Постанова

від 23.11.2007 по справі 2-а-779/2007

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                                                                                   справа № 2-а-779/07

   Україна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

„23”

листопада 2007р.                                                                                            

м. Рівне

Рівненський

окружний адміністративний суд

В особі головуючого судді

Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання представників

позивача:  представника відповідача:

Минько Н.З. Євгенюка О.Є. Романишиної Л.Й. Красовського

А.С.

Розглянувши

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з

обмеженою відповідальністю „Свиспан Лімітед” до Костопільської міжрайонної

державної податкової інспекції про визнання нечинним  податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач

- Товариство з обмеженою відповідальністю „Свиспан Лімітед” звернувся з позовом

до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції в якому просить

визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Костопільської МДПІ від 20

серпня 2007 року № 0000932341/0.

В

судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги

викладені в адміністративному позові. В обґрунтування зазначили, що податковим органом зроблено незаконний

висновок відносно зменшення ПДВ, оскільки спірним в даній справі є питання про

право позивача на податковий кредит, а норма п.1.8 Закону України "Про

податок на додану вартість" (далі по тексту -іменовано Закон 168) дає

визначення лише терміну «бюджетне відшкодування»; законодавство визначає єдиний

випадок неможливості включення витрат зі сплати ПДВ до податкового кредиту - у

разі не підтвердження цих витрат податковими накладними. Також представники

позивача пояснили, що відповідно до положень ст.. 67 Конституції України кожен

зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених

Законом. Закон 168, а також інші законодавчі акти з питань оподаткування, не

встановлюють обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до

бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем, або іншою особою, з

урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до

положень Закону 168 сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим

зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати

цього податку до бюджету. Із акта перевірки, який став підставою для винесення

спірного повідомлення - рішення вбачається, що такий обов'язок фактично

покладений податковим органом на позивача, що суперечить чинному законодавству.

Представники відповідача позов заперечили. Просять суд,

відмовити в задоволенні позову, обґрунтовуючи це тим, що норма пп. 7.4.1 п7.4

ст. 7 Закону № 168 в редакції, яка була чинною на час існування спірних

правовідносин, крім зазначених позивачем обов'язкових підстав виникнення у

платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає

обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у

звітному періоді відповідних сум податку. Доводить, що відповідно до пп. 7.7.5

п. 7.7 Закону № 168 суми податку на додану вартість зараховуються до державного

бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для

бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто,

законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум

до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до

державного бюджету України.

        Висновок про те, що відшкодуванню

підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті

поняття податку, його основної функції - формування доходів державного бюджету

України (п. 19 ст. 2, ст. 9   Бюджетного

кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно

Закону N 168 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку,

що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону N 168).

         Тобто, як видно з системного аналізу

вищевказаних норм, Законом N 168 встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою,

надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого

податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата

податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на

додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів,

що були сплачені у вигляді податку.

          За змістом Закону N 168, право на

відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану

вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на

додану вартість в ціні товару.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи,

суд дійшов до висновку про обгрунтовність позовних вимог.

Судом було встановлено, що Костопільською міжрайонною

державною податковою інспекцією у період з 25 липня 2007 р. по 14 серпня 2007 р. проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з

обмеженою відповідальністю «Свиспан

Лімітед» (код за ЄДРПОУ 32358806) з питань достовірності нарахування

суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2007 року,

за наслідками якої складено акт № 327/23-32358806 від 14 серпня 2007р. (далі за

текстом -акт перевірки).

На підставі складеного акту перевірки відповідачем складено податкове

повідомлення-рішення від 20 серпня 2007 року №0000932341/0, яким зменшено суму

бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення

податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за

травень 2007 р. у розмірі 211 511 грн. (далі за текстом постанови іменовано -

спірне податкове повідомлення-рішення).

Сума податкового кредиту ТзОВ «Свиспан Лімітед» за травень 2007 року в

розмірі 211510, 53  грн. підтверджено 3

податковими накладними:  №1647 від

16.04.2007 р.,  № 2345 від 23.04.2007 р.,

№ 3041 від 30.04.2007 р.,  - виписаними

контрагентом - ПП „Ерідан - Південь” (ІПН 2165915539), платником ПДВ (свідоцтво

про реєстрацію платником ПДВ № 23215957, видане СДПІ у Приморському районі

м.Одеси 11.03.2005 р.); вартість придбаного товару (деревини дров'яної для технологічних

потреб, балансів, тріски технологічної) віднесено позивачем до складу валових

витрат; суму ПДВ в розмірі 21510,53 грн. фактично сплачено позивачем на

банківський рахунок ПП „Ерідан - Південь” у складі ціни придбаного товару.

Вказані обставини не заперечуються відповідачем.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»

№168/97 від 03.04.1997 року (із змінами та

доповненнями) (далі - Закон про ПДВ) податковим кредитом є сума, на яку платник

податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначено

згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону про ПДВ датою виникнення права

платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення

першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати

товарів (робіт, послуг), дата виписки

відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням

кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує

факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 (чинної редакції) визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із

сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого

звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі

при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних

операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на

нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари

(послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом

звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник

податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до

складу податкового кредиту суми сплаченого

(нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені

податковими накладними чи митними  

деклараціями.

Отже, Закон про ПДВ визначає єдиний випадок неможливості включення витрат

із сплати ПДВ до податкового кредиту звітного періоду - у разі не підтвердження

витрат зі плати ПДВ податковими накладними.

А податкова накладна є єдиним документом, який підтверджує сплату покупцем

податку на додану вартість у ціні товару.

Між ТзОВ «Свиспан Лімітед» та ПП „Ерідан - Південь” 01.01.2007 р. було

укладено договір № ЕРД/ТС-07, відповідно до умов якого ПП «Ерідан -

Південь»  зобов'язувалося  постачати  

ТзОВ «Свиспан Лімітед», а останній приймати та оплачувати деревину

дров'яну для технологічних потреб, баланси, тріску технологічну (Товар).

ТзОВ «Ерідан - Південь» протягом квітня 2007 року фактично поставив позивачу  Товар на загальну суму 1269063,24 грн. з

урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими накладними, а ТзОВ «Свиспан

Лімітед» провів оплату за Товар, що підтверджується платіжними дорученням про

оплату. Придбаний товар у подальшому використовувався позивачем при здійсненні

основних видів господарської діяльності - виробництва ДСП, ламінованої ДСП.

Податкові накладні :  №1647 від

16.04.2007 р.,  № 2345 від 23.04.2007 р.,

№ 3041 від 30.04.2007 р., відповідно до вимог пп.7.2.1. ст. 7 Закону про ПДВ та

наказу  ДПА України від 30.05.97 р. №165

«Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги

обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення». ПП «Ерідан -

Південь» на момент їх складання зареєстрований органами державної податкової

служби у встановленому законодавством порядку як платник ПДВ, що вказує на

правомірність видачі ПП «Ерідан - Південь» 

вище вказаних податкових накладних.

Таким чином, сума податкового кредиту позивача за травень 2007 року  у розмірі 211510,53 грн. сформовано на

підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП

«Ерідан - Південь», яке зареєстроване платником ПДВ.

Суд не погоджується з доводами податкового органу на

порушення ТзОВ «Свиспан Лімітед» п.1.8 ст. 1 Закону про ПДВ, оскільки спірним у

цій справі є питання про право позивача на податковий кредит, а зазначена у п.1.8 норма дає лише визначення терміна «бюджетне відшкодування» і не визначає жодних

підстав, від яких би залежало право на податковий кредит.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ визначається, бюджетне

відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у

зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Зазначений пункт дає загальне розуміння поняття «бюджетне відшкодування» і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо

не встановлює порядку визначення

суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм вказаного Закону

про ПДВ.

        Іншою такою нормою Закону про ПДВ є

пп.7.7.1 ст. 7, який передбачає, що суми податку, що підлягає сплаті

(перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як

різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та

сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. На підставі пп.7.7.2

ст. 7 Закону про ПДВ якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована

згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному

відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі

податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому

податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від

правильності визначення суми податковий зобов'язань та податкового кредиту, а не

навпаки.

 Закон про ПДВ, а також інші

законодавчі акти з питань оподаткування, не встановлюють обов'язку покупця

сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем

або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні

товару. Відповідно до положень Закону про ПДВ сума ПДВ, що включена до ціни

товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару

несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Із акта перевірки

вбачається, що такий обов'язок фактично покладений податковим, органом на

позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства України. Відповідач

всупереч вимогам закону переклав на позивача обов'язок здійснювати контроль за

сплатою третіми особами (ТОВ «Леб-Сервіс»), з якими останній не мав жодних

господарських операцій, суми ПДВ безпосередньо до державного бюджету.

Встановивши посередництво ПП „Ерідан - Південь” з реалізації позивачу товару,

який попередньо було придбано у ТОВ «Леб-Сервіс» (код 34566063), та одержавши

пояснення  ОСОБА_1, про те, що вона не знає чим займається ТОВ

«Леб-Сервіс», хто реально здійснює керівництво вказаним підприємством, з якою

метою воно було створене та чи подається звітність вказаним підприємством,

відповідач дійшов хибного висновку про несплату до Державного бюджету України

суми ПДВ в розмірі у розмірі 211510,53 грн.

З

урахуванням викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного

судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов

задовольнити повністю.

Визнати

нечинним податкове повідомлення - рішення Костопільської міжрайонної державної

податкової інспекції від 20 серпня 2007 року № 0000932341/0 про зменшення суми

бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2007 року у

розмірі 211511, 00 грн.

Присудити

позивачеві -Товариству з обмеженою відповідальністю "Свиспан-Лімітед" (поштова адреса:

вул.Степанська, буд. 9, м.Костопіль, Рівненська обл., 35000, п/р 260074054 в

РОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м.Рівне, МФО 333227, код ЄДРПОУ

32358806) з державного бюджету 3 (три) грн. 40 коп. витрат по державному миту

(судовому збору).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо

заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була

подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення

цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не

скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного

суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне

оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному

обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом

20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга

може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо

скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне

оскарження. 

Повний текст постанови складено та підписано суддею «29»

листопада 2007 року.

Суддя                                     підпис                                    І.С.Чалий

Постанова законної сили не набрала.

З оригіналом згідно

Суддя                                   І.С. Чалий