Ухвала від 27.08.2025 по справі 947/37944/23

Номер провадження: 11-сс/813/1465/25

Справа № 947/37944/23 1-кс/947/7724/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023160000001117, внесеного до ЄРДР 11 серпня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358 КК України, -

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт із забороною користування та розпорядження на майно, вилучене 17.04.2025 в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме території домоволодіння, будинку, надвірних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до переліку в резолютивній частині ухвали.

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що вилучені документи можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді представник власника майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а отже ухвала підлягає скасуванню відповідно до п.п. 1,2,3 ч. 1 ст. 409 КПК України, з наступних підстав:

- слідчим суддею проігноровано невиконання прокурором попередніх ухвал про повернення клопотання для усунення недоліків. Фактично, було задоволено клопотання прокурора яке було ідентичними попереднім клопотанням, клопотання є невмотивованим та необґрунтованим, висновки сторони обвинувачення не підкріплені жодним належним та допустимим доказом, а прокурор обмежився лише цитуванням вимог кримінального процесуального законодавства;

- слідчим суддею не надано належної уваги, що кримінальне провадження здійснюється за фактами вчинення реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_2 та 6а, АДРЕСА_3 . Отже, вилучення під час проведення обшуку документи, що стосуються надання юридичних (консультаційних) послуг щодо інших об`єктів нерухомого майна є безпідставним та виходить за рамки кримінального провадження;

- постанова від 17.04.2025 про визнання вилученого майна речовими доказами прийнята незаконно, в порушення норм КПК України, а саме у постанові відсутні будь які посилання на конкретні належні та допустимі докази того, яким чином договори про надання юридичних послуг та додатки до них, мобільний телефон та грошові кошти могли бути використані при вчиненні злочину або які сліди та інформацію вони можуть містити, якщо вони не стосуються обставин вчинення реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомості, які досліджуються у кримінальному провадженні. У вказаній постанові викладена лише вигадана версія сторони обвинувачення, без належного мотивування, що може свідчити про упередженість при її постановленні;

- слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі безпідставно зазначив що вилучене майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, так як вказане майно взагалі не може бути речовим доказом, бо взагалі ніякого злочину за допомогою вказаного майна не було вчинено, жодний доказ що мобільний телефон використовувався для вчинення кримінального правопорушення та що на ньому може зберігатись інформація щодо цих обставин відсутні;

- не доведено наявність ризиків передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, тому відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідча суддя мала відмовити в задоволенні клопотання.

На підставі наведеного апелянт просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання прокурора про арешт майна.

Мотиви апеляційного суду.

Приписами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності.

За вимогами ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до клопотання у проваджені СУ ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 12023160000001117, внесене до ЄРДР 11 серпня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358 КК України.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з невстановленими особами шахрайськім шляхом заволодів комунальним майном, а також самовільно побудував споруду на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Так, 07.06.2019 державним реєстратором КП «Будинок юстиції» ОСОБА_12 зареєстровано за ОСОБА_11 право власності на наступні об`єкти нерухомості:

-квартира загальною площею 147,7 кв. м за адресою:

АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна 1848927351101;

-квартира загальною площею 350 кв. м за адресою:

АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна 1848919651101.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно документами, підставою для реєстрації стало: договір купівлі-продажу № 959 виданий 25.04.2018 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 та висновок щодо технічної можливості поділу на дві окремі (самостійні) одиниці об`єкта нерухомого майна б/н виданий ФОП ОСОБА_14 . Так, згідно вказаного договору ОСОБА_11 придбав у ТОВ «Фінансова компанія «Новотех» квартиру загальною площею 147,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з цим встановлено, що зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_2 є горищем, розташованим частково над квартирою АДРЕСА_4 вказаного будинку, та є комунальною власністю Одеської міської ради. Однак, ОСОБА_11 без звернення до відповідних державних органів, зокрема до Департаменту комунальної власності майна Одеської міської ради, задля відчуження вказаного горища у встановленому законодавством порядку та без отримання будь-яких дозвільних документів, вчинив дії спрямовані на реєстрацію вказаного горища, як його власної квартири.

З метою заволодіння горищем ОСОБА_11 отримав довідку № б/н від 14.01.2019, видану ФОП ОСОБА_14 , згідно якої площа квартири АДРЕСА_2 в результаті проведення перепланування, пов`язаного зі збільшенням підсобної та житлової площі за рахунок влаштування антресолей, збільшена до 497,7 кв. м. На підставі вказаної довідки експертом з технічного обстеження будівель та споруд ОСОБА_15 надано висновок щодо технічної можливості поділу на дві окремі (самостійні) одиниці об`єкта нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_2 на два нові об`єкти нерухомості квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_4 , власником яких є ОСОБА_11 . В подальшому ФОП ОСОБА_14 за замовленням останнього розроблено технічні паспорти від 07.06.2019 на квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 . На підставі вищевказаних документів, 07.06.2019 державним реєстратором зареєстровано право власності на два зазначені об`єкти нерухомості.

Крім того, у власності ОСОБА_11 перебуває гараж загальною площею 95,3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний об`єкт нерухомості 18.09.2017 зареєстровано державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_16 з присвоєнням реєстраційного номеру об`єкту нерухомого майна 1357146751101. Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно документами, підставою для реєстрації є виписка № 332 від 15.12.1990, видана Виконком Одеської міської ради депутатів трудящих та технічний паспорт № б/н від 31.08.2017, виданий ФОП ОСОБА_14 .

Однак, згідно відповіді Департаменту архівної справи та діловодства встановлено, що Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 15.12.1990 № 332, у відповідності до якого ОСОБА_11 нібито відведено земельну ділянки під забудову за адресою: АДРЕСА_5 , не існує. Натомість, під № 332 від 06.10.1990 зареєстровано Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів «О разрешении строительства ПСМО «Одесстрой» 10-этажного 4-х секционного жилдома в мкр. ІІІ-4-2 ж/м Котовского».

Допитаний в якості свідка ОСОБА_14 пояснив, що в період

2013-2017 роки він працював у ТОВ «Документи», розташованому за адресою:

м. Одеса, проспект Адміральський, 33-а, на посаді інженера з технічної інвентаризації. Також пояснив, що він не видавав довідку № б/н від 14.01.2019 та технічні паспорти на об`єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_4 , квартира № 6, АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 .

Крім того зазначив, щоФОП « ОСОБА_14 » припинив здійснення господарської діяльності з січня 2019 року, оскільки ним виявлено велику кількість підроблених від його імені документів з інвентаризації об`єктів нерухомого майна.

З метою фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, на підставі ухвали слідчого судді, 13.11.2024 із залученням в якості спеціалістів співробітників Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, співробітників Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, КП «ЖКС «Портофранківський» проведено огляд квартир АДРЕСА_4 та

АДРЕСА_4 встановлено, що квартира АДРЕСА_4 є горищем, одним цілісним нежитловим приміщенням без поділу на кімнати. Відповідно до технічної документації загальною площею350 кв. м, житловою площею 67,7 кв. м, однак оглядом встановлено, що приміщення горища є нежитловим. Під час проведення огляду представник Управління ДАБК ОМР зазначив, що для здійснення дій зі зміни геометричних даних (у разі їх збільшення) квартири, реконструкції, поділу необхідні дозвільні документи, проте згідно реєстру будівельної діяльності відсутня інформація щодо реєстрації будь-яких дозвільних декларативних документів за вказаною адресою. Під час оглядів представник КП «ЖКС «Портофранківський» зазначив, що на балансі їх підприємства перебуває лише квартира АДРЕСА_6 на балансі підприємства не значиться.

Крім того, 14.01.2025 на підставі ухвали слідчого судді із залученням в якості спеціалістів співробітників Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, співробітників Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, КП «Одеспроект» Одеської міської ради проведено огляд об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Аеродромна, 5/1.

Оглядом встановлено, що вищевказаний об`єкт нерухомості є гаражем, загальною площею згідно технічної документації 95,3 кв. м. Під час проведення огляду представник Управління ДАБК ОМР зазначив, що згідно реєстру будівельної діяльності відсутня інформація щодо реєстрації документів, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого об`єкту будівництва за вказаною адресою. Під час огляду представник Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради зазначив, що за вказаною адресою містобудівні умови не видавались. Представник Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради зазначив, що Одеською міською радою рішень про передачу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 , у власність або оренду не приймалось.

Крім того, за інформацією Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, містобудівні умови та обстеження забудови земельної ділянки на проектування об`єктів будівництва/реконструкції за адресами: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_4 , а також м. Одеса, вул. Аеродромна, 5/1, не значиться.

В ході досудового розслідування допитано в якості свідка ОСОБА_11 , який зазначив, що в 2017 році звернувся до ТОВ «Документи», яке розташовано по проспекту Адміральському в м. Одеса, з метою отримання правової допомоги в оформленні документів права власності на гараж по вул. Аеродромній в м. Одеса. З метою отримання вказаних послуг ОСОБА_11 уклав з ФОП ОСОБА_17 договір №10/08/17 від 19.08.2017.

Крім того, ОСОБА_11 зазначив, що він є власником квартири площею приблизно 149 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , в якій вирішив провести ремонт зі зміною площ та конфігурацією кімнат, знесення деяких стін, що в подальшому потребувало виготовлення нової технічної інвентаризації квартири з підготовкою нового технічного паспорту та внесенням в зв`язку з вищевказаними змінами інформації до Державного реєстру. З метою отримання правової допомоги в оформленні вказаних документів останній 25.04.2019 уклав з ФОП ОСОБА_17 договір №25/04/106/19а на надання вищевказаних послуг. ОСОБА_11 в ході допиту повідомив, що здійсненням оформлення документів на реєстрацію за ним права власності він особисто не займався, до державних реєстраторів із заявами не звертався.

Встановлено, що ТОВ «Документи» (код ЄДРПОУ № 39527961), розташовано в підвальному приміщенні за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 33-а, відповідно до інформації з їх офіційного сайту спеціалізується на оформленні документів будь-якої важкості, узаконення будівництва, оформлення права власності на об`єкти нерухомості, видачі дозвільних документів на проведення будівельних робіт тощо. За наявної інформацією фактичним власником вказаного підприємства є ОСОБА_10 , яка крім того є фізичною особою-підприємством, основним видом діяльності якої є діяльність у сфері права, та відповідно до Витягу з Національної асоціації адвокатів України має свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю.

У ході проведення досудового розслідування, було поведено обшук 17 квітня 2025 року за місцем мешкання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме території домоволодіння, будинку, надвірних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено речі та документи, перелік яких викладено у протоколі обшуку (а.с.58-77 т.1).

17 квітня 2025 року слідчим у даному кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення та у порядку ст. 110 КПК України винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом (а.с.80-104 т.1).

У подальшому, прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив накласти арешт на виявлене та вилучене під час обшуку майно, з метою збереження речового доказу (а.с. 1- 27 т.1).

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

Повертаючись до обставин справи, апеляційний суд звертає увагу, що предметом досудового розслідуваного вказаного кримінального провадження є ймовірні неправомірні дії

щодо реєстрації об`єктів нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_2 та 6а, АДРЕСА_3 . Під час допиту свідка ОСОБА_11 , який є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , повідомив, що оформленням документів щодо реєстрації вказаної квартири займалась ФОП ОСОБА_17 на підставі договору про надання правової допомоги №25/04/106/19а. Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_10 є фізичною особою-підприємством, основним видом діяльності якої є діяльність у сфері права, та відповідно до Витягу з Національної асоціації адвокатів України має свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю.

З урахуванням викладеного, колегія суддів, погоджується з висновком слідчого судді, що з огляду на долучені до клопотання матеріали у своїй сукупності та взаємозв`язку відповідають стандарту «достатніх підстав (доказів)», для висновку, що арештоване майно може мати доказове значення та є достатні підстави вважати, що його збереження необхідно для здійснення належного досудового розслідування кримінального провадження, оскільки вилучені під час проведення обшуку документи, що стосуються надання юридичних послуг, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час провадження.

Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає допущення слідчим суддею жодних порушень КПК України, які б поставили б під сумнів законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Ступінь втручання у право мирного володіння майном апеляційний суд оцінює як незначний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на такі обставини: тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування автомобілем (без позбавлення права власності) в співставленні з розміром збитків, імовірно спричинених кримінальним правопорушенням, що розслідується в рамках цього кримінального провадження, тому слідчим суддею було дотримано справедливий баланс між публічними та приватними інтересами у цьому провадженні, здійснене втручання є пропорційним.

В апеляційній скарзі та під час судового засідання сторона захисту наводила також інші аргументи, які не потребують детального аналізу. При цьому апеляційний суд виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (§ 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, № 303-A; § 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04). У цьому провадженні апеляційний суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторони захисту.

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (частина 3 статті 407 КПК).

З огляду на вищевикладене апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що тимчасовий характер арешту майна обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого статтею 174 КПК України, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023160000001117, внесеного до ЄРДР 11 серпня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3