Рішення від 02.09.2025 по справі 613/444/25

Справа №613/444/25 Провадження № 2/613/360/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2025 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Уварової Ю.В.,

за участі секретаря Макушинської О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Богодухові впорядку загального позовного провадженняцивільну справу№ 613/444/25, провадження № 2/613/360/25 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Лук`яненко К.В. до Богодухівської міської ради Харківської області, ОСОБА_2 , третя особа Богодухівська державна нотаріальна контора про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Богодухівської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 , третя особа Богодухівська державна нотаріальна контора про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,6 га, кадастровий номер 6320882000:02:002:0461, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області та призначена для ведення особистого підсобного господарства, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона є спадкоємицею батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька залишилось спадкове майно, зокрема до складу спадщини входить право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6320882000:02:002:0461, площею 0,6 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, призначена для ведення особистого підсобного господарства, що належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ХР 04-00-006455, виданого 28.11.1995 Дмитрівською сільською радою на підставі рішення виконкому Дмитрівської сільської ради від 18.09.1995 за № 18, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 21.

З метою успадкування права постійного користування земельною ділянкою позивачка звернулась до Богодухівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6320882000:02:002:0461, площею 0,6 га.

Листом нотаріуса Богодухівської державної нотаріальної контори позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на право постійного користування вказаною земельною ділянкою, оскільки нотаріусом установлено спір про право, пов`язаний із невизначеністю в чинному законодавстві щодо правових підстав спадкування права постійного користування земельною ділянкою, припинення цього речового права після смерті спадкодавця та його належності до спадкового майна.

За цих обставин виник спір щодо визнання цього речового права за позивачем. В нотаріальному порядку воно не визнане, у зв`язку із чим позивач позбавлена можливості отримати правовстановлюючий документ та здійснити державну реєстрацію цього права, набутого в порядку спадкування.

ОСОБА_2 звернулась досуду іззустрічним позовомдо ОСОБА_1 ,Богодухівської міськоїради Харківськоїобласті,третя особа:Богодухівська державнанотаріальна контораХарківської області,у якомупросила визнати за нею право постійного користування частиною земельної ділянкки, площею 0,6 га, кадастровий номер 6320882000:02:002:0461, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області та призначена для ведення особистого підсобного господарства, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обгрунтування заяви зазначила, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.02.2025, яке видане державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори, являється спадкоємицею майна чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

При цьому, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.02.2025. зареєстрованого в реєстрі за № 1-285, свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.02.2025, зареєстрованого в реєстрі за № 1-286, які видані державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори, спадкоємицею майна ОСОБА_3 також являється його донька ОСОБА_1 .

Спадщина, на яку видані свідоцтва ОСОБА_1 , складається із земельної ділянки площею 1,1000 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6320882003:00:001:0020, що розташована за адресою село Горбанівка Богодухівського району Харківської області, вулиця Горбанівська; земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 3,3327 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6320882000:02:002:0219, що розташована на території Дмитрівської сільської ради, Богодухівського району Харківської області.

Поділ спадкового майна між дружиною та донькою спадкодавця проведено на підставі договору про поділ спадщини, який 14.02.2025 укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідчено державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області.

Окрім того, у постійному користуванні ОСОБА_3 знаходилася земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 6320882000:02:002:0461, площею 0,6 га, розташована на території Дмитрівської сільської ради, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ХР - 04-00-006455, виданого 28.11.1995 Дмитрівською сільською радою на підставі рішення виконкому Дмитрівської сільської ради від 18.09.1995 за № 18, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 21.

Враховуючи, що право постійного користування спірною земельною ділянкою входить до складу спадщини ОСОБА_3 , після його смерті таке право припинено не було, а ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті чоловіка у встановленому законом порядку, вона звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 04.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.03.2025 з Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області витребувано належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 07.04.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.04.2025 залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_2 , 1961 року народження.

Ухвалою суду від 30.05.2025 прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 16.06.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 надійшла заява, у якій вона просила розглянути справу без її участі, просила позов задовольнити. Зустрічний позов визнала.

Від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 також надійшла заява, у якій вона просила розглянути справу без її участі, зустрічний позов просила задовольнити. Первісний позов визнала в частині визнання за ОСОБА_1 права постійного користування на частину спірної земельної ділянки.

Представник відповідача Богодухівської міської ради Харківської області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, відзив на позови не подавав.

Представник третьої особи - Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області також надала суду заяву, у якій просила розглянути справу без її участі, пояснення щодо позову та відзиву не подавала.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцва про смерть серії НОМЕР_2 від 07.05.2024 /а.с.17/.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої, зокрема входить право постійного користування земельною ділянкою площею 0,6 га, кадастровий номер 6320882000:02:002:0461, що належала померлому на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-04-00-006455 /а.с.21/.

Вказаний факт також підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, копією архівного витягу з рішення виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради народних депутатів Богодухівсього району Харківської області № 18 від 18.09.1995 /а.с.22,24/.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернулась до Богодухівської нотаріальної контори з приводу можливості спадкування права постійного користування земельною ділянкою, площею 0,60 га, за цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, що посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії ХР № 04-00-006455 від 28.11.1995, однак їй було повідомлено, що нотаріусом установлено спір про право, пов`язаний із невизначеністю в чинному законодавстві щодо правових підстав спадкування права постійного користування земельною ділянкою, припинення цього речового права після смерті спадкодавця та його належності до спадкового майна, тому позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку та рекомендовано звернутися до суду /а.с.20/.

В силу положень ст. 1216 ЦК України спадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1ст. 1217 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст.1220 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ч.5ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно дост. 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

18.06.2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 253/2024 /а.с.70-77/.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, 18.06.2024 до нотаріальної контори звернулась донька померлого ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини.

Крім того, в матеріалах спадкової справи наявна заява спадкоємиці ОСОБА_3 , його доньки ОСОБА_4 , яка відмовилась від прийняття належної їй частки у спадщині.

Крім того, згідно з матеріалами справи, спадкоємцем померлого ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_2 , 1961 року народження, яка на день смерті ОСОБА_3 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та протягом шести місяців з дня смерті була зареєстрвана за вказаною адресою.

14.02.2025 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали Договір про поділ спадщини після смерті ОСОБА_3 , згідно з яким у спадщину до ОСОБА_2 перейшла частка у праві власності на житловий будинок з відповідною часткою господарських та побутових будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; у спадщину до ОСОБА_1 перейшли земельна ділянка площею 3,3327 га, кадастровий номер 6320882000:02:002:0219, розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харкіської області, земельна ділянка площею 1,1000 га, кадастровий номер 6320882003:00:001:0020, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , автомобіль марки ВАЗ моделі 21043-20, типу ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ, випуску 2007 року, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , причіп марки ПВА, моделі У5, типу ПРИЧІП ЛЕГКОВИЙ, випуску 2009 року, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , трактор колісний марки БЕЛАРУС-892, випуску 2012 року, заводський номер НОМЕР_5 , буд. 70 агун номер НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 .

Отже, дослідженими матеріалами спадкової справи достовірно встановлено, що позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , а також відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 є єдинимиспадкоємцямипершої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , спадщину вони прийняли у встановленому законом порядку.

Вирішуючи спір щодо спадкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою площею 0,6 га, за цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, яке посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії ХР-04-00-006455, суд виходить з такого.

Конституція Українизакріплює, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (ст.ст. 1, 3 та 8).

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (ч. 3ст. 41 Конституції України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Поняття «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».

Тому право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином для ведення особистого підсобного господарства є майном у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Згідно з нормами ч. 2 ст .407 ЦК України та ч. 2 ст. 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5ст.7ЗК Українивід 18.12.1990 користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України у редакції Закону від 25.10.2001, який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим ЗК України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України що до зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Тому громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який заЗК Українине є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц.

Суд у даному спорі застосовує вказані положення законодавства та з урахуванням встановлених у справі обставин зазначає, що на момент смерті ОСОБА_3 йому на законних підставах належало право постійного користування спірною земельною ділянкою.

У постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених уст. 141 ЗК України від 25.10.2001підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених уст. 141 ЗК України від 25.10.2001, є такими, що порушують це право.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини, визначений у ст. 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Тому право постійного користування земельними ділянками, яке перейшло у порядку спадкування, не припиняється ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть осіб, яким це право належало.

Такі висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі № 681/1154/17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020, справа № 179/1043/16-ц, у постанові від 23.06.2020, справа № 922/989/18.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила шляхом конкретизації від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.11.2019 у справі № 368/54/17, у частині відступу від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 181/698/14-ц і від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц про те, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.

Згідно з ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, ані відсутність у ЗК України 2001 року такого права на земельну ділянку, як право постійного користування, ані смерть особи, якій належало таке право, самі по собі не припиняють права постійного користування вказаною земельною ділянкою та не виключають права постійного користування земельною ділянкою зі складу спадщини.

ЗК Українив чинній редакції встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Суд зауважує, що ані за життя, ані після смерті ОСОБА_3 належне йому право постійного користування спірною земельною ділянкою не було припинене. Доказів того, що це право було припинено в установленому законом порядку, матеріали справи не містять.

Отже, право постійного користування спірною земельною ділянкою входить до складу спадщини ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 2ст. 15 ЦК Українита ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієїстатті Кодексувизначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У п. 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»надано роз`яснення про те, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Частинами 2, 3ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

Виходячи з викладеного, враховуючи що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцямипершої чергипісля смерті ОСОБА_3 ,вказані особиприйняли спадщинуу встановленомузаконом порядку,однак позбавленіможливості отриматисвідоцтва проправо наспадщину внотаріальній конторі,інші спадкоємціна часткуу спадщиніне претендують, суд доходить висновку, що позивачі як за основним так і за зустрічним позовами дійсно набули право на спадщину.

Однак, враховуючи закріплений у статті 1267 ЦК України принцип рівності часток спадкоємців, суд вважає, що кожен зі спадкоємців набув право на 1/2 частку у спадщині.

Тому вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.7, 10, 12, 13,76, 81, 82,244-245,259,263-265,268, 354, 355ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 впорядку спадкуванняза законом післясмерті ОСОБА_3 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 6320992000:02:002:0461, площею 0,60 га, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району за цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства.

В іншій частині відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 впорядку спадкуванняза законом післясмерті ОСОБА_3 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 6320992000:02:002:0461, площею 0,60 га, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району за цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Відповідач: Богодухівська міська рада Харківської області, місцезнаходження: 62103, Харківська обл., м. Богодухів, пл. Соборності, 2, код ЄДРПОУ 04058640.

Третя особа - Богодухівська державна нотаріальна контора, Харківська область, м.Богодухів, вул. Чернієнка 6, ЄДРПОУ: 02900618.

Повне рішення складено 02.09.2025.

Суддя Ю.В. Уварова