Рішення від 09.09.2025 по справі 922/1134/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2025 року м. ХарківСправа № 922/1134/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Шаповалова Д.С.

розглянувши матеріали справа та заяви (вх. № 19919 від 01.09.2025 року) позивача про ухвалення додаткового рішення

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВЕРХАГРО", 61064, м. Харків, вул. Дудинської, буд. 1А, офіс 310 до Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України", 62570, Харківська обл., Вовчанський р-н., с. Гонтарівка, вул. Дмитрівська, буд. 102 простягнення 1 482 636,34 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ВЕРХАГРО" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" про стягнення грошової суми у розмірі 1 482 636,34 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 836 731,89 грн., штрафних санкцій у сумі 286 974,59 грн., інфляційних втрат у розмірі 284 025,68 грн. та 3% річних у розмірі 74 904,18 грн. Також, до стягнення заявлені судові витрати, а саме: 17 792,00 грн. судового збору та 40 000,00 грн. витрати на правничу допомогу. Крім того, позивач у прохальній частині позовної заяви, просить суд, визначити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати до стягнення із відповідача на користь позивача пеню, інфляційні втрати і 3% річних на всю суму основного боргу 836 731,89 грн., починаючи з 28.03.2025 року до повного виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 07.04.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВЕРХАГРО" (вх. № 1134/25) залишено без руху.

14.04.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 9236/25) про усунення недоліків позовної заяви, у якій останній, зокрема надає позовну заяву у новій редакції з додатками № 1 - 35, у т. ч. розрахунок загального боргу, пені, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 2021/04/13 від 05.04.2021 року (станом на 28.03.2025 року) у новій редакції із зазначенням специфікації, видаткових накладних, рахунків, платіжних доручень щодо часткових оплат, сум та дат таких документів, та періодів прострочення (додаток № 33 до позовної заяви). Відповідно до прохальної частини позовної заяви (нова редакція) доданої до заяви про усунення недоліків, позивач, просить суд, стягнути з відповідача на користь позивача грошову суму у розмірі 1 482 636,34 грн., яка складається з основного боргу 836 731,89 грн., штрафні санкції 286 974,59 грн., інфляційні втрати 284 025,68 грн. та 3% річних 74 904,18 грн. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати до стягнення з відповідача на користь позивача пеню, інфляційні втрати і 3% річних на всю суму основного боргу 836 731,89 грн., починаючи з 28.03.2025 року до повного виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/1134/25. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме: 17 792,00 грн. судового збору та 40 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.08.2025 року у позові відмовлено частково. У клопотанні відповідача викладеного у наданих до суду письмових поясненнях (вх. № 14411/25 від 18.06.2025 року) про зменшення штрафних санкцій відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВЕРХАГРО" суму боргу 836 731,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 283 176,66 грн., 3 % річних у розмірі 74 575,94 грн. та судовий збір у розмірі 14 334,11 грн. В частині стягнення штрафних санкцій у сумі 286 974,59 грн., інфляційних втрат у розмірі 849,02 грн., 3% річних у розмірі 328,34 грн. та визначення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати до стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВЕРХАГРО" пеню, інфляційні втрати і 3% річних на всю суму основного боргу 836 731,89 грн., починаючи з 28.03.2025 року до повного виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/1134/25 - відмовлено.

01.09.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заяви (вх. № 19919 від 01.09.2025 року) про ухвалення додаткового рішення у якій останній зазначає, що у судових дебатах представник позивача - адвокат Федосін А. В. також повідомляв, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, отже позивач має право звернутись з цією заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки судом не було вирішено питання про розподіл витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із чим, просить суд, заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи № 922/1134/25, у розмірі 50 000,00 грн. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Ухвалою суду від 01.09.2025 року прийнято заяву позивача (вх. № 19919 від 01.09.2025 року) про ухвалення додаткового рішення та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "09" вересня 2025 р. о(б) 13:00 год. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення (заперечення) щодо заяви (вх. № 19919 від 01.09.2025 року) про ухвалення додаткового рішення у строк по 09.09.2025 року до 12:00 год.

08.09.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 20508/25 від 08.09.2025 року) про проведення судового засідання без участі представника.

Уповноважений представник заявника (позивача) у призначене судове засідання з розгляду заяви позивача (вх. № 19919 від 01.09.2025 року) про ухвалення додаткового рішення не з`явився, про час та місце розгляду заяви у справі повідомлений належним чином .про що свідчить довідка суду, з якої вбачається, що «Документ в електронному вигляді "Ухвала" від 01.09.2025 року у справі № 922/1134/25 (суддя Ємельянова О.О.) було надіслано одержувачу Федосін Артем Вікторович в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 01.09.2025 року о(б) 22:40год.» та «Документ в електронному вигляді "Ухвала" від 01.09.2025 року у справі № 922/1134/25 (суддя Ємельянова О.О.) було надіслано одержувачу Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ВЕРХАГРО" в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 01.09.2025 року о(б) 22:40 год.».

Уповноважений представник відповідача у призначене судове засідання з розгляду заяви позивача (вх. № 19919 від 01.09.2025 року) про ухвалення додаткового рішення не з`явився, про час та місце розгляду заяви у справі повідомлений належним чином .про що свідчить довідка суду, з якої вбачається, що «Документ в електронному вигляді "Ухвала" від 01.09.2025 року у справі № 922/1134/25 (суддя Ємельянова О.О.) було надіслано одержувачу Державне підприємство "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 01.09.2025 року о(б) 22:40 год.».

Суд дослідивши матеріали справи, та клопотання позивача (вх. № 20508/25 від 08.09.2025 року) про проведення судового засідання без участі представника, дійшов висновку про його задоволення.

Суд у судовому засіданні 09.09.2025 року перейшов до стадії ухвалення судового рішення, та оскільки уповноважені представники сторін у призначене судове засідання не з`явились, суд у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України було підписано рішення скорочене (вступну та резолютивну) його частини без його проголошення.

Розглянувши заяву позивача (вх. № 19919 від 01.09.2025 року) про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з наступного.

В обґрунтування наданої до суду заяви, заявник (позивач) зокрема зазначає, що позовній заяві, як першій заяві по суті справи, позивачем повідомлено, відповідно до пункту 9 частини 3 статті 162 та частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, що у зв`язку із розглядом справи в Господарському суді Харківської області позивач поніс судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 17 792,00 грн. (22 239,56 грн. х 0,8 (коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір") = 17 792,00 грн.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн., про що додатково будуть подані відповідні докази протягом строку, встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також зазначає, що у судових дебатах представник позивача також повідомляв, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

За твердженнями заявника (позивача) 02.01.2025 року між Адвокатським бюро "Артема Федосіна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ВЕРХАГРО" було укладено договір про надання правничої допомоги № 25/01/02-1.

03.01.2025 року на виконання зазначеного договору між Адвокатським бюро "Артема Федосіна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ВЕРХАГРО" булоукладено додаткову угоду - доручення № 4, відповідно до якої Адвокатське бюро зобов`язується надати клієнту правничу допомогу в Господарському суді Харківської області, пов`язану зі стягненням заборгованості з Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України", яка складатиметься з основного боргу, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до пункту 2.1. зазначеної додаткової угоди - доручення № 4, за виконання цього доручення клієнт зобов`язаний сплатити Адвокатському бюро гонорар у фіксованому розмірі 40 000,00 грн., незалежно від кількості вчинених процесуальних дій чи підготовлених процесуальних документів.

01.07.2025 року між Адвокатським бюро "Артема Федосіна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ВЕРХАГРО" було укладено додаткову угоду про внесення змін до додаткової угоди - доручення № 4 від 03 січня 2025 року.

Відповідно до пункту 2 зазначеної додаткової угоди сторони погодились викласти пункт 2.1. доручення у новій редакції, а саме:

"За виконання цього доручення клієнт зобов`язаний сплатити Адвокатському бюро гонорар у фіксованому розмірі 50 000,00 грн., незалежно від кількості вчинених процесуальних дій чи підготовлених процесуальних документів".

29.08.2025 року між Адвокатським бюро "Артема Федосіна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ВЕРХАГРО" було укладено акт приймання-передачі правничої допомоги за додатковою угодою - дорученням № 4 від 03 січня 2025 року зі змінами, внесеними додатковою угодою від 01 липня 2025 року відповідно до якого у період з 03 січня 2025 року по 29 серпня 2025 року Адвокатським бюро на виконання доручення було надано клієнту наступну правничу допомогу у справі № 922/1134/25, пов`язану із стягненням заборгованості з відповідача.

Також, заявник (позивач) зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ВЕРХАГРО" було повністю сплачено правничу допомогу за додатковою угодою - дорученням № 4 від 03 січня 2025 року, у зв`язку з чим, останній просить суд, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи № 922/1134/25, у розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно вимог частин 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, в частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачем у позовній заяві було зокрема зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу складають 40000,00 грн. та додатково будуть подані відповідні докази протягом строку, встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Суд має оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На виконання вищевказаних вимог, заявником (позивачем) 01.09.2025 року через канцелярію суду надано заяву (вх. № 19919) про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить суд, заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити, та стягнути із відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи № 922/1134/25, у розмірі 50 000,00 грн.

До заяви було додано докази у підтвердження заявленої до стягнення суми, а саме копії:

- ордеру серія АА № 1543973 від 17.02.2025 року на адвоката Федосіна А.В.;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на адвоката Федосіна А.В. серія КВ № 003875 від 05.05.2015 року;

- договору № 25/01/02-01 про надання правничої допомоги від 02.01.2025 року укладеного між Адвокатським бюро «Артема Федосіна» та Товариством з обмеженою діяльністю «ТД Верхагро»;

- додаток до договору № 25/01/02-01 про надання правничої допомоги від 02.01.2025 року, а саме: додаткову угоду доручення № 4 від 03.01.2025 року;

- додаток до договору № 25/01/02-01 про надання правничої допомоги від 02.01.2025 року, а саме: додаткову угоду від 01.07.2025 року про внесення змін до додаткової угоди доручення № 4 від 03.01.2025 року;

- додаток до договору № 25/01/02-01 про надання правничої допомоги від 02.01.2025 року, а саме: акт приймання передачі правничої допомоги від 29.08.2025 року за додатковою угодою доручення № 4 від 03.01.2025 року зі змінами, внесеними додатковою угодою від 01.07.2025 року на загальну суму 50000.00 грн.;

- рахунок на оплату № 8 від 11.07.2025 року на суму 40000,00 грн.;

- платіжна інструкція № 8850 від 16.07.2025 року на суму 40000,00 грн.;

- рахунок на оплату № 10 від 21.07.2025 року на суму 10000,00 грн.;

- платіжна інструкція № 8885 від 21.07.2025 року на суму 10000,00 грн.

Крім того, позивачем до матеріалів позовної заяви було також додано копію ордеру серія АА № 1543973 від 17.02.2025 року на адвоката Федосіна А.В.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Зазначена позиція знайшла своє відображення в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18.

Судом, здійснено перевірку заявленої позивачем до стягнення із відповідача суми судових витрат у розмірі 50000,00 грн., та встановлено наступне.

Як вбачається із пункту 1.1. договору № 25/01/02-1 про надання правничої допомоги від 02.01.2025 року, за цим договором Адвокатське бюро зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги, визначені у пункті 1.2. договору, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, умовами співробітництва, погодженими у переписці сторін, та додатковими умовами до нього, а клієнт зобов`язується оплатити надання такої правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Пунктом 1.2. договору визначено, що правнича допомога, що надається за цим договором, включає:

1.2.1. захист забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта та його посадових осіб у кримінальних провадженнях (на всіх стадіях та під час проведення будь-яких процесуальних дій будь-якими органами досудового розслідування чи прокуратури), а також під час розгляду справ про адміністративні правопорушення;

1.2.2. представництво - забезпечення реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах або органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

1.2.3. інші види правничої допомоги - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

1.2.4. комплексне юридичне супроводження господарської діяльності Товариства, за виключенням правничої допомоги, зазначеної у підпунктах 12.1. - 1.2.3. пункту 1.2. цього договору, яка надається на підставі окремо укладених додаткових угодах та/або заявках та/або дорученнях.

Пунктом 3.1. договору, сторони погодили, що гонорар є формою винагороди Адвокатського бюро за надання правничої допомоги клієнту за цим договором.

Порядок обчислення та розмір гонорару за надання правничої допомоги, визначеної у пунктах 1.2.1 1.2.4 цього договору, визначається у додаткових угодах та /або заявках та/або дорученнях, які є його невід`ємною частиною.

Згідно пункту 2.1. додаткової угоди доручення № 4 від 03.01.2025 року, сторони погодили, що за виконання доручення клієнт зобов`язаний сплатити Адвокатському бюро гонорар у фіксованому розмірі 40000,00 грн., незалежно від кількості вчинених процесуальних дій чи підготовлених процесуальних документів.

Гонорар визначений у пункту 2.1. договору сплачується клієнтом протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунку.

Пунктом 2 додаткової угоди від 01.07.2025 року про внесення змін до додаткової угоди доручення № 4 від 03.01.2025 року сторони погодили викласти пункт 1.2. доручення у новій редакції, а саме:

«За виконання доручення клієнт зобов`язаний сплатити Адвокатському бюро гонорар у фіксованому розмірі 50000,00 грн., незалежно від кількості вчинених процесуальних дій чи підготовлених процесуальних документів.».

З наданого позивачем акту приймання передачі правничої допомоги від 29.08.2025 року за додатковою угодою доручення № 4 від 03.01.2025 року зі змінами, внесеними додатковою угодою від 01.07.2025 року вбачається, що у пункті 1 сторони погодили що адвокатом у період з 03 січня 2025 року по 29 серпня 2025 року Адвокатським бюро на виконання доручення було надано клієнту наступну правничу допомогу у справі № 922/1134/25, пов`язану із стягненням заборгованості з Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України":

- здійснено аналіз договірних відносин (договору поставки № 2021/04/13 від 05.04.2021 року, специфікації № 1 від 05.04.2021 року до зазначеного договору, видаткових накладних № 505 від 02.07.2021 року, № 338 від 27.06.2019 року, № 691 від 02.09.2020 року, № 697 від 08.09.2020 рок, № 690 від 02.09.2020 року, № 689 від 02.09.2020 року, № 355 від 28.05.2021 року, № 390 від 04.06.2021 року, № 507 від 02.07.2021 року, № 547 від 12.07.2021 року, № 654 від 03.08.2021 року, № 1069 від 26.10.2023 року, № 979 від 15.09.2023 року, № 918 від 11.09.2023 року, відповідних рахунків на оплату, а також платіжних інструкцій про часткову оплату;

- здійснено аналіз історії поставок і взаєморозрахунків (часткових оплат);

- надано консультацію клієнту щодо перспектив стягнення заборгованості з ДП "ДГ "ГОНТАРІВКА" ІНСТИТУТУ ТВАРИННИЦТВА НААН" у судовому порядку;

- підготовлено позовну заяву про стягнення заборгованості з ДП "ДГ "ГОНТАРІВКА" ІНСТИТУТУ ТВАРИННИЦТВА НААН" у розмірі 1 482 636,34 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 836 731,89 грн., штрафних санкцій у сумі 286 974,59 грн., інфляційних втрат у розмірі 284 025,68 грн. та 3% річних у розмірі 74 904,18 грн.;

- проведено детальний розрахунок штрафних санкцій, інфляційних втрат, 3% річних;

- підготовлено письмові пояснення щодо проведених розрахунків і нарахувань штрафних санкцій, інфляційних втрат, 3% річних;

- визначено розмір судового збору у розмірі 17 792,00 грн. за подання до позовної заяви до Господарського суду Харківської області та надано клієнту платіжні реквізити для сплати такого судового збору;

- 28 березня 2025 року подано через електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС до Господарського суду Харківської області позовну заяву про стягнення заборгованості з ДП "ДГ "ГОНТАРІВКА" ІНСТИТУТУ ТВАРИННИЦТВА НААН" з усіма необхідними документами;

- здійснено аналіз ухвали Господарського суду Харківської області від 07 квітня 2025 р. про залишення позовної заяви без руху;

- підготовлено заяву про усунення недоліків, позовну заяву та розрахунок заборгованості у новій редакції;

- 14 квітня 2025 року подано через електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС до Господарського суду Харківської області заяву про усунення недоліків, позовну заяву та розрахунок заборгованості у новій редакції, а також інші документи на підтвердження викладених обставин;

- здійснено аналіз ухвали Господарського суду Харківської області від 21 квітня 2025 року про відкриття провадження у справі, визначено основні процесуальні строку встановлені сторонам для подання заяв по суті справи;

- підготовлено заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- 09 травня 2025 року подано через електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС до Господарського суду Харківської області заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- здійснено аналіз ухвали Господарського суду Харківської області від 12 травня 2025 року про проведення підготовчого засідання 14 травня 2025 року в режимі відеоконференції;

- здійснено аналіз клопотання від ДП "ДГ "ГОНТАРІВКА" ІНСТИТУТУ ТВАРИННИЦТВА НААН" поданого 12 травня 2025 року через електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄС/ТС, про відкладення розгляду справи;

- прийнято участь у підготовчому засіданні, що відбулось 14 травня 2025 року;

- прийнято участь у підготовчому засіданні, що відбулось 18 червня 2025 року;

- здійснено аналіз пояснень по справі (відзиву на позовну заяву), від ДП "ДГ "ГОНТАРІВКА" ІНСТИТУТУ ТВАРИННИЦТВА НААН", поданих 18 червня 2025 року через електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС,

- прийнято участь у підготовчому засіданні, що відбулось 01 липня 2025 року;

- підготовлено додаткові пояснення у справі;

- 27 червня 2025 року подано через електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС до Господарського суду Харківської області додаткові пояснення у справі (з дозволу суду);

- прийнято участь у судовому засіданні по суті справи, що відбулось 16 липня 2025 року;

- підготовлено додаткові пояснення у справі;

- 17 серпня 2025 року подано через електронний кабінет в підсистемі Електронний суд

ЄСІТС до Господарського суду Харківської області додаткові пояснення у справ (з дозволу суду);

- підготовлено заяву про розгляду справи на підставі наявних у суду матеріалів:

- 19 серпня 2025 року подано через електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС до Господарського суду Харківської області заяву про розгляду справи на підставі наявних у суду матеріалів;

- прийнято участь в судовому засіданні по суті справи, що відбулось 20 серпня 2025 року;

- прийнято участь в судовому засіданні по суті справи, що відбулось 26 серпня 2025 року;

- підготовлено заяву про ухвалення додаткового рішення (постанови).

Пунктом 3 акту сторони визначили, що за фактично надану правничу допомогу клієнтом сплачено Адвокатському бюро гонорар у розмірі 50000,00 грн. у повному обсязі.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Крім того, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/18402/19 у постанові від 28.12.2020 року, зазначив, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17).

При цьому, частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Тому, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 року у справі № 921/2/18, 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 року у справі № 902/519/18, додаткова постанова Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 року у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19, постанова Велика Палата Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Судом здійснено перевірку розрахунків заявника (позивача) зазначених акті приймання передачі правничої допомоги від 29.08.2025 року за додатковою угодою доручення № 4 від 03.01.2025 року зі змінами, внесеними додатковою угодою від 01.07.2025 року, та встановлено, що адвокатом надано послуги на загальну суму 50 000,00 грн.

При цьому, судом встановлено, що в акті позивачем також включено надання послуг з підготовки заяви про усунення недоліків, позовної заяви та розрахунку заборгованості у новій редакції.

Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що включення вказаних витрат до акту виконаних робіт не відповідає вимогам законодавства, принципами справедливості та верховенства права, оскільки подання до суду заяви про усунення недоліків є виключно не дотриманням позивачем при поданні позовної заяви до суду вимог Господарського процесуального кодексу Країни, тому не можуть бути стягнуті із відповідача.

Крім того, судом при розгляді справи було встановлено що позивачем було здійснено невірні розрахунки суми позовних вимог, та надано до позову документи які не стосуються спірного договору, а в акті надання послуг зазначено про здійснення адвокатом аналізу видаткових накладних які не є предметом розгляду даної справи та не стосуються поставки за спірним договором.

Щодо участі представника позивача у судових засіданнях, то суд приймає до уваги, що представник позивача був присутній у судових засіданнях при розгляді справи у режимі відеоконференції (з використанням власних технічних засобів), що не потребувало витрачання часу, необхідності прибуття до господарського суду та понесення додаткових витрат для адвоката.

Крім того, відповідач у наданих до суду поясненнях (вх. № 14411/25 від 18.06.2025 року) заперечував проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, та зокрема зазначив, що позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Також, за твердженнями відповідача заявлена сума витрат на правничу допомогу є необґрунтованою, неспівмірною реальному обсягу правничої допомоги, завищеною в рази та не підтвердженою належними доказами. У зв`язку із чим, визнанню підлягають лише судові витрати позивача підтверджені належними доказами, тому витрати на правничу допомогу з урахуванням обсягу позову, останній вважає, що включення до складу судових витрат може бути не більше 8 000,00 грн. витрат на правничу допомогу по даній справі.

У постановах від 18.06.2019 року у справі № 922/3787/17, від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги і на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, що сплачена чи підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається із аналізу судової практики Верховного Суду (постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18), якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд також дотримується позиції, що визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18).

Також, як вбачається із аналізу судових рішень Верховного Суду, сторона у справі, крім заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданої відповідно до частин четвертої, п`ятоїстатті 126 Господарського процесуального кодексу України, має право подати заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат (постанова КГС ВС від 03.10.2018 року у справі № 910/23017/17, додаткова постанова КГС ВС від 27.06.2018 року у справі № 911/1803/17).

У постанові від 12.05.2020 року Великою Палатою Верховного Суду у справі №904/4507/18 зазначено, що: «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.».

У постанові від 12.01.2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 908/2702/21Зазначив, що здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу Українивстановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 2статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу Українивстановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із вищевикладеного, судом у позові відмовлено частково, стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВЕРХАГРО" суму боргу 836 731,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 283 176,66 грн., 3 % річних у розмірі 74 575,94 грн. та судовий збір у розмірі 14 334,11 грн. В іншій частині позову відмовлено.

З огляду на наведене, керуючись критеріями, що визначені частиною 4статті 129 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із загальних засад судочинства - справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами, встановленими судом невідповідності здійснених позивачем розрахунків, та наданих до позовної заяви доказів, та з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд, дослідивши заяву позивача (вх. № 19919 від 01.09.2025 року) позивача про ухвалення додаткового рішення, а також надані ним документи, заперечення відповідача викладені у наданих до суду поясненнях (вх. № 14411/25 від 18.06.2025 року), із урахуванням часткового задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, про зменшення заявлених позивачем до стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу а саме до 10000,00 грн.

При цьому, за висновком суду, вказане зменшення судом витрат позивача на професійну правничу допомогу, відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції.

У зв`язку із чим, заява позивача (вх. № 19919 від 01.09.2025 року) про ухвалення додаткового рішення підлягає до задоволення частково, а саме у розмірі 10000,00 грн.

В частині стягнення розподіл витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 40 000,00 грн.у задоволенні заяви - відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями13,42,73,74,86,129,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Клопотання позивача (вх. № 20508/25 від 08.09.2025 року) про проведення судового засідання без участі представника - задовольнити.

Клопотання відповідача викладене у наданих до суду письмових поясненнях (вх. № 14411/25 від 18.06.2025 року) щодо

Заяву (вх. № 19919 від 01.09.2025 року) позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (62570, Харківська обл., Вовчанський р-н., с. Гонтарівка, вул. Дмитрівська, буд. 102, ЄДРПОУ 01203834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВЕРХАГРО" (61064, м. Харків, вул. Дудинської, буд. 1А, офіс 310, ЄДРПОУ 41432518) витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи № 922/1134/25, у розмірі 10 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням (додатковим) законної сили.

В частині стягнення 40 000,00 грн. - відмовити.

Рішення (додаткове) господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення (додаткове) господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ВЕРХАГРО" (61064, м. Харків, вул. Дудинської, буд. 1А, офіс 310, ЄДРПОУ 41432518);

відповідач: Державне підприємство "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (62570, Харківська обл., Вовчанський р-н., с. Гонтарівка, вул. Дмитрівська, буд. 102, ЄДРПОУ 01203834).

Повний текст рішення (додаткового) підписано 09 вересня 2025 року.

Суддя О.О. Ємельянова