Постанова

від 20.12.2010 по справі 8/165-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/165-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2010 року                                    Справа №  8/165-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)    

суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської  області від  29.10.2010р.  у  справі № 8/165-10

за позовом: відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м.Запоріжжя

до: державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ

про стягнення  702, 24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м.Запоріжжя звернулося в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ про стягнення  702, 24 грн. заборгованості за затримку локомотива на станції Запоріжжя- Ліве.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2010 року по справі 8/165-10 (суддя Дубінін І.Ю.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, а в задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на  те, що затримка локомотива позивача через не прийом з вини залізниці не відбувалася.

Затримка локомотива відбулася через заяву машиніста про наявність витікання повітря з гальмівної магістралі, тобто не з вини залізниці.

Також скаржник зазначає, що п.16.1 Договору встановлено оплату за затримку локомотива по ставках Тарифного керівництва № 1, які діяли до 01.05.2009 року, і втратили чинність у зв`язку з набранням чинності наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 року № 317. Розрахунок суми позову було зроблено на підставі Тарифного керівництва № 1, яке на момент прийняття рішення господарським судом втратило чинність, що призвело до стягнення з залізниці плати по неіснуючим ставкам; а також вказує про безпідставне нарахування ПДВ на суму плати.

Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні 13.12.2010 року представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами по справі 24.07.2007 року було укладено договір № ПР/М-07-3/1-1509 НЮ_20/2007/2018 про експлуатацію залізничної під'їзної колії відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат ВАТ "Запоріжсталь", яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці (далі - Договір), за умовами п.1 якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить Власнику (позивачу), що примикає до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці через стрілку №12 до парної горловини парку ”А”, через стрілку № 172 до парної горловини парку “Б”, яка обслуговується локомотивом Власника.

Термін дії договору по 31.08.2012 року включно (п.20 Договору).

Пунктом 16.1 Договору сторони передбачили, що час обертання локомотива Власника на станції Запоріжжя-Ліве складає 40 хвилин. При затримці локомотива Власника по станції Запоріжжя-Ліве або у вхідного сигналу по не прийому понад 40 хвилин з вини Залізниці затримка оформляється Актом за підписом старшого прийомоздавача Власника і вантажного оператора станції Запоріжжя-Ліве з оплатою за затримку локомотива по ставках Тарифного керівництва №1 (пункт 1.5 розд.2), і за застосуванням підвищуючого коефіцієнту.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2010 року о 6год.25хв. на 11 колію парку “А” прибув поїзд у супроводі локомотива № 36 (а.с.29,30), який після відчеплення був поданий на з`єднання з поїздом по 5-ій колії. Згідно до відомості здачі вагонів № 197 від 24.01.2010 року локомотив № 36 був відправлений на під`їзну колію 24.01.2010 року о 7год.40хв.(а.с.30, 28).

На виконання умов п.16.1 Договору та у зв`язку з тим, що час обертання локомотива № 36 на станції Запоріжжя-Ліве завищений на 0год.35хв., сторони склали Акт, який підписаний представником залізниці із зауваженнями: “Поїзд прибув на станцію Запоріжжя-Ліве о 6год.25хв., машиніст заявив про витік о 6год.55хв., вагонники доклали про усунення витоку о 7год.20хв., про що доповіли по рації, в 7год.40хв. поїзд відправлений на завод. Затримка локомотива внаслідок витоку повітря з гальмівної магістралі” (а.с.31).

Позивач звертався до відповідача з претензією № 80-3-2008857-13 від 16.02.2010 року про оплату затримки локомотива понад нормативний час на суму 702,24 грн. (з ПДВ), яка залишена без задоволення листом № МКРП-10/10-01 від 07.07.2010 року з посиланням на те, що витікання повітря у гальмівній магістралі заявлено помилково.

Згідно з п. 11.5 Правил технічної експлуатації залізничного транспорту підприємств системи міністерства промисловості України, який кореспондується з приписами п. 11.6 Правил технічної експлуатації залізниць України, відповідальним за технічний стан автосцепних пристроїв, з`єднання повітряних рукавів та електропроводки, а також правильне сцеплення вагонів в поїзді є оглядач вагонів або інший працівник, виконуючий технічне обслуговування складу поїзду перед відправленням.

Пунктом 6.7.1 Інструкції оглядачу вагонів (далі - Інструкція) встановлено, що технічний стан гальмівного обладнання вагонів повинні перевіряти при їхньому технічному обслуговуванні працівники ПТО на контрольних пунктах технічного обслуговування.  Виконання робіт контролює старший по зміні чи старший оглядач вагонів,   який   повинен   забезпечити технічну готовність гальмівного обладнання і включення всіх гальм у составі, з'єднання рукавів, відкриття кінцевих кранів, встановлену норму гальмівного натиснення у поїзді, а також надійну роботу гальм при випробуванні їх на станції і шляху прямування.

Згідно з п. 6.7.4 зазначеної Інструкції, працівники ПТО зобов'язані при технічному обслуговуванні вагонів перевірити правильність з'єднання рукавів гальмівної магістралі, відкриття кінцевих кранів між вагонами і роз'єднувальними кранами, що підводять трубопроводи від гальмівної магістралі до повітророзподільників, а також їхній стан і надійність кріплення.

Пунктом 6.7.6 Інструкції зазначено, що за результатами повного випробування автогальм оглядач вагонів складає і видає машиністу довідку форми ВУ-45 про забезпечення поїзда гальмами та справну їх дію.

Згідно з п. 7.5 Договору огляд і передача вагонів у технічному та комерційному відношенні провадиться на передавальних коліях парків "А" і "Б" станції Запоріжжя - Ліве відповідно до Технологічного процесу роботи станції Запоріжжя - Ліве і Технологічного процесу технічної передачі вагонів станції Запоріжжя - Ліве.

Згідно з п. 4.30 Технологічного процесу роботи пункту технічної передачі вагонів у складі діючого технологічного процесу ПТО Запоріжжя - Ліве Придніпровської залізниці, усі вагони, які передаються на під'їзні колії чи приймаються на колії Укрзалізниці, повинні мати з'єднані між собою гальмівні з'єднувальні рукава. При відправленні поїздів на під'їзні колії з парків "А" або "Б" гальмівні рукава з'єднуються ОВР ПТП.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що залізниця в зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань винна в затримці локомотива позивача на 35хв.; доводи скаржника про відсутність вини залізниці в затримці до уваги судовою колегією не приймаються.

Доводи скаржника про те, що  затримка локомотива позивача через не прийом з вини залізниці не відбувалася, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки в п.16.1 Договору сторони узгодили оформлення затримки локомотива Актом з оплатою за таку затримку по ставках Тарифного керівництва №1 із застосуванням підвищуючого коефіцієнту при затримці локомотива власника по станції Запоріжжя-Ліве або у вхідного сигналу по не прийому понад 40 хвилин з вини залізниці.

Щодо доводів скаржника про те, що п.16.1 Договору встановлено оплату за затримку локомотива по ставках Тарифного керівництва № 1, які діяли до 01.05.2009 року, і втратили чинність у зв`язку з набранням чинності наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 року № 317; розрахунок суми позову було зроблено на підставі Тарифного керівництва № 1, яке на момент прийняття рішення господарським судом втратило чинність, що призвело до стягнення з залізниці плати по неіснуючим ставкам, судова колегія за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 16.1 Договору, який був укладений 24.07.2007 року, передбачено оплату за затримку локомотива по ставках Тарифного керівництва № 1 (пункт1.5 розд.2).

Так, на час укладання Договору діяла наступна ставка Тарифного керівництва №1, яке затверджене наказом Мінтрансу України № 551 від 15.11.1999 року із змінами: у разі простою локомотива в очікуванні закінчення операції навантаження або розвантаження, сплачується плата в розмірі 60 грн. за кожні півгодини простою, рахуючи неповні півгодини за повні (п.1.5 Розділ2).

З 01.05.2009 року у зв`язку з набранням чинності наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 року № 317 “Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги” визнано таким, що втратив чинність наказ Мінтрансу України № 551 від 15.11.1999 року, та затверджено Тарифне керівництво№1, відповідно до п.1.5 Розділу 3 якого передбачено, що у разі простою локомотива в очікуванні закінчення операції навантаження або розвантаження сплачується плата в розмірі 292,6 грн. за кожні півгодини простою, рахуючи неповні півгодини за повні.

В пункті 1 Договору сторони узгодили, що під`їзна колія експлуатується згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору.

Статтею 58 Статуту залізниць України визначено, що розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству.

Враховуючи викладене і те, що ставка за простій локомотива регламентована Тарифним керівництвом №1, та оскільки на час затримки локомотива (24.01.2010 року) діяла нова ставка –292, 6 грн. за кожні півгодини простою, рахуючи неповні півгодини за повні, судова колегія вважає, що позивачем зроблено вірний розрахунок суми позову за затримку локомотива в 35хв. на суму 702, 24 грн. (292,6грн.*2=585,2грн.+ПДВ-117,04 грн.), а, отже, доводи скаржника про стягнення з залізниці плати по неіснуючім ставкам, безпідставні.

З огляду на викладене та оскільки в п.16.1 Договору сторони не обумовили строк виконання зобов`язання по оплаті за затримку локомотива, враховуючи приписи ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, згідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства,  а також те, що 16.02.2010 року позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату 702,24 грн. (а.с.32), тобто строк виконання обов`язку по оплаті настав, судова колегія вважає погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі за наведених вище обставин.

Частиною 4 пункту 1.5 Розділу 3 Тарифного керівництва  №1 передбачено, що крім зборів за подачу й забирання вагонів, у разі простою локомотива в очікуванні закінчення операції навантаження або розвантаження, сплачується плата, у зв`язку з чим доводи скаржника про необґрунтованість нарахування ПДВ у сумі 117, 04 грн. не приймаються до уваги судовою колегією, оскільки 585, 20 грн. є платою за простій локомотива, а не штрафом як зазначає скаржник.

Підстави для скасування рішення, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається скаржника.

Керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2010 року по справі 8/165-10  –залишити без змін

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                 О.М.Лисенко   

Суддя                                                                                      О.В.Джихур

Суддя                                                                                      О.М.Виноградник