Рішення

від 17.12.2010 по справі 16/2288

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/2288

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

    РІШЕННЯ

     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 17 грудня 2010 року                                                            Справа №16/2288

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Cпаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

позивача: Животков О.Л. - за довіреністю;

відповідача: Поліщук Б.А. - директор, Пуник А.В.- за довіреністю;                                         

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства "Автопарк"  до приватного підприємства "Аспера Транс Ком"  про стягнення 3 176,70 грн.

                                                             ВСТАНОВИВ:

           Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача заборгованості за надані  транспортні послуги  в сумі 2 776,70 грн. з них: 2 400,00 грн. основного боргу, 103,20 грн.  інфляційних, 55,43 грн. 3% річних,  218,07 грн. пені на підставі замовлення-договору № 5367 від 04.12.2009 року та 400,00 грн. витрат на юридичну допомогу. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просить його задовольнити.

          Відповідач позовні вимоги визнав лише на суму 1400,00 грн., оскільки вважає, що між сторонами були проведені часткові розрахунки на суму 1 000,00 грн. і виходячи лише із залишку боргу слід проводити нарахування інфляційних та відсотків річних. Стягнення пені відповідач вважає неправомірним через відсутність домовленості про неї між сторонами, а витрати на юридичну допомогу вважає не підтвердженими належним чином.

      Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що  позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

      04  грудня 2009 року між сторонами по справі було укладено заявку - договір № 5367, у відповідності до якого позивач надав відповідачу транспортні послуги на суму 2 400,00 грн. за маршрутом м. Дніпродзержинськ - м. Вінниця, що підтверджується також і товарно-транспортною накладною  № ПТД000006264 від 07.12.2009 року  ( а.с.9- 10).

          Даний договір між сторонами є договором про надання послуг перевезення та відповідає положенням ст.  901 ЦК України, згідно якої  за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Згідно заявки - договору № 5367 від 04.12.2009 року відповідач зобов'язаний був  сплатити  кошти за надані послуги протягом 10-ти банківських  днів після отримання  замовником  оригіналів документів для сплати.

           За доводами позивача, 11 грудня 2009 року на адресу відповідача рекомендованим листом був надісланий рахунок, акт виконаних робіт, товарно-транспортна накладна, копія реєстраційних документів перевізника, який був отриманий  відповідачем 16.11.2009 року ( а.с.11).  

Позивач свої зобов'язання по заявці - договору № 5367 від 04 грудня 2009 року виконав повністю, послуги перевезення надані, що представниками відповідача підтверджено у судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору.

Відповідач розрахунки за надані послуги не провів, з чого і виник спір.

Суд відхиляє доводи представників відповідача про те, що в погашення боргу за надані послуги перевезення відповідачем було сплачено позивачу          1 000,00 грн. шляхом зарахування цих коштів на картковий рахунок  директора позивача Лужанського Петра Федоровича (квитанція є в матеріалах справи), оскільки призначення платежу по цих коштах  не вказано, а тому їх зв'язок  із договором на перевезення  між сторонами встановити не можливо.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не надав належних доказів проведення розрахунку за основним боргом, а тому з відповідача на користь позивача у примусовому порядку підлягають до стягнення 2400,00 грн. коштів за надані послуги перевезення.  Строк виконання зобов'язання є таким, що настав.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивач просить суд стягнути  з відповідача інфляційні втрати на суму боргу в розмірі 103,20 грн. за період з січня по вересень 2010 року та 3% річних  в сумі 55,43 грн. за період з  31.12.2009 р. по 07.10.2010 р.

Розрахунок інфляційних  та 3 % річних позивачем зроблено правильно ( а.с. 15), доказів їх сплати відповідач у не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача підлягає 103,20 грн. інфляційних та 55,43 грн. 3% річних.

Позивач також просить стягнути з відповідача і пеню за несвоєчасне проведення розрахунків в розмірі 218,07 грн. за період з 07.04.2010 року по 07.10.2010 року. Позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають, виходячи з такого:

          У відповідності до ст. 549,551 ЦК України, пеня є одним із видів неустойки і якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

  Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення виходячи із положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки договором між сторонами від 04.12.2009 року розмір пені не встановлено.

 За змістом ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня повинна встановлюватися у договорі між сторонами, однак  її розмір не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період нарахування пені.  

Оскільки сторонами по справі не було обумовлено стягнення пені за порушення домовленостей сторін, викладених у заявці-договорі № 5387 від 04.12.2009 року, то позивач не має права на її стягнення ні в якій сумі. З цих підстав у задоволенні позовних вимог про стягнення 218,07 грн. пені позивачу слід відмовити повністю.

 Позивач також просить стягнути з відповідача 400,00 грн. коштів,  сплачених на користь фізичної особи-підприємця  Животкова  Олексія  Леонідовича за надані послуги по договору № 20 про надання юридичних послуг та  виконання юридичних робіт від 01.10.2010 року. Позивач просить ці кошти стягнути в якості збитків (заява від 17.12.2010 року).

 Дані вимоги позивача не підлягають до задоволення, оскільки ці кошти не відносяться до судових витрат (понесені не на адвокатську допомогу, як того вимагає ст. 44 ГПК України), а також не можуть бути і збитками позивача внаслідок невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за умовами заявки-договору № 5387 від 04.12.2009 року. Ніякого зв'язку між невиконанням позивачем умов даного договору та безумовною необхідність для позивача нести через це витрати на юридичну допомогу у визначеному позивачем розмірі -- немає.

          З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача лише 2 558,63 грн. з них:           2 400,00 грн. основного боргу, 103,20 грн.  інфляційних, 55,43 грн. 3% річних.

       На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягають стягненню сплачене державне мито в розмірі 25,59 грн.  та 190,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -

                                                               ВИРІШИВ:

       1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Аспера транс ком", ідентифікаційний код 36157488, м. Черкаси, вул. Пастерівська, 34 на користь приватного підприємства "Автопарк", ідентифікаційний код 33537487, Вінницька область, смт. Теплик, вул. І.Франка, 10 --- 2 400,00 грн. основного боргу, 103,20 грн.  інфляційних, 55,43 грн. 3% річних, 25,59 грн. державного мита  та 190,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       3. В решті вимог у задоволенні позову відмовити повністю.

Наказ видати.

   Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

          СУДДЯ                                                                                        Н.М. Спаських