Постанова від 28.08.2025 по справі 922/4801/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2025 року м. Харків Справа №922/4801/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників:

від позивача Підлипенський Д.В.,

від відповідача Максимов М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (вх.№942Х від 23.04.2025) та апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «Еталон» (вх.№970Х від 25.04.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4801/23 (м. Харків, суддя Сальнікова Г.І., повне рішення складено 04.04.2025)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «Еталон», м.Харків,

про стягнення 1 767 214,04 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «Еталон» про стягнення грошових коштів у сумі 1767214,04 грн., з яких: пеня у розмірі 1274365,50 грн., штраф у розмірі 492848,54 грн., а також судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача зобов`язань за договором №2108000091 від 20.08.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.03.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024, в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №922/4801/23 скасовано. Справу №922/4801/23 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «Еталон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» штраф у розмірі 246424,27 грн, пеню у розмірі 637182,75 грн, витрати зі сплати судового збору за позовну заяву у розмірі 26508,21 грн, витрати зі сплати судового збору за апеляційну скаргу у розмірі 31809,86 грн та витрати зі сплати судового збору за касаційну скаргу у розмірі 42413,14 грн. В задоволенні решети позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» з вказаним рішенням суду першої інстанції частково не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 по справі №922/4801/23 в частині відмови у стягненні з Відповідача на користь Позивача 883 607,02 грн, яких пеня у розмірі 637 182,75 грн та штраф у розмірі 246 424,27 грн скасувати; ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення штрафних санкцій задовольнити у повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «Еталон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 1 767 214,04 грн, з яких: 1 274 365,50 грн - пеня і 492 848,54 грн штраф; судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «Еталон» у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» вказує про наступне:

- зменшення судом розміру штрафних санкцій не містить належного обґрунтування та стало наслідком неврахування об`єктивних встановлених обставин справи, неправильного застосування ст. 551 ЦК України та 233 ГК України;

- збитки від неналежного виконання Відповідачем робіт по Договору неможливо оцінити матеріально, оскільки Позивач несе як репутаційні втрати суб`єкта господарювання, так і втрати часу щодо забезпечення надійної та безпечної роботи газотранспортної системи в цілому;

- невиконання відповідачем робіт в строк призводить до додаткових витрат коштів, збільшення фізичного зносу об`єкті ремонту протягом часу неналежного та несвоєчасного виконання робіт відповідачем;

- судом першої інстанції проігноровано відсутність доказів вжиття Відповідачем заходів для виконання Договору після 19.02.2022 та відмову від подальшого виконання взятих на себе договірних зобов`язань; не враховано соціальну важливість Договору, оскільки стале функціонування газотранспортної системи України, у тому числі, має важливе значення для населення та промисловості як у Харківській області, так і для всієї України.

Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 для розгляду справи №922/4801/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Сгара Е.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (вх.№942Х від 23.04.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4801/23. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4801/23.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «Еталон» з вказаним рішенням суду першої інстанції також частково не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4801/23 в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «ЕТАЛОН» грошових коштів - штрафу у розмірі 246 424,27 грн, пені у розмірі 637 182,75 грн, витрат зі сплати судового збору за позовну заяву у розмірі 26 508,21 грн, витрат зі сплати судового збору за апеляційну скаргу у розмірі 31 809,86 грн та витрат зі сплати судового збору за касаційну скаргу у розмірі 42 413,14 грн; у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «Еталон» вказує про наступне:

- після початку військової агресії ведення господарської діяльності та належне виконання договірних зобов`язань було ускладнено, з огляду на окупацію територій виконання зобов`язання, призупинення трудових відносин з усіма працівниками, мобілізацію працівників;

- позивач листами від 05.03.2023 та 20.04.2022 самостійно визнав війну у якості обставини форс-мажору та запропонував призупинити виконання договірних зобов`язань; відповідач звертався до позивача з усними повідомленнями про причини та підстави зупинення виконання робіт, листом від 13.06.2022 з повідомленням про дострокове розірвання Договору, листом від 15.08.2022 року з наданням відповідної інформації та копії листа Торгово-промислової палати, надав довідку від Сумської Торгово-промислової палати про істотну зміну обставин;

- у відповідача були об`єктивні причини вважати, що оскільки позивач визнав війну у якості обставини форс-мажору, то додаткове звернення відповідача до ТПП з заявою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не є необхідним;

- звернення позивача до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення коштів зумовило відповідача звертатися до Торгово промислової палати України вже у процесі розгляду справи, що унеможливило долучення Сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) під час судового розгляду справи у суді першої інстанції;

- вина відповідача у порушенні строків виконання договірного зобов`язання відсутня оскільки існували об`єктивні обставини, які значним чином ускладнили його виконання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «Еталон» (вх.№970Х від 25.04.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4801/23 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору у належному порядку та розмірі.

01.05.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/4801/23 (вх.№5430).

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№5700 від 07.05.2025) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 28.04.2025. Зокрема, апелянтом надано належні докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025 у зв`язку з відпусткою судді Сгари Е.В. для розгляду справи №922/4801/23 визначено наступний склад суду: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «Еталон» (вх.№970Х від 25.04.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4801/23. Об`єднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (вх.№942Х) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «Еталон» (вх.№970Х) в одне апеляційне провадження.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача (вх.№6534 від 23.05.2025), в якому останнє просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «Еталон» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 09.05.2025 у справі №922/4801/23 в оскаржуваній Відповідачем частині без змін; судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «Еталон».

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» наполягає на правильності висновку суду щодо втрати відповідачем права посилатись на обставини непереборної сили у зв`язку із не дотриманням порядку повідомлення про настання обставин непереборної сили та їх підтвердження сертифікатом Торгово промислової палати України. Також позивач зазначає про відсутність підстав для прийняття та врахування нових доказів, долучених до апеляційної скарги, оскільки останні не існували на момент ухвалення рішення, а звернення до Торгово-промислової палати України за отриманням сертифікатів після повернення Верховним Судом справи на новий розгляд є проявом ігнорування вимог процесуального закону та безвідповідального ставлення до власних прав та обов`язків з боку відповідача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (вх.№942Х від 23.04.2025) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «Еталон» (вх.№970Х від 25.04.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4801/23 до розгляду на « 17» липня 2025 р. о 10:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «Еталон» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№8801ел.1272 від 16.07.2025), яке обґрунтовано незадовільним станом здоров`я представника відповідача - адвоката Максимова М.І., що унеможливлює його участь в судовому засіданні у даній справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 задоволено клопотання представника ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» - Журавель О.В. про її участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/4801/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного учасника справи. Задоволено клопотання представника ТОВ «Будівельна транспортна компанія «Еталон» - Максимова М.І. про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/4801/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного учасника справи. Судове засідання у справі №922/4801/23, яке відбудеться 17.07.2025 о 10:00 год постановлено провести за участю представника ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» - Журавель О.В. та представника ТОВ «Будівельна транспортна компанія «Еталон» - Максимова М.І. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаних представників.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 розгляд справи №922/4801/23 відкладено на 28 серпня 2025 року о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «Еталон» надійшли додаткові пояснення (вх.№ 9751 від 13.08.2025).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 задоволено клопотання представника ТОВ «Будівельна транспортна компанія «Еталон» адвоката Максимова М.І. про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/4801/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного заявника. Задоволено клопотання представника ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» - адвоката Підлипенського Д.В. про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/4801/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного заявника. Судове засідання у справі №922/4801/23, яке призначено на 28.08.2025 о 10:00 год та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю представника ТОВ «Будівельна транспортна компанія «Еталон» адвоката Максимова М.І. та представника ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» - адвоката Підлипенського Д.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаних представників.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» надійшло клопотання (вх.№10236 від 27.08.2025), в якому останній просить додаткові пояснення ТОВ «БТК «Еталон» від 13.08.2025 залишити без розгляду та не враховувати при розгляді апеляційної скарги по суті.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 28.08.2025 апелянти підтримали подані апеляційні скарги, просили їх задовольнити.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «Еталон» про долучення до матеріалів справи копій сертифікатів Торгово-промислової палати України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи».

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку особи, яка бере участь у справі, добросовісно користуватися процесуальними правами, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

В обґрунтування неможливості подання до суду першої інстанції долучених до апеляційної скарги копій сертифікатів Торгово-промислової палати України апелянт зазначає, що у процесі розгляду справи у суді першої інстанції відповідач звернувся до Торгово промислової палати України з метою засвідчення факту наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що унеможливило виконання умов Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, у встановлений термін. Відповідач зазначає, що ним неодноразово у суді першої інстанції зазначалося про звернення до ТТП та неможливість надати сертифікати про форс-мажорні обставини через їх неготовність. Скаржник стверджує, що заяви відповідача про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) розглянуто ТПП України та надано відповідні Сертифікати про форс мажорні обставини (обставини непереборної сили) 26.03.2025, вже після ухвалення рішення у справі №922/4801/23, що зумовило неможливість їх долучення під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, долучені до апеляційної скарги сертифікати Торгово-промислової палати України датовані 26.03.2025, тобто після прийняття оскаржуваного рішення суду від 25.03.2025.

Колегія суддів зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.09.2019 у справі №922/393/18, від 16.12.2020 у справі №908/1908/19.

Стосовно посилання апелянта на те, що ним неодноразово у суді першої інстанції зазначалося про звернення до ТТП та неможливість надати сертифікати про форс-мажорні обставини через їх неготовність, суд вказує про наступне.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся із заявою до Торгово-промислової палати України 26.11.2024, тобто після направлення Верховним Судом справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, скаржником у поданих до суду процесуальних документах не зазначається жодних об`єктивних обставин неможливості звернення із заявою та отримання відповідних сертифікатів щодо засвідчення форс-мажорних обставин з моменту виникнення спірних правовідносин у справі щодо неможливості виконання зобов`язання (лютий 2022 року) чи принаймні з моменту звернення позивача до суду із позовною заявою (10.11.2023). Тобто, відповідач не реалізував свого процесуального права упродовж всього строку розгляду справи судом до моменту направлення справи на новий розгляд Верховним Судом та не зазначив об`єктивних причин неможливості вчинення відповідних дій у викладеному у апеляційній скарзі клопотанні про долучення доказів до матеріалів справи.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач був обізнаний про розгляд справи, вчиняв активні процесуальні дії, з огляду на що не був позбавлений можливості надання заперечень з приводу предмета спору та доказів, які мають значення для розгляду справи по суті. І в цьому випадку, звертаючись до апеляційного господарського суду, відповідач не навів достатніх правових підстав для долучення додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду справи, зокрема, не обґрунтував наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від заявника.

Твердження скаржника про те, що у нього були об`єктивні причини вважати, що оскільки позивач визнав війну у якості обставини форс-мажору, то додаткове звернення відповідача до ТПП з заявою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не є необхідним, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та не свідчить про наявність об`єктивних причин та винятковість випадку для долучення нових доказів на стадії апеляційного перегляду.

Суд вказує, що за змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст.14 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування варто розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи (п.8.2 постанови Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №908/1879/17).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Суд звертає увагу, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Так, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено неможливість подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього та винятковість даного випадку для прийняття нових доказів на стадії апеляційного розгляду.

Аналогічні висновки знайшли своє відображення у сталій практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 23.01.2020 у справі №910/16322/18, від 22.01.2020 у справі №915/99/19, від 14.01.2020 у справі №910/5280/19, від 24.12.2019 у справі №902/377/19.

З урахуванням викладеного, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття до розгляду доданих позивачем доказів та їх врахування при перегляді оскаржуваного рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційних скаргах та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «Еталон» (далі - відповідач, виконавець) укладено договір №2108000091 (далі - договір)

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 30.01.2023. В частині гарантійного зобов`язання договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 11.1. договору).

Відповідно до умов пункту 1.1. договору підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору про закупівлю, зобов`язується на свій ризик надати послуги: Інші завершальні будівельні роботи (ремонт будівель і споруд виробничого призначення ГРС Шебелинського проммайданчика та Первомайського проммайданчика Харківського ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - роботи, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.

Пунктами 1.2., 1.3. договору передбачено, що склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), договірною ціною (додаток №2) та графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід`ємною частиною договору. Обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.

Згідно пункту 3.1. договору сторони погодили, що загальна вартість виконаних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно із договірною ціною (додаток №2) становить 8304000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 1384000,00 грн. Ціна договору є твердою і не може змінюватись у ході його виконання, якщо інше не передбачено цим договором та чинним законодавством.

Пунктом 4.1 договору погоджено, що підрядник зобов`язується виконати роботи до 31.12.2022 р. з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Умовами пункту 4.2. договору передбачено, що строки виконаних робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей договір у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно умов пункту 4.3. договору датою закінчення виконання підрядником робіт вважається їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовником.

Пунктом 4.4. договору сторони визначили, що місце виконання робіт: 1) ГРС Асіївка - 64260, Харківська обл., Ізюмський р-н., Асіївська с/рада. Комплекс будівель та споруд № 5; 2) ГРС Михайлівка - 64143, Харківська обл., Лозівський р-н., с. Михайлівка, вул. Первомайська, 59; 3) ГРС Сахновщина - 64501, Харківська обл., Красноградський р-н., смт. Сахновщина, вул. Комарова, буд. 70-А; 4) ГРС Коханівка - 64026, Харкіська обл., Красноградський р-н., с. Коханівка, вул. Перемоги, буд. 2-а.

Згідно пункт 5.1. договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Разом із актом приймання виконаних робіт, підрядник надає замовнику повний комплект виконавчої документації за звітній період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва. Замовник протягом 5 робочих днів перевіряє достовірність отриманих акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість робіт в частині фактичного виконання робіт, їх відповідність показникам якості, комплектність виконавчої документації, та у разі відсутності явних недоліків, підписує його в рамках цього ж строку, або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання. При прийманні виконаних робіт замовник може витребувати сертифікат / паспорт на застосовані матеріали, документи, що підтверджують вартість матеріалів, розрахунки на інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством.

Відповідно до п.8.1 Договору жодна із сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту.

Сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили у письмовій формі; повідомлення про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово промислової палати (далі - ТПП) України (п.8.2. Договору).

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або ненадання сертифікату ТПП України позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (п.8.3. Договору).

При настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин (п.8.4. Договору).

Якщо обставини непереборної сили триватимуть понад 90 календарних днів, то кожна із сторін матиме право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово повідомити про це іншу сторону, не пізніше ніж за 20 календарних днів до очікуваної дати такого розірвання (п.8.5. Договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 30.01.2023; в частині гарантійного зобов`язання договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п.11.1. Договору).

Окрім того, матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Оператор ГТС» та ТОВ «БК» Еталон» підписано додаток №1 до Договору Технічні, якісні та кількісні характеристики, додаток №2 до Договору договірна ціна, додаток №3 до Договору - графік виконання робіт.

Як зазначає позивач, відповідно до графіку виконання робіт терміни виконання робіт ремонт будівель і споруд виробничого призначення ГРС Шебелинського проммайданчика та Первомайського проммайданчика Харківського ЛВУМГ становить - 31.12.2022 р. Тобто останнім днем виконання робіт є 31.12.2022 р.

ТОВ «БК» Еталон» частково виконало роботи за Договором на суму 1 263 306,62 грн, що підтверджується актами приймання будівельних робіт, а саме:

- №1 (КБ-2в) від 30.11.2021 загальна вартість 246 243,84 грн;

- №2 (КБ-2в) від 30.11.2021 загальна вартість 347 373,06 грн;

- №3 (КБ-2в) від 30.12.2021 загальна вартість 209 882,06 грн;

- №4 (КБ-2в) від 30.12.2021 загальна вартість 176 119,01 грн;

- №5 (КБ-2в) від 30.12.2021 загальна вартість 26 145,00 грн;

- №6 (КБ-2в) від 30.12.2021 загальна вартість 91 318,68 грн;

- №7 (КБ-2в) від 18.02.2022 загальна вартість 45 257,94 грн;

- №8 (КБ-2в) від 18.02.2022 загальна вартість 63 502,43 грн;

- №9 (КБ-2в) від 18.02.2022 загальна вартість 57 464,60 грн.

ТОВ «Оператор ГТС» та ТОВ «БК» Еталон» не заперечують, що вартість залишку невиконаних робіт за Договором становить 7 040 693,38 грн.

У березні 2022 року (після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України) ТОВ «БК» Еталон» повідомило ТОВ «Оператор ГТС» про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють продовження виконання робіт та про те, що виконання робіт зупинено.

20.04.2022 ТОВ «Оператор ГТС» листом визнало наявність форс мажорних обставин, зазначивши: «враховуючи військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 5 год. 30 хв. 24.02.2022 станом на 30 діб, відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (за змінами) та настання з 24.02.2024 обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання Товариством зобов`язань, про що було зазначено в листі ТОВ «Оператор ГТС» від 05.03.2022 №ТОВВИХ-22-2648, пропонуємо відтермінувати виконання зазначеного договору до скасування воєнного стану».

У березні 2022 року в листі аналогічного змісту ТОВ «Оператор ГТС» також визнавало настання форс-мажорних обставин.

13.06.2022 ТОВ «БК» Еталон» направило ТОВ «Оператор ГТС» повідомлення про розірвання Договору з 29.06.2022 на підставі п.8.5 Договору.

ТОВ «Оператор ГТС» надало відповідь, в якій не визнало наявність обставин, з якими Договір пов`язує право сторін на одностороннє розірвання договору.

ТОВ «БК» Еталон» у відповідь на таку незгоду ТОВ «Оператор ГТС» направило повторний лист/повідомлення від 15.08.2022 про розірвання Договору.

ТОВ «Оператор ГТС», не погодившись з позицією ТОВ «БК» Еталон» про розірвання Договору після настання строку, який визначений сторонами як кінцевий строк виконання робіт 31.12.2022, нарахувало на суму залишку робіт, яку вважало невиконаними, штраф та пеню на підставі умов договору, ЦК та ГК.

18.09.2023 ТОВ «Оператор ГТС» звернулося до ТОВ «БК» Еталон» з претензією №1, в якій вимагало сплатити нараховані штраф та пеню.

10.10.2023 ТОВ «БК» Еталон» надало відповідь на претензію, в якій відмовилося від сплати нарахованих штрафу та пені з посиланням на розірвання Договору та відсутності правових підстав для нарахування штрафних санкцій як відповідальності за невиконання умов Договору.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і стали підставою для звернення до суду із даним позовом.

Господарський суд Харківської області рішенням від 18.03.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024, в задоволенні позовних вимог відмовив в повному обсязі.

Суд першої інстанції виходив з такого:

- неможливість виконання відповідачем зобов`язань за Договором в частині виконання робіт обумовлена наявністю обставин непереборної сили;

- обставини непереборної сили тривали понад 90 календарних днів;

- відповідач скористався своїм правом, передбаченим п.8.5. Договору, та розірвав в односторонньому порядку договір з 29.06.2022;

- оскільки договір внаслідок наявності обставин непереборної сили, які тривають понад 90 календарних днів, розірвано відсутні правові підстави нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій за таким Договором.

Суд апеляційної інстанції додатково вказав таке:

- висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ «БК» Еталон» підтвердило належними та допустимим доказами настання обставин непереборної сили з 24.02.2022, є обґрунтованим;

- правильною є позиція суду першої інстанції про те, що ТОВ «БК» Еталон» своєчасно повідомило про наявність таких обставин; ТОВ «Оператор ГТС» не заперечувало наявність таких обставин та визнало такі обставини форс-мажорними, факт їх настання з 24.02.2022 та неможливість виконання робіт за наявності таких обставин, про що свідчать листи товариства;

- суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що місця виконання робіт за Договором (а саме Ізюмський, Лозівський та Красноградський райони Харківської області) знаходяться на території ведення активних бойових дій, що підтверджується Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (далі - Мінреінтеграції) №309 від 22.12.2022;

- ТОВ «БК «Еталон» правомірно скористалося правом на розірвання Договору, про що своєчасно, без зволікань та відповідно до умов Договору повідомило замовника;

- крім сертифікату ТПП України ТОВ «БК» Еталон» надало докази, які свідчать про зупинення діяльності товариства, про мобілізацію більшої частини його робітників до лав ЗСУ, про те, що місця виконання робіт за договором знаходяться на території ведення активних бойових дій; суд першої інстанції оцінив ці обставини;

- наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності безсумнівно підтверджують наявність обставин непереборної сили, їх тривалості понад 90 календарних днів, доведення ТОВ «БК» Еталон» неможливості виконання робіт за Договором на території ведення активних бойових дій;

- умовами Договору та графіком виконання робіт за Договором не було визначено терміну виконання кожного етапу робіт, а було погоджено лише кінцевий термін виконання всього обсягу робіт;

- ТОВ «БК» Еталон» на момент початку повномасштабного вторгнення рф в Україну виконало частину робіт та без зволікань повідомило ТОВ «Оператор ГТС» про настання форс мажорних обставин, зупинення виконання робіт (з чим погодилося ТОВ «Оператор ГТС») та в наступному про розірвання Договору за півроку до настання строку виконання робіт; з червня 2022 року ТОВ «Оператор ГТС» було повідомлено та обізнано про повідомлення ТОВ «БК» Еталон» про розірвання договору;

- ТОВ «Оператор ГТС» не оскаржило в установленому законом порядку такі дії ТОВ «БК» Еталон» (відсутні докази звернення ТОВ «Оператор ГТС» до суду з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору, визнання дій незаконними тощо, відсутні судові рішення, якими вирішено такий спір).

Верховний Суд за результатами оскарження вищезазначених судових рішень постановою від 23.10.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» задовольнив. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №922/4801/23 скасував та направив справу №922/4801/23 на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Так, суд касаційної інстанції вказав про наступне:

- форс-мажор (ст.617 ЦК) та істотна зміна обставин (ст.652 ЦК) є різними правовими ситуаціями. Тому, довідка Сумської ТПП АН-14/1 про істотну зміну обставин (hardship) не може підтверджувати наявність форс-мажорних обставин у ТОВ «БК» Еталон»;

- сторони визначили, що належним доказом існування обставин непереборної сили та строку їх дії є саме сертифікат ТПП України, а повідомлення про форс-мажор має бути здійснене письмово протягом 10 днів з моменту настання відповідних обставин;

- суд апеляційної інстанції вважав лист ТПП України сертифікатом, який є підставою для того, щоб визнати певні обставини форс-мажорними. Як правильно вказує скаржник, така позиція суду апеляційної інстанції є помилковою;

- визнання позивачем (у переписці з ТОВ «БК» Еталон») факту настання обставин непереборної сили не звільняє іншу сторону Договору від обов`язку дотримання умов Договору щодо способу повідомлення про настання форс-мажорних обставин та підтвердження їх наявності та строку дії;

- висновки судів попередніх інстанцій про розірвання Договору у зв`язку з тривалістю для ТОВ «БК» Еталон» обставин непереборної сили протягом більше ніж 90 днів та про відсутність підстав для стягнення пені і штрафу, є передчасними.

Під час нового розгляду справи місцевий господарський суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Суд вказав, що надання відповідачем саме листа ТПП з метою підтвердження виникнення форс-мажорних обставин не передбачено умовами ані пункту 8.2, ані пункту 8.5. договору, а тому відповідач не дотримався як строку повідомлення про виникнення обставин непереборної сили, так і не подано доказів, що свідчать про настання щодо нього форс-мажорних обставин з огляду також на приписи статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України». Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не дотримано погоджених з позивачем умов договору щодо його розірвання в одностронньому порядку, а тому договір №2108000091 від 20.08.2021 між сторонами не було розірвано. Також суд стверджує, що форс-мажор та істотна зміна обставин є різними правовими ситуаціями. Тому, довідка Сумської ТПП АН-14/1 про істотну зміну обставин (hardship) не може підтверджувати наявність форс-мажорних обставин у ТОВ «БК «Еталон» та не є безумовною правовою підставою для розірвання договору. Перевіривши правомірність та правильність здійсненого детального розрахунку пені у розмірі 1274365,50 грн та штрафу у розмірі 492848,54 грн, суд зазначив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, умовам договору, розрахунок виконано арифметично вірно, а тому позовна вимога про стягнення пені у розмірі 1274365,50 грн. та штрафу у розмірі 492848,54 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Водночас з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, місцевий господарський суд дійшов висновку, що обґрунтованим, розумним та справедливим слід вважати зменшений розмір штрафу та пені на 50%, який підлягає стягненню, а саме штрафу у розмірі 246424,27 грн. та пені у розмірі 637182,75 грн. В задоволенні решти заявленого до стягнення розміру пені та штрафу суд вважав за необхідне відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, враховуючи висновки Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі Договору про закупівлю послуг. Аналізуючи зміст спірного Договору, колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою останній є договором підряду.

Правовідносини підряду врегульовані главою 61 ЦК України.

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з частиною 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (частина 2 статті 875 Цивільного кодексу України).

В силу частини 3 статті 875 Цивільного кодексу України до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 530 ЦК України також визначено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково виконано роботи за договором на суму 1263306,62 грн, що підтверджується актами приймання будівельних робіт, а саме: №1 (КБ-2в) від 30.11.2021 загальна вартість 246243,84 грн; №2 (КБ-2в) від 30.11.2021 загальна вартість 347373,06 грн; №3 (КБ-2в) від 30.12.2021 загальна вартість 209882,06 грн; №4 (КБ-2в) від 30.12.2021 загальна вартість 176119,01 грн; №5 (КБ-2в) від 30.12.2021 загальна вартість 26145,00 грн.; №6 (КБ-2в) від 30.12.2021 загальна вартість 91318,68 грн.; №7 (КБ-2в) від 18.02.2022 загальна вартість 45257,94 грн.; №8 (КБ-2в) від 18.02.2022 загальна вартість 63502,43 грн.; №9 (КБ-2в) від 18.02.2022 загальна вартість 57464,60 грн.

Разом з тим, матеріали справи також свідчать та не заперечується сторонами, що вартість залишку невиконаних робіт за договором становить 7040693,38 грн.

Предметом спору у даній справі є стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Водночас відповідач, обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, стверджує про настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, наявність обставин дострокового розірвання договору та відповідно відсутність правових підстав для стягнення заявлених у позові штрафних санкцій.

Колегія суддів зазначає, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, Відповідачу потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов`язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажору недостатньо.

Сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.

Крім того, засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Верховний Суд у постановах від 31.08.2022 у справі №910/15246/21, від 23.03.2023 у справі №920/505/22, від 27.06.2023 у справі №917/1175/22, зазначив, що неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у п.5.63 постанови від 22.06.2022 у справі №904/5328/21 про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, питання щодо форс-мажорних обставин визначено розділом 8 Договору.

Відповідно до п. 8.2. Договору сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили у письмовій формі. Повідомлення про початок обставин непереборної сили (форс-мажору) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Умовами пункту 8.3. Договору погоджено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або ненадання сертифікату ТПП України позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Відповідно до пункту 8.4. Договору при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.

Отже, сторони визначили, що належним доказом існування обставин непереборної сили та строку їх дії є саме сертифікат ТПП України, а повідомлення про форс-мажор має бути здійснене письмово протягом 10 днів з моменту настання відповідних обставин.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

За умовами п.8.5. Договору, якщо обставини непереборної сили триватимуть понад 90 календарних днів, то кожна із сторін матиме право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово повідомити про це іншу сторону, не пізніше ніж за 20 календарних днів до очікуваної дати такого розірвання.

Таким чином, ключовим при визначенні того, чи є договір розірваним, є те, чи виконав відповідач умови договору щодо повідомлення про настання форс-мажорних обставин та строку їх дії.

Як вбачається із матеріалів справи, у березні 2022 р. відповідач повідомив позивача про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють продовження виконання робіт та про те, що виконання робіт зупинено.

13.06.2022 ТОВ «БК» Еталон» направило ТОВ «Оператор ГТС» повідомлення про розірвання Договору з 29.06.2022 на підставі п.8.5 Договору. ТОВ «Оператор ГТС» не визнало наявність обставин, з якими Договір пов`язує право сторін на одностороннє розірвання договору.

ТОВ «БК» Еталон» повторно направило лист/повідомлення від 15.08.2022 про розірвання Договору, з яким ТОВ «Оператор ГТС» також не погодилося. Втім, до цього листа ТОВ «БК» Еталон» додало лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. При цьому матеріали справи свідчать, що про надання саме листа ТПП України як додатку до листа-повідомлення від 15.08.2022 про розірвання договору зазначає і сам ТОВ «БК «Еталон».

Водночас, апеляційний господарський суд зазначає, що позиція Верховного Суду про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не може прирівнюватися до сертифіката ТПП України про наявність у конкретного суб`єкта форс-мажорних обставин, є сталою та послідовною.

Лист ТПП України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію рф проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже цей лист не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». А також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс мажорних обставин.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 13.09.2023 у справі №910/7679/22.

Суд звертає увагу, що надання саме листа ТПП як підтвердження виникнення форс-мажорних обставин не передбачено умовами ані п.8.2, ані п.8.5. Договору.

Отже, ТОВ «БК» Еталон» не дотримано умов Договору щодо його розірвання в односторонньому порядку, про що вірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні із урахуванням висновків Верховного Суду у постанові по даній справі.

Посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що позивач визнавав факт настання обставин непереборної сили, не звільняє іншу сторону Договору від обов`язку дотримання умов Договору щодо способу повідомлення про настання форс-мажорних обставин та підтвердження їх наявності та строку дії.

Так, ТОВ «Оператор ГТС», зокрема, у листі від 20.04.2022 вказувало про настання з 24.02.2024 обставин непереборної сили. Втім, ТОВ «Оператор ГТС» у листах не висловлювало свою згоду на розірвання Договору, а пропонувало відтермінувати його виконання зазначеного договору до скасування воєнного стану. Крім того, з обставин справи не вбачається, що ТОВ «Оператор ГТС» погоджувалося із розірванням Договору в односторонньому порядку.

Стосовно посилання відповідача на довідку Сумської ТПП АН-14/1 від 27.02.2023 про істотну зміну обставин (hardship) як на підтвердження неможливості виконання зобов`язань у спірних правовідносинах та наявність підстав для розірвання договору, колегія суддів вказує про наступне.

Непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Стаття 652 ЦК містить приписи для ситуацій, коли сторона об`єктивно може виконати зобов`язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. У цьому разі виникає потреба зміни умов зобов`язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.

Стаття 652 ЦК передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч.2 ст.652 ЦК, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч.4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Подібні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 та від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, на які посилається скаржник.

На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).

У рекомендаціях Міжнародної ТПП щодо застосування форс-мажорних застережень та застережень про істотну зміну обставин (hardship) 2020 року (ICC Force Majeure and Hardship Clauses 2020), у яких враховано специфіку відносин у період пандемії, також звертається увага на різне визначення та різні правові наслідки форс-мажору та істотної зміни обставин. Розрізняються ці поняття і у Принципах УНІДРУА та Принципах Європейського договірного права.

Відтак форс-мажор (ст.617 ЦК) та істотна зміна обставин (ст.652 ЦК) є різними правовими ситуаціями, ст.652 ЦК може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але особа має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, довідка Сумської ТПП АН-14/1 про істотну зміну обставин (hardship) не може підтверджувати наявність форс-мажорних обставин у ТОВ «БК» Еталон».

Таким чином, апеляційний господарський суд зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача, зокрема щодо настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах та розірвання договору у зв`язку з відповідними обставинами, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.1. Договору встановлено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п.10.2. Договору у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток №3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Дослідивши наявний у матеріалах справи розрахунок пені у розмірі 1274365,50 грн та штрафу у розмірі 492848,54 грн, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про його обґрунтованість та арифметичну правильність.

Водночас, під час розгляду даної справи відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій, яке місцевий господарський суд задовольнив, що є предметом апеляційного оскарження за апеляційною скаргою позивача.

Колегія суддів зазначає, що норми частини третьої статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки суд виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведеної статті направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21 тощо).

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).

Так, ст. 86 ГПК передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

В обґрунтування поданого клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідач зазначав, що станом на 24.02.2022 ним за договором виконано роботи, які відповідають запланованому темпу та графіку, що підтверджується долученими разом із позовом актами. Крім того, відповідач звертає увагу, що територія, на якій мали виконуватися роботи за договором, починаючи з 24.02.2022 відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 визначена як територія, де проводяться активні бойові дії (а саме Ізюмський, Лозівський та Красноградський райони Харківської області), що унеможливило виконання роботи на даній території. Наведене підтверджується також відповіддю Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.03.2023 на запит відповідача.

Вказано, що у зв`язку із неможливістю ведення господарської діяльності та веденням бойових дій у Харківській області, спираючись на статтю 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ відповідач був вимушений 24.03.2022 призупинити трудові відносини з усіма працівниками до відновлення можливості виконувати роботу. Крім того, відповідач звертає увагу на мобілізацію працівників відповідача до лав ЗСУ. Вказує, що офісне приміщення відповідача неодноразово перебувало під артилерійським обстрілом, про що було надано письмові докази. Дохід відповідача за 2022 рік зменшився у 6 разів, а раніше прибуткове підприємство перестало таким бути.

У суді першої інстанції позивач заперечував проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на те, що штрафні санкції є співмірними (адекватними) з розміром основного боргу та не перевищують його, у зв`язку з чим правові підстави для застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України відсутні. Як вбачається із позовної заяви та підтверджується матеріалами справи відповідачем виконано лише частину робіт за договором, у зв`язку із чим позивач вимушений шукати шляхи завершення робіт та нести додаткові витрати на збереження майна, яке підлягало ремонту і на залучення нового підрядника. Щодо доводів відповідача про введення воєнного стану в Україні та віднесення низки громад Харківської області до зони ведення активних бойових та/або потенційного ведення активних бойових дій зазначає, що зазначені обставини не є автоматичною підставою для невиконання відповідачем зобов`язання та звільнення сторони від відповідальності.

Згідно бухгалтерської довідки станом на 01.12.2023 заборгованість перед Оператором ГТС замовників послуг по договорам транспортування природного газу з оплати по щодобових негативних небалансів за період з 01.01.2020 по 30.11.2023 складає 38669632051,46 грн., та за оплати несанкціонованого відбору за період з 28.02.2023 по 30.11.2023 складає 561474517,13 грн. Згідно звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 р. збиток ТОВ «Оператор ГТС України» становить 6371238 грн.

Таким чином, позивач резюмує, що враховуючи наведене та принцип рівності сторін, який вимагає «справедливого балансу інтересів між сторонами», не можуть бути односторонньо застосовані на користь відповідача положення статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, обґрунтовано встановив обставини включення територій місць виконання робіт за договором до переліку зон які знаходились в окупації або потенційних бойових дій у відповідності до Наказу №309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, із подальшими змінами якими затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф; призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «БТК «Еталон» з 24.03.2022; залучення працівників ТОВ «БТК «Еталон» до лав Збройних Сил України; незадовільний фінансовий стан відповідача; належне та своєчасне виконання відповідачем договірних зобов`язань до початку повномасштабного вторгнення рф; вжиття відповідачем заходів комунікації з позивачем та добросовісність у намаганні врегулювати спірні питання.

Враховуючи важливість та необхідність дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, ступінь виконання відповідачем договірних зобов`язань в силу встановлених судом обставин справи, одночасне застосування до відповідача різних видів штрафних санкцій, відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті часткового порушення відповідачем строків виконання робіт, вжиття відповідачем заходів до виконання зобов`язань, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення штрафних санкцій на 50%.

В аспекті посилання позивача у апеляційній скарзі на понесення ним репутаційних втрат та додаткових витрат у зв`язку із необхідністю проведення нової публічної закупівлі, колегія суддів зазначає, що такі доводи обґрунтовано досліджені судом першої інстанції та визнано безпідставними, оскільки вони не знаходять документального підтвердження в розумінні вимог статті 74, 76, 77, 80 ГПК України.

Варто також зазначити, що врахування обставин, пов`язаних з воєнним станом, які можуть впливати й на позивача, зокрема, щодо забезпечення надійної та безпечної роботи газотранспортної системи, не означає автоматичного права на сплату йому надмірного розміру штрафних санкцій. Законодавство та судова практика чітко вказують, що пеня не повинна бути засобом необґрунтованого збагачення кредитора.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, дослідивши доводи сторін та надані на їх підтвердження докази у сукупності, стан виконання зобов`язань за спірним договором, з урахуванням необхідності дотримання балансу інтересів сторін, вірно застосував норми матеріального права, зменшивши суму штрафних санкцій на 50% від заявленої, а саме штрафу у розмірі 246424,27 грн та пені у розмірі 637182,75 грн. У зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення суду в цій частині колегія суддів не вбачає.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів зазначає, що апелянтами всупереч приписів ст.ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позицій у справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо дослідження фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянтів не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4801/23 підлягає залишенню без змін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 05.11.2025 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.07.2025 № 4524-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «Еталон» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4801/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 08.09.2025.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян