Постанова від 20.08.2025 по справі 160/7733/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/7733/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., секретар судового засіданні Жмуренко В.В., за участі представника позивача Степанова М.С., представника відповідача Маланія М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 року в адміністративній справі №160/7733/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИФРОТЕХ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИФРОТЕХ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.02.2025 року № 54/32-00-23-09/33164534, винесене Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.02.2025 року № 54/32-00-23-09/33164534 Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Стягнуто зі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИФРОТЕХ» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 164 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки за результатами проведеного скаржником аналізу господарських операцій позивача, не підтверджено наявність умов та обставин за яких намір платника податків полягає в отриманні комерційної вигоди, оскільки підприємство в бухгалтерському обліку відображає доходи, які не компенсують витрати на придбання товарів, їх транспортування, зберігання, та інше.

Вважає, що проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення активів на різницю між вартістю придбання та вартістю реалізації товару, тобто сума націнки підприємства не компенсує вартість витрат пов`язаних з придбанням та реалізацією продукції. Враховуюче вищезазначене діяльність позивача спрямована на отримання збитків, що суперечить вимогам підпунктів 14.1.36 та 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

При цьому, жодної ухвали стосовно витребування судом першої інстанції зі Східного МУ ДПС саме відповіді компетентного органу ОАЕ від 15.03.2024 року №482/ІКО/99-00-23-01-01-05 за спірними правовідносинами не надходило, з урахуванням чого у відповідача була відсутня можливість доручення таких документів до матеріалів адміністративної справи №160/7733/25.

Також вказано, що розмір зазначених витрат на правничу допомогу у даній справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, не є доведеним належними, допустимими та достатніми доказами.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні скарги позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ЦИФРОТЕХ на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1. ст. 20, підпункту 78.1.15. пункту 78.1. ст.78, пункту 82.2. ст. 82, підпунктів 69.22, 69.351 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства щодо не включення до подання звіту про контрольовані операції інформації про всі здійснені операції за 2022 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 09.01.2025 року №17/32-00-23-09/33164534.

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЦИФРОТЕХ» перевіряючі склали акт від 09.01.2025 року № 17/32-00-23-09/33164534 та встановили порушення підпункту 39.4.2.1 підпункту 39.4.2, пункту 39.4, статті 39 Податкового кодексу України (далі ПК України) в частині не включення до поданого звіту про контрольовані операції за 2022 рік інформації з нерезидентом CONSUMER ELECTRONICS GROUP FZE, ОАЕ на суму 829 590 324,85 грн.

ТОВ ЦИФРОТЕХ не погодилося з висновками, викладеними в акті перевірки, та подало до Східного МУ ДПС заперечення №24/ШВ від 24.01.2025 року на акт перевірки.

Східне МУ ДПС розглянуло заперечення та направило на адресу ТОВ «ЦИФРОТЕХ» відповідь за результатом розгляду заперечень від 10.02.2025 року №545/6/32-00-23-07, відповідно до якої висновки акту перевірки щодо порушень ТОВ «ЦИФРОТЕХ» є правомірними та відповідають нормам діючого податкового законодавства.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки та сформованих за результатом розгляду заперечень платника податків на акт перевірки, Східне мiжрегiональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийняло податкове повідомлення-рішення від 10.02.2025 року № 54/32-00-23-09/33164534, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИФРОТЕХ» було застосовано на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 120.4 статті 120 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 744 300,00 гривень.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Податковим кодексом України, а фактичні перевірки Податковим кодексом України та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Як зазначено у п. 75.1.2. ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.15 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі неподання платником податків або подання з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу звіту про контрольовані операції, повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, звіту в розрізі країн міжнародної групи компаній, глобальної документації (майстер-файлу) та/або документації з трансфертного ціноутворення.

У ст. 83 Податкового кодексу України зазначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України;

- судові рішення;

- податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи;

- мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.

Згідно з п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України, положення якого кореспондується із Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 (далі Порядок № 727), матеріали перевірки - це:

акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною;

заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду);

пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку №727, акт документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта документальної перевірки додаються інформативні додатки. Розділом IV Порядку передбачено види інформаційних додатків, до яких відносяться, в тому числі:

- пояснення та їх документальне підтвердження, зауваження або заперечення платника податків, посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) щодо виявлених порушень або з інших питань, що виникли під час перевірки, в тому числі щодо відсутності вини та наявності пом`якшуючих обставин, або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків, щодо дій (бездіяльності) посадових осіб контролюючого органу, що проводили документальну перевірку;

- запити, надані (надіслані) платнику податків, посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) щодо надання окремих документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки;

- інші матеріали, що підтверджують наявність або відсутність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- оригінали або завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність або відсутність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у разі їх отримання;

- опис отриманих копій документів;

- інші матеріали, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення (вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, а також рішень про застосування штрафних санкцій) та вжиття інших заходів за результатами перевірки.

Усі додатки, які складені під час перевірки та містять інформацію про діяльність платника податку (крім додатків, що містять інформацію службового характеру, аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків та про опрацювання встановлених ризикових операцій, матеріали зустрічних звірок), відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, та платником податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) або їх законними представниками (у разі наявності) та додаються до двох примірників акта (довідки) документальної перевірки та є його (її) невід`ємною частиною.

Як встановлено судом першої інстанції, в акті перевірки на арк. 4 було зазначено про те, що в ході перевірки використані наступні документи: статут підприємства, договір поставки № ТДТ 01122021/ЦТ від 01.12.2021 року, договір оренди нежитлового приміщення № 01/12-20 від 01.12.2020 року, договір комісії №102021К від 01.10.2021 року, фінансова звітність, податкові та видаткові накладні, рахунки фактури; сертифікати якості, що підтверджують походження товару; платiжнi доручення, та вiдповiднi регістри бухгалтерського обліку щодо документування цих операцій; вiдповiдь Мiнiстерства фінансів Департаменту міжнародного оподаткування ОАЕ від 19.09.2024 року №UA-2024-001, інформаційно комп`ютерні автоматизовані системи Державної податкової служби України, IKC Податковий блок, Єдина автоматизована iнформацiйна система митних органів (далі - ЄAIC Держмитслужби), IKC Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних (далi - ЄРПН), бази даних ORВIS, YOU CONTROL.

Проте під час розгляду справи суд першої інстанції обґрунтовано встановив, а відповідач не спростував факт того, що інформаційні додатки, на які є посилання у акті перевірки від 09.01.2025 року №17/32-00-23-09/33164534, не були додані до матеріалів справи.

Отже, відповідач порушив вимоги пункту 86.1. статті 86 ПК України та п. 1 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, а саме: не додав всі інформаційні додатки до акту перевірки від 09.01.2025 року №17/32-00-23-09/33164534.

Крім того відповідач у відзиві на позовну заяву наголосив, що висновки, викладені в акті перевірки від 09.01.2025 року №17/32-00-23-09/33164534, ґрунтуються на інформації, отриманій контролюючим органом від Міністерства фінансів Департаменту міжнародного оподаткування ОАЕ, що викладена в листі від 19.09.2024 року №UA-2024-001.

Отриманий відповідачем від Міністерства фінансів Департаменту міжнародного оподаткування ОАЕ лист від 19.09.2024 року №UA-2024-001 не був наданий як інформаційний додаток до акту перевірки від 09.01.2025 року №17/32-00-23-09/33164534 та не надавався під час розгляду справи, хоч суд неодноразово ухвалами суду витребовува від відповідача усі наявні у нього докази, на які він посилається в обгрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Дослідивши надані сторонами документи, суд першої інстанції правильно встановив, що інформація, викладена в акті перевірки від 09.01.2025 року№17/32-00-23-09/33164534 та у відзиві на позовну заяву, щодо директора та бенефіціарного власника Consumer Electronics Group FZE не підтверджується належними та допустимим доказами, а також спростовується інформацією з офіційних реєстраційних документів Consumer Electronics Group FZE, а саме: ліцензій та списку партнерів до ліцензії.

Зазначені бізнес-ліцензії відповідно до законодавства ОАЕ це офіційні документи, що підтверджують право компанії чи підприємця на ведення комерційної діяльності в країні.

Вищенаведене доводить, що на момент створення компанії Consumer Electronics Group FZE її директором був A. Shled, після його заміни директором став M. Bershadsky; бенефіціарним власником (засновником) Consumer Electronics Group FZE не є громадянин України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Як зазначено у ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За приписами ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно із ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Доказування в адміністративному судочинстві є чинником, який здатний забезпечити поєднання високої ефективності правозастосування із неухильним додержанням прав і свобод приватної особи під час вирішення публічно-правового спору.

У традиційному аспекті доказування розуміють як процес встановлення фактичних даних у справі, діяльність учасників розгляду справи, процес пізнання, діяльність щодо встановлення істини у справі, діяльність щодо сприйняття інформації. У Кодексу адміністративного судочинства України відсутнє законодавче визначення доказування.

Доказування це діяльність адміністративного суду, учасників розгляду адміністративної справи, інших заінтересованих осіб із збирання (подання, витребування, забезпечення), дослідження (перевірки, огляду) й оцінки доказів у порядку, встановленому у КАС України.

Метою доказування в адміністративному судочинстві є встановлення істини у справі.

Згідно з п. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, саме на відповідача покладено обов`язок надання доказів в обґрунтовування правомірності свого рішення та в підтвердженні належності конкретного доказу для обгрунтування своїх заперечень на позов.

Оскільки доводи акту перевірки та відзиву на позов ґрунтуються на листі Міністерства фінансів Департаменту міжнародного оподаткування ОАЕ від 19.09.2024 №UA-2024-001, який не був наданий суду, то суд не може взяти його до уваги у відповідності до вимог ст. ст. 73, 74, 75, 75 КАС України.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про те, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, що спростовують висновки контролюючого органу щодо пов`язаності ТОВ «ЦИФРОТЕХ» з Consumer Electronics Group FZE.

Cторонами підтверджено, що під час перевірки досліджувалися взаємовідносин між ТОВ «ЦИФРОТЕХ» (код ЄДРПОУ 33164534) та ТОВ «Торгівельний дім УКРТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 44597695), у т.ч за договором поставки від 01.12.2021 року №Т01122021/ЦТ.

Докази, що укладений між ТОВ «ЦИФРОТЕХ» та ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» договір поставки від 01.12.2021 року №Т01122021/ЦТ не визнавався судом не дійсним або не укладеним, у справі відсутні.

Крім того висновки, викладені в акті перевірки від 09.01.2025 року №17/32-00-23-09/33164534, стосовно того, що ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» було створено з метою участі в схемах ухилення від сплати податків та їх мінімізації для ТОВ «ЦИФРОТЕХ», суд першої інстанції правильно вважає необґрунтованими та такими, що не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Відповідно до висновків акту перевірки від 09.01.2025 року №17/32-00-23-09/33164534 ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» було крупним імпортер, який здійснював поставку на територію України великих партій товарів різним покупцям, а також мав набагато більший штат працівників (375 працівників) ніж ТОВ «ЦИФРОТЕХ» (239 працівників), також спростовуюсть доводи відповідача про неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ «ТД УКРТРЕЙД», адже останнє мало необхідний штат працівників для виконання своєї господарської діяльності.

При цьому, на 7 аркуші акту перевірки від 09.01.2025 року №17/32-00-23-09/33164534 зазначено відомості про об`єкти ТОВ «ТД УКРТРЕЙД», що були в оренді під приміщення для офісу та складу. Крім того, у відзиві до суду першої інстанції відповідач зазначив: що згідно з відомостей про об`єкти оподаткування, відповідно форми 20-ОПП, яку ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» надавав до контролюючого органу, зазначені офіси та складські приміщення, в тому числі склад за адресою Запорізька область, Василівський район, смт. Пришиб, вул. Елеваторна, буд.1, дата взяття на облік 26.05.2022 року, дата зняття з обліку 13.07.2023 року. Викладені обставини вказують на те, що ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» мало технічну базу для здійснення господарської діяльності. Отже суд вважає, що висновки в Акті перевірки від 09.01.2025 року №17/32-00-23-09/33164534 про те, що ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» не мало орендованих складських приміщень не відповідають наявній у податкового органу інформації.

Відповідач також не підтвердив належними та допустимими доказами того, що ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» при придбанні товару використовував фінансові активи позивача.

Окрім того в Акті перевірки від 09.01.2025 року №17/32-00-23-09/33164534 також були зроблені висновки щодо взаємовідносин між ТОВ «ЦИФРОТЕХ» та ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» за договором комісії № 102021К від 01.10.2021 року. При цьому не зазначено конкретних фактів дослідження витрат, які пов`язані з виконанням вказаного договору комісії, тосу суд вважає, що відповідач не довів суду належними та допустимими доказами факту того, що діяльність позивача по договору комісії була збитковою.

Згідно з пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як зазначено у пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 року по справі № 803/127/16 зроблено висновок про те, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Отже господарська діяльність складається саме із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності.

В той же час не обов`язково аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі (постанови Верховного Суду від 27.10.2022 року у справі 140/2783/19, від 26.07.2021 року у справі №811/2769/13-а).

Акт перевірки від 09.01.2025 №17/32-00-23-09/33164534 містить висновок про збитковість в цілому ТОВ «ЦИФРОТЕХ» у 2022 році.

При цьому в матеріалах справи наявні звіти про фінансову діяльність позивача за відповідний звітний період, які вказують на позитивний фінансовий результат та збільшення активів підприємства.

За приписами пп. 39.2.1.1 п. 39.1 ст. 39 Податкового кодексу України контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті - платників податку на особливих умовах - на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), в тому числі: господарські операції, що здійснюються з пов`язаними особами нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту.

Як зазначено у пп. 39.2.1.5, п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, обов`язковою умовою визначення контрольованою операцією між платником податку та нерезидентом із задіянням у ланцюгу господарських операцій третьої особи є сукупність таких фактів: невиконання останньою істотних функцій, пов`язаних з придбанням (продажем) товарів та не використання такою особою істотних активів та/або не приймання на себе істотних ризиків для організації придбання товарів.

При цьому:

А) під істотними функціями розуміються функції, які платник податків та нерезидент сторони контрольованої операції не могли б виконати самостійно у своїй звичайній діяльності без залучення інших осіб та використання активів таких осіб;

Б) під істотними активами розуміються активи, використання яких є необхідним під час здійснення таких операцій та які відсутні у платника податків та нерезидента сторін контрольованої операції;

В) під істотними ризиками розуміються ризики, прийняття яких є обов`язковим для ділової практики таких операцій.

Відповідно до пп. 39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Акт перевірки від 09.01.2025 року №17/32-00-23-09/33164534 не містить відповідних досліджень та висновків про відповідність позивача пп. 39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39 ПК України.

Водночас матеріали справи свідчать про те, що Consumer Electronics Group FZE є непов`язаною особою, а господарські операції, які відбувалися між Consumer Electronics Group FZE та ТОВ «ТД УКРТРЕЙД», не передбачені в пп. 39.2.1.1 і 39.2.1.5 ст. 39 ПК України, а отже вони є неконтрольованими з боку позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно зробив висновок, що за відсутності доказів пов`язаності юридичних осіб позивача, ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» та Consumer Electronics Group FZE - такі операції не відповідають визначенню контрольованих.

Верховний Суд у постанові від 14.11.2024 року по справі № 990/139/24 зазначив про те, що вимога «обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень» означає, що таке рішення повинне ухвалюватися з огляду на усі обставини, що мають значення для його ухвалення. Цей критерій вимагає від суб`єкта владних повноважень зважати як на обставини, на обов`язковість взяття до уваги яких прямо вказує закон, так і на інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього суб`єкт владних повноважень має ретельно зібрати та дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати того, щоб робити невмотивовані висновки. Несприятливе для особи рішення повинне бути вмотивованим.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що усе вищенаведене доводить необґрунтованість висновків, викладених в Акті перевірки від 09.01.2025 року №17/32-00-23-09/33164534, непідтвердженість їх належними доказами, що є підставою для задоволення позову та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 10.02.2025 року № 54/32-00-23-09/33164534 Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції що вартість наданої правничої допомоги у розмірі 10 000 грн. є надто завищеною, оскільки спірні правовідносини вже врегульовані у рішеннях за наслідком розгляду аналогічних справ, вчинення адвокатом дій в межах цієї справи не зайняло великої кількості часу.

З огляду на зазначене, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що не зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, врахувавши ціну позову та витрачений час на надання послуг, є раціональним (таким що відповідає розцінкам, які склались в регіоні в цей час, на такий вид послуг) та спаведливим в цьому випадку буде стягнення витрат на правову допомогу лише в сумі 6000 грн.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року в адміністративній справі №160/7733/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року в адміністративній справі №160/7733/25 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені 20 серпня 2025 року, в повному обсязі постанова складена 29 серпня 2025 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складання повного тексту постанови.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Чабаненко