Рішення від 27.08.2025 по справі 297/391/25

Справа № 297/391/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2025 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді МИХАЙЛИШИН В. М., за участю секретаря Балега Ю.О.,позивача ОСОБА_1 ,його представникаадвоката ПоповичШ.О.,представника відповідачаКНП «БЕРЕГІВСЬКАЛІКАРНЯ ІМЕНІБЕРТОЛОНА ЛІННЕРАБЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇРАДИ» адвокатаОрябко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до КНП «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 07 листопада 2024 року до відома позивача було доведено наказ відповідача за №187-о від 05.11.2024 року «Про скорочення штатної чисельності працівників жіночої консультації КНП Берегівська лікарня ім. Б.Ліннера», згідно якого з 06 січня 2025 року позивача буде звільнено з посади лікаря-акушера-гінеколога жіночої консультації КНП Берегівська лікарня ім. Б.Ліннера. Того ж дня, позивач отримав повідомлення про заплановане вивільнення за №1098 від 05.11.2024 року.

Після цього, позивач скерував лист відповідачу, в якому зазначив про його трудовий стаж, який становив більше 30 років та наявність у нього встановленої 2 групи інвалідності, причина якої є «трудове каліцтво». Разом з цим, позивачем отримано відповідь, де зазначено про скорочення саме посади лікаря-акушера-гінеколога жіночої консультації КНП Берегівська лікарня ім. Б.Ліннера, а не особисто його.

При цьому, позивач вказує на те, що незважаючи на його освіту за спеціальністю «лікувальна справа» та кваліфікацію «лікаря-лікувальника» відповідачем не було запропоновано іншої посади, яка б могла відповідати його спеціальності та кваліфікації, чим порушено вимоги ст. 49-2 КЗпП України. Крім цього, позивач зазначив, що серед усіх інших працівників було звільнено лише його.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ №9-к від 06.01.2025 року КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» «Про звільнення» поновивши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на посаді лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації поліклінічного відділення 0,5 ставки КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ».

Також, позивач просить стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 січня 2025 року по день набрання рішенням по справі законної сили та 200 000,00 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2025 року провадження у справі відкрито та призначено справу до підготовчого засідання (том 1 а.с. 54-55).

12 березня 2025 року Берегівським районним судом Закарпатської області отримано відзив відповідача, згідно якого останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зважаючи на дотримання відповідачем вимог КЗпП при звільненні позивача з посади лікаря-акушера-гінеколога жіночої консультації КНП Берегівська лікарня ім. Б.Ліннера.

Зокрема, кожного року між КНП «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» та Національною службою здоров`я України укладаються договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Відтак, підприємство отримує кошти за кожну медичну послугу, яка надана лікарем КНП «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ», тобто підприємство заробляє саме на себе. Так, відповідно до відомостей, які містяться у розпорядженні підприємства та направляється до НСЗУ, як лікар акушер-гінеколог позивач надає критично низьку кількість медичних послуг у порівнянні із лікарями аналогічної спеціальності, чим самим створює збитки підприємству.

З приводу трудового каліцтва позивача, відповідач зазначив, що останнє не пов`язане із трудовою діяльністю на підприємстві, оскільки отримане позивачем ще у 1988 році. Разом з цим, у висновку про умови та характер праці зазначено, що позивачу протипоказана робота із значним фізичним навантаженням, психо-емоційним та вираженим стато-динамічним навантаженням. Відтак, наявні протипоказання, які фактично унеможливлюють трудову діяльність на підприємстві як закладі охорони здоров`я.

Крім того, наданими позивачем документами підтверджено, що останній є лікарем акушер-гінекологом, а спеціальність та кваліфікація не дає права обіймати позивачу посади лікарів інших спеціальностей.

Відповідачем також зазначено, що інших вакантних посад із спеціальністю та кваліфікацією лікаря акушер-гінеколога за період з 05.11.2024 року по 06.01.2025 року на підприємстві не було про, що було повідомлено позивача листом за №2274 від 09.12.2024 року (том 1 а.с. 68-152).

18 березня 2025 року до Берегівського районного суду Закарпатської області надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач не погоджується з позицією відповідача. Зокрема, зазначив, що фінансування підприємства здійснюється з різних джерел, що унеможливлює прийняття рішень відповідачем по кадровим питанням виключно на підставі «продуктивності». З відзиву на позовну заяву не можливо встановити чому в разі скрутного матеріального становища відповідача та роботи лікарні на рівні окупності було звільнено тільки одного лікаря акушер-гінеколога, а не декілька.

Крім цього, відповідач міг запропонувати позивачу іншу посаду, нижчу аніж посада лікар акушер-гінеколог, оскільки позивач міг би виконувати іншу роботу, яка потребувала меншої кваліфікації.

Також, позивач вказує, що його стан здоров`я перебуває у належному стані для подальшої праці лікаря акушер-гінеколога жіночої консультації поліклінічного відділення (том 1 а.с. 154-165).

19 березня 2025 року Берегівським районним судом Закарпатської області отримано заперечення відповідача на відповідь на відзив позивача, де зазначено про невідповідність дійсності тверджень позивача. Зокрема, на підприємстві відсутні нижчі посади, які б могли відповідати освіті і кваліфікації позивача, оскільки середній медичний персонал так само має відповідну освіту, яка суттєво відрізняється від лікарської спеціальності та має відповідну специфіку, що так само не дає можливості позивачу її обіймати, виходячи із наявних у відповідача документів. Також, відповідач вказує на те, що суб`єктивні відчуття здоров`я позивача не можуть бути доказом його здоров`я (том 1 а.с. 166-169).

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2025 року витребувано від КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ», зареєстрованого за адресою: Україна, 90202, м. Берегове, вул. Ліннера Бертолона, 2:

- штатний розпис КНП «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ», який діяв станом на 01.01.2024 року, 05.11.2024 року та 06.01.2025 року;

- завірену копію наказу №187-о від 05.11.2024 року «Про скорочення штатної чисельності працівників жіночої консультації КНП «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» та «Повідомлення про заплановане вивільнення» за №1098 від 05.11.2024 року;

- довідку про середній заробіток ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , виготовлену із урахуванням положень Кодексу законів про працю України та «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (том 1 а.с. 196-198).

Також, 16 квітня 2025 року Берегівським районним судом Закарпатської області підготовче засідання закрито, а справу призначено до розгляду по суті (том 1 а.с. 200-202).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив. Крім цього, вважав його звільнення незаконним, таким що здійснено з порушенням норм трудового законодавства, тому просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі. При цьому, зазначив, що трудове каліцтво було набуте ним ще в інституті, а не під час роботи в лікарні. Також, позивач підтвердив, що ним було отримано повідомлення відповідача про заплановане вивільнення.

Представник позивача адвокат Попович Ш.О. в судовому засіданні підтримав позовну заяву та просив її задовольнити в повному обсязі, оскільки звільнення позивача відбулось з порушенням чинного законодавства, а доводи відповідача не знаходять свого підтвердження.

Представник відповідача КНП «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» адвокат Орябко М.В. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив відмовити у позові в повному обсязі. Пояснивши, що трудове каліцтво позивача не пов`язане із його роботою у поліклінічному відділенні, лікарня як комунальний заклад фінансується за рахунок наданих лікарями послуг. Крім цього, зазначив, що позивач не мав переважного права на залишення на роботі, а для пропозиції іншої посади позивачу необхідно було б пройти перекваліфікацію. Також, представник відповідача зазначив, що заявлений розмір моральної шкоди є не спів мірним із тими стражданнями, які поніс або міг понести позивач.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право.

Частиною 1 статті 76ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона. Відповідну обставину треба доказувати так, щоби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81), від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 (пункт 9.58), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 102), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (пункти 41, 43).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, провадження № 61-312св17, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, провадження № 61-1214св18, від 30 вересня 2021 року у справі №462/1930/19, провадження № 61-1981св20, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу №187-о від 05 листопада 2024 року, виданого КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» «Про скорочення штатної чисельності працівників жіночої консультації КНП Берегівська лікарня ім. Б.Ліннера» у зв`язку із проведенням оптимізації КНП Берегівська лікарня ім. Б.Ліннера та з метою раціонального використання бюджетних коштів, керуючись ч. 1 ст. 40 КЗпП України та на підставі доповідної завідувачки жіночої консультації прийнято рішення провести скорочення штатної чисельності працівників жіночої консультації поліклінічного відділення КНП Берегівська лікарня ім. Б.Ліннера з 06.01.2025 року, а саме 0,5 ставки лікаря акушер-гінеколога жіночої консультації поліклінічного відділення КНП Берегівська лікарня ім. Б.Ліннера (том 1 а.с. 10-11, том 2 а.с. 61-62).

Згідно повідомлення про заплановане звільнення №1098 від 05.11.2024 року позивача ОСОБА_1 повідомлено про наступне звільнення з посади лікаря акушер-гінеколога жіночої консультації поліклінічного відділення КНП Берегівська лікарня ім. Б.Ліннера на підставі п. 1 ст 40 КЗпП України, яке відбудеться 06.01.2025 року з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку (том 1 а.с. 12, том 2 а.с. 63).

Листом КНП «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» за №2274 від 14.11.2024 року позивача ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність правових підстав для скасування наказу №187-о від 05.111.2024 року «Про скорочення чисельності працівників» виходячи з наступного.

Так, відповідачем повідомлено про не можливість переведення позивача на іншу посаду, яка б могла відповідати його спеціальності та кваліфікації на даному підприємстві, оскільки вакантні посади лікаря-акушера-гінеколога відсутні.

При цьому, твердження позивача про його переважне залишення на робочому місці при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації не відповідають дійсності, оскільки відповідно до відомостей, наданих Національною службою здоров`я України з електронної системи охорони здоров`я у щомісячних звітах розшифровках по підсумкам діяльності закладу за 2024 рік у розрізі кожного лікаря-акушер-гінеколога поліклінічного відділення, позивач як лікар-акушер-гінеколог жіночої консультації надає критично низьку кількість медичних послуг, порівняно із лікарями аналогічної спеціальності, даний факт підтверджено відповідною довідкою.

Посилання позивача про наявність трудового каліцтва не дає переважного права на залишенні на роботі, позаяк, відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12ААГ №708247 від 08.01.2024 року, де у висновку про умови та характер праці зазначено, що позивачу протипоказана робота зі значним фізичним навантаженням, психо-емоційним та вираженим стато-динамичним навантаженням (том 1 а.с.14-15).

Факт ознайомлення з вказаним вище Наказом та повідомленнями позивач ОСОБА_1 підтвердив особисто у судовому засіданні під час надання ним пояснень.

Вказане свідчить про дотримання відповідачем вимог ст.40КЗпП України та ст. 49-2 КЗпП України.

Крім цього, Верховний Суд у своїй постанові від 14 вересня 2023 року у справі №306/472/21, провадження №61-2099св22 наголосив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40КЗпП України необхідно з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги ст. 49-2 КЗпП України, про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 вказано, що оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зроблено висновок, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Так, на підставі штатного розпису КНП «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ», який діяв станом на 01.01.2024 року, 05.11.2024 року та 06.01.2025 року, судом встановлено, що інші посади, які б могли бути запропоновані позивачу з урахуванням його кваліфікації, на підприємстві за вказаний період відсутні. З наведеного штатного розпису чітко вбачається факт скорочення посад лікарів акушер-гінекологів у поліклінічному відділенні жіночої консультації КНП «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» (том 2 а.с. 31-43, 44-51, 52-59).

Крім того, незаконність свого звільнення ОСОБА_1 пов`язує також із порушеним правом на переважне залишення на роботі, проте такі доводи є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно дост. 42 КЗпП України,при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих ісередніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинністьЗакону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Разом з цим, з наданих до суду доказів щодо переважного права на залишенні на посаді позивача ОСОБА_1 не підтверджено такого. Позаяк, трудове каліцтво позивача здобуте не під час здійснення ним трудової діяльності в КНП «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ», про що стверджено особисто позивачем в судовому засіданні. Інших підстав для переважного права на залишення на посаді, передбачених ст.42КЗпП України позивачем не доведено належними та допустимими доказами.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи вищенаведене, керуючись чинними положеннями процесуального законодавства, з метою встановлення балансу та ефективного захисту прав та інтересів сторін, в контексті встановлених обставин справи, зважаючи на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт незаконного звільнення його з посади та порушення відповідачем вимог закону з урахуванням доведення факту скорочення штату посад лікарів акушер-гінекологів у поліклінічному відділенні жіночої консультації КНП «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» та відсутності доказів переважного права на залишення на посаді позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Тому, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення№9-к від 06.01.2025 року КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» «Про звільнення», поновлення на роботі на посаді лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації поліклінічного відділення 0,5 ставки КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди у розмірі 200000 гривень 00 копійок, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 22, 40, 42, 49-2, 235, 237-1 КЗпП України,ст.ст.141,263,264,265,354,355ЦПК України,суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» (м. Берегове, вул. Бертолона Ліннера, 2, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 01992430) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення № 9-к від 06.01.2025 року КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» «Про звільнення», поновлення на роботі на посаді лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації поліклінічного відділення 0,5 ставки КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000 гривень 00 копійок відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Віталій МИХАЙЛИШИН