Ухвала від 04.09.2025 по справі 477/511/25

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/511/25

Провадження №1-кс/477/965/25

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

04 вересня 2025 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024150000000014 від 04 січня 2024 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, такого, що народився в м. Миколаєві та фактично проживає в АДРЕСА_1 , з повною вищою освітою, директора ТОВ «Променергоснаб», одруженого, має на утриманні малолітню та неповнолітню дитину, не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України

за участі: прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2025 року слідчий СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024150000000014 від 04 січня 2024 року з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 днів.

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 191, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 209, частиною другою статті 367 КК України за фактом привласнення та розтрати бюджетних коштів, вчинених службовими особами комунального підприємства «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами приватного товариства, в умовах воєнного стану, про що 04 січня 2024 року внесено відповідні відомості до ЄРДР за №12024150000000014.

Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, що вказують на те, що в період з березня 2023 року по 28 жовтня 2023 року та з жовтня 2023 року по 23 грудня 2023 року, ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , а також невстановлені в ході досудового розслідування службові особи КП «ГДМБ», ТОВ «БК БАЗИСБУДРЕСУРС» та ТОВ «ТОРНАДО-А», умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння та бажаючи настання негативних наслідків, всупереч інтересам територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, діючи за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання службовим становищем ОСОБА_5 та невстановлених в ході досудового розслідування службових осіб КП «ГДМБ», ТОВ «БК БАЗИСБУДРЕСУРС» та ТОВ «ТОРНАДО-А», заволоділи коштами місцевого бюджету Миколаївської міської ради Миколаївської області на загальну суму 3 802 975,36 грн., та 2 474 397,60 грн відповідно.

19 серпня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України.

На думку слідчого необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу не дозволить запобігти зазначеним вище ризикам.

Крім того, в разі визначення судом застави, слідчий у поданому клопотанні просив суд вийти за межі розміру застави, встановленої статтею 183 КПК України, з урахуванням особи ОСОБА_5 , який підозрюється у вчинені тяжкого злочину, розмір спричиненої шкоди, а також те, що вчинення злочину супроводжувалося негативним враженням від безладдя та безкарності, що є виключним випадком, зважаючи на суспільно- політичну ситуацію в державі та проведення бойових дій на території України та визначити заставу у розмірі 1650 розмірів прожиткового мінімуму з покладенням певних обов`язків на підозрюваного.

У судовому засіданні проголошено резолютивну частину ухвали.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання слідчого ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив його задовольнити, указував про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого. Зазначав, що підозра не обґрунтована, а дій, що зазначені у клопотанні слідчим направлених на заволодіння коштами Миколаївської міської ради він не вчиняв. З урахуванням міцності своїх соціальних зв`язків, просив застосувати менш тяжкий запобіжний захід.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 03 вересня 2025 року подав свої заперечення з приводу клопотання слідчого у якому посилаючись на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри та недоведеність ризиків просив застосувати менш тяжкий запобіжний захід у виді домашнього арешту.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 також заперечував проти задоволення клопотання слідчого, посилаючись на надуманість та необґрунтованість цього клопотання, а також на не доведеність ризиків належними та достатніми доказами. Вказував, що докази подані в підтвердження обґрунтованості підозри є недопустимими, з огляду не невірну інтерпретацію фактичних обставин укладення договорів з боку органу досудового розслідування, та неправильне визначення розміру шкоди. Крім того посилався на непомірний розмір застави, що слідчий просив визначити у якості альтернативного запобіжного заходу, так як він належними чином не обґрунтований та є непомірним для підозрюваного.

Заслухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши докази по заявленому клопотанню, слідчий суддя встановив наступне.

Відповідно до витягу з кримінального провадження №12024150000000014 від 18 серпня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 січня 2024 року внесено відомості про кримінальне правопорушення, кваліфіковане за четвертою статті 191, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 209, частиною другою статті 367 КК України за фактом привласнення та розтрати бюджетних коштів, вчинених службовими особами комунального підприємства «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами приватного товариства, в умовах воєнного стану.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у березні-квітні 2023 року, ОСОБА_7 від невстановленої в ході досудового розслідування особи стало відомо про те, що КП «ГДМБ», з поміж інших, буде здійснене оголошення тендеру на закупівлю товару світильники LED у кількості 6 019 шт., різної потужності.

У той же період часу ОСОБА_7 , маючи намір незаконного збагачення за рахунок коштів місцевого бюджету розробив злочинний план вчинення кримінального правопорушення та безпосередній механізм заволодіння чужим майном.

З метою реалізації злочинного плану та досягнення кінцевого результату заволодіння коштами місцевого бюджету, ОСОБА_7 , обрав афілійоване до себе підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕНЕРГОСНАБ», директором якого є ОСОБА_5 , якому повідомив деталі розробленого ним злочинного плану направленого на заволодіння коштами місцевого бюджету, а останній в свою чергу надав ОСОБА_7 добровільну згоду на його реалізацію.

Крім цього, з метою забезпечення досягнення кінцевого результату розробленого злочинного плану, ОСОБА_7 залучив ОСОБА_8 , директора ТОВ «ЕЛЕКТРОКОМПЛЕКТ» та колишнього начальника відділу продажів ПП «СВЕТОЛЮКС-НИКОЛАЕВ», якому також повідомив деталі розробленого ним злочинного плану направленого на заволодіння коштами місцевого бюджету, а останній в свою чергу надав ОСОБА_7 добровільну згоду на його реалізацію.

Крім цього, ОСОБА_7 , маючи на меті реалізацію злочинного плану, будучи обізнаним із ринковими цінами на імпортовану продукцію, що поставлялась ТОВ «Сігніфай Україна», з метою штучного завищення вартості товару, що полягала у створені «ланцюгу» з підприємств, якими буде здійснено фіктивні господарсько-фінансові операції спрямовані на завищення початкової вартості товару для заволодіння бюджетними коштами залучив до реалізації злочинного плану, невстановлених в ході досудового розслідування службових осіб з ТОВ «Торнадо-А» та ТОВ «БК Базисбудресурс», яким ОСОБА_7 роз`яснив їх ролі та суть злочинної схеми, та які в свою чергу, надали добровільну згоду на участь у здійсненні низки фіктивних господарських операцій.

Крім цього, ОСОБА_7 маючи тісні, налагоджені відносини з невстановленою в ході досудового розслідування службовою особою з КП «ГДМБ», яка займалась лобіюванням інтересів визначених ОСОБА_7 юридичних осіб для реалізації схеми, сприяння в укладенні договорів, готування та видача тендерної документації, залучив останнього до реалізації злочинної схеми, повідомив деталі її виконання та дані учасників, а невстановлена службова особа з КП «ГДМБ» надала свою добровільну згоду на її реалізацію.

При цьому, вказані особи були обізнані про дії один одного і направляли свої зусилля на досягнення єдиного для всіх злочинного результату заволодіння коштами місцевого бюджету та їх розподіл між учасниками.

Реалізуючи злочинний план, направлений на заволодіння коштами місцевого бюджету, ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , а також невстановлені в ході досудового розслідування службові особи КП «ГДМБ», ТОВ «БК БАЗИСБУДРЕСУРС» та ТОВ «ТОРНАДО-А», у період з березня 2023 року по 28 жовтня 2023 року, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння та бажаючи настання негативних наслідків, всупереч інтересам територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання службовим становищем ОСОБА_5 та невстановлених в ході досудового розслідування службових осіб КП «ГДМБ», ТОВ «БК БАЗИСБУДРЕСУРС» та ТОВ «ТОРНАДО-А», заволоділи коштами місцевого бюджету Миколаївської міської ради Миколаївської області на загальну суму 3 802 975,36 грн., що в 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є кримінальним правопорушенням вчиненим у особливо великих розмірах.

Крім того, у період з жовтня 2023 року по 23 грудня 2023 року, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , а також невстановлені службові особи КП «ГДМБ», ТОВ «БК БАЗИСБУДРЕСУРС» та ТОВ «ТОРНАДО-А», умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння та бажаючи настання негативних наслідків, всупереч інтересам територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, діючи за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання службовим становищем ОСОБА_5 та невстановлених службових осіб КП «ГДМБ», ТОВ «БК БАЗИСБУДРЕСУРС» та ТОВ «ТОРНАДО-А», заволоділи коштами місцевого бюджету Миколаївської міської ради Миколаївської області на загальну суму 2 474 397,60 грн., що в 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є кримінальним правопорушенням вчиненим у особливо великих розмірах.

Зі змісту повідомлення про підозру від 19 серпня 2025 року, вбачається, що цього ж дня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, яка з дотриманням положень статті 278 КПК України йому вручена.

Змістом вказаного повідомлення про підозру встановлено, що ОСОБА_5 , тривалий час здійснюючи господарську діяльність на території м. Миколаєва, Миколаївської області та інших регіонів України в якості директора товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕНЕРГОСНАБ», підтримував сталі особистісні та професійні зв`язки з ОСОБА_7 , який повністю здійснює контроль за його підприємством, повністю контролюючи проведення фінансово- господарських операцій, та яке входить в корпорацію підприємств ОСОБА_7 , метою якої є отримання прибутків внаслідок реалізації злочинних схем, використовуючи налагоджені між ними зв`язки, надавав добровільну згоду на участь у реалізації попередньо узгоджених та розроблених ОСОБА_7 злочинних планів, які передбачали використання підконтрольних йому суб`єктів господарювання з метою заволодіння коштами державного та місцевого бюджетів.

На підставі оцінки сукупності досліджених доказів, слідчий суддя дійшов висновку про причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого діяння, що може містити ознаки злочину, в якому він підозрюється.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 злочину, зазначеного у повідомленні про підозру, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема:

-повідомленням УСР в Миколаївській області ДСР НП України, №16/55/113/01-24 від 03 січня 2024 року про виявлене кримінальне правопорушення;

-відповіддю УСР в Миколаївській області ДСР НП України, №13188-2025 від 03 лютого 2025 року, на виконання доручення слідчого, в якому зазначено механізм змови, учасники злочину, в тому числі ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 ;

-висновком експерта №137-0134 від 26 грудня 2024 року за результатами проведення судової товарознавчої експертизи;

-висновком аналітичного дослідження ГУ ДПС у Миколаївській області №1/14-29-18/03331466 від 17 січня 2025 року, проведеного на підставі висновку експертизи №137-0134 від 26 грудня 2024 року, відповідно до якого службові особи КП «ГДМБ» (код ЄДРПОУ 03331466), в порушення п.2. ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі» уклали договір про закупівлю товару від 29 травня 2023 року №10208-а на суму 44774969,88 грн. у т.ч. з ПДВ, з переможцем публічних закупівель ТОВ «ПРОМЕНЕРГОСНАБ», підписали специфікацію за завищеними цінами ігноруючи принцип максимальної економії при проведенні публічних закупівель, чим вбачається нанесення збитків бюджетному підприємству шляхом завищення ціни на світильники на суму 3802975,36 грн;

-висновком експерта №СЕ-19/115-25/8488-ЕК від 12 червня 2025 року за результатами проведення судової економічної експертизи;

-протоколом огляду від 28 травня 2025 року мобільного телефону ОСОБА_10 , в якому зафіксовано фактичну вартість світильників, розмір завищення вартості у порівнянні з ринковою, та поставку товару світильників на КП «ГДМБ (Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва)» шляхом укладення договорів з ТОВ «Торнадо-А» та ТОВ «БК «Базисбудресурс»;

-протоколом огляду від 31 травня 2025 року мобільного телефону ОСОБА_11 , в якому зафіксовано взаємозв`язок між фігурантами та рух коштів по рахункам підприємств корпорації ОСОБА_7

-протоколом огляду від 09 червня 2025 року мобільного телефону ОСОБА_12 , в якому зафіксовано надання вказівок ОСОБА_12 щодо зняття готівки з підприємств ОСОБА_7 для «відкатів» службовим особам;

-протоколом огляду від 09 червня 2025 року документів вилучених 08 квітня 2025 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 в якому зафіксовано фактичну та завищену вартість світильників, зв`язок СГД, у чорнових записах ОСОБА_5 ;

-протоколом огляду від 09 червня 2025 року мобільного телефону ОСОБА_5 , в якому зафіксовано обізнаність ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 щодо ланцюгу поставки товару (ТОВ «Сігніфай Україна», через ТОВ «Торнадо-А», через ТОВ «БК «Базисбудресурс», до ТОВ «ПРОМЕНЕРГОСНАБ» та до КП «ГДМБ (Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва)») та завищення вартості товару;

-протоколом огляду від 12 липня 2025 року мобільного телефону ОСОБА_8 , в якому зафіксовано обізнаність ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 щодо ланцюгу поставки товару (ТОВ «Сігніфай Україна», через ТОВ «Торнадо-А», через ТОВ «БК «Базисбудресурс», до ТОВ «ПРОМЕНЕРГОСНАБ» та до КП «ГДМБ (Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва)»), завищення вартості товару, обізнаність службових осіб залучених ОСОБА_7 про реалізацію злочинної схеми та надання службовим особам неправомірно вигоди;

-протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій №3500т/55/113-2025 від 10 червня 2025 року, №286т/55/113-2025 від 10 січня 2025 року, №413т/55/113-2025 від 17 січня 2025 року, №1088т/55/113-2025 від 21 лютого 2025 року, №869т/55/113-2025 від 11 лютого 2025 року, №1311т/55/113-2025 від 07 березня 2025 року;

які у своїй сукупності свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення дій, які охоплюються складом злочину передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, та в силу положень частини третьої статті 132 КПК України, частини другої статті 177 КПК України є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і запобіжного заходу.

При цьому, з огляду на заперечення підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , що надані ними слідчому судді під час розгляду клопотання, слід роз`яснити, що слідчим суддею не оцінювалися докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тобто на даному етапі провадження не вирішувалися ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.

З урахуванням вищевикладеного, обґрунтованість підозри щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_5 злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, що є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Наведені підозрюваним та його захисником доводи, щодо необґрунтованості підозри та недопустимості долучених доказів, слідчим суддею відхиляться, з огляду на те, що як вже зазначено вище, оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті.

У рамках вказаного кримінального провадження орган досудового розслідування, посилаючись на обґрунтованість підозри та наявність ризиків передбачених частиною першою статті 177 КПК України, звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Відповідно до розділу ІІ КПК України, запобіжні заходи є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За положеннями процесуального законодавства України, що застосовуються з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), окремі положення яких можна екстраполювати на норми національного законодавства, що не містять однозначного регулювання спірних питань, вбачається, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані статтею 5 Конвенції, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до частини першої та другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Разом з тим частиною четвертою статті 194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Питання обґрунтованостіпідозри увчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йомукримінального правопорушення,слідчим суддеюдосліджена вищета завстановлених обставинтака підозрає вочевидьобґрунтованою.

Щодо ризиківкримінального провадження то ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

За змістом клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу та пояснень прокурора, що надані ним у судовому засіданні вбачається, що в обґрунтування наявності підстав, для застосування до підозрюваного запобіжного заходу на виконання приписів пункту 2 частини першої статті 194 КПК України, зазначено про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме ризики, які дають підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати чи спотворити будь-яку з речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Оцінюючи наведені слідчим ризики на предмет їх реальності, в сукупності з наданими у судовому засіданні поясненнями прокурора, а також поясненнями сторони захисту, слідчий суддя вважає наявність зазначених ризиків у цьому кримінальному провадженні частково доведеними з наступних підстав.

Так, в обґрунтування ризику можливості переховування від органу досудового розслідування, слідчий та прокурор посилається на те, що ОСОБА_5 повідомлений про підозру у тяжкому злочині, через що може вчинити дій направлені на залишення території України, а як наявні у нього засоби можуть забезпечити йому існування тривалий час.

Оцінюючи доводи щодо ризику втечі та можливого переховування від органів досудового розслідування, слідчий суддя враховує вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарань, передбаченого санкцією частини п`ятої статті 191 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, що дає підстави вважати, що підозрюваний з метою ухилення від кримінального покарання може зникнути з місця проживання, що підтверджує існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України. Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Також, слідчим та прокурором доведено існування іншого ризику, передбаченого частиною першої статті 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_5 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як досудовим розслідуванням цього кримінального провадження проводиться ряд слідчих (розшукових) дій для встановлення та документування протиправних дій підозрюваного та виявлення інших осіб, що можуть бути причетними до його вчинення, тому вважається переконливими доводи слідчого, що ОСОБА_5 , використовуючи свій вплив на осіб, що йому підпорядковані, матиме можливість вчинити дії направленні на знищенні чи спотворення документів, які можуть мати значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що на думку слідчого судді підтверджує існування ризику, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України.

Крім того,слідчий уподаному клопотаннізазначає,що наданий часіснує ризикнезаконного впливу ОСОБА_5 на свідківу вказаномукримінальному провадженні,які вбільшій міріґрунтуються наприпущеннях,що думкуслідчого судді,суперечить основамстатті 62Конституції України,оскільки будь-яких доказів на користь існування зазначених вище ризиків, органом досудового розслідування не надано.

Так, зміст клопотання та матеріали, які долучені до нього не місять відомостей про свідків, які були допитані у цьому кримінальному провадженні, та/або свідків, що можуть підлягати допиту та на яких підозрюваний міг би вплинути з метою надання ними викривлених показань.

У свою чергу, як вбачається зі змісту підозри, яка повідомлена ОСОБА_5 , організатором кримінального правопорушення є ОСОБА_13 , який використовуючи свій вплив залучив ОСОБА_8 , ОСОБА_5 до його вчинення. Тобто саме ОСОБА_13 в силу свого становища, важелів впливу може здійснювати вплив на інших підозрюваних.

Оскільки змістом підозри не встановлено будь-яких важелів впливу ОСОБА_5 на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя критично сприймає доводи органу досудового розслідування про існування ризику, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України.

Ризик передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України, який полягає у можливості підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином на думку слідчого судді органом досудового розслідування не підтверджений належним чином, а обставини в його підтвердження відповідають обставинам, що зазначені у підтвердження ризику, визначеного пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, та яким слідчим суддею надано оцінку вище.

Оцінюючи доводи органу досудового розслідування на предмет наявності ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, слідчий суддя також дійшов висновку про його необґрунтованість з огляду на те, що діяльність ОСОБА_5 не має ознак систематичності, а вчиненні ним дії були виявлені та припинені органом досудового розслідування 2025 року, тому слідчий суддя вважає досить сумнівними доводи слідчого та прокурора про можливість підозрюваного продовжити кримінальне правопорушення.

Оцінюючи дані доводи органу досудового розслідування, слідчим суддею береться до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

При цьому досить слушними є доводи сторони захисту з приводу тієї обставини, що з часу виявлення кримінального правопорушення та проведення слідчих дій, пов`язаних з проведенням низки обшуків, як за місцем проживання фігурантів, причетність яких перевірялася органом до судового розслідування до вчинення цього кримінального правопорушення, так і за місцем здійснення діяльності безпосередньо підозрюваними на початку квітня 2025 року пройшов тривалий час та ОСОБА_5 на протязі тривалого часу не вживав дій, направлених на настання ризиків, на які посилається слідчий у своєму клопотанні.

Оцінюючи встановлені слідчим суддею ризики, через призму положень статті 178 КПК України, слідчим суддею, окрім вищевикладеного враховує також і те, що підозрюваний ОСОБА_5 працевлаштований, здійснює господарську діяльність, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що вказує на пристойну міцність його соціальних зв`язків та на думку слідчого судді значно знижує ймовірність настання встановлених ризиків.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючим ризикам, слідчий суддя враховує таке.

Згідно із частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків і належної поведінки.

Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м`яких запобіжних заходів.

У справі «Амбрушкевич проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов`язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається.

У справі «Хайредінов проти України» ЄСПЛ вказав, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту є конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

У справах «Лабіта проти Італії» та «Харченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання проте, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

У всіх випадках, коли ризику ухилення підозрюваного від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, підозрюваного має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).

Разом з тим, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд, крім інших обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При цьому, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Частиною третьою статті 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість злочину, спосіб його вчинення та наслідки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, конкретні обставини кримінального провадження та характер інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, а саме: його вік, сімейний стан, соціальні зв`язки, спосіб життя взагалі, його роль у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного у виді особистого зобов`язання, особистої поруки та домашнього арешту пов`язане з тим, що такі запобіжні заходи є занадто м`якими та їх застосування не достатнє для забезпечення запобігання ризикам, встановленим слідчим суддею, оскільки не виконання підозрюваним обов`язків у цьому кримінальному провадженні, не матиме належних наслідків, які б утримали його у належній процесуальній поведінці і може створити передумови для його переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

З урахуванням доведеності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеним, що інші, більш м`які (особисте зобов`язання, особиста порука та домашній арешт), запобіжні заходи на даному етапі досудового розслідування не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваної, а тому з урахуванням приписів пункту 4 частини другої статті 183 КПК України у вказаному випадку до ОСОБА_5 не може бути застосований більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Враховуючи обставини кримінального провадження та долучені до матеріалів клопотання докази, в тому числі документи, які свідчать про причетність ОСОБА_5 до інкримінованого злочину, слідчий суддя вважає підозру, яка повідомлена підозрюваному обґрунтованою, а долучені докази такими, що переконують неупередженого спостерігача, що ця особа могла вчинити даний злочин з досить високою ймовірністю.

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

З огляду на викладене, для запобігання ризиків, які зазначені в клопотанні, враховуючи, що застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не гарантуватиме та не забезпечуватиме запобігання вказаним ризикам та виконанням ним процесуальних обов`язків, заперечення сторони захисту слідчий суддя відхиляє.

Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному ОСОБА_5 , тяжкістю покарання, яке йому загрожує, згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної слідчим суддею, на даному етапі, не встановлено.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконанню підозрюваним своїх процесуальних обов`язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.

За досліджених вище обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, та відносно підозрюваного ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід виключно у виді тримання під вартою.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (пункт 80 Рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Згідно частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до частини п`ятої статті 182 КПК України визначено розмір застави, щодо осіб підозрюваних у вчиненні злочину в залежності від тяжкості інкримінованого правопорушення.

Абзац 2 частини п`ятої статті 182 КПК України передбачає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже вихід за межі цих розмірів застави можливий лише як виключний випадок, зважаючи на обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, які передбачено статтею 177 КПК України. При цьому суд, приймаючи рішення про розмір застави, суд зважує з однієї сторони достатню міру гарантування виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а з іншої неможливість завідомої непомірності застави для особи.

Так, у відповідності до положень статті 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.

При визначенні розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_5 з огляду на приписи статті 182 КПК України, слідчим суддею враховується спосіб його життя, а саме відсутність у нього дорого вартісного майна; відсутність високого доходу, за рахунок якого, останній мав би можливість сплатити заставу у розмірі, зазначеному слідчим у поданому клопотанні; відомостей про те, що спосіб життя підозрюваного вказує на наявність у нього для цього засобів та можливостей, органом досудового розслідування не надано та слідчим суддею не встановлено.

Наявність у підозрюваного та його родини у власності квартири та транспортних засобів не свідчить про наявність у нього значних коштів, що вказувало б на необхідність у визначенні розміру застави з виходом за межі встановлені частиною п`ятою статті 182 КПК України.

З іншого боку, слідчий суддя враховує роль підозрюваного у кримінальному правопорушенні та характер вчиненого кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, а також той факт, що злочин вчинено в умовах воєнного стану, з урахуванням розміру доходу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку для визначення такого розміру застави у розмірі, передбаченому пунктом 2 цієї частини на рівні 165 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на думку слідчого судді у повній мірі гарантуватиме належну процесуальну поведінку підозрюваного у разі внесення застави.

За змістом абзацу 2 частини третьої статті 183 КПК України в ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 19 жовтня 2025 року включно.

Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 , обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 165 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 499 620 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч шістсот двадцять) гривень.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Після внесення застави підозрюваний звільняється з-під варти.

У разі внесення застави, покласти на строк до 19 жовтня 2025 року включно на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та місця роботи;

не відлучатися із м. Миколаєва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

утриматися від спілкування з підозрюваними та свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення, крім випадків участі у проведенні слідчих (розшукових) дій у даному провадженні;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити підозрюваного про наслідки невиконання покладених обов`язків, роз`яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та внесена застава звернута у дохід держави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню ГУНП в Миколаївській області після її оголошення.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_14