Рішення від 27.08.2025 по справі 916/508/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/508/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.

за участі секретаря судового засідання Дробиш К.А.,

дослідивши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Земельний Регіон (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 18, каб. 427)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю КРЛ Україна (67772, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, селище Затока, вул. Приморська, буд. 54/1, офіс 20)

про стягнення 1 230 826, 35 грн

у відкритому судовому засіданні за участі

представників сторін:

від позивача: Федорко О.О.;

від відповідача: Цермолонський І.М. (брав участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду).

Судове засідання 27.08.2025 проведено в порядку ст. 197 ГПК України в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог.

10.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю Земельний Регіон (далі ТОВ Земельний Регіон, позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом (вх. № 525/25 від 13.02.2025), про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю КРЛ Україна (далі ТОВ КРЛ Україна, відповідач) на його користь пені за договором поставки № КР-1406 від 14.06.2024 у розмірі 1 230 826, 35 грн та судового збору у розмірі 18 462, 40 грн.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.03.2025. Встановлено сторонам строк для подання заяв по суті. Вказана ухвала суду була доставлена до електронних кабінетів сторін 19.02.2025.

В судове засідання 17.03.2025 відповідач не з`явився, відзиву у встановлений судом строк не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.03.2025 відкладено підготовче засідання у зв`язку з першою неявкою відповідача та повторно запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву до дати проведення судового засідання, яке призначено на 07.04.2025. Вказана ухвала суду доставлена до електронного кабінету відповідача 19.03.2025 після 17.00.

Через систему «Електронний суд» представником відповідача 26.03.2025 (вх.№ 9801/25) подано заяву про ознайомлення з матеріалами справив електронному вигляді, надання доступу до електронної справи, яка судом задоволена.

Через систему «Електронний суд» представником відповідача 01.04.2025 (вх.№ 9801/25 02.04.2025) подано клопотання про забезпечення участі представника відповідача в судовому засіданні 07.04.2025 та в усіх наступних судових засіданнях у режимі відеоконференції, яке судом задоволено.

Через систему «Електронний суд» представником відповідача 06.04.2025 (вх.№ 1131/25 від 07.04.2025) подано клопотання, в якому представник відповідача просив відкласти підготовче засідання на іншу дату, надавши йому час для подання відзиву на позов з клопотанням про поновлення строку на його подачу.

Судове засідання 07.04.2025 не відбулося та ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.04.2025 призначено судове засідання на 21.04.2025, яка в той же день була доставлена до електронних кабінетів сторін.

Через систему «Електронний суд» представником відповідача 20.04.2025 (вх.№ 12645/25 від 21.04.2025) представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання через його тимчасову непрацездатність.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.04.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/508/25 на 30 днів, вказана ухвала суду була доставлена до електронного кабінету відповідача 22.04.2025.

Через систему «Електронний суд» представником відповідача 05.05.2025 (вх.№ 14235/25 від 05.05.2025) подано клопотання про поновлення строку на подання доказів, яке судом в судовому засіданні задоволено, а також клопотання про зменшення розміру пені у випадку задоволення позову (вх.№ 14248/25 від 05.05.2025), у зв`язку з чим протокольно оголошено перерву в судовому засіданні до 19.05.2025 з метою надання додаткового часу для ознайомлення з ними позивачу та можливості підготовки пояснень або заперечень щодо них.

Через систему «Електронний суд» представником позивача 12.05.2025 (вх. № 14982/25 від 12.05.2025) подано додаткові пояснення у справі з урахуванням клопотань відповідача.

В судовому засіданні 19.05.2025 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 04.06.2025.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 оголошувалась перерва до 18.06.2025 у зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений по дату, час та місце його проведення.

У судовому засіданні 18.06.2025 оголошувалась перерва до 14.07.2025.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.07.2025 відкладено розгляд справи на 23.07.2025 з урахуванням поданого відповідачем клопотання, сформованого в системі Електронний суд 14.07.2025 (вх. № 22162/25 від 14.07.2025) про відкладення розгляд судового засідання на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2025 відкладено розгляд справи на 27.08.2025 з урахуванням поданого відповідачем клопотання, сформованого в системі Електронний суд 22.07.2025 (вх. № 23229/25 від 22.07.2025), про проведення розгляду справи без його участі та його представника на підставі поданих клопотань та додаткових матеріалів, а у випадку визнання судом явки представника відповідача обов`язковою відкладення розгляду справи на іншу дату із завчасним повідомленням про його дату, час та місце.

У судовому засіданні 27.08.2025 після промов у судових дебатах суд перейшов до стадії ухвалення рішення по справі, у зв`язку з чим оголосив перерву.

27.08.2025 після перерви судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

3. Позиція учасників справи.

Доводи позивача ТОВ Земельний Регіон.

14.06.2024 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № КР-1406, на виконання умов якого узгоджені та укладені: специфікація № 1 (додаток № 1 до договору) на загальну суму 8 249 997, 60 грн разом з ПДВ з термінами поставки до 25.06.2024 включно; специфікація № 2 (додаток № 2 до договору) на загальну суму 8 274 997, 80 грн разом з ПДВ з термінами поставки до 25.06.2024 включно; загалом за вказаним договором 2000 тон товару на загальну суму 16 524 995, 40 грн. Відповідач здійснив поставку товару лише 195, 86 тон на загальну суму 1 615 844, 53 грн, тоді як умови договору в частині об`ємів та строків у загальній кількості 1804, 14 тон на загальну суму 14 909 150, 87 грн з ПДВ ним не виконано.

Позивач зазначає, що він з вини відповідача недоотримав значний об`єм товару за договором, а саме: за специфікацією № 1 у кількості 804, 14 тон загальною вартістю 6 634 153, 07 грн з ПДВ; за специфікацією № 2 у кількості 1000, 00 тон загальною вартістю 8 274 997, 80 грн з ПДВ.

Відповідач у відповіді від 25.12.2024 № 2512-2024 на претензію позивача щодо належного виконання договору та поставки товару за специфікаціями № № 1, 2 фактично відмовився від прийнятих на себе зобов`язань за договором. Відповіді на повторну претензію від 27.12.2024 № 27/12/24 позивача останній не отримав.

Позивач вказує, що розмір пені за порушення відповідачем строків поставки товару розрахований у відповідності до пункту 4.2. договору та згідно з вартістю недопоставленого товару за специфікаціями, що у загальному розмірі становить 1 230 826, 35 грн.

У додаткових поясненнях, сформованих в системі «Електронний суд» 12.05.2025 (вх. № 14982/25 від 12.05.2025), позивач зауважує, що надіслана відповідачу копія позову більш як два тижні перебувала на поштовому відділенні зв`язку, однак не була ним отримана, що об`єктивно може свідчити або про свідому позицію відповідача щодо відмови від отримання поштової кореспонденції, або взагалі про фактичну відсутність відповідача за зареєстрованою адресою місцезнаходження. Відповідач зареєстрований та має особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» системи ЄСІТС, куди йому надходять всі процесуальні документи у судових справах, зокрема і ухвала Господарського суду Одеської області від 18.02.2025 у справі № 916/508/25 про відкриття провадження. Також, в особистому кабінеті в підсистемі «Електронний суд» системи ЄСІТС відповідач мав можливість та повинен був ознайомитись із відповідним позовом, якщо він не отримав його копію засобами поштового зв`язку. Відповідач та його представник свідомо своїми діями вводили суд в оману та, зловживаючи своїми процесуальними правами, сприяли постійному відкладенню розгляду справи № 916/508/25.

Відповідач, на думку позивача, мав достатньо часу для «переїзду» за новою адресою місцезнаходження, перевірки та інвентаризації всіх документів і підготовки до участі у справі. Доказів протилежного відповідачем або його представником до суду надано не було, як і взагалі не було надано жодних доказів того, що відповідач фактично здійснив зміну місцезнаходження та провадить господарську діяльність за новим зареєстрованим місцезнаходженням. Ані відповідачем, ані його представником не було надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів факту звернення до контролюючих та/або правоохоронних органів із заявами (клопотаннями, повідомленнями тощо) про втрату документів, що також свідчить про намагання ввести суд в оману з метою «легалізації» своїх дій по затягуванню судового процесу у справі № 916/508/25.

Позивач зазначає, що відповідач, посилаючись на загальні норми права та судову практику, без зазначення релевантності вказаної судової практики конкретно до обставин справи № 916/508/25, не зазначив, до яких саме негативних наслідків відносно нього призведе стягнення позивачем всієї суми заявленої в позові пені та у зв`язку з якими обставинами наявні підстави для її зменшення, тощо.

Вважає, що відповідачем не додано жодного доказу на підтвердження фінансового стану та жодного доказу неможливості своєчасно виконати зобов`язання. Також слід врахувати, що прострочення виконання зобов`язання триває значний час, відповідачем не наведено строків виконання зобов`язання як під час розгляду справи № 916/508/25, так і попередньо при здійсненні позивачем заходів досудового врегулювання спору. Зазначає, що у випадку зменшення пені вже буде нівелюватися принцип свободи договору, що є недопустимим та повторно зауважує, що відповідач добровільно погодився на такі умови договору, зокрема і в частині вимог позивача щодо якості товару.

Щодо тверджень відповідача, який зазначає, що матеріали справи не містять доказів понесення Позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем умов договору, позивач заперечив, вказавши, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути єдиною самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування штрафних санкцій за порушення зобов`язання, у даному випадку, порушення строків поставки товару за договором.

Вважає, що відсутні підстави для зменшення розміру пені, заявленої позивачем, на 90%, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру нарахувань у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Твердження відповідача про «коригування цін на продукцію після підписання сторонами договору» є безпідставним, оскільки сторони не укладали будь-яких додатків та/або додаткових угод, специфікацій до договору тощо, що могли б свідчити про недобросовісні дії позивача.

Долучені представником відповідача копії документів свідчать, що ним було дійсно здійснено поставку товару в місце поставки, обумовлене сторонами за договором, неналежної якості, що підтверджується незалежними висновками лабораторії терміналу, які не були жодним чином оскаржені відповідачем в порядку і на умовах, встановлених договором.

Твердження представника відповідача відносно того, що позивач і відповідач в усній формі домовились про припинення договору, по-перше, не відповідають умовам самого договору, а по-друге не мають будь-яких належних і допустимих доказів.

Доводи відповідача ТОВ КРЛ Україна.

Відповідач відзиву на позов не надав. У клопотанні (яке в судовому засіданні просив вважати відзивом), сформованому в системі «Електронний суд» 06.04.2025 (вх. № 11031/25 від 07.04.2025), повідомив про не визнання позову та вказав, що саме позивач в односторонньому порядку відмовився від виконання умов укладеного договору, всі спроби виконати умови договору супроводжувались безпідставними неодноразовими відмовами позивача від прийняття вантажів, незважаючи на те, що якість і кількість товару відповідала вимогам, визначеним у специфікаціях.

Відповідач у клопотанні, сформованому в системі «Електронний суд» 05.05.2025 (вх. № 14235/25 від 05.05.2025), зазначив, що виконання умов договору стало неможливим через недобросовісні дії позивача, зумовлені коригуванням цін на продукцію після підписання договору поставки.

У клопотанні, сформованому в системі «Електронний суд» 05.05.2025 (вх. № 14248/25 від 05.05.2025), відповідач просив зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90 % з посиланням на положення ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, постанови Верховного Суду. Просив врахувати, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. Вказав, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач зазнав збитків у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

14.06.2024 між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № КР-1406 (далі договір), п. 1.1. якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження, кукурудза 3 класу врожаю 2023 року на умовах, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору базисні показники, кількість, асортимент, ціна товару, інші умови, зазначено у специфікації(-ях), що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору строк поставки товару зазначено у специфікації(-ях), що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.3.3.5. Договору, у випадку, якщо при прийнятті Товару в Місці поставки, результати аналізу не відповідають вимогам якості п. 1.3. Розділу 1 цього Договору та зазначеними в розділі 5 Специфікації на відповідну партію Товару, Покупець має право відмовитись від приймання такого Товару, а Постачальник повинен відшкодувати вартість оплаченого Товару та вартість його перевезення або ж повідомити Постачальника про виявлення розбіжностей в письмовій та усній формі, але не пізніше 2 (двох годин) з моменту виявлення таких фактів з правом виправлення невідповідності, щодо якості Товару. Протягом 15 (п`ятнадцяти) годин Постачальник у письмовій формі надає Покупцеві підтвердження, якщо він погоджується з кінцевою якістю, визначеною лабораторією Термінала, або повідомляє про своє бажання провести повторний відбір зразків і повторний аналіз Товару. При виникненні суперечностей стосовно якості Товару, що постачається, Постачальник має право, своїм коштом, призначити акредитовану GAFTA Сюрвейєрську компанію, для проведення аналізів якості. Результати цих аналізів є фінальними та обов`язковими для обох Сторін. Якщо Сторони не дійшли згоди стосовно номінації Сюрвейєра впродовж 24-х годин з моменту виявлення некондиційного Товару, у такому разі номінація має бути здійснена Покупцем, на свій розсуд.

Згідно з пунктом 2.3.3.6. Договору, у випадку, якщо Постачальник не повідомляє Покупцеві або експедитору Покупця про зазначене вище, або не робить повідомлення протягом зазначеного вище періоду, або якщо Постачальник чи представник Постачальника не може бути присутнім на повторному відборі та повторному аналізі, якість визначена акредитованою лабораторією Термінала в первинному аналізі, вважатиметься остаточною.

Оплата вартості всієї кількості товару чи окремої його партії здійснюється покупцем в національній валюті Україні гривні. Оплата товару здійснюється за умов зазначених у специфікації(-ях), що є невід`ємною частиною цього договору. У разі ненадання або неповного надання документів, визначених у п. 2.4., п. 2.4.1, п. 2.4.2 цього договору, покупець має право затримати оплату товару (п. п. 3.1., 3.2.договору).

У відповідності до п. 3.4. договору зобов`язання покупця по оплаті вважаються виконаними з дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Положеннями п. 4.2. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання обов`язку з поставки товару на постачальника накладається пеня в розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день порушення строків поставки.

За умовами пункту 8.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та скріплення печатками сторін і діж до 31 грудня 2024 року, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов`язків до повного виконання взятих на себе зобов`язань.

Пунктом 8.2. договору визначено, що зміни та доповнення до Договору є його невід`ємною частиною, що набувають чинності після підписання Сторонами додаткових угод.

Договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений відтисками печаток останніх.

Додатком № 1 до договору поставки № КР-1406 від 14.06.2024 є специфікація № 1, якою визначено: «Товар, що поставляється: кукурудза 3 класу врожаю 2023 року у кількості 1000, 00 тон, загальною вартістю 8 249 997, 60 грн (з урахуванням ПДВ), затверджено базисні показника (п. 5) та встановлено, що остаточна вага та якість Товару визначається у місці вивантаження на Терміналі (у місці поставки) (п. 6).

Пунктом 3 специфікації № 1 передбачено, що терміни поставки до 25.06.2024 включно.

У відповідності до п. 4.3. специфікації товар постачається окремими партіями протягом всього періоду поставки. Обсяг товару становить 250 тон, окрім останньої партії. Обов`язок покупця з оплати виникає після поставки кожної окремої партії товару відповідно до положень п. 4.1. та 4.2. даної специфікації.

Додатком № 2 до договору поставки № КР-1406 від 14.06.2024 є специфікація № 2 від 14.06.2024, якою визначено: «Товар, що поставляється: кукурудза 3 класу врожаю 2023 року у кількості 1000, 00 тон, загальною вартістю 8 274 997, 80 грн (з урахуванням ПДВ), затверджено базисні показника (п. 5) та встановлено, що остаточна вага та якість Товару визначається у місці вивантаження на Терміналі (у місці поставки) (п. 6).

Пунктом 3 специфікації № 2 передбачено, що терміни поставки до 25.06.2024 включно.

У відповідності до п. 4.3. специфікації товар постачається окремими партіями протягом всього періоду поставки. Обсяг товару становить 250 тон, окрім останньої партії. Обов`язок покупця з оплати виникає після поставки кожної окремої партії товару відповідно до положень п. 4.1. та 4.2. даної специфікації.

Згідно видаткової накладної № 277 від 19.06.2024 відповідач на виконання умов договору № КР-1406 від 14.06.2024 поставив позивачу товар у кількості 74, 94 тон на загальну суму 618 254, 82 грн (з урахуванням ПДВ).

Відповідачем виставлений позивачу рахунок на оплату № 283 від 19.06.2024 на загальну суму 618 254, 82 грн (з урахуванням ПДВ).

Відповідно до видаткової накладної № 278 від 21.06.2024 відповідач на виконання умов договору № КР-1406 від 14.06.2024 поставив позивачу товар у кількості 26, 62 тон на загальну суму 219 614, 94 грн (з урахуванням ПДВ).

Відповідачем виставлений позивачу рахунок на оплату № 284 від 21.06.2024 на загальну суму 219 614, 94 грн (з урахуванням ПДВ).

Згідно видаткової накладної № 279 від 22.06.2024 відповідач на виконання умов договору № КР-1406 від 14.06.2024 поставив позивачу товар у кількості 94, 3 тон на загальну суму 777 974, 77 грн (з урахуванням ПДВ).

Відповідачем виставлений позивачу рахунок на оплату № 285 від 22.06.2024 на загальну суму 777 974, 77 грн (з урахуванням ПДВ).

Позивач оплатив поставлений відповідачем товар в загальній сумі 1 615 844, 53, що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті від 09.09.2024 № 1356, від 15.07.2024 № 339, від 01.07.2024 № 114, від 01.07.2024 № 139.

У претензії за вих. № 10/12/24 від 10.12.2024 позивач вимагав від відповідача протягом 10 робочих днів з дня отримання даної претензії, поставити на користь ТОВ Земельний Регіон 804, 14 тон кукурудзи 3 класу загальною вартістю 6 634 153, 07 грн з ПДВ згідно специфікації № 1 до договору поставки № КР-1406 від 14.06.2024 та 1000, 00 тон кукурудзи 3 класу загальною вартістю 8 274 997, 80 грн з ПДВ згідно специфікації № 2 до договору поставки № КР-1406 від 14.06.2024; або у випадку не виконання пункту 1 даної претензії протягом 2 календарних днів з дня, наступного за останнім днем строку поставки товару згідно пункту 1 даної претензії, сплатити на користь ТОВ Земельний Регіон пеню у відповідності до пункту 4.2. договору поставки № КР-1406 від 14.06.2024 за порушення строків поставки товари у загальному розмірі 889 660, 80 грн.

Відповідач у відповіді за вих. № 2512-2024 від 25.12.2024 на претензію позивача вказав на порушення умов оплати покупцем належно поставленого договору на 68 календарних днів, а також про наявність усних домовленостей, щодо припинення поставки товару, вважає дану претензію неправомірною.

У претензії за вих. № 27/12/24 від 27.12.2024 (повторно з урахуванням відповіді від 25.12.2024 на претензію від 10.12.2024) позивач вимагав від відповідача протягом 5 календарних днів з дня отримання даної претензії сплатити на користь ТОВ Земельний Регіон пеню у відповідності до пункту 4.2. договору поставки № КР-1406 від 14.06.2024 за порушення строків поставки товару у загальному розмірі 982 967, 15 грн шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ Земельний Регіон.

Відповідачем така претензія залишена без задоволення та відповіді.

Відповідачем разом з клопотанням (відзивом) надано копії актів повернення, товарно-транспортних накладних.

5. Позиція суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ст. 251 ЦК України).

В силу ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 673 Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Статтею 613 ЦК визначено що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що за умовами специфікації № 1 (додаток № 1 до договору поставки № КР-1406 від 14.06.2024) кількість товару, що поставляється 1000, 00 тон на загальну вартість 8 249 997, 60 грн з терміном поставки до 25.06.2024 включно, якість товару має відповідати затвердженим базисним показникам (п. 5), а остаточна вага та якість Товару визначається відповідно до п. 6 Договору у місці вивантаження на Терміналі (у місці поставки).

За умовами специфікації № 2 (додаток № 2 до договору поставки № КР-1406 від 14.06.2024) кількість товару, що поставляється 1000, 00 тон на загальну вартість 8 274 997, 80 грн з терміном поставки до 25.06.2024 включно, якість товару має відповідати затвердженим базисним показникам (п. 5), а остаточна вага та якість Товару визначається відповідно до п. 6 Договору у місці вивантаження на Терміналі (у місці поставки).

Тобто, відповідач зобов`язаний був поставити позивачу товар належної якості у кількості 2000 тон на загальну суму 16 524 995, 40 грн.

Позивач оплатив поставлений відповідачем відповідно до умов договору та специфікацій товар в загальній сумі 1 615 844, 53, що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті від 09.09.2024 № 1356, від 15.07.2024 № 339, від 01.07.2024 № 114, від 01.07.2024 № 139.

При цьому, суд доходить висновку про правомірність дій позивача щодо повернення партій товару, які не відповідали за якістю, визначеною базисними показниками Специфікацій до Договору, оскільки така невідповідність встановлена згідно з п. 6 Договору у місці вивантаження на Терміналі (у місці поставки) лабораторією Терміналу та є остаточною відповідно до п. 2.3.3.6. Договору.

Отже, ТОВ «КРЛ Україна» здійснив поставку товару належної якості ТОВ «Земельний Регіон» в кількості 195, 86 тон на загальну суму 1 615 844, 53 грн, що підтверджується видатковими накладними № 277 від 19.06.2024, № 278 від 21.06.2024, № 279 від 22.06.2024.

Інші партії товару належної якості у кількості 1804, 14 тон відповідачем позивачу не поставлено.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо неправомірного коригування цін на продукцію після підписання сторонами Договору, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та дослідженими судом доказами. Сторонами не надано будь-яких інших, ніж ті, що досліджені судом, додатків та/або додаткових угод, специфікацій до Договору на підтвердження того, що вносилися зміни стосовно ціни та базисних показників по якості товару.

Суд також не бере до уваги твердження відповідача щодо усних домовленостей між сторонами про припинення укладеного між ними Договору, оскільки відповідно до п. 8.2. Договору зміни та доповнення до Договору є його невід`ємною частиною, що набувають чинності після підписання Сторонами додаткових умов, а строк дії Договору визначений п. 8.1, відповідно до якого у випадку несвоєчасного виконання сторонами договірних обов`язків Договір діє до повного виконання взятих на себе зобов`язань.

Щодо інших, за твердженням відповідача, недобросовісних дій позивача, стосовно необґрунтованого повернення поставлених партій товару, суд на підставі досліджених доказів та умов укладеного між сторонами договору виходив з такого.

Відповідно до пункту 1.3 Договору, остаточна вага Товару визначається у місці поставки Товару, остаточна якість Товару визначається у місці вивантаження, зазначеному у Специфікації(-ях) та повинна відповідати медико-біологічним вимогам і санітарним нормам якості продовольчої сировини й харчових продуктів, бути придатним, мати торговельну цінність і не містити: шкідливого та отрутного насіння, карантинних об`єктів (згідно з чинними карантинними вимогами, включаючи захворювання, бур`янисте насіння, живі комахи), шкідливих домішок, не мати стороннього запаху.

Згідно з п. 2.3.3.6. Договору остаточна якість Товару вважається визначеною лабораторією Терміналу.

Зі змісту актів повернення від 19.06.2024, 20.06.2024, 21.06.2024, 22.06.2024, складених лабораторією Терміналу ТОВ «ТІС Зерно», безпосередньо досліджених судом, вбачається, що причиною повернення позивачем поставленого відповідачем товару є неналежна якість кукурудзи 3 класу по таких показниках: зіпсовані зерна, запах не властивий, а тому підлягає поверненню.

Відповідач не повідомив письмово Позивача про свою незгоду з визначенням якості Товару та не скористався своїм правом самостійно визначити акредитовану GAFTA Сюрвейєрську компанію для проведення аналізу Товару згідно з умовами договору. Отже, за умовами п. 2.3.3.6 у випадку, якщо Постачальник не повідомляє Покупцеві або експедитору Покупця про зазначене вище, або не робить повідомлення протягом встановленого строку, або якщо Постачальник чи представник Постачальника не може бути присутнім на повторному відборі та повторному аналізі, якість визначена акредитованою лабораторією Термінала в первинному аналізі, вважатиметься остаточною.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо повернення партій поставленого товару неналежної якості.

Таким чином, враховуючи терміни поставки, встановлені п. 3 специфікації, яка є невід`ємною частиною договору поставки № КР-1406 від 14.06.2024, відповідач є таким, що порушив умови вказаного договору щодо кількості та строків поставки товару належної якості.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 17.05.2017 у справі №911/151/16, постанова Вищого господарського суду України від 24.01.2017 у справі № 922/5651/15). Таким чином, саме особа, яка порушила зобов`язання має довести відсутність своєї вини у вказаному порушенні в силу вимог вищевказаних норм законодавства.

Невжиття відповідачем заходів, спрямованих на виконання свого зобов`язання за договором за своєю суттю є ухиленням від виконання господарського зобов`язання.

На день розгляду спору відповідач наявну заборгованість не спростував та не спростував факт прострочення зобов`язання; доказів погашення нарахованої позивачем пені матеріали справи не містять.

За таких обставин, враховуючи підтверджений факт прострочення зобов`язання (поставки товару належної якості) з боку відповідача, суд вважає, що вимоги про нарахування пені заявлені позивачем правомірно.

Позивачем на підставі п. 4.2. договору нараховано пеню за порушення відповідачем строків поставки товару, що у загальному розмірі становить 1 230 826, 35 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору; відповідачем не оспорений.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, суд встановив, що позовна вимога ТОВ «Земельний Регіон» щодо стягнення з ТОВ «КРЛ Україна» пені за договором поставки № КР-1406 від 14.06.2024 ґрунтується на положеннях закону та Договору, доведена допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Інші доводи відповідача, викладені у клопотаннях та надані в поясненнях під час розгляду справи по суті, не спростовують висновків суду здійснених на підставі встановлених обставин та досліджених доказів.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку задовольнити позов ТОВ «Земельний Регіон», стягнувши на його користь з ТОВ «КРЛ Україна» пеню за договором поставки № КР-1406 від 14.06.2024 у розмірі 1 230 826, 35 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № КР-1406 від 14.06.2024 підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та становить 1 230 826, 35 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до приписів ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз приписів статей 233 ГК України, 551 ЦК України свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.04.2025 у справі № 904/69/21.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки фактично не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

У постанові від 19.01.2024 зі справи №911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, виснувала, що: розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків; отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання; категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником; чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер; а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Відповідач у клопотанні лише вказав, що стягнення значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства, тобто без зазначення будь-яких конкретних обставин та без надання суду відповідних доказів, зокрема щодо: ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Суд також виходить з того, що стягнення з відповідача пені є мірою відповідальності останнього за порушення, а не способом збагачення іншої сторони, а стягнений розмір пені є справедливим у відношенні до обох сторін договору, яким сторони саме таку відповідальність за порушення зобов`язань передбачили, та є стимулом для відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов`язань (превентивна функція неустойки), а для позивача достатнім для компенсування його очікувань від належного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Ураховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 219, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КРЛ Україна (67772, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, селище Затока, вул. Приморська, буд. 54/1, офіс 20; ідентифікаційний код юридичної особи: 44770017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Земельний Регіон (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 18, каб. 427; ідентифікаційний код юридичної особи: 38432006) пеню за договором поставки № КР-1406 від 14.06.2024 у розмірі 1 230 826, 35 грн (один мільйон двісті тридцять тисяч вісімсот двадцять шість гривень тридцять п`ять копійок) та судовий збір у розмірі 18 462, 40 грн (вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 05 вересня 2025 року.

Суддя О.О. Мусієнко