Постанова від 04.09.2025 по справі 134/2247/24

Справа № 134/2247/24

Провадження № 22-ц/801/1757/2025

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Швець Л. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2025 рокуСправа № 134/2247/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Панасюка О. С., Ковальчука О. В.,

секретар судового засіданні Куленко О. В.

учасники справи:

позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фермерське господарство «ДІОНІСІЙ-2015»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником адвокатом Купрієм Олександром Миколайовичем, на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 26 травня 2025 року, ухвалене в складі судді Швець Л. В. в селищі Крижопіль, дата складення повного судового рішення 04 червня 2025 року, -

встановив:

24 грудня 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Купрія О. М., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фермерське господарство «ДІОНІСІЙ-2015», про розірвання договору оренди землі.

Позов обґрунтовував тим, що відповідно до державного акту серії ЯБ № 961302, виданого Крижопільською районною державною адміністрацією Вінницької області 16 квітня 2007 року, ОСОБА_3 був власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,8421 га, кадастровий номер 0521980800:03:001:0019, яка розташована на території Крижопільської територіальної громади Тульчинського району (колишньої Голубецької сільської ради Крижопільського району) Вінницької області (за межами с. Голубече). За життя ОСОБА_3 передав в строкове платне користування земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору оренди земельної ділянки від 10 листопада 2011 року на строк 49 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Право власності на земельну ділянку зареєстровано за позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 лютого 2023 року. ОСОБА_1 протягом місяця з дня набуття права власності на земельну ділянку надіслав відповідачу лист з повідомленням про перехід права власності на земельну ділянку та зазначив платіжні реквізити для сплати орендної плати за її користування. Орендна плата становить 2 350,45 гривень на рік.

Згідно постанови Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 134/575/23, з якою погодився Верховний суд, - орендна плата, яку відповідач виплатив авансом ОСОБА_3 при укладанні Договору оренди у розмірі 30000 гривень є частиною орендної плати за період 19 листопада 2011 року по 21 грудня 2022 року у розмірі 29 580,60 гривень, а 419,40 гривень - за період з 21 грудня 2022 року по 21 грудня 2023 року. Тому відповідач мав за 2023 рік доплатити позивачу до 21 грудня 2023 року орендну плату у розмірі 2 050, 54 гривень (2 469,94 гривень-149,40 гривень), а за 2024 рік сплатити до 21 грудня 2024 року орендну плату у розмірі 2 585,70 гривень. Однак відповідач, всупереч умовам Договору оренди, не виконує свій обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, передав її в суборенду ФГ «ДІОНІСІ»-2015» на підставі договору суборенди від 01 квітня 2024 року.

Відтак позивач просив розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 10 листопада 2011 року між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ОСОБА_2 .

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 26 травня 2025 року відмовлено в задоволенні позову, скасовано вжиті заходи забезпечення позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що судом не встановлено фактів порушення відповідачем умов договору оренди землі, в матеріалах справи відсутні докази, що несплата орендної плати була пов`язана з відмовою відповідача її сплачувати або ухиленням останнього від її виплати, позивач цієї обставини також не довів, що є його процесуальним обов`язком. Невиконанням ОСОБА_2 умов договору оренди земельної ділянки від 10 листопада 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та відповідачем щодо сплати орендної плати не є умисним та виникло через те, що відповідач був за кордоном, та здійснив оплату одразу після повернення до місця свого проживання: здійснив поштовий переказ 25 грудня 2024 року за оренду земельної ділянки за 2024 рік із затримкою в чотири дні, а за 2023 рік 07 січня 2025 року), що свідчить про відсутність винної поведінки відповідача у невиплаті орендної плати за спірним договором. Суд зазначив, що сплата орендної плати шляхом поштового переказу, а не на рахунок, який вказав позивач, є правомірною, так як договір не містить обов`язку перераховувати кошти туди, куди вкаже орендодавець.

Не погодившись із ухваленим рішенням, 02 липня 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Купрія О. М., засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким його позовні вимоги задовольнити та здійснити перерозподіл судових витрат.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що після смерті ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 та листом від 13 березня 2023 року він повідомив відповідача про перехід права власності на земельну ділянку та зазначив платіжні реквізити для сплати орендної плати за її користування, тому відповідач був обізнаний про зміну орендодавця за договором оренди, проте систематично не сплачував орендну плату за 2023 і 2024 роки. Суд першої інстанції невірно оцінив докази по справі, безпідставно вважав, що права позивача невчасною сплатою орендної плати відповідачем не порушені, проте відповідач затримав розрахунок за 2023 рік більше ніж на рік, невчасно заплатив і за 2024 рік, здійснив переказ коштів поштою, хоча позивач письмово повідомив орендаря свої банківські реквізити для орендної плати, а тому позивач саме через дії відповідача об`єктивно був позбавлений матеріальних благ, на які він розраховував.

Розмір понесених витрат позивачем на правничу допомогу орієнтовано (попередньо) складає 15000 грн. докази понесення яких будуть подані протягом п`яти днів з дня прийняття апеляційним судом рішення.

21 липня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу та просив відмовити у її задоволенні.

Основними доводами відзиву є те, що суд першої інстанції вірно встановив, що не було систематичної несплати орендної плати (два і більше разів), а встановлено, що орендар вжив заходів щодо виплати орендної плати, зокрема шляхом здійснення поштового переказу 25 грудня 2024 року за оренду земельної ділянки за 2024 рік із затримкою на чотири дні, а за 2023 рік - 07 січня 2025 року. Невиконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 10 листопада 2011 року, укладеного між батьком позивача та відповідачем щодо сплати орендної плати не є умисним та виникло через те, що відповідач був за кордоном, та сплатив одразу після повернення до місця свого проживання, що свідчить про відсутність винної поведінки відповідача у невиплаті орендної плати за спірним договором.

11 серпня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав клопотання, в якому просив у разі задоволення вимог апеляційної скарги та задоволення позову, скасувати заходи забезпечення позову, які застосовані ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2024 року у справі № 134/2247/24.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися, про день та час судового розгляду повідомлені належним чином: відповідач ОСОБА_2 та третя особа ФГ «ДІОНІСІ»-2015» отримали виклик до суду завчасно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, причини неявки в судове засідання не повідомили; від позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Купрія О. М. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимогстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам закону.

По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

-на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 лютого 2023 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0521980800:03:001:0019, площею 3,8421 га, що розташована на території Крижопільської ТГ Тульчинського району (колишньої Голубецької сільської ради Крижопільського району) Вінницької області та належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 961302, виданого Крижопільською районною державною адміністрацією Вінницької області 16.04.2007 року (а.с. 13-14),;

-19 листопада 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0521980800:03:001:0019, відповідно до п. 2.3. якого нормативно-грошова оцінка: 78 348, 80 гривень. Договір укладено на 49 років п. 3.1. Договору. Пунктом 4.1. Договору визначено, що оренда плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 3% на один рік від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Пунктом 4.2. Договору зазначено, що розмір орендної плати за землю здійснюється з врахуванням індексу інфляції. Пунктом 4.3. Договору передбачено, що орендна плата сплачується один раз на рік, не пізніше двадцять першого грудня кожного року оренди. Відповідно до п. 4.4. Договору орендар за погодженням з Орендодавцем може перенести термін виплати орендної плати, а також внести орендну плату на майбутній період оренди на весь строк дії договору, у погодженому Сторонами розмірі. Орендодавець підтверджує, що на момент укладання цього договору отримав від Орендаря 30000 гривень. Розмір орендної плати не переглядається зазначено у п. 4.5. Договору. Відповідальність за несвоєчасну сплату земельного податку та орендної плати покладається на «Орендаря» - п. 4.6. Договору. Надлишково сплачена сума орендної плати підлягає поверненню «Орендарю» або зараховується в рахунок наступних платежів п. 4.7. Договору. Відповідно до п. 5.1. земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати. Пунктом 9.4. Договору передбачено, що договір не припиняє свою дію у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи та /або спадкоємця Орендодавця, а також у разі його смерті. Пунктом 9.6. Договору зазначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору пункт 10.1 Договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини п. 10.2. Договору (а.с. 16 19);

-13 березня 2023 року № 01, ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з вимогою щодо оплати орендної плати за 2011 2022 рік, яка нарахована ОСОБА_3 та просив перерахувати її за вказаними ним реквізитами (а.с. 20);

-згідно квитанції до платіжної інструкції № 0254, 25 грудня 2024 року ОСОБА_2 здійснив на адресу ОСОБА_1 поштовий переказ 2351 грн орендної плати за 2024 рік згідно договору оренди від 10 листопада 2011 року (а.с. 44);

-згідно квитанції до платіжної інструкції № 0147, 07 січня 2025 року ОСОБА_2 здійснив на адресу ОСОБА_1 поштовий переказ 2351 грн орендної плати за 2023 рік згідно договору оренди від 10 листопада 2011 року (а.с. 45).

- постановою Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 134/575/23 року (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11 липня 2024 року), встановлено, що орендна плата, яку відповідач виплатив авансом ОСОБА_3 при укладанні Договору оренди у розмірі 30000 гривень є частиною орендної плати за період 19 листопада 2011 року по 21 грудня 2022 року у розмірі 29 580,60 гривень, а 419,40 гривень - за період з 21 грудня 2022 року по 21 грудня 2023 року (а. с. 98 104).

Між сторонами виник спір про дострокове розірвання договору оренди землі.

Відповідно до частини 1статті 2 ЗУ «Про оренду землі»передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗК України,ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписамистатті 1 ЗУ «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини 1статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно достатті 13 ЗУ «Про оренду землі»договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з пунктом 3 частини 1статті 15 ЗУ «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статей24,25 ЗУ «Про оренду землі»визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Частинами 3, 4статті 31 ЗУ «Про оренду землі»передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Як визначено частиною 1статті 32 ЗУ «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

За частиною 2статті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з пунктом «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українипідставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першоїстатті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.

У постанові від 20 листопада 2024 у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду розяснила, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року, у справі № 616/292/17, від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року, у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

Тож підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першоїстатті 141 ЗК Україниє саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другоїстатті 651 ЦК Українинемає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

Згідно з вимогамистатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76,77 ЦПК України).

Як визначеностаттею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Відповідно достатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

В справі що розглядається як на підставу позову ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 орендну плату за 2023 рік та 2024 рік не сплатив в строки та в порядку, передбаченому умовами договору, що свідчить про систематичність неналежного виконання умов договору оренди та є підставою для його розірвання. Така несплата є порушенням пункту 4.3 Договору, яким передбачено, що орендна плата сплачується один раз на рік, не пізніше 21 грудня кожного року оренди, а не в будь-який інший на розсуд відповідача термін. Сторонами не було погоджено інший, ніж передбачено договором, строк виплати орендної плати, хоча Договір містить умови про таку можливість.

Положеннями ст. 629 ЦКУ передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦКУ).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (постанова Верховного Суду від 04 листопада 2022 року у справі №131/891/19).

Відповідно до пункту 4.3 Договору оренди, орендна плата сплачується один раз на рік, не пізніше двадцять першого грудня кожного року оренди.

Судом встановлено та визнається сторонами по справі, що 25 грудня 2024 року ОСОБА_2 перерахував ОСОБА_1 поштовим переказом 2351 грн орендної плати за 2024 рік (а. с. 44), а 07 січня 2025 року - 2351 грн орендної плати за 2023 рік (а. с. 45).

Отже, орендар ОСОБА_2 впродовж двох років не виплачував орендну плату у строк, який обумовлений в Договорі оренди, та допустив прострочення за 2023 рік 382 календарних дні та за 2024 рік 4 календарні дні. Слід зауважити, що він здійснив оплату не за реквізитами, вказаними Орендодавцем, а шляхом поштового переказу, що хоча й прямо не заборонено умовами Договору, але з огляду на добросовісність як одну із фундаментальних засад цивільних відносин, така його поведінка є не зовсім коректною.

Законодавством не передбачено поновлення чи продовження строків, які обумовлені сторонами в укладеному ними договорі чи визнання поважними причин, через які відбулося неналежне виконання умов договору, а тому суд першої інстанції безпідставно виснував, що відповідач з поважних причин (перебування за кордоном) не сплатив вчасно орендну плату за 2024 рік та термін прострочення є незначним (чотири дні).

Згідно пункту 4.4. Договору оренди, Орендар, за погодженням з Орендодавцем, може перенести термін виплати орендної плати, однак ОСОБА_2 таким правом не скористався, не повідомив Орендодавця про неможливість виплатити орендну плату в обумовлені Договором строки.

Отже, у справі що розглядається наявна систематичність невиплати орендної плати з боку Орендаря відповідача по справі ОСОБА_2 , а висновок суду першої інстанції не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Згідно висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17, у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.

Відповідач два роки поспіль не здійснював виплату орендної плати вчасно, а тому слушними є твердження позивача, що внаслідок цього він був у значній мірі позбавлений можливості отримати гарантовані договором грошові кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, апеляційний суд виснує, що висновок суду першої інстанції за результатами розгляду справи є невірним, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, а відтак рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 26 травня 2025 року слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої його представником адвокатом Купрієм О. М. обґрунтованими, а оскаржуване судове рішення є таким, що постановлене без повного з`ясування обставин справи, та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

Тому рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 26 травня 2025 року підлягає скасуванню з постановленням нового: про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, при поданні позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір 1211,20 грн (а.с. 1), подаючи апеляційну скаргу сплатив 1816,80 грн (а.с. 152).

З урахування того, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 3028 грн понесених ним судових витрат.

Щодо клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно дочастинипершоїстатті158ЦПК Українисудможе скасуватизаходи забезпеченняпозову звласної ініціативиабо завмотивованим клопотаннямучасникасправи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи (частина сьома статті 158 ЦПК України).

В справі що розглядається ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2024 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 було забезпечено позов шляхом у виді заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0521980800:03:001:0019, загальною площею 3,8421 га, з цільовим призначенням для ведення товарного селянського виробництва, що розташована на території Крижопільської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області (за межами с. Голубече) та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане 14.02.2023 року державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Деревянчук А.В., та зареєстроване в реєстрі за номером 99.

Забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки в справі що розглядається позов підлягає задоволенню, а забезпечення позову стосується земельної ділянки, яка належить позивачеві на праві власності та право на яку він набув в порядку спадкування, то забезпечення позову є недоцільним, оскільки його наявність обмежує права позивача як власника земельної ділянки та суперечить меті забезпечення позову: запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відтак апеляційний суд виснує, що слід скасувати забезпечення позову, вжиті ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2024 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.158, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Купрієм Олександром Миколайовичем, задовольнити.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 26 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Розірвати укладений 10 листопада 2011 року між ОСОБА_3 (правонаступником якого є ОСОБА_1 ), та ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 0521980800:03:001:0019 загальною площею 3,8421 га, яка розташована на території Крижопільської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області (за межами с. Голубече).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3028 (три тисячі двадцять вісім гривень) понесених ним судових витрат.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2024 року, у вигляді заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0521980800:03:001:0019, загальною площею 3,8421 га, з цільовим призначенням для ведення товарного селянського виробництва, що розташована на території Крижопільської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області (за межами с. Голубече) та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане 14.02.2023 року державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Деревянчук А.В., та зареєстроване в реєстрі за номером 99.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКППО НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКППО НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача Фермерське господарство «ДІОНІСІЙ-2015» ЄДРПОУ 45036964, вул. Центральна, буд. 218, с. Тернівка, Тульчинський район, Вінницька область, поштовий індекс 24605.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2025 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. С. Панасюк

О. В. Ковальчук