Ухвала від 02.09.2025 по справі 915/748/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

02 вересня 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/748/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Миколаїв

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2025 року м. Миколаїв, суддя першої інстанції Олейняш Е.М., повний текст складено та підписано 07.03.2025 року

у справі №915/748/24

за позовом Акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", м. Київ

до відповідачів: 1. Приватного підприємства "ФОРТУНА СВІТ", м. Миколаїв

2. ОСОБА_1 , м. Миколаїв

3. ОСОБА_2 , м. Миколаїв

про стягнення коштів у сумі 2 259 935 грн. 22 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

31.03.2025 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2025 року у справі №915/748/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/748/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І, судді Савицький Я.Ф., Колоколов С.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 року.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/748/24 за позовом Акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", м. Київ до Приватного підприємства "ФОРТУНА СВІТ", м. Миколаїв, ОСОБА_1 , м. Миколаїв, ОСОБА_2 , м. Миколаїв на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 року відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2025 року у справі №915/748/24.

Доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/748/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

14.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/748/24.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, судді, який не є суддею-доповідачем Колоколов С.І. на підставі розпорядження керівника апарату суду від 24.04.2025 року №40 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/748/24, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Діброва Г.І., судді: Принцевська Н.М., Савицький Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2025 року у справі №915/748/24 залишено без руху з мотивів відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

25.04.2025 року вищезазначену ухвалу суду апеляційної інстанції було направлено засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_1 , м. Миколаїв яка ним самостійно вказана в апеляційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1 .

05.05.2025 року поштове відправлення на офіційну адресу скаржника повернулось на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду з відміткою про вручення 01.05.2025 року.

12.05.2025 року на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору в якому, яке вмотивовано тим, що майновий стан апелянта не дає змоги сплатити повністю вказаний розмір судового збору оскільки вже протягом тривалого часу він не має доходів, що підтверджується індивідуальною відомістю про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) від 07.05.2025 року.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року.

До вказаного Закону Законом України «Про судовий збір» № 2147-VIII від 03.10.2017 року, що набрав чинності з 15 грудня 2017 року, було внесено зміни.

Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Суд звертає увагу, що Законом № 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов`язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Отже, з огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується, зокрема, з майновим станом особи.

Для звільнення від сплати судового збору заявник апеляційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

Колегія суддів, звертає увагу скаржника на те, що ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 75 цього Кодексу.

Отже, для зменшення, розстрочення або відстрочення від сплати судового збору заявник апеляційної скарги має довести існування фінансових труднощів.

Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Установивши скрутний майновий стан як критерій для звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру), законодавець не визначив, якими саме доказами мають підтверджуватися зазначені обставини.

Водночас сталим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаних цілей є довідки / відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).

Так, у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №215/7312/20 зазначено, що, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

У постанові Верховного Суду у справі від 29.09.2021 у справі №160/12251/20 зазначено, що документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі №120/3505/22, від 02.11.2023 у справі №120/6039/22, від 18.01.2024 у справі №520/495/23.

Розвиваючи указаний підхід Верховний Суд у постанові від 08.08.2024 у справі №295/14365/19 зазначив, що Державний реєстр фізичних осіб - платників податків створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 1 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822; далі - Положення).

Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 1 розділу V Положення до Державного реєстру включаються:

- дані про фізичних осіб, а саме: джерела отримання доходів; об`єкти оподаткування; сума нарахованого та/або виплаченого доходу; сума нарахованого та / або перерахованого податку; сума нарахованого та / або перерахованого військового збору; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків;

- відомості про державну реєстрацію, реєстрацію і взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Отже, у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків повинні міститися відомості про всі доходи фізичної особи, незалежно від джерела їх походження та підстави виплати.

Відтак, скаржнику потрібно надати документ, з якого можна буде визначити сукупний розмір його доходу за попередній рік (колегія суддів, зазначає, що документом, який відображає всю суму доходу за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків), або документ про сплату судового збору в повному розмірі.

Водночас, подані скаржником документи, які долучені ним до клопотання, а саме: індивідуальні відомості Пенсійного фонду України про застраховану особу з 2000 року по 2025 рік форми ОК-5 не свідчать про наявність підстав, які зумовлюють можливість звільнення від сплати судового збору.

Інших доказів на підтвердження свого майнового стану скаржником не надано.

У розумінні приписів ст. 8 Закону України Про судовий збір відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Отже, ненадання апелянтом достатніх, належних доказів на підтвердження свого скрутного фінансового становища, зумовлює відсутність підстав для звільнення апелянта від сплати судового збору.

Враховуючи, що скаржник, згідно з положеннями статті 8 Закону України Про судовий збір не довів суду підстави для врахування його майнового стану, коли суд може своєю ухвалою за його клопотанням відстрочити сплату судового збору або звільнити від сплати судового збору, а позов не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, такі підстави задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору відсутні.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.

У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб`єктів господарювання та громадян поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, а також зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України Про судовий збір, призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

З урахуванням викладеного, судова колегія зазначає, що підстави для звільнення від сплати судового збору на апеляційне оскарження рішення, викладені в зазначеному клопотанні, у суду апеляційної інстанції наразі відсутні, оскільки до даного клопотання не додано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у ньому обставин.

Водночас, з моменту винесення відповідної ухвали, від скаржника до суду не надійшло жодних заяв чи клопотань про усунення недоліків в цій частині.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Тобто, відповідно до зазначених приписів чинного процесуального кодексу, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, про що повідомляє відповідну особу і надає строк для виправлення недоліків. Якщо особа, яка подала скаргу у встановлений строк, виправить недоліки, скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо ж особа, яка подала апеляційну скаргу, в установлений судом апеляційної інстанції строк, не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків, така апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику без розгляду.

За змістом наведених норм закону повернення заяви (в тому числі й апеляційної скарги) з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали суду про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали суду, але ухилилась від виконання вимог, зазначених у ній.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України Про доступ до судових рішень, у відповідності до ч. 1, 3 ст. 4 якого судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Тобто, скаржник, проявивши належну обачність, оскільки є апелянтом по даній справі, міг дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, про рух справи, ініціатором перегляду якої в апеляційному порядку він є.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див. рішення у справі Делкурт проти Бельгії, від 17 січня 1970 року, п. 25, Серія А № 11; п. 27 рішення Суду у справі Пелевін проти України, no. 24402/02, від 20.05.2010 року).

Суд зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. п. 22 - 23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі Мушта проти України від 18.11.2010 року).

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд апеляційної інстанції також враховує висновки Європейського суду з прав людини, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Олександр Шевченко проти України та Трух проти України).

За приписом ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, апелянт повинен проявляти зацікавленість щодо поданої ним апеляційної скарги.

Крім того, відповідно до загальних норм процесуального Кодексу права та обов`язки сторін є рівними і сторони спору мають право на справедливий суд, а й обов`язок сприяти суду у справедливому розгляді справи шляхом добросовісної поведінки та надання доказів.

Добросовісність учасників судового процесу, зокрема, полягає, у тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов`язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов`язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.

З урахуванням зазначеного, беручи до уваги, що у встановлений судом термін та в розумний строк, відповідно до чинного законодавства Украйни, недоліки апеляційної скарги не були усунуті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 , м. Миколаїв у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2025 року у справі №915/748/24.

Повернути без розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2025 року у справі №915/748/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга з додатками на 9 аркушів.

Головуючий суддяГ.І. Діброва

СуддіЯ.Ф. Савицький

Н.М. Принцевська