Постанова від 03.09.2025 по справі 443/158/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 443/158/25

провадження № 51-2186км25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 травня 2025 року щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само, раніше не судимого,

звільненого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (надалі - КК) на підставі ст. 49 цього Кодексу.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2025 року ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього закрито на підставі ст. 49, п. 1 ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи 3/1892 від 22 грудня 2020 року в розмірі 2 288, 30 грн.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 28 травня 2025 року залишив без змін ухвалу районного суду.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, покликаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить змінити ухвалу суду апеляційної інстанції та віднести процесуальні витрати за проведення експертизи на рахунок держави.

Суть доводів прокурора зводиться до того, що стягнення процесуальних витрат з особи, яку звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суперечить вимогам закону.

Обґрунтовуючи доводи, наведені у касаційній скарзі прокурор детально наводить відповідну практику Верховного Суду з питань, порушених у його скарзі.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 висловив думку про обґрунтованість касаційної скарги і наявність підстав для її задоволення, просив змінити ухвалу апеляційного суду та у порядку ч. 2 ст. 433 КПК ухвалу місцевого суду.

Мотиви Суду

За частиною 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Проте апеляційний суд не у повній мірі дотримався наведених вище вимог під час розгляду апеляційної скарги прокурора на ухвалу місцевого суду.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Так, у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17) сформульовано висновок щодо застосування норми права, згідно з яким, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження і змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, ОСОБА_7 звільнений від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 309 КК на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, а тому процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, а саме витрати на проведення експертизи, не підлягають стягненню зі ОСОБА_7 .

Отже, апеляційний суд, ухвалюючи рішення про законність ухвали місцевого суду, не врахував наведеного вище у зв`язку з чим постановив рішення з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Беручи до уваги викладене у цій постанові, на переконання колегії суддів, ухвалу апеляційного суду, а також в порядку ч. 2 ст. 433 КПК ухвалу суду першої інстанції слід змінити, а касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора - задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 травня 2025 року та в порядку ч. 2 ст. 433 КПК ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 змінити.

Процесуальні витрати на проведення експертизи від 22 грудня 2020 року № 3/1892 в розмірі 2 288, 30 грн віднести на рахунок держави.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3