Вирок від 01.09.2025 по справі 203/1424/20

Справа № 203/1424/20

Провадження № 1-кп/0203/123/2025

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020190000000046 від 11.01.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , за ч.2 ст. 369-2 КК України,

в с т а н о в и в:

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

За висновком слідчого органу кримінальне правопорушення було вчинено за таких обставин.

Наказом №397 о/с від 09.12.2019 року ОСОБА_4 призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Відповідно до посадових інструкцій старшого оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, затверджених 04.02.2020 року т.в.о. начальника Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , старший оперуповановажений, окрім іншого:

бере безпосередньо участь у розкритті злочинів та надає практичну допомогу ВП Дніпровського ВП у розкритті злочинів;

особисто заводить оперативно-розшукові справи, займається придбанням джерел оперативної інформації, здатних освітлювати протиправну діяльність злочинних формувань та окремих осіб, які займаються скоєнням вищевказаних злочинів;

Виконує інші завдання керівництва пов`язані з напрямками діяльності.

Повинен знати:

- Конституцію України, акти законодавства, що стосуються діяльності Національної поліції, укази Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, розпорядчі документи Національної поліції України та МВС, інші нормативно-правові акти та ін.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-УІІІ (далі - Закон), Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Принципами діяльності поліції відповідно до ст.ст. 6-9 Закону є верховенство права, дотримання прав і свобод людини, законність, відкритість та прозорість.

Відповідно до статті 40 КПК України слідчий органу досудового розслідування несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Крім того слідчий уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числіб за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Згідно зі ст. 41 КПК України, оперативні підрозділи органів Національної Поліції здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора, а підрозділ детективів, оперативно-технічний підрозділ та підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України - за письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого.

Співробітники оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за вчасною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

Таким чином, слідчий будь-якого органу, уповноваженого проводити досудове розслідування у кримінальних провадженнях, а також співробітники оперативних підрозділів під час виконання покладених обов`язків і доручень слідчих у кримінальних провадженнях, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання Корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є поліцейські.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2024 № 1700-VII особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Згідно з ч. 1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VІІ за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

ОСОБА_4 , працюючи на посаді старшого оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта поліції, тобто будучи працівником правоохоронного органу обізнаним з положенням Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про запобігання корупції», а також з тим, що слідчий будь-якого органу, уповноваженого проводити досудове розслідування у кримінальних провадженнях та співробітник оперативних підрозділів є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, вчинив умисний корупційний корисливий злочин у сфері службової діяльності за наступних обставин:

Так, 09.01.2020 року в денний час доби (більш точного часу у ході проведення досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_4 , працюючи на посаді старшого оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, тобто будучи працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про те, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019040030002022, за ч.2 ст.309 КК України, слідчим СВ Дніпровського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровський області та оперуповноваженими відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровський області ОСОБА_7 повідомлено про підозру раніше судимому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи, що останньому відомо про те, що ОСОБА_4 також є співробітником поліції, користуючись довірою останнього, запевнив ОСОБА_8 про наявність особистих стосунків та можливість впливу на слідчого ОСОБА_7 , з метою отримання ОСОБА_8 покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, та висунув вимогу про необхідність передачі ОСОБА_4 за здійснення такого впливу неправомірної вигоди, а саме - грошових коштів у сумі 500 доларів США або еквівалент у розмірі 12000 гривень, на що ОСОБА_8 , будучи особою впевненою, з вказаних вище мотивів, у можливості впливу ОСОБА_4 на прийняття процесуальних рішень у вказаному провадженні, та особою зацікавленою у вчиненні ОСОБА_4 впливу на слідчого Дніпровського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровський області ОСОБА_7 , погодився на передачу вказаної неправомірної виголи у вказаній сумі та повідомив, що такі кошти він передасть йому за наявності.

У подальшому, 18.01.2020 року, приблизно о 13 годині, попередньо домовившись про зустріч, знаходячись на перехресті пр. Слобажанського та вул. Воронцова у м. Дніпро, ОСОБА_4 , працюючи на посаді старшого оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, тобто будучи працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про те, що слідчий СВ Дніпровського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровський області, є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення слідчим СВ Дніпровського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровський області, отримав особисто в руки від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 5000 гривень неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні №12019040030002022, за ч.2 ст.309 КК України, слідчим СВ Дніпровського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровський області який є особою уповноваженою на виконання функцій держави, при цьому ОСОБА_8 запевнив ОСОБА_4 у передачі другої частини неправомірної вигоди у сумі 7000 гривень, після отримання заробітної плати.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, 21.01.2020 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, попередньо домовившись про зустріч, знаходячись в своєму автомобілі марки «КІА ОПТІМА» д.з. НОМЕР_1 , який був зупинений біля узбіччя, за адресою: м. Дніпро, вул. Юрія Савченка, напроти будинку № 76, ОСОБА_4 , працюючи на посаді старшого оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, тобто будучи працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про те, що слідчий СВ Дніпровського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровський області, є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення слідчим СВ Дніпровського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровський області, шляхом надання вказівки про покладання в пластиковий карман салону авто, отримав від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 7000 гривень неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні №12019040030002022 за ч.2 ст.309 КК України, слідчим СВ Дніпровського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровський області який є особою уповноваженою на виконання функцій держави, але, відразу після отримання вказаної неправомірної вигоди у сумі 7000 гривень, ОСОБА_4 був затриманий співробітниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві та Дніпропетровського управління Департаменту управління внутрішньої безпеки Національної поліції України.

В судовому засіданні ОСОБА_4 вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав та відмовився він надання пояснень, посилаючись на ст.63 Конституції України.

Для доведення вини ОСОБА_4 у скоєні інкримінованого кримінального правопорушення, прокурор постався на наступні докази.

?Свідок ОСОБА_8 в суді пояснив, що в 2020 році працівники поліції його затримали з канабісом, на вул. Привокзальній в м. Дніпро, у нього було знайдено заборонено речовину, та на місце було викликано слідчо-оперативну групу в складі був ОСОБА_4 . В подальшому йому зателефонував слідчий, який викликав його до міського відділку поліції. Після спілкування із слідчим у ОСОБА_8 відбувся діалог з ОСОБА_4 про те, що з огляду на попередню судимість йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі. ОСОБА_8 питав що можна зробити та ОСОБА_4 сказав, що намагатиметься йому допомогти з перекваліфікацію з частини другої на частину першу ст. 309 КК України за $500 або приблизно 12000 грн. на що він надав згоду. Прийшовши до дому ОСОБА_8 зателефонував старим знайомим в УВБ, пояснив ситуацію, вони пояснили що все буде добре та треба погоджуватись, тому він погодився. Далі вони поїхали до ДБР, де йому видали кошти в суми 5000 гривень. Самостійно зателефонував ОСОБА_4 , домовився з ним про зустріч біля Макдональдс на проспекті Воронцова та під час зустрічі передав йому 5000 грн. Через якийсь час біля свого будинку на вул. Савченко передав ОСОБА_4 наступні 7000 грн.

Перед тим, як передати 7000 грн., працівники поліції гроші відкопіювали, переписали номери купюр, та помазали спец засобом. Після чого він поїхав до дому чекати дзвінка. ОСОБА_4 зателефонував та приїхав. ОСОБА_8 сів до авто на переднє сидіння, вони проїхали по вулиці. Гроші він в руки ОСОБА_4 не передавав, залишив з власної ініціативи в авто між сидінням біля важеля КПП. При передачі коштів ОСОБА_4 казав що настрій хороший та все буде добре. Свідок був впевнений, що гроші передає для перекваліфікації його дій. ОСОБА_4 ніяких гарантій перекваліфікації не надавав, казав що гроші будуть передані слідчому чи прокурору. 7000 грн. також було надано працівникам поліції.

ОСОБА_8 співпрацює з працівниками УВБ тривалий час, оскільки надавав неправомірну вигоду посадовим особами раніше.

Свідок спілкувався зі слідчим щодо кримінального провадження, питав які покарання буде за зберігання канабісу, на що слідчий пояснив, що це буде вирішуваним суд та можливо покарання у вигляді позбавлення волі. За зберігання канабісу він отримав покарання у вигляді штрафу.

?Свідок ОСОБА_9 в суді пояснив, що приблизно в січні 2020 року, на проспекті О.Поля м. Дніпро, біля облдержадміністрації, прогулювався з товаришем ОСОБА_10 та їм запропонував правоохоронець бути понятими на слідчих діях, на що вони погодилися. Поїхали в кабінет, точну адресу не пам`ятає, там була слідча дія помітка грошей, копіювали гроші приблизно 7000 грн., але точно суму та які купюри були не пам`ятає. Помітка грошей робилась, щоб гроші світились в темряві. Також запропоновували бути понятими в інших слідчих діях. Вони поїхали на автомобілі. Деякий час сиділи в машині та потім різко поїхали та наздогнали авто на перехресті вул. Грушевського. Потім проводили в ньому обшук, все фіксувалось на камери. В авто вилучили гроші та телефони, точно не пам`ятає що вилучалось, все опечатали та їх відпустили по домам. Чоловік, якому вручались кошти, поїхав на окремому автомобілі, куди і для чого йому не відомо. Коли вони під`їхали, водій автомобілю, який наздоганяли, був поряд з авто на вулиці, двері в авто були відчинені. В авто знайшли грошові кошти, на його думку це ті кошти які помічали. Точно не пам`ятає що ще вилучали, гроші світились при уф світлі. Факт передачі коштів не бачив, оскільки сидів в другому авто. Руки ультрафіолетом у затриманого водія не світилися. В кінці обшуку підписував якісь документи.

?Свідок ОСОБА_11 в суді пояснив, що взимку 2020 року гуляли з другом ОСОБА_9 , до них підійшли працівники поліції, надали посвідчення та запропонували бути понятими при дачі хабаря, вони погодилися. З початку в відділенні поліції помічали купюри спеціальним засобом, 7 чи 9 тис гривень, точно не пам`ятає, копіювали гроші, надягали «прослушку» на чоловіка, якому вручили кошти для дачі хабаря. Далі переслідували авто марки Кіа світлого кольору та «підрізали» його біля церкви на світлофорі. Працівники поліції висадили водія з авто, обшукали та залишили стояти біля водійського сидіння. На передньому пасажирському сидінні чи на килимку чи в бокових картах лежали кошти, які попередньо були помічені. Обшук почали без захисника. Вилучені гроші «світились» від уф світла.

?Свідок ОСОБА_7 в суді пояснив що ОСОБА_4 є його колишнім колегою, був оперуповноваженим у Дніпровському ВП ГУНП в Дніпропетровській області. У нього на досудовому розслідуванні перебувало провадження № 12019040030002022від 17.08.2019за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.2 ст. 309 КК України, підозра та обвинувальний акт направили до суду за ч.2 ст. 309 КК України, вирок винесено за ч.1 ст. 309 КК України. Оперативний супровід здійснювали працівники Дніпровського ВП, зокрема і ОСОБА_4 . Оперативний супровід в таких кримінальних провадженнях не великий, це допит свідків та збір характеризуючого матеріалу. Йому не відомо чи спілкувались та чи звертався ОСОБА_8 за допомогою до ОСОБА_4 .. ОСОБА_8 до повідомлення про підозру не знав що в нього буде друга частина статті 309 КК України. До нього ніхто, зокрема і ОСОБА_4 , з проханнями щодо перекваліфікації або інших незаконних дій не звертався.

?Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 10.01.2020 року об 09 год. 00 хв. відповідно, до якого ОСОБА_8 просить притягнути до кримінальної відповідальності співробітників поліції, які вимагають з нього неправомірну вигоду в сумі 12000 грн. за перекваліфікацію злочину, в скоєні якого він підозрюється.(т.2 а.к.п.10-11)

?Протокол огляду від 18.01.2020 року з додатками, відповідно до якого виконано копії грошових коштів у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень, купюрами номіналом по 500 грн у кількості 10 купюр з наступними номіналами та серіями : ЛА9763648, АА6994286, ЛД1167815, СЗ0375770, ФД 8382148, ЗД0786442, ФБ0822176, ВВ4940745, МА9472701, ЛИ2422682. В подальшому ці купюри були передані ОСОБА_8 (т.2 а.к.п.29-34)

?Протокол огляду від 21.01.2020 року, з додатками, проведеного з 13 год.45 хв. по 14 год. 15 хв., відповідно до якого виконано копії грошових коштів у сумі 7000 (сім тисяч) гривень, купюрами номіналом 500 грн: ВГ893096, ВБ3268914, ВЖ1187577, ВВ4275947, ВИ7604133, ФЖ0770148, АА1225925, ЛИ8849237, УГ3111789, ЛГ5383753. та 200 грн: ЗД5420531, ЗГ6551087, ХИ6900824, ТД0096281, ХА6608988, ЗЕ2061508, УЄ4756968, ТВ0977531, ЄЮ1685331, КА2839781. Купюри оброблені спеціальним засобом «Світлячок-М», який також нанесено на аркуш паперу з написом контрольний зразок та поміщено в прозорий полієтиленовий пакет і опечатано биркою, додатком до протоколу копіями купюр номіналом по 500 грн. та 200грн. В подальшому ці купюри були передані ОСОБА_8 (т.2 а.к.п.36-43)

?Протокол обшуку від 21.01.2020 року, проведеного з 19 год. 12 хв. по 20 год. 27 хв., із застосуванням відеозапису, відповідно до якого проведено обшук автомобіля КІА «ОПТІМА» д.з. НОМЕР_1 , та в ході обшуку автомобіля на підлозі біля переднього правого пасажирського сидіння виявлено грошові кошти на загальну суму 7000 грн. купюрами по 500 грн. 10 шт: ФЖ0770148, ЛГ5388753, ВЖ1187577, АА1225925, ВГ8930096, ВВ4275947, УГ3111789, ЛИ8849237, ВИ7604133, ВБ3268914, купюрами номіналом по 200 грн. 10 шт.: ХИ6900824, ТД 0096281, ЗГ6551087, ТВ0977531, УЕ4756968, ЗЕ2061508, ЗД5420531, ХА6608988, ЄЮ1685313, КА2839781. Під час застосування УФП на купюрах наявне свічення. (т.2 а.к.п.49)

?Протокол затримання ОСОБА_4 від 21.01.2020 року, як особи підозрюваної у чинені злочину (т.2 а.к.п.55-58)

?Висновок експерта від 10.02.2020 №19/104/7/7/83, відповідно до якого десять банкнот номіналом по 500 (п?ятсот) гривень Національного банку України зразка 2006, 2011 та 2015 років із серійними номерами: ВГ8930096; ВБ3268914; ВЖ1187577; ВВ4275947; ВИ7604133; ФЖ0770148; АА1225925; 1И8849237; УГ3111789; ЛГ5383753 та 10 (десять) банкнот номіналом по 200 (двісті) гривень Національного банку України зразка 2007, 2011 та 2014 років із серійними номерами: 3Д5420531; 3Г6551087; ХИ6900824; ТД0096281; XА6608988; 3Е2061508; У€4756968; ТB0977531; ЄЮ1685313; KA2839781, відповідають за способами друку та спеціальними елементами захисту грошовим знакам аналогічного номіналу та зразка, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - України.(а.к.п.179-182

?Протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії: контроль за вчиненням злочину від 06.02.2020 року, відповідно до якого 18.01.2020, приблизно о 12:00 год. відбулась зустріч між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , на зупинці громадського транспорту ресторану «Макдональдс», на перетині проспекту Слобожанського та проспекту Воронцова. Громадянин ОСОБА_14 під час зустрічі та розмови з ОСОБА_12 отримав частину неправомірної вигоди в 5 тис. грн. (п`ять тисяч) за вчинення дій, направлених на зміну правової кваліфікації кримінального провадження, а саме частину ст. 309 України, що не передбачає покарання у вигляді тримання під вартою та позбавлення волі.

21.01.2020, приблизно о 18:00 год., відбулась зустріч між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в автомобілі «КІА ОПТІМА» білого юру за адресою м. Дніпро, вул. Ю. Савченко, 61. Громадянин ОСОБА_14 під час зустрічі та розмови з ОСОБА_12 отримав другу частину неправомірної вигоди в сумі 7 тис. грн. (сім тисяч) за вчинення дій, направлених на зміну правової кваліфікації кримінального провадження, а саме частину ст. 309 КК України, що не передбачає покарання у вигляді тримання під вартою та позбавлення волі. (т.3 а.к.п.5-6)

?Протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії: аудіо-,відео контроль особи від 06.02.2020, який містить стенограми розмови з відеозаписів за результатами НСРД від 18.01.2020 та 21.01.2020, відповідно до яких 18.01.2020 між ОСОБА_15 та ОСОБА_16 розмова йде щодо перекваліфікації дій останнього на частину першу. Під час розмови ОСОБА_17 передає ОСОБА_18 5000 гривень. 21.01.2020 в автомобілі ОСОБА_17 передає ОСОБА_18 «остаток». Результати НСРД зафіксовані на електронні носії інформації інв. N? 215т, s/n E7584894349181AADG 07SD2 (т.3 а.к.п. 7-10,13)

Вислухавши показання свідків обвинувачення, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , дослідивши надані прокурором докази та документи, клопотання сторони захисту, та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, достовірності та сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку, суд приходить до наступного.

Відповідно дост. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За правилами ч. 1ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

У справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного). Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист (рішення Страсбурзького суду "Капо проти Бельгії" від 13 січня 2005 року).

Відповідно до ч. 2ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У п. 65 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Коробов проти України», п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначено: при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

В силу положень ч. 3ст. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За вимогами ч.4 ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

В якостідоказу стороноюобвинувачення наданіматеріали НСРД,а саме: протоколза результатамипроведення негласноїслідчої (розшукової)дії:контроль завчиненням злочинувід 06.02.2020року,а такожпротокол прорезультати проведеннянегласної слідчої(розшукової)дії:аудіо-,відеоконтроль особивід 06.02.2020,які проведеніна підставіухвали слідчогосудді Полтавськогоапеляційного суду ОСОБА_19 №107твід 14.01.2020року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020170000000046, та зафіксовано на Електронних носіях micro SD інв.№215т s/n E7584894349181 AA DG 07SD2, №216т s/n E7584894439181 AA DG 07SD2 від 16.01.2020.

Стороною обвинувачення не додано до матеріалів провадження ухвалу слідчого судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_19 №107т від 14.01.2020 року, яка була підставою проведених НСРД.

ВС в постанові від 10.06.2021 у справі № 532/1240/16-к (провадження № 51-1304км21) дійшов висновку, що не доведення стороною обвинувачення факту здійснення слідчих дій, які, зокрема, потребували попереднього дозволу суду, недотримання процедури, встановленої кримінальним процесуальним законом, свідчить про недопустимість протоколів за результатами проведення НСРД. Така ж позиція викладена у постанові ВС від 17.12.2019 у справі №461/2129/15-к, у постанові ВС від 10.06.2021 у справі № 532/1240/16-к (провадження № 51-1304км21).

Велика палатав постановівід 16.10.2019у справі№ 640/6847/15-к наголосила, що за загальним правилом, ухвали слідчого судді/постанови прокурора про дозвіл на проведення НС(Р)Д повинні бути відкриті в порядку ст.290 КПК та досліджені судом, оскільки без з`ясування їх змісту неможливо прийняти рішення про допустимість протоколів за результатами НС(Р)Д.

Відсутність ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД унеможливлює використання і?х результатів у доказуванні.

Суд також зазначив, якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів не відкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.

В даному кримінальному провадженні прокурором 23.04.2020 отримано листа Полтавського апеляційного суду від 16.04.2020 року, яким суд повідомляє, що згідно протоколу №6 засідання експертної комісії Полтавського апеляційного суду, клопотання про скасування грифу секретності з матеріальних носіїв таємної інформації, щодо надання дозволу на проведення негласних слідчих розшукових дій, яка міститься в ухвалі слідчого судді Полтавського апеляційного суду за №107т від 15.01.2020 по кримінальному провадженні №62020170000000046 від 11.01.2020р. розглянуто, комісія дійшла до висновку про зняття з ухвали грифу секретності з «Таємно» на «Розсекречено», що підтверджується актом за результатами експертної оцінки матеріалів носіїв секретної інформації. Судом в даному листі було зазначено про необхідність зробити відповідну відмітку в примірниках №1-2 ухвали №107т від 15.01.2020р., яка знаходиться в прокуратурі Дніпропетровської області.(т.3 а.к.п.51)

З протоколу про дання доступу до матеріалів досудового розслідування від 23.04.2020 вбачається, що сторона захисту знайомилася із матеріалами досудового розслідування в період з 23 по 24 квітня 2020. Обвинувальний акт було скеровано до суду 27.04.2020. Проте з 23.04.2020 року сторона обвинувачення на виконання свого обов`язку, не здійснила дії для зняття з обліку ухвали № 107т в РСО, відкриття стороні захисту зазначеної ухвали в порядку ст.290 КПК України та доручення її до матеріалів кримінального провадження.

Після заявленого стороною захисту 12.12.2022 клопотання, щодо відкриття ухвали Полтавського апеляційного суду № 107 від 14.01.2020, прокурором надано листа Полтавського апеляційного суду вих. № 4.1-01/11/2023 від 30.01.2023 р., яким повідомлено прокурору Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_20 , про те, що у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р., експертною комісією Полтавського апеляційного суду було прийнято рішення про знищення матеріальних носіїв секретної інформації. На підставі акту №20вих/дск від 24.02.2022р. ухвала №107т від 15.01.2020р. знищена.(т.4 а.к.п.15)

Окрім того, прокурором надано довідку, за якою дублікат наглядового провадження у кримінальному провадженні № 62020170000000046 знищено (перелік №3 від 28.02.2022 року).

Відповідно, так як ухвала не розсекречена не з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, а виключно саме за процесуальної бездіяльності прокурора, у зв`язку із чим суд вважає, що позиція ВП ВС у справі№ 640/6847/15-к (провадження № 13-43кс19), від 16.10.2019 р.не підлягає застосуванню, оскільки така позиція є доречною лише у випадках коли інші причини заважали прокурору.

Суд вважає, що прокурор ще на стадії ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування в період з 23.04.2020 по 24.04.2020 повинен був виконати вимоги ст.290 КПК України, та в подальшому до 24.02.2022 мав можливість відкрити як стороні захисту так і суду ухвалу слідчого судді Полтавського апеляційного суду за №107т від 14.01.2020, яка зазначена у протоколі про НСРД від 06.02.2020, як підстава для їх проведення.

З зазначених підстав суд приходить до висновку про недопустимість наданих матеріалів НСРД в якості доказу по даному кримінальному провадженню, оскільки відсутність ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД унеможливлює використання їх результатів у доказуванні.

У постанові по справі 991/722/21 від 21 листопада 2023 року ККС ВС вказує на вимогу статті 6 Конвенції забезпечити обвинуваченому можливість отримати доступ до всіх важливих доказів, що перебувають у володінні сторони обвинувачення.

Відповідну позицію ЄСПЛ висловлював неодноразово у справах Rowe and Davis v. the United Kingdom, Mirilashvili v. Russia, Leas v. Estonia, Matanovic v. Croatia тощо.

Таке право сторони захисту випливає з вимог статті 6 § 1 Конвенції, яка вимагає, що сторона обвинувачення має відкрити стороні захисту всі істотні докази на користь і проти обвинуваченого, які є в її розпорядженні,а також з положень статті 6 § 3 (b) Конвенції, яка гарантує заявнику «достатній час і можливості для підготовки захисту. Це право також гарантується статтями 22 та 290 КПК» підкреслив Верховний Суд.

Аналогічно в іншій справі 607/20877/19 ККС ВС вказав, що «Європейський суд з прав людини зазначив, що як правило стаття 6 § 1 Конвенції вимагає, щоб органи кримінального переслідування повідомляли захисту всі наявні у них докази, як на обвинувачення, так і на виправдання.Відповідні доказив цьомуконтексті це нелише докази,які безпосередньостосуються фактівконкретної справи,алей іншідокази,які можутьстосуватися допустимості,достовірності таповноти перших («Роу і Девіс проти Сполученого Королівства» (Rowe and Davis v. the United Kingdom), § 60,66; «Мірілашвілі проти Росії» (Mirilashvili v. Russia), § 200; «Леас проти Естонії» (Leas v. Estonia), § 81; «Матановіч проти Хорватії» (Matanovic v. Croatia), § 161)».

Згідно ч.1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини «плід отруйного дерева» - юридична метафора, введена Верховним Судом США для опису доказів, отриманих за допомогою незаконно здобутих відомостей (рішення у справі «Гефген проти Німеччини», 30.06.2008, заява № 22978/05, п. 168). Мається на увазі, що якщо джерело доказів («дерево») є недопустимим, то всі докази (відомості), отримані за його допомогою («плоди»), будуть такими ж (справа «Яременко проти України» (№2)», заява №66338/09, п.66).

У рішенні «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року Європейський суд вказав, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до їх несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

У постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 12.08.2020 року у справі № 333/7457/16 зазначено, що відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева» недопустимими є докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини. Ця доктрина передбачає заборону використання даних, отриманих на підставі використання доказів визнаних недопустимими. Тобто слід надавати оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

Такимчином,суд визнаєнедопустимими доказами протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії: контроль за вчиненням злочину від 06.02.2020 року, протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії: аудіо-,відео контроль особи від 06.02.2020, та електронні носії micro SD інв.№215т s/n E7584894349181 AA DG 07SD2, №216т s/n E7584894439181 AA DG 07SD2 від 16.01.2020, на яких зафіксовані результати НСРД.

Стороною обвинувачення в якості доказу надано протокол обшуку транспортного засобу KIA Oрtima, н.з. НОМЕР_1 , від 21.01.2020 (т.2 а.к.п.46-49)

Відповідно до ч.10 ст.236 КПК України обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов`язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису. Відеофіксація повинна проводитись безперервно з початку обшуку.

Як вбачається з відеозапису проведеного обшуку, відеозапис починається з того, що ОСОБА_4 утримується працівниками правоохоронних органів біля відчиненої водійської двері обличчям у кришу автомобіля, а інший чоловік, вірогідно правоохоронець, підійшов до авто, відкрив передні пасажирські двері, нахилився до салону. В цей час оператор відвернув камеру, а коли знов повернув камеру до пасажирської дверці, зазначений правоохоронець вже щось фіксував на мобільний телефон. Далі оператор підійшов до пасажирської двері, зняв на відео підлогу із грошима та пішов до слідчого. Лише після цього розпочинається обшук та слідчий починає фіксувати у протоколі учасників процесуальної дії. В дальшому на підлозі перед переднім пасажирським сидінням знаходять грошові кошти, які мали свічення під УФП. Під час проведення обшуку освідування ОСОБА_4 для встановлення на його руках слідів злочину , спеціального засобу не проводилося.

Тобто зазначеним відео зафіксоване проникнення до автомобілю, а саме до переднього пасажирського сидіння, де в подальшому були вилучені гроші, ще до початку процесуальної дії обшуку автомобіля, що ставить під сумнів походження вилучених в результаті обшуку грошових коштів.

Отже під час обшуку порушена правова процедура отримання доказів, що є підставою для визнання такого доказу недопустимим.

Щодо інших наданих доказів.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначив, що після спілкування із слідчим ОСОБА_7 у нього відбувся діалог з ОСОБА_21 , однак він не пам`ятає хто був ініціатором цієї розмови. Зазначив, що ОСОБА_4 намагатиметься йому допомогти за зміною кваліфікації його дій у кримінальному провадженні, за що потрібно буде надати кошти. Про це ОСОБА_8 повідомив працівникам ДВБ, з якими був перебуває навіть у дружніх стосунках, оскільки вже приймав участь у викритті посадовців. В подальшому телефонував самостійно ОСОБА_4 , та при зустрічі залишив гроші в авто з власної ініціативи. Покази свідка є абстрактними, свідок не пам`ятає жодних деталей, які б встановлювати суб`єктивні та об`єктивні ознаки злочину, відповідно обвинувачення та доведення вини не може ґрунтуватись на таких показах свідка, за відсутності в цій справі жодних інших достатніх та допустимих доказів в обґрунтування наявності події кримінального правопорушення.

Покази свідка ОСОБА_7 під час допиту стосуються даних щодо його сумісної роботи з обвинуваченим та фактів повідомлення про підозру ОСОБА_8 , доказового значення в обґрунтування вини обвинуваченого не мають, оскільки свідок заперечував будь-які розмови з ОСОБА_4 щодо можливої перекваліфікації дій ОСОБА_8 на іншу частину ст.309 КК України, що надає підстави ставити під сумнів покази ОСОБА_8

ОСОБА_11 та ОСОБА_9 були понятими під час вручення ОСОБА_8 грошових коштів та обшуку транспортного засобу, та їх покази стосуються лише їх участі в якості понятих та лише описують обставини, які при цьому відбувались, оскільки свідчення понятого базуються лише на обставинах, свідком яких він безпосередньо був. Тому їх показання, з урахуванням визнання недопустимими доказами процесуальних дій, які відбувалися за їх участі, самі по собі, не підтверджують винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Як ОСОБА_9 так і ОСОБА_11 пояснили, що через значний проміжок часу детально не пам`ятають обставини події.

Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_8 та його покази відносно обвинуваченого не можуть бути покладені в основу доказу вини останнього у скоєні інкримінованого злочину, приймаючи до уваги, що вони повинні бути підкріплені іншими доказами.

Протоколи огляду від 18.01.2020 року та від 21.01.2020 лише фіксують факт вручення грошових коштів ОСОБА_8 та не несуть доказової сили щодо пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, з урахуванням визнання недопустимими доказами матеріалів НСРД та протоколу обшуку автомобіля від 21.02.2020. Гроші в розмірі 5000 гривень, які начебто ОСОБА_8 передав ОСОБА_4 18.01.2020, під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 не знайдено.

Висновок експерта від 10.02.2020 року №19/104-7/7/83, не містить доказів доведеності винуватості обвинуваченого, а лише свідчить про те, що на експертизу було надано грошові кошти, які є не підробленими.

Заст.369-2КК Україниотримання неправомірної вигоди відбувається виключно за вчинення протиправного впливу, наслідком якого може бути прийняття відповідного рішення іншою особою, яка уповноважена на виконання функцій держави.

Отримання неправомірної вигоди відбувається не для наступної передачі коштів іншій особі, яка уповноважена на виконання функцій держави, а саме за здійснення впливу на таку особу.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду в постанові у справі № 554/5090/16-к 29 березня 2021 року дійшла висновку, що суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, є будь-яка фізична осудна особа, що досягла віку кримінальної відповідальності на момент його вчинення, яка, за усвідомленням того, хто пропонує, обіцяє або надає неправомірну вигоду, здатна здійснити реальний вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування. Вплив може охоплюватись не тільки можливостями обвинуваченого пов`язаними зі службовими повноваженнями але й може охоплюватись сімейними чи дружніми відносинами.

Натомість, суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що у ОСОБА_4 були можливості, пов`язані зі службовими повноваженнями або дружніми відносинами, здійснювати вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, зокрема вплив на ОСОБА_7 для прийняття рішення.

Тому, посилання сторони обвинувачення на наявність можливості ОСОБА_4 впливати на слідчого не встановлено, обвинувачення в цій частині не доведено.

Окрім того,стороною захистузаявлено клопотанняпро визнаннянедопустимими доказівпо справі,посилаючись нате,що матеріаликримінального провадженнямістять постановіпро визначеннягрупи прокуроріввід 11.01.2020(т.2а.к.п.6),постанову провизначення слідчоїгрупи від11.01.2019(т.2а.к.п.7)та постановупро визначенняслідчої групивід 24.01.2020(а.к.п.8), які не мають відношення до зазначеного кримінального провадження, оскільки мотивувальна та резолютивна частина постанови про визначення групи прокурорів визначає таку групу по кримінальному провадженню № 420200040000000046 від 01.01.2020; постанова про групу слідчих датована 11.01.2019 та в резолютивній частині зазначено групу слідчих по кримінальному провадженню № 42019041500000071 від 23.07.2019; постановою про групу слідчих від 24.01.2020 призначено групу слідчих по кримінальному провадженню № 62020170000000045 за ознаками ч.3 ст.365 ККУ. Тобто, у кримінальному провадженні № 62020170000000046 від 11.01.2020 прокурори та слідчі на досудовому розслідуванні діяли без відповідних повноважень, а зазначення прокурів та слідчих у витязі з ЄРДР, згідно практики ВС України, не може замінити постанову керівникавідповідного органупрокуратури пропризначення прокурораабо групипрокурорів чипостанову керівникавідповідного органудосудового розслідуванняпро призначенняслідчого абогрупи слідчих,які здійснюватимутьповноваження прокурорівчи слідчиху конкретномукримінальному провадженні,оскільки вінне єкримінально-процесуальнимрішенням,яке породжуєзазначені правовінаслідки вкримінальному провадженні(постанова ККСВС від15.05.2024у справі№ 758/6173/22).

04.02.2022 року прокурором ОСОБА_22 було подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи: протоколу за статтею 290 КПК України про надання доступу до додаткових матеріалів досудового розслідування на 1 аркуші від 04.02.2022 року (т.1 а.к.п. 145), а саме до: постанови від 11.01.2020 про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 62020170000000046від 11.01.2020 (т.1, а.к.п.146); постанови від 24.01.2020 про визначення складу слідчої групи, якій доручено здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020170000000046 від 11.01.2020 (т.1, а.к.п.147); постанови від 11.01.2020 про визначення складу слідчої групи, якій доручено здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020170000000046 від 11.01.2020 року (т.1 а.к.п.148); витягу з ЄРДР по кримінальному провадженні №62020170000000046 (т.1 а.к.п. 149); руху провадження по кримінальному провадженню №62020170000000046 (т.1 а.к.п. 150).

Сторона обвинувачення повідомила суду що долучені 04.02.2022 року суду постанови містились в матеріалах наглядового провадження прокурора, а тому не були надані суду раніше.

Відповідно до правової позиції ОП ККС ВС у справі № 477/426/17 від 14.02.2022, постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду в разі, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами.

За таких обставин, суд вважає, що досудове розслідування по кримінальному провадженню № 62020170000000046 від 11.01.2020 здійснювалося уповноваженими особами.

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, п.18 Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» винність особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи. Особа не може піддаватися кримінальному покаранню доки не буде визнана винною в законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах або припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчинені кримінального правопорушення. Всі сумніви щодо доведеності вини трактуються на користь обвинуваченого.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена за стандартом «поза розумним сумнівом». Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи вимоги положень ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме: винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено - кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, а саме після засудження судом.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення - вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є - верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

За таких обставин, суд відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, робить висновок, що за результатами даного судового розгляду вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, - не доведена.

Згідно ч. 1ст. 373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно ч. 7 цієї жстатті КПК України, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Враховуючи, що підстав для обвинувального вироку немає, процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертиз стягненню з обвинуваченого не підлягають, тому їх слід віднести на рахунок Державного бюджету України.

Арешт на грошові кошти, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 24.01.2020, підлягає скасуванню.

Питання про речові докази суд вважає необхідним вирішити відповідно вимогст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст368,370,п.3 ч.1 ст.373,ст.374 КПК України,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України, та виправдати його на підставі пункту 3 частини 1статті 373КПК України- не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Арешт, накладений ухвалою Октябрьского районного суд м. Полтава від 24.01.2020 на майно, вилучене під час обшуку 21 січня 2020 року за місцем знаходження автомобіля марки KIA Optima д.н.з. НОМЕР_1 , розташованого на проїжджій частині дороги за адресою м.Дніпро, вул.Карла Лібхнехтка, навпроти будинку 4А, а саме - грошові кошти на загальну суму 7000 грн. (купюри номіналом 500 гривень) із наступними серійними номерами: ВГ8930096; ВБ3268914; ВЖ1187577; ВВ4275947; ВИ7604133; ФЖ0770148; АА1225925; ЛИ8849237; УГ3111789; ЛГ5383753 (10 купюр); купюри номіналом 200 гривень із наступними серійними номерами: ЗД5420531; ЗГ6551087; ХИ6900824; ТД0096281; ХА6608988; ЗЕ2061508; УЄ4756968; ТВ0977531; ЄЮ1685331; КА2839781 (10 купюр), - скасувати.

Речові докази: купюри номіналом 500 гривень із наступними серійними номерами: ВГ 8930096; ВБ3268914; ВЖ1187577; ВВ4275947; ВИ7604133;ФЖ0770148; АА1225925; ЛИ8849237; УГ3111789; ЛГ5383753 (10 купюр); купюри номіналом 200 гривень із наступними серійними номерами: ЗД5420531; ЗГ6551087; ХИ6900824; ТД0096281; ХА6608988;ЗЕ2061508; УЄ4756968; ТВ0977531; ЄЮ1685331; КА2839781 (10 купюр), які зберігаються в банківській ячейці Дніпропетровської обласної прокуратури, повернути до Дніпровського управління ДВБ НП України.

Мобільний телефон Iphone 8 Plus imei: НОМЕР_2 у чохлі чорного кольору, із сім карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар», який зберігається у ОСОБА_4 , залишити останньому за належністю.

На вирок можуть подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.

Суддя ОСОБА_1