Рішення від 05.06.2025 по справі 761/46533/24

Справа № 761/46533/24

Провадження № 2/761/4207/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Притули Н.Г.

при секретарі: Тихій П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екжитлоком» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, трьох відсотків річних, інфляційних втрат,

в с т а н о в и в :

У грудні 2024 р. позивач ТОВ «Екжитлоком» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив суд:

- стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги основного боргу 20 629,94 грн, три проценти річних - 152,56 грн та сума інфляційних нарахувань - 556,64 грн, загальна сума становить 21 339,14 грн; судовий збір в розмірі 3028,0 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,0 грн.

Під час слухання справи як третю особу було залучено ОСОБА_2 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він здійснює обслуговування житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .

В свою чергу, відповідач, як власник квартири АДРЕСА_2 до грудня 2024 року, не в повному обсязі сплачувала вартість наданих житлово-комунальних послуг внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.12.2020 року по 04.12.24 року в розмірі 20 629,94 грн.

Крім того, оскільки відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті послуги, на підставі положень ч.2 ст.625 ЦК України з відповідача має бути стягнуто 3% річних та інфляційні втрати. Так як в досудовому порядку вирішити спір не можливо позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.

До судового засідання стороною позивача було подано до суду заяву про розгляд справи у відсутність свого представника, заявлені позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі, з підстав, наведених у позові.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином у відповідності з положеннями ЦПК України повідомлялась про час та місце судового засідання, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила, відзив на заявлені вимоги до суду не направила.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила, пояснення на заявлені вимоги до суду не направила.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних матеріалів за згодою представника позивача. Представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи, як зазначено в заяві.

А тому на підставі положень статей 223 та 280 ЦПК України суд ухвалив про заочний розгляд справи за відсутності сторін.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що квартира АДРЕСА_2 з 11 червня 2019р. на підставі акту прийому-передачі майна від 11.06.2019 року належить: частина ОСОБА_2 та частина ОСОБА_1 .

З 20.12.2023 року власником зазначеної квартири на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.12.2023 року є ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила суму коштів), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Судом встановлено, що 19 червня 2019р. між ТОВ «Екжитлоком» та ОСОБА_1 було укладено договір № 15/19 про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території.

Предметом договору відповідно до п. 1.1, є забезпечення виконавцем (позивачем) надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території у житловому будинку АДРЕСА_3 , а Споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Відповідно до п. 7.1., 7.2 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до кінця календарного року в якому був підписаний даний договір. У разі, коли за місяць до закінчення дії цього договору однією з сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим. Цей договір може бути розірваний достроково у разі: переходу права власності (користування) на квартиру до іншої особи; про зміну у встановленому законом порядку виконавця послуг; не виконання його сторонами умов цього договору.

Вказаний договір не містить обов`язку ОСОБА_1 сплачувати житлово-комунальні послуги за іншого співвласника - ОСОБА_2 .

Крім того, враховуючи що 20.12.2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продали зазначену квартиру, договір № 15/19 про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, укладений між позивачем та ОСОБА_1 припинив свою дію.

На підставі ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України плата за користування житлом /квартирна плата/ обчислюється виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги /водопостачання, газ, та інші послуги/ береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 р. «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 360 ЦК України визначає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно з ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із п. 5) ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції, яка діяла до 09 червня 2018р., споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції, яка діє з 09 червня 2018р., врегульовані відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

З розрахунку заборгованості за надані послуги вбачається, що за період часу з 03 грудня 2020р. по 20 листопада 2024р. ОСОБА_1 має заборгованість за житлово-комунальні послуг у розмірі 20 629,94 грн..

При цьому протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною відповідача, в порушення положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу, на спростування зазначеної суми заборгованості, як і відсутні докази того, що вказані житлово-комунальні послуги не надавались, і укладений між сторонами договір № 15/19 про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 19 червня 2019р. припинив свою дію до 20.12.2023 року (дати відчуження квартири відповідачем та ОСОБА_2 ).

Крім того, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що позивач здійснив нарахування за послуги за період часу, коли відповідач не мала у власності частку квартири. Водночас, позовна заява не містить обгрунтувань на якій підставі відповідач, якій на праві власності належить частина квартири зобов`язана сплачувати за утримання всієї квартири.

Суд для надання відповідних пояснень визнавав явку представника позивача в судове засідання обов`язковою. Однак представник не з`явився в судове засідання та звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, наполягаючи на задоволенні заявлених вимог.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи що відповідач є власником частини квартири АДРЕСА_2 та укладений між сторонами договір не покладає на відповідача обов`язку по сплаті витрат на утримання всієї квартири (за іншого співвласника), суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача за період часу з 01 грудня 2020р. по 20 грудня 2023р. заборгованість за житлово-комунальні послуги, у розмірі 7 987,36 грн. (15 974,72 грн. :2).

Разом з тим, згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

З урахуванням викладеного, враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022р. за № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача три відсотки річних та інфляційних втрат, підлягають частковому задоволенню, а саме: інфляційні втрати у розмірі 278,32 грн.; 3% річних у розмірі 76,28 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що становить 1 183,65 грн.

Стосовно вимог позивача, в частині стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн., то в цій частині витрати підлягають зменшенню, виходячи з наступного.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020р. у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого, зокрема, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000р. у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Також, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019р. у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019р. у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019р. у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019р. у справі № 915/237/18).

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом позивачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її складність в контексті пред`явлених вимог та кількість поданих представником процесуальних документів, розмір суми заборгованості, яка підлягала стягненню з відповідача, часткове задоволення позову, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, враховуючи що відсутня була необхідність направлення претензії щодо заборгованості на адресу за якою відповідач не могла знаходитись оскільки відчужила квартиру, суд дійшов до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 1000,00 грн., яка є обґрунтованою та відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона позивача у цій справі.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12,13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 322, 509, 525, 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 64, 66, 67, 68, 162 ЖК України; ст. ст. 20, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екжитлоком» (код ЄДРПОУ 33551763, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дмитрівська, 69, кв. 1) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ), третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги; трьох відсотків річних; інфляційних втрат - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екжитлоком» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 7 987,36 грн., інфляційні втрати в сумі 278,32 грн. та три відсотки річних у розмірі 76,28 грн., а всього 8 341 /вісім тисяч триста сорок одна/ грн. 96 коп.; судовий збір у розмірі 1 183,65 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г.Притула