Постанова від 03.09.2025 по справі 748/1221/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 вересня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/1221/25

Головуючий у першій інстанції Пархомчук Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1426/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.

секретар: Шкарупа Ю.В.

Заявник: ОСОБА_1

Заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Холминська селищна рада Корюківського району Чернігівської області

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення (суддя Пархомчук Т.В.), постановлену у м. Корюківка,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просив встановити факт набуття ним права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що спірна квартира перейшла у власність у порядку спадкування за законом до ОСОБА_2 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , з яким він 01 січня 2004 року уклав договір найму строком дії до 1 липня 2004 року. Оскільки після закінчення строку договору ОСОБА_3 за життя не висував претензій щодо його виселення та повернення квартири, заявник вважає, що набув спірну квартиру у власність за набувальною давністю в порядку ст. 344 ЦК України.

Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала мотивована тим, що з поданої заяви вбачається спір про право, оскільки заявником у порядку окремого провадження заявлено вимогу про набуття у власність чужого нерухомого майна, що є підставою для відмови у відкритті провадження відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд безпідставно дійшов висновку про наявність спору про право, тоді як предметом звернення до суду є встановлення факту набуття ним права власності за набувальною давністю на спірну квартиру, оскільки він заволодів майном на підставі договору найму з його власником, який після закінчення строку дії договору не вимагав його повернення.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що мають юридичне значення та які встановлюються в судовому порядку, передбачений у частинах першій та другій статті 315 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Згідно зі статтею 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Відповідно до ч.4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 1, 2 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснив, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав заявника. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Окреме провадження є безспірним, оскільки в ньому не розглядається матеріально-правовий спір, а можуть встановлюватися тільки факти та стани, які мають юридичне значення, а також підтверджуватися наявність чи відсутність неоспорюваних прав.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо їх встановлення не пов`язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах (частина 6 статті 294 ЦПК України).

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник ОСОБА_1 посилався на те, що набув у власність спірну квартиру за набувальною давністю в порядку ст. 344 ЦК України, оскільки її власник після закінчення договору найму 30 червня 2004 року не пред`являв йому вимог про повернення квартири.

Згодом він з`ясував, що власник квартири ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його доньці ОСОБА_2 державним нотаріусом 27 вересня 2017 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну квартиру на підставі якого за нею зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що з поданої заяви вбачається спір про право, оскільки заявником у порядку окремого провадження заявлено вимогу про набуття у власність чужого нерухомого майна, що є підставою для відмови у відкритті провадження відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України.

З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки вважає, що він відповідає вимогам процесуального закону та обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги про відсутність спору про право є необґрунтованими, оскільки встановлення факту належності на праві власності нерухомого майна в порядку окремого провадження не допускається. Вимога про визнання права власності завжди свідчить про існування спору про право, а відтак може бути розглянута виключно у позовному провадженні.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі № 2о-30/2009.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування законної і обґрунтованої ухвали суду першої інстанції, в зв`язку з чим, скасуванню ухвала не підлягає.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 03.09.2025 року.

Головуючий: Судді: