Ухвала від 03.09.2025 по справі 923/1139/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття апеляційного провадження

03 вересня 2025 рокум. ОдесаСправа № 923/1139/17Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Богацької Н.С.,

при секретарі судового засідання: Фещук В.М.,

за участю представників:

від ОСОБА_1 Устюжина Т.Ю.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія "Бізнес-Інвест" Кочура С.В.,

від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" Труфанова О.С.,

від інших учасників справи участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019 про визнання вимог кредитора, прийняту суддею Сулімовською М.Б., м. Херсон, повний текст складено 22.02.2019,

у справі №923/1139/17

за заявою: Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

до: Приватного акціонерного товариства "Приват"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 р. Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області звернулося до Господарського суду Херсонської області з заявою про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Приват".

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 08.02.2018 відкрито провадження у справі №923/1139/17 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Приват".

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019 у справі №923/1139/17 (суддя Сулімовська М.Б.), зокрема, визнано вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Приватного акціонерного товариства "Приват" у сумі 1327844,96 грн основної заборгованості як такі, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання; визначено, що Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" із вимогами у сумі 1327844,96 грн не є конкурсним кредитором, а його вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Приват", а саме: вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (19524 грн судового збору перша черга, 1019116,30 грн третя черга, 151762,43 грн шоста черга) та вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (7048 грн судового збору перша черга, 43366617,48 грн третя черга, 20055406,10 грн шоста черга).

Визнаючи заявлені грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" у повному обсязі, місцевий господарський суд послався на те, що вони підтверджені сукупністю наданих заявником належних доказів, відповідно до яких заборгованість Приватного акціонерного товариства "Приват" перед вказаним кредитором за кредитним договором №DNFTLKI06260 від 19.09.2014 (з урахування договору про внесення змін до нього) складається з винагороди у сумі 1327844,96 грн, при цьому суд першої інстанції врахував, що, з огляду на пропуск Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" строку на подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника, даний кредитор за цими вимогами не є конкурсним, а його вимоги у вищенаведеній сумі погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019 у справі №923/1139/17 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання кредиторських вимог до боржника Приватного акціонерне товариство "Приват" у розмірі нарахованої винагороди у сумі 1327844,96 грн відмовити у повному обсязі.

Зокрема, скаржниця наголошує на тому, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції стосується її прав, інтересів та обов`язків, оскільки вона, як колишній бухгалтер боржника, була визначена в якості співвідповідача за позовною заявою ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Приват" про стягнення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, поданою в межах цієї справи про банкрутство. Крім того, за твердженням апелянта, при встановленні грошової винагороди мало місце порушення вимог принципів справедливості, добросовісності і розумності, оскільки умовами кредитного договору фактично визначено додаткову плату, що створило ситуацію подвійної оплати за користування кредитом, при цьому свобода договору передбачає абсолютну прозорість всіх його елементів, чого не вбачається з редакції формули винагороди, яка залежить від коефіцієнта зміни курсу гривні до долара США, не відповідає вимогам змінюваної процентної ставки, має значну кількість змінних величин, з яких не можливо визначити точну суму або відсоток, які мають бути в подальшому сплачені та фактичну кінцеву сукупну вартість кредиту, а також не визначає максимальний розмір збільшення процентної ставки. Водночас скаржниця зауважує на тому, що зобов`язання за кредитним договором №DNFTLKI06260 від 19.09.2014 були виконані 16.03.2016, внаслідок чого є такими, що припинені у зв`язку із повним їх виконанням, а тому подальша угода про внесення змін від 25.07.2016, яка укладена після повного виконання боржником своїх зобов`язань на підставі вказаного кредитного договору, є недійсною, адже вона була укладена вже до виконаного договору.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 у справі №923/1139/17 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 08.07.2025.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 залишено без розгляду додаткові пояснення ОСОБА_1 б/н від 07.07.2025 (вх.№2539/25/Д1 від 08.07.2025), які за своїм змістом є доповненнями до апеляційної скарги; вирішено розглянути вищенаведену апеляційну скаргу поза межами строку, встановленого частиною третьою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено справу №923/1139/17 для розгляду цієї апеляційної скарги на 03.09.2025 о 12:00.

Між тим, з огляду на тимчасову непрацездатність судді Поліщук Л.В. з 25.08.2025, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/1139/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду для апеляційного розгляду справи №923/1139/17 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Богацької Н.С.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 прийнято справу №923/1139/17 до свого провадження колегією суддів у вищевизначеному складі.

У судовому засіданні 03.09.2025, проведеному в режимі відеоконференції, брали участь представники ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія "Бізнес-Інвест" та Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"; представники інших учасників справи участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх представників учасників процесу, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019 про визнання вимог кредитора у справі №923/1139/17 з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Поряд з цим, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону Господарського процесуального кодексу України.

Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду визначено приписами статей 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно з частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 255 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, процесуальним законом визначено дві категорії осіб, які наділені правом апеляційного оскарження, зокрема, судових рішень у справах про банкрутство, а саме: (1) учасники такої справи та (2) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства (правовий висновок, викладений, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.10.2019 у справі №910/11946/18 та від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).

Частиною п`ятою статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у справах про банкрутство (неплатоспроможність) склад учасників справи визначається Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №2971-IX від 20.03.2023 частину першу статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства доповнено абзацом другим, положеннями якого унормовано, що застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З наведеного слідує, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно з визначенням термінів, що містяться у частині першій статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

Здійснюючи тлумачення вказаної правової норми, Верховний Суд в постанові від 29.07.2021 у справі №911/698/21 дійшов висновку про умовний розподіл учасників у справі про банкрутство на 3 групи, а саме:

І група - сторони справи - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);

ІІ група - учасники справи - арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника;

ІІІ група - інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник та які розглядаються у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

Враховуючи наведені правові висновки, особи, віднесені до І та ІІ груп, належать до учасників справи про банкрутство (непозовного провадження), у якій вирішуються основні процедурні питання (у межах судових процедур, визначених статтею 6 Кодексу України з процедур банкрутства), відтак вказані особи наділені повною процесуальною дієздатністю у такій справі, зокрема, й правом на оскарження ухвалених у ній судових рішень.

Натомість особи, які віднесені до ІІІ групи (інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір) зазвичай стають учасниками справи про банкрутство у зв`язку з тим, що суд у межах справи про банкрутство розглядає та вирішує у відокремленому позовному провадженні спір за участю цих осіб.

Віднесення за статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства певних осіб, щодо прав або обов`язків яких вирішується спір у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство, до категорії "інших учасників справи про банкрутство" не свідчить про наділення таких осіб статусом учасника самої справи про банкрутство в силу закону.

Отже, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, не належать до учасників справи про банкрутство (за винятком тих осіб, які одночасно належать до І та ІІ груп), а їх процесуальний статус доцільно визначити саме як "учасники відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство".

При цьому сам факт залучення ухвалою суду певного суб`єкта як учасника до відокремленого провадження ще не означає автоматичне наділення такого суб`єкта статусом учасника справи про банкрутство.

Такі висновки є застосовними також щодо суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, що пояснюється наступним.

Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, серед іншого, унормовано, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

З урахуванням наведених норм, заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні до банкрутства боржника, розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України в межах справи про банкрутство в порядку, визначеному статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 20.10.2022 у справі №911/3554/17(911/401/21).

Відтак суб`єкти субсидіарної відповідальності у такому майновому спорі мають статус відповідачів, належать до учасників відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство та не наділені повним обсягом процесуальних прав учасників справи про банкрутство (непозовного провадження).

За таких обставин, суб`єкти субсидіарної відповідальності (за винятком, якщо таким суб`єктом є особа, яка одночасно належать до ІІ групи та має статус уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника) не наділені правом оскарження судових рішень у справі про банкрутство як учасники такої справи, зокрема, й щодо оскарження в апеляційному порядку ухвали про визнання грошових вимог кредиторів до боржника.

Саме такий правовий висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду міститься в постанові від 22.11.2023 у справі №910/4685/20.

Наведене правозастосування відповідає вимогам частини третьої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства щодо визначення саме сторони у справі про банкрутство (конкурсного або забезпеченого кредитора та боржника) як єдиного можливого суб`єкта апеляційного оскарження ухвали попереднього засідання господарського суду, виключно разом з якою відповідно до норм абзацу другого частини другої названої статті Кодексу (доповненого згідно із Законом № 2971-IX від 20.03.2023) може бути оскаржена ухвала за результатом розгляду грошових вимог окремого кредитора.

Водночас, оскільки загальна сума визнаних грошових вимог кредиторів до боржника в кінцевому рахунку (за мінусом ліквідаційної маси) впливає на розмір субсидіарної відповідальності її суб`єктів з огляду на приписи частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, необхідним є вирішення питання того, чи можливо суб`єктів субсидіарної відповідальності віднести до осіб, про права, інтереси та (або) обов`язки яких суд вирішив питання ухвалою про визнання кредиторських вимог.

Частина перша статті 254 Господарського процесуального кодексу України наділяє правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, окрім учасників справи, також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

У питанні тлумачення норм частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів звертається до усталених правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, в постанові від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, а саме:

-на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, - і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним;

-судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах;

-рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Враховуючи наведені правові висновки, що є застосовними також у справах про банкрутство, очевидним є те, що за відсутності в мотивувальній чи резолютивній частині ухвали про визнання грошових вимог висновків суду про права та обов`язки суб`єктів субсидіарної відповідальності, вказані суб`єкти позбавлені права на апеляційне оскарження цієї ухвали в статусі осіб, про питання чиїх прав та обов`язків вирішив суд таким судовим рішенням (ухвалою).

Отже, попри те, що обсяг визнаних кредиторських вимог може впливати на розмір субсидіарної відповідальності її суб`єктів, немає підстав вважати, що визнаючи розмір грошових вимог до боржника, суд вирішив питання про обов`язок певної особи нести субсидіарну відповідальність.

Водночас щодо можливості вирішення відповідною ухвалою питання саме щодо майнового інтересу суб`єктів субсидіарної відповідальності апеляційний господарський суд керується таким.

Як зазначено вище, частина друга статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначає можливість звернення ліквідатора (у подальшому внаслідок доповнення Кодексу згідно із Законом №2971-IX від 20.03.2023 таким правом наділено також кредиторів боржника) із заявою з вимогами до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. При цьому розмір таких вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відповідна заява (позов) до відповідачів-суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство може бути подана виключно у ліквідаційній процедурі боржника та не раніше, ніж буде встановлено у цій процедурі недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів згідно з реєстром.

У зв`язку з цим, суб`єкти субсидіарної відповідальності можуть бути залучені учасниками відокремленого позовного провадження з вирішення відповідного майнового спору лише на вказаній стадії у ліквідаційній процедурі.

Відтак на момент розгляду та визнання господарським судом грошових вимог кредитора до боржника майнового інтересу суб`єктів субсидіарної відповідальності існувати не може, оскільки в темпоральному аспекті не існує ще самих суб`єктів відповідальності.

Таким чином, неможливо стверджувати про вирішення господарським судом в ухвалі про визнання кредиторських вимог питання щодо майнового інтересу суб`єктів субсидіарної відповідальності, що, у свою чергу, позбавляє таких осіб права на апеляційне оскарження згаданої ухвали з цих підстав (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №910/4685/20).

З огляду на наведене, Південно-західний апеляційний господарський суд констатує неможливість віднесення суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство до осіб, про права, інтереси та (або) обов`язки яких суд вирішив питання ухвалою про визнання кредиторських вимог, однак за винятком, якщо в мотивувальній чи резолютивній частині такої ухвали містяться висновки суду про права та обов`язки названих суб`єктів.

При цьому відсутні підстави стверджувати, що суб`єкт субсидіарної відповідальності не може захистити свої права через неможливість оскарження ухвали про визнання кредиторських вимог, адже у відповідному майновому спорі про покладення субсидіарної відповідальності, що розглядається у відокремленому позовному провадженні у межах справи про банкрутство, такий суб`єкт у статусі відповідача має можливість в силу вимог частини п`ятої статті 75 Господарського процесуального кодексу України спростовувати обставини, що визначають розмір майнових вимог кредиторів до боржника у такій справі.

Колегія суддів зазначає, що оскаржувана ОСОБА_3 ухвала Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019 про визнання вимог кредитора у справі №923/1139/17 належить до судових рішень, прийнятих безпосередньо у процедурі банкрутства.

Водночас апелянт ОСОБА_2 не є кредитором у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Приват", тобто не є стороною у справі №923/1139/17.

Натомість з матеріалів цієї справи вбачається, що скаржниця була залучена в якості співвідповідача за позовною заявою ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Приват" про стягнення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, поданою в межах цієї справи про банкрутство, а відтак ОСОБА_2 є учасником відповідного майнового спору у відокремленому позовному провадженні, який розглядається у межах справи про банкрутство.

Враховуючи викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 (як суб`єкт субсидіарної відповідальності) не є учасником справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Приват", у зв`язку з чим вона позбавлена права на апеляційне оскарження ухвали про визнання грошових вимог до боржника у цій справі саме в статусі її учасника.

Поряд з цим, з мотивувальної та резолютивної частин оскаржуваної ухвали Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019 про визнання вимог кредитора у справі №923/1139/17 не вбачається вирішення судом питання про права, інтереси чи обов`язки ОСОБА_1 .

Пунктом 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Даний правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №62/112 та від 16.01.2020 у справі №925/1600/16.

Отже, беручи до уваги те, що скаржниця не має статусу учасника справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Приват", у зв`язку з чим позбавлена права на апеляційне оскарження судових рішень у такій справі, а ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019 про визнання вимог кредитора у справі №923/1139/17 не вирішувалось питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 не є належним суб`єктом апеляційного оскарження у розумінні процесуального закону, що, в свою чергу, зумовлює наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 264 Господарського процесуального кодексу України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Керуючись статтями 232-235, 240, 264, 281 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019 про визнання вимог кредитора у справі №923/1139/17.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.09.2025.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Н.С. Богацька