Рішення від 29.08.2025 по справі 580/7750/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2025 року справа № 580/7750/25 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ВІТА ЛТД»» про застосування заходів реагування,

УСТАНОВИВ:

08.07.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (18029, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Прикордонника Лазаренка, будинок 1; код ЄДРПОУ 38646021) (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ВІТА ЛТД»» (19501, Черкаська обл. Черкаський р-н м.Городище вул. Індустріальна будинок 21; код ЄДРПОУ 14187054) (далі відповідач) про застосування заходів реагування у вигляді повної заборони експлуатації приміщень підприємства, шляхом знеструмлення електроживлення, закриття всіх входів (із накладенням печаток) до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Обґрунтовуючи зазначено, що відповідач допустив у господарській діяльності порушення правил пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей. У виробничій будівлі виникла пожежа, причини якої вказані у Висновку від 03.05.2025 та відкрите кримінальне провадження.

Додатково вказав третьою особою ТОВ «ВІТА-2 ЛТД» (код ЄДРПОУ 42225657), у статутному капіталі якого бере участь відповідач.

Ухвалою від 14.07.2025 суд відкрив спрощене провадження. Направлена на офіційну адресу відповідача її копія повернулася з підстав відсутності адресата. Правом подати відповідь відповідач не скористався.

30.07.2025 позивач подав суду заяву з проханням перейти в спрощене провадження.

Щодо форми судового розгляду справи суд урахував відсутність ознак складної справи та відсутність пояснень, доводів та аргументів позивача у клопотанні по суті. Згідно з ч.4 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Ця справа не відноситься до жодної зі вказаних категорій.

Оскільки обґрунтовані заяви про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити в справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути правилами спрощеного провадження без такого виклику (у письмовому провадженні) на підставі письмових доказів.

Дослідивши письмові докази, оцінивши заявлені доводи сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на таке.

01.03.2025 комісія позивача склала акт про пожежу на території відповідача у виробничому цеху з виготовлення виробів з деревини, в якому зафіксовано знищення 100 кв.м. та пошкодження пожежею 160кв.м. покрівлі. На це приміщення відповідачу виданий технічний паспорт 21.03.2018.

30.04.2025 щодо відповідача зафіксоване повторне повідомлення про пожежу.

З Висновку №16 від 03.05.2025 встановлено причину пожежі, що виникла у відповідача 30.04.2025: не проведено вогнезахисну обробку дерев`яних конструкцій покрівлі вогнегасними засобами, що забезпечують І групу вогнезахисної ефективності, не проведено замри опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання, наявним вогнегасникам не проведено технічне обслуговування, системи протипожежного захисту знаходяться в несправному стані, роботу новоствореного підприємства чи використання об`єктів нерухомості розпочато без подання декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки.

26.07.2024 подібний акт про пожежу складено повторно в приміщенні прибудованої котельні, якою знижено 2кв.м. та пошкоджено 5кв.м.

Тому позивач звернувся позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним обставинам суд врахував.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.3 Основного Закону людина, її життя, здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Підставами для звернення до суду для застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом, відповідно до ч.2 ст.68 КЦЗ України є встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей.

Передумовою для звернення до суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг згідно з положеннями п.12 ч.1 ст.67 КЦЗ України є загроза внаслідок таких порушень життю та/або здоров`ю людей.

Пунктом 33 ч.1 ст.2 КЦЗ України визначено, що пожежна безпека - це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Пунктами 1, 3, 4 ч.1 ст.7 КЦЗ України передбачено, що цивільний захист здійснюється за такими основними принципами: гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності, а також виконання у воєнний час норм міжнародного гуманітарного права; пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров`я громадян; максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

За приписами п.21 ч.1 ст.20 КЦЗ України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.50 КЦЗ України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є потенційно небезпечні об`єкти та об`єкти підвищеної небезпеки.

Частинами 2, 3 ст.55 КЦЗ України передбачено, що діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Пунктами 1, 4, 6 ч.1 ст.70 КЦЗ України визначено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність.

Згідно з ч.2 ст.70 КЦЗ України виключно за рішенням адміністративного суду здійснюється повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг.

Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду (далі - ВС) у постанові від 31.10.2018 у справі №826/14758/17, які обов`язкові для врахування судами відповідно до ч.5 ст.242 КАС України,

Зокрема, ВС вказав, що поняття «загрози життю та здоров`ю» є оціночним. Однак це не спростовує необхідність дослідження судами доказів, якими обґрунтовується їх наявність, та зважаючи, що такі позови розглядаються за позовними заявами суб`єктів владних повноважень, суди не повинні обмежуватися тільки даними актів перевірок. Застосування судом обраного заходу реагування обґрунтовуватися з дотриманням всіх принципів адміністративного судочинства.

Аналізуючи порушення суб`єкта господарювання, зазначені у вказаних вище повідомленнях та висновку, урахувавши відсутність спростовуючих доказів відповідача, суд дійшов висновку, що в сукупності всі вони свідчать про наявність в роботі відповідача загрози здоров`ю та життю людей та свідчать про наявність правових підстав для звернення позивача до суду з позовом, зважаючи на системність невиконання відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Відповідно до п.4 розділу І ППБУ пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Діяльність із забезпечення пожежної безпеки відповідно до п.2 розділу ІІ ППБУ є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств та об`єктів. Положеннями вказаного розділу визначено, що керівник підприємства повинен визначити обов`язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту. Обов`язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту передбачаються у посадових інструкціях, обов`язках, положеннях про підрозділ.

Згідно з п.1.4 глави 1 розділу V ППБУ підтримання експлуатаційної придатності (технічне обслуговування) системи протипожежного захисту здійснюється відповідно до вимог технічної документації підприємств-виготовлювачів та затверджених регламентів робіт з технічного обслуговування.

Відповідно до п.22 розділу ІІ ППБУ під час експлуатації об`єктів забороняється знижувати рівень пожежної безпеки, встановлений законодавством, яке було чинним на момент початку використання об`єкта.

Згідно з п.2.23 глави 2 розділу ІІІ ППБУ забороняється зменшувати кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, класи вогнестійкості несучих та огороджувальних конструкцій, застосовувати будівельні матеріали з вищими показниками пожежної небезпеки, змінювати інженерні та планувальні рішення й умови освітлення згідно з нормованою вимогою.

Згідно з п.2.5. розділу ІІІ ППБУ у будинках, крім будинків V ступеня вогнестійкості, дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності. Необхідність обробляння засобами вогнезахисту дерев`яних елементів інших конструкцій будинків визначається відповідними нормативними документами за видами будинків.

Відповідно до ст.9 ЗУ №2245-ІІІ суб`єкт господарювання ідентифікує об`єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогових мас небезпечних речовин.

Об`єкти підвищеної небезпеки, що належать одному суб`єкту господарювання, але за територіальною ознакою мають різні адреси місцезнаходження, вважаються різними об`єктами підвищеної небезпеки.

За результатами ідентифікації об`єкта підвищеної небезпеки йому встановлюється 1, 2 або 3 клас.

Нормативи порогових мас небезпечних речовин або їх сумішей, що використовуються для цілей ідентифікації об`єкта підвищеної небезпеки, порядок ідентифікації об`єктів підвищеної небезпеки та їх обліку затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідач в порушення вказаної вище норми не провів ідентифікацію об`єкта підвищеної небезпеки.

Стаття 11 ЗУ №2245-ІІІ визначає, що для організації реагування на аварії на об`єктах підвищеної небезпеки оператори розробляють і затверджують плани локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків для кожного об`єкта підвищеної небезпеки, який вони експлуатують.

Плани локалізації і ліквідації аварій закінчених будівництвом об`єктів підвищеної небезпеки розробляються і затверджуються операторами не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня подання до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяви про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката.

План локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків є внутрішнім планом об`єкта підвищеної небезпеки, який оператор після розроблення затверджує своїм розпорядчим документом.

Протягом п`яти робочих днів після затвердження, перегляду, пролонгації дії плану локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків оператор подає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або його територіальному органу (у разі його утворення) копію цього плану.

План локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків переглядається не менше ніж кожні три роки.

За результатами перегляду до плану локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків вносяться зміни. У разі відсутності підстав для внесення змін до плану локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків його дію може бути пролонговано на три роки.

Результати перегляду, внесення змін, пролонгації дії плану локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків затверджуються розпорядчим документом оператора.

Оператор протягом двох місяців розробляє новий план локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків, який затверджує розпорядчим документом, у разі:

зміни форми власності або організаційно-правової форми оператора;

проведення модернізації виробництва на об`єкті підвищеної небезпеки;

внесення змін до чинних або прийняття нових нормативно-правових актів у сфері діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування з метою забезпечення своєчасного реагування на аварії, наслідки яких можуть вийти за межі об`єкта підвищеної небезпеки 1 класу, розробляють та затверджують плани реагування на надзвичайні ситуації, які є зовнішніми планами щодо об`єктів підвищеної небезпеки 1 класу.

Для розроблення плану реагування на надзвичайні ситуації, що можуть виникнути на об`єктах підвищеної небезпеки 1 класу, оператор протягом 10 робочих днів після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта підвищеної небезпеки самостійно інформує у довільній формі місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта підвищеної небезпеки 1 класу.

На вимогу місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у строк не більше ніж 10 робочих днів після отримання запиту оператор подає їм інформацію, необхідну для розроблення плану реагування на надзвичайні ситуації, що можуть виникнути на об`єктах підвищеної небезпеки 1 класу, за формою та змістом, визначеними такими органами в запиті.

План реагування на надзвичайні ситуації, що можуть виникнути на об`єктах підвищеної небезпеки 1 класу, узгоджується з оператором та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або його територіальним органом (у разі його утворення).

Під час розроблення або перегляду плану реагування на надзвичайні ситуації, що можуть виникнути на об`єктах підвищеної небезпеки 1 класу, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування забезпечують проведення громадських слухань відповідно до статті 13 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

У разі загрози виникнення транскордонного впливу аварії план локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків та план реагування на надзвичайні ситуації, що можуть виникнути на об`єктах підвищеної небезпеки 1 класу, мають передбачати заходи, що дають змогу забезпечити негайне інформування відповідних органів держав, території яких можуть зазнати впливу наслідків такої аварії.

Методичне забезпечення порядку розроблення вимог до структури, впровадження та перегляду плану локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Відповідач не дотримався вимог вказаної вище норми Закону та не переглянув план локалізації та ліквідації аварій на об`єкті підвищеної небезпеки.

Згідно з п.18 ч.1 ст.20 КЦЗУ до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить створення і використання матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Відповідач не дотримався вимог вказаної норми та не створив об`єктовий матеріальний резерв для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Згідно з п.2.37 глави 2 розділу ІІІ ППБУ не допускається:

улаштовувати на шляхах евакуації пороги, виступи, турнікети, двері розсувні, підйомні, такі, що обертаються, та інші пристрої, які перешкоджають вільній евакуації людей;

захаращувати шляхи евакуації меблями, обладнанням, різними матеріалами;

забивати, заварювати, замикати на замки, болтові з`єднання та інші запори, що важко відчиняються зсередини, двері на шляхах евакуації та евакуаційних виходах;

розташовувати у тамбурах виходів, за винятком квартир та індивідуальних житлових будинків, гардероби, вішалки для одягу, сушарні, пристосовувати їх для торгівлі, а також зберігання, у тому числі тимчасового, будь-якого інвентарю та матеріалу;

захаращувати меблями, устаткуванням та іншими предметами двері, люки на балконах і лоджіях, переходи в суміжні секції та виходи на зовнішні евакуаційні драбини, евакуаційні площадки квартир житлових будинків;

знімати встановлені на балконах (лоджіях) драбини;

улаштовувати у сходових клітках приміщення будь-якого призначення (кіоски), обладнання;

улаштовувати у загальних коридорах комори і вбудовані шафи, за винятком шаф для інженерних комунікацій; зберігати в шафах (нішах) для інженерних комунікацій горючі матеріали;

розташовувати в ліфтових холах приміщення різного призначення;

робити засклення або закладання жалюзі і отворів повітряних зон у незадимлюваних сходових клітках;

знімати двері вестибюлів, холів, тамбурів і сходових кліток;

заміняти скло, що не дає скалок при руйнуванні, на звичайне у дверях;

знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів, а також фіксувати самозакривні двері у відчиненому положенні;

зменшувати нормативну площу фрамуг у зовнішніх стінах сходових кліток або закладати їх;

розвішувати у сходових клітках на стінах дзеркала, стенди, панно, інші горючі матеріали.

У відповідача відсутні зовнішні драбини, що ведуть до горищного простору адміністративної будівлі.

Реальність виконання вказаних вище норм відповідачем не доведене сукупністю достовірних і належних доказів.

Доводи відповідача, що ним було усунуто переважну більшість виявлених порушень та вжито ряд заходів, спрямованих на усунення тих, які залишились, що, на його думку, виключає необхідність застосування заходів реагування, суд вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини не виключають, а, навпаки, підтверджують наявність порушень вимог пожежної і техногенної безпеки, допущених відповідачем на момент проведення перевірки та, відповідно, існування підстав для застосування заходів реагування з метою усунення небезпеки заподіяння шкоди життю та здоров`ю людей.

Сукупності належних і допустимих доказів усунення викладених у Висновку №16 порушень суду не надано, а, отже, не підтверджено усунення загрози пожежної небезпеки, життю та здоров`ю людей.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість оцінки позивачем виявлених порушень законодавства з пожежної безпеки, як таких, що спричиняють загрозу життю та здоров`ю людей, що існує на час вирішення спору.

Частиною 1 ст.246 Господарського кодексу України передбачено, що здійснення будь-якої діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Оскільки позовні вимоги обґрунтовані та доведені стверджувані позивачем факти, наявні підстави для застосування заходів реагування у вказаний позивачем спосіб.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для стягнення судового збору на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2-20, 138-139, 241-246, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (18029, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Прикордонника Лазаренка, будинок 1; код ЄДРПОУ 38646021) задовольнити повністю.

Застосувати заходи реагування до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ВІТА ЛТД»» (19501, Черкаська обл. Черкаський р-н м.Городище вул. Індустріальна будинок 21; код ЄДРПОУ 14187054) у вигляді повної заборони експлуатації приміщень підприємства, шляхом знеструмлення електроживлення, закриття всіх входів (із накладенням печаток) до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

2. Судові витрати розподілу не підлягають

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.08.2025.