяльність всіх учасників судового процесу та суду, у тому числі, і в контексті порядку розподілу судових витрат. Іншими словами, ГПК України встановлює умови, етапи та механізм реалізації прав та обов`язків учасниками судового процесу на відшкодування судових витрат сторони, а також передбачає процедуру, строк та порядок розгляду цього питання.

Метою впровадження принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України) відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та повідомити про надання відповідних доказів у визначені ГПК України строки; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат з дотриманням вимог частини восьмої статті 129, статті 221 ГПК України.

Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 18.02.2025 зі справи № 910/2990/24, від 18.03.2025 зі справи № 910/3675/24, а також близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.07.2021 зі справи № 910/16803/19, на яку посилається скаржник.

Згідно зі стало та послідовною позицією Верховного Суду певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 зі справи № 921/221/21 та від 31.05.2022 зі справи № 917/304/21, на які посилається скаржник.

Відмовляючи у задоволенні заяви Банку про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Банк не звертався до суду апеляційної інстанції із заявою про намір подати докази несення судових витрат на професійну правничу допомогу, у той час як до відзиву на апеляційну скаргу не було додано доказів несення таких витрат. Також суд зазначив про те, що неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Водночас, як встановлено в оскаржуваній додатковій постанові самим судом апеляційної інстанції, про несення витрат на правничу допомогу відповідачем заявлено у першій заяві по суті справи в суді апеляційної інстанції (відзиві на апеляційну скаргу), а саме «орієнтовний розмір понесених Банком судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції складає 70 000,00 грн. Остаточний розмір понесених Банком судових витрат та докази що їх підтверджують буде подано до суду в окремій заяві протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення згідно ст. 129 ГПК України».

Суд апеляційної інстанції дійшов заснованого на законі висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги статті 124 ГПК України та у відзиві на апеляційну скаргу наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Банк очікує понести у зв`язку з розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Водночас висновок суду апеляційної інстанції про те, що Банком не повідомлено суд про надання відповідних доказів у визначені ГПК України строки не відповідає змісту відзиву на апеляційну скаргу у його розділі (4) «ЩОДО РОЗМІРУ СУДОВИХ ВИТРАТ» (арк. справи 129 том ІІІ), оскільки Банком у зазначеному розділі повідомлено суд про те, що «…. докази що їх підтверджують буде подано до суду в окремій заяві протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення згідно ст. 129 ГПК України».

Отже, відмова суду апеляційної інстанції в розподілі витрат відповідача на професійну правничу допомогу з покладенням у мотиви такої відмови відсутність звернення Банку до суду апеляційної інстанції із заявою про намір подати докази несення судових витрат на професійну правничу допомогу як до закінчення судових дебатів у справі, так і протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, - є безпідставною та такою, що не узгоджується зі змістом відзиву Банку на апеляційну скаргу у наведеній вище частині.

У той же час, як зазначалося Судом вище, окрім попереднього визначення заявником суми судових витрат на професійну правничу допомогу, повідомлення ним про надання відповідних доказів у визначені ГПК України строки, безпосереднього подання доказів на підтвердження розміру таких витрат з дотриманням вимог частини восьмої статті 129, статті 221 ГПК України, практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України) включає також подання заяви про розподіл судових витрат.

Проте суд попередньої інстанції не з`ясував, чи відбулася практична реалізація відповідачем принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зокрема чи звертався відповідач із заявою (клопотанням) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та в який спосіб, що є обов`язковою умовою для вирішення судом питання щодо наявності/відсутності підстав для відшкодування таких витрат з урахуванням поданих стороною доказів. Перевірка таких доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання наведеного вище порядку (етапів), оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

У зазначеному аспекті судом не надано оцінки заяві Банку, яка міститься у відзиві на апеляційну скаргу, про покладення судових витрат по справі на Фонд.

У додатковій постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.

При цьому Суд зазначає, що звернення із заявою про розподіл судових витрат по своїй суті не є тотожним попередньому визначенню учасником справи суми судових витрат на професійну правничу допомогу, а також заяві про надання доказів понесених судових витрат в порядку приписів частини восьмої статті 129 ГПК України. Близький за змістом правовий висновок викладений, зокрема у постановах Верховного Суду від 30.05.2024 зі справи № 910/5316/21, від 30.07.2024 зі справи № 910/8419/22, від 24.04.2025 зі справи № 906/145/24.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що здійснюючи розгляд заяви Банку, апеляційний господарський суд фактично, керуючись приписами статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку в додатковій постанові про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Втім, відповідно до приписів статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення або постановити ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення.

Про зазначене Верховний Суд вказував також і в постанові від 30.07.2024 зі справи № 910/8419/22.

З огляду на викладене вище Верховний Суд за результатами касаційного перегляду додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 904/1256/24 дійшов висновку про те, що доводи Банку, наведені ним в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції з міркувань, наведених в цій постанові. Суд апеляційної інстанції не надав відповіді на всі істотні питання у вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для відшкодування відповідачу за рахунок позивача витрат на професійну правничу допомогу, що свідчить про порушення судом норм процесуального права, зокрема приписів статей 126, 129, 236 ГПК України.

Водночас, зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно надати оцінку відповідним доказам (зокрема тим, що надані відповідачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу) та усунути порушення, що були допущені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що додаткова постанова Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025 зі справи ухвалена з порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначена додаткова постанова підлягає скасуванню, а справа в частині розгляду заяви Банку про ухвалення додаткового судового рішення - передачі на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Верховний Суд вважає неприйнятними доводи, викладені Фондом у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Банку задовольнити частково, додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу в частині розгляду заяви Банку від 10.12.2024 про ухвалення додаткового судового рішення передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткове рішення про розподіл судових витрат не сплачується, відповідно судом касаційної інстанції не розподіляється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Восток» задовольнити частково.

2. Додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025 зі справи № 904/1256/24 скасувати.

3. Справу № 904/1256/24 в частині розгляду заяви публічного акціонерного товариства «Банк Восток» від 10.12.2024 про ухвалення додаткового судового рішення передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова