Постанова

від 16.12.2010 по справі 34/280-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/280-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2010 року                                                       Справа №  34/280-10  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя   Герасименко І.М. (доповідач) 

судді:Кузнецова І.Л., Сизько І.А.

секретар судового засідання: Врона С.В.

представники сторін

від позивача: Вдовін М.В., представник;

від відповідача: Брильков О.М., представник,

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Стальсервіс”, м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  21.10.2010р.   

у справі № 34/280-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Стальсервіс”, м. Дніпропетровськ

до відкритого акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про відшкодування трьох відсотків річних та індексації суми боргу

 В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Стальсервіс” (далі –позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальній комбінат" (далі –відповідач) з позовом про стягнення з відповідача 88 063 грн. 55 коп. - 3% річних та   428 062 грн. 50 коп.  – інфляційних, а  також  судові  витрати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2010 року по справі № 34/280-10 у позові відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2010 р., 30.10.2010 р. позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати повністю і прийняти нове рішення.     

 Представник позивача у судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі.

            Колегія суддів, дослідивши докази по справі в їх сукупності, вважає, що  апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

  Відповідно  до  рішення  господарського  суду  Дніпропетровської  області  від 05.02.2009р.  по  справі  №20/298-08   з відповідача на користь позивача було стягнуто   2 935 387 грн. 92 коп.- основного боргу,  та 11067 грн.85  коп. -  3%річних  за  термін  з  09.10.2008р.  по 24.11.2008р., 24 948 грн. 69 коп. - витрат  по  сплаті  державного  мита  та 115 грн. 44 коп. -  витрат   на  оплату  послуг  інформаційно-технічного забезпечення  судового  процесу. Дане  рішення  було  залишено  без  змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2009р.  та  Постановою  Вищого  господарського  суду  України  від 17.09.2009р.

27.02.2009р.  підрозділом  примусового  виконання  рішень  ВДВС Головного  управління  юстиції  у  Дніпропетровській  області  винесено  постанову  про  відкриття  виконавчого  провадження на підставі наказу господарського суду Дніпропетровської

області від 16.02.2009р.  по  справі №20/298-08. У зв'язку  з  наявністю провадження  у  справі  про  банкрутство  відповідача,  виконавче  провадження   було  спочатку  зупинено  на   підставі  постанови  від 10.03.2009р., потім на  підставі  постанови  від 09.07.2010р. знову  поновлено  та цього  ж  числа  знову  зупинено.  

Позивач посилається на те, що станом на 31.08.2010р. заборгованість за наказом  господарського  суду Дніпропетровської  області  від 16.02.2010р.  по  справі №20/298-08  фактично не стягнута,  відповідач  добровільно  з  позивачем  не  розрахувався.

Позивач  просить  суд  на  підставі ст.625 ЦК  України   стягнути   з  відповідача   індексацію  суми  боргу  за  період  з 05.02.2009р.  по 01.08.2010р.  у сумі  428 052 грн. 5 коп.   та   3%- річних  з 05.02.2009р.  по 31.08.2010р.  у  сумі                            88 063 грн. 55 коп.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що   стягнення  3%-річних  та  інфляційних  витрат,   відповідно  до вимог ст.625 ЦК  України,   повинно  здійснюватись  разом  зі  стягненням  основного  боргу,  так  як  річні  та інфляційні  нараховуються саме  на  суму  основного  боргу, у  даному  випадку  позивач  нарахував  інфляційні   та  3%-річних  як  самостійні  вимоги і  просить їх  стягнути, що  на  погляд  апеляційного господарського суду  безпідставно.  

Також   суд  вважає  що  річні  та  інфляційні   в  контексті  ст. 625 ЦК України не  можуть  бути   самостійними  вимогами  і  нараховуватись   окремо  на    вже  встановлену   в  судовому  рішенні   суму  боргу   за  період  примусового  виконання  відповідно  судового  рішення   так, як   це не  передбачено  діючим законодавством. Відповідно до ст. 45 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України. Статтею 115 цього Кодексу встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Враховуючи, що діючим законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3 % річних та інфляційних витрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу, за період примусового виконання відповідного судового рішення, тому подана в даній справі апеляційна скарга не підлягає задоволенню через її безпідставність.

          Зважаючи на вказані обставини, підстави для зміни чи скасування рішення суду, передбачені ст.104 ГПК України відсутні, а в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України,    апеляційний господарський суд,                                   

П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Стальсервіс”, м. Дніпропетровськ,  – залишити без задоволення.

         Рішення господарського суду Дніпропетровської області від  21.10.2010р. у справі                 № 34/280-10 - залишити без змін.

         Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду на протязі 20 днів.

Головуючий суддя:                                                                                         І.М.    Герасименко

Суддя :                                                                                                               І.Л. Кузнецова  

Суддя:                                                                                                                І.А.  Сизько