Рішення від 09.09.2025 по справі 902/939/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2025 р. Cправа № 902/939/25

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Комунального некомерційного підприємства "Хорошівська лікарня" Хорошівської селищної ради (вул. Ринкова, буд. 3-Б, с-ще Хорошів, Житомирський район, Житомирська область, 12101)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, буд. 3Б, м. Вінниця, 21001)

про стягнення 37 565,53 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 07.07.2025 (вх. № 998/25 від 07.07.2025) Комунального некомерційного підприємства "Хорошівська лікарня" Хорошівської селищної ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення 37 565,53 грн, з яких: 35 070,00 грн - заборгованість за непоставлений товар; 524,61 грн - 3% річних та 1 970,92 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки № СК03/00193 від 23.04.2024, в частині передачі пального згідно з талонами, придбаними у відповідача, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі вартості невикористаних талонів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.

Судом за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/939/25 за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалів (без проведення судового засідання), про що 14.07.2025 була постановлена відповідна ухвала. Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала вручена відповідачу 15.07.2025, що підтверджується довідкою, сформованою в КП "ДСС" про доставку електронного листа, згідно із якою документ був доставлений до електронного кабінету відповідача у зазначену дату.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" бере до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

23.04.2024 між Комунальним некомерційним підприємством "Хорошівська лікарня" Хорошівської селищної ради (позивач, за Договором Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (відповідач, за Договором Постачальник) було укладено Договір поставки № СК03/00193, за умовами якого, згідно із п. 1.1 Постачальник приймає на себе зобов`язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний Товар.

Відповідно до пунктів 1.2-1.4 Договору, сторони визначили найменування Товару (дизпаливо, бензин А-95), одиницю вимірювання (літр) та кількість Товару згідно з накладними на товар.

За умовами п. 1.5 Договору відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.

Відповідно до п. 2.1 Договору Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару згідно умов Договору.

Розділом 3 сторони визначили ціну Договору, а саме: ціна 1 літра Товару: згідно накладних на товар (п. 3.1 Договору); загальна сума Договору: 95 700,00 грн, у тому числі ПДВ 15 950,00 грн (п. 3.2 Договору).

У пункті п. 4.1 Договору сторони погодили умови оплати, а саме оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки.

Згідно із п. 4.2 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити Постачальника. Постачальник звільняється від своїх обов`язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інші реквізити.

Положенням пункту 5.1 Договору визначено, що строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).

У пункті 5.2 Договору сторони визначили місце поставки (передачі) Товару, а саме: передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-картки (пп. 5.2.1); скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (пп. 5.2.2).

Умови постачання Товару - самовивезення. Покупець зобов`язується отримати Товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Згідно із пунктом 7.2 Договору, за порушення умов договору, зокрема у формі невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов`язання за кожен день прострочення.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (за умови наявності печатки у сторони).

Даний Договір діє до 31.12.2024 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 10.2 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Позивачем на підставі платіжної інструкції № 6038 від 24.04.2024 перераховано відповідачу кошти у розмірі 95 700,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 0003/0000421 від 24.04.2024 та специфікації № 0003/0000421-С на відпущені скретч-картки на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0003/0000421, відповідачем передано, а позивачем прийнято товар: бензин А-92 у вигляді 10 штук номіналом по 20 літрів (загалом 200 літрів), 40 штук номіналом по 15 літрів (600 літрів) та 40 штук номіналом по 10 літрів (загалом 400 літрів); бензин А-95 у вигляді 40 штук номіналом по 15 літрів (600 літрів) та 10 штук номіналом по 10 літрів (100 літрів), на загальну суму 95 700,00 грн з ПДВ.

Позивач зазначає, що відповідач передав товар позивачу лише частково, при цьому решту палива позивач не отримав, позаяк, на автозаправних станціях позивачу неодноразово було відмовлено в заправці пальним автомобілів позивача по талонам, виданим відповідно до Договору.

Як наслідок, у позивача залишились невикористаними талони на бензин А-92 (номіналом 20 л - 10 шт, 15 л - 40 шт, 10 л - 40 шт) та бензин А-95 (номіналом 15 л - 40 шт, 10 л - 10 шт), що, враховуючи ціну за 1 л пального, зазначену у видатковій накладній № 0003/0000421 від 24.04.2024 (1 л бензину А-92 - 50,00 грн з ПДВ, 1 л бензину А-95 - 51,00 грн з ПДВ), становить загальну суму 35 070,00 грн.

Листами № 01/451 від 03.03.2025 та № 01/1227 від 13.05.2025, надісланими засобами поштового зв`язку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл", Комунальне некомерційне підприємство "Хорошівська лікарня" Хорошівської селищної ради звернулося з вимогою вжити заходів щодо поставки бензину за талонами, закупленими відповідно до Договору № СК03/001993 від 23.04.2024, або повернути кошти за залишок талонів на бензин А-94 (570 л) на суму 29 070,00 грн та бензин А-92 (120 л) на суму 6 000,00 грн.

Разом з тим реагування відповідача на такі вимоги матеріали справи не містять.

Позивач стверджує, що кошти відповідачем не повернуто, отоварити талони неможливо оскільки на АЗС, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" відсутнє паливо, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення сплачених за товар коштів у розмірі 35 070,00 грн, що і стало причиною виникнення спору.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши умови Договору поставки № СК03/00193 від 23.04.2024, суд установив, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно із ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору зобов`язання щодо оплати товару виконані в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 6038 від 24.04.2024 на суму 95 700,00 грн.

Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За видатковою накладною № 0003/0000421 від 24.04.2024 та специфікацією № 0003/0000421-С на відпущені скретч-картки на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0003/0000421, Товариство з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" передало Комунальному некомерційному підприємству "Хорошівська лікарня" Хорошівської селищної ради бензин А-92 у вигляді талонів (скретч-карток) на загальну суму 60 000,00 грн та бензин А-95 у вигляді талонів (скретч-карток) на загальну суму 35 700,00 грн, які були оплачені покупцем.

Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної № 0003/0000421 від 24.04.2024 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів (скретч-карток), які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

Отже, право власності на товар, який був переданий позивачу за видатковою накладною, перейшло до покупця. Товар залишався на зберіганні у продавця. Оплата за товар здійснена у повному обсязі.

Талони є способом забезпечення оперативного обліку та фактичного відпуску обсягів пального, продаж (постачання) якого мав відбутись у межах господарського договору про закупівлю товарів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) ( абзац 2 п.3 Правил).

Згідно із п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (надалі - Інструкція).

Згідно із п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п. 10.3.3. Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (п.п. 10.3.3.1); заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п.п. 10.3.3.2).

Виходячи з наведеного, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.

Згідно умов Договору (п.п. 5.2.1, 5.2.2) передача Покупцю товару здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-картки, яка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.

Інших умов щодо передачі товару (пального) Покупцю Договір поставки не містить.

Позивач зазначає, що на автозаправних станціях, які належать відповідачу, йому неодноразово відмовляли в заправці автомобілів пальним по талонах, виданим згідно із умовами Договору, в результаті чого він не зміг у повному обсязі отримати паливно-мастильні матеріали, за які вже була сплачена попередня оплата.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець про це поінформований. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України закріплено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Оскільки умови укладеного Договору не передбачає конкретної дати постачання пального за талонами, застосуванню підлягають приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до яких боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак зобов`язання відповідача щодо повернення суми попередньої оплати виникло за спливом семиденного строку від дня пред`явлення вимоги № 01/451 від 03.03.2025 в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Суд відзначає, що відповідач не надав доказів спростування переліку невикористаних талонів позивача за Договором поставки № СК03/00193 від 23.04.2024, а також не надав власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його арифметично правильним.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про порушення відповідачем умов Договору поставки № СК03/00193 від 23.04.2024 щодо своєчасної передачі позивачу товару, а відтак у відповідача виник обов`язок з повернення позивачу 35 070,00 грн за пальне, вартість якого сплачена.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем оплачено вартість товару, однак відповідач визначений Договором товар покупцю в повному обсязі не передав, доказів на спростування обставин, наведених у позові, не надав, тому вимоги позивача про стягнення вартості недопоставленого відповідачем палива на суму 35 070,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 524,61 грн - 3% річних та 1 970,92 грн - інфляційних втрат.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 524,61 грн - 3% річних та 1 970,92 грн - інфляційних втрат, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що при здійсненні розрахунку позивачем було допущено помилку у визначенні періоду нарахування зазначених сум.

Зокрема, позивачем вказано, що строк прострочення виконання грошового зобов`язання обчислюється за період з 01.01.2025 по 01.07.2025.

Водночас суд враховує, що в матеріалах справи міститься вимога позивача № 01/451 від 03.03.2025, відповідно до якої позивач звертався до відповідача з проханням вжити заходів щодо поставки бензину за талонами, придбаними на підставі Договору № СК03/001993 від 23.04.2024, або повернути кошти за залишок талонів на бензин А-94 (570 л) на суму 29 070,00 грн та бензин А-92 (120 л) на суму 6 000,00 грн

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як убачається з копії поштового конверта, долученої до матеріалів справи, поштове відправлення, яке містило вимогу позивача № 01/451 від 03.03.2025, було повернуто відправнику 22.03.2025 з відповідною відміткою відділення поштового зв`язку: "за закінченням терміну зберігання".

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі, якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, - днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 13.06.2018 в справі № 522/799/16-ц.

Таким чином поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 1210102337369 вважається отриманим відповідачем 22.03.2025 відповідно до дати складання повідомлення про неможливість вручення.

Оскільки вимога № 01/451 від 03.03.2025 відповідно до дати складання повідомлення про неможливість вручення вважається отриманою відповідачем 22.03.2025, строк для добровільного виконання зобов`язання відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України становить сім днів, починаючи з наступного дня після отримання.

Відповідно до приписів статті 254 Цивільного кодексу України, останнім днем такого строку є перший робочий день після його закінчення 31.03.2025 (включно), оскільки 29.03.2025 є вихідним днем (субота).

Таким чином, суд вважає обґрунтованим період нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 01.04.2025 по 01.07.2025, виходячи з дати початку прострочення та кінцевої дати строку, визначеного позивачем у позові.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення з 01.04.2025 по 01.07.2025, судом встановлено, що належна до стягнення сума становить: 265,19 грн - 3% річних та 990,79 грн - інфляційні втрати (розрахунок додається).

Відтак, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в зазначеному розмірі.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають до часткового задоволення, з наведених вище мотивів.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 2 928,08 грн, інша частина судового збору покладається на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001; код ЄДРПОУ 44618933) на користь Комунального некомерційного підприємства "Хорошівська лікарня" Хорошівської селищної ради (вул. Ринкова, буд. 3-Б, с-ще Хорошів, Житомирський район, Житомирська область, 12101; код ЄДРПОУ 01991607) 35 070 грн 00 коп попередньої оплати; 990 грн 79 коп інфляційних втрат; 265 грн 19 коп 3% річних та 2 928 грн 08 коп витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 09 вересня 2025 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи