Рішення від 17.07.2025 по справі 759/6530/25

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6530/25

пр. № 2/759/3855/25

17 липня 2025 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.

за участю секретаря судового засідання Пушкарського О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання дитини, третя особа - Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація,

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

ОСОБА_1 , через адвоката Ющенка В.А., заявив позов до ОСОБА_2 , за яким просив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , разом з ним, та встановити факт самостійного виховання дитини.

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у відносинах з 2014 року. Від даних відносин мають сина. В 2020 році сторони припинили відносини. Дитина залишилась з батьком, і перебуває на його повному утриманні та вихованні. Виходячи з того, що сторони не перебували в шлюбі, позивач вважає за необхідне просити суд визначити місце проживання дитини з ним, та встановити факт, що він самостійно виховує дитину, що буде відповідати інтересам дитини, та сприятиме її захищеності.

Провадження за позовом відкрите відповідно до ухвали судді від 28.05.2025 року, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Від відповідачки надійшла заява, за якою вона не заперечувала проти визначення місця проживання дитини з батьком, та просила розглянути справу без її участі.

Представник позивача ОСОБА_4 також подав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.

Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація свого представника в суд не направили.

Дослідивши надані докази суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що може бути задоволеним.

Так, за попереднім висновком Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації по суті спору, орган опіки і піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 .

В основу висновку покладено те, що дитина з 2022 року постійно проживає з батьком, для дитини створені всі необхідні умови для життя та розвитку, дитина навчається у школі, забезпечена наглядом лікаря-педіатра, батько здатний виконувати батьківські обов`язки, має постійні джерела доходу, мати визнає те, що дитина проживає з батьком на постійній основі, та вважає, що батько дасть дитині краще виховання. Також у висновку зазначено бажання дитини проживати разом з батьком.

У відповідності до ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 29 ч. 4 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

За наведених обставин та вимог закону, суд знаходить за можливе визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 , що буде відповідати інтересам дитини і не позбавляє відповідачку приймати участь у вихованні дитини.

Разом з тим, органом опіки та піклування під час розгляду питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , було встановлено, що ОСОБА_1 з 23.12.2024 року перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, ОСОБА_2 також проходить військову службу (за контрактом) з 23.08.2024 року, а тому дитина фактично перебуває під опікою батьків позивача.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України відповідно до статті 65 Конституції України, статті 1 Закону №2232-XII, статті 17 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII).

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні введений воєнний стан у зв`язку зі збройним нападом рф, який триває і тепер.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 69/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 4 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII) організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Водночас у статті 26 Закону № 2232-XII встановлено перелік умов, за яких військовослужбовці мають право на звільнення з військової служби.

Зокрема під час дії воєнного стану, має право на звільнення дружина, якщо обоє подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років (ст.26 ч.5 п.3 п.п. г).

Чоловік таким правом законом не наділений.

ОСОБА_2 продовжує проходити військову службу, правом на звільнення не скористалась.

За таких обставин, є очевидним, що дитина сторін фактично позбавлена належної батьківської опіки.

Між тим, тою ж статтею 26 Закону № 2232-XII було передбачено звільнення військовослужбовців з військової служби через сімейні обставини, серед іншого, у разі самостійного виховання військовослужбовцем дитини (дітей) віком до 18 років.

У подальшому Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» внесено зміни та підпункт «г» пункту 3 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII викладено в такій редакції: військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 СК України.

Отже, законодавець уточнив поняття «військовозобов`язані жінки та чоловіки (військовослужбовці), які мають дитину (дітей) віком до 18 років», тобто розширив перелік осіб, які мають право звільнення з військової служби за наведених підстав.

Диспозиція частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII зі змінами містить імперативний припис стосовно того, що підстава для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 127/3622/24 виснував, що в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється.

Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов`язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків та ін.

Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.

Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

В даному випадку відповідачка фактично передала позивачу повну опіку над дитиною, з мотивів того, що батько забезпечить краще виховання, і перебирати таку опіку на себе не бажає, оскільки не скористалась правом на звільнення з військової служби.

Позивач же з 2022 року прийняв на себе повну опіку над дитиною, заявив дійсний позов саме з метою відновити права дитини та забезпечити інтереси дитини.

Дитина, з огляду на письмові пояснення численних свідків, що долучені до позовної заяви, потребує батьківської опіки, сумує за батьком, чекає на його повернення в сім`ю.

Тому, суд вважає, що в даному випадку факт самостійного виховання позивачем дитини знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, встановлення такого факту відповідає якнайкращим інтересам дитини, і узгоджується з державною політикою у сфері охорони дитинства, та не суперечить приписам законодавства про військову службу та військовий обов`язок, в тому числі і Закону України Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже позов і в цій частині вимог підлягає задоволенню.

За наведених рішень, витрати понесенні позивачем на розгляд справи, що складаються з судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп. мають бути компенсовані йому відповідачкою відповідно і на підставі ст. 141 ЦПК України.

Заходів забезпечення позову судом не вживалось.

На підставі вказаних в рішенні норм закону, керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Встановити факт самостійного виховання та утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп..

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення виготовлене 12.08.2025 року.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Можливість отримати інформацію щодо справи, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://sv.ki.court.gov.ua.

Суддя Сенько М.Ф.