Постанова від 01.09.2025 по справі 910/3309/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2025 р. Справа№ 910/3309/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Технологія"

на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2025 (повне рішення складено 02.06.2025)

у справі № 910/3309/25 (суддя О. В. Нечай)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Агора"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Технологія"

про стягнення 39 690,76 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Агора" (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Технологія" (відповідач) про стягнення 39 690,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг № 2022/4-1 від 12.04.2022.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/3309/25 позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Технологія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Агора" заборгованість у розмірі 39 690 грн 76 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн 00 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що факт наявності заборгованості у заявленому до стягнення розмірі підтверджується належними доказами. З огляду на неподання відповідачем заперечень щодо наданих йому примірників актів № 349 від 02.10.2024 на суму 8351,26 грн та № 350 від 04.10.2024 суму 31 339,50 грн, суд вважав встановленим факт прийняття замовником зазначених документів та наданих виконавцем послуг.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/3309/25, Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Технологія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.т. 13, 80 123, 129 ГПК України, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Зокрема, скаржник зазначає, що на день звернення з позовом заборгованість відповідача перед позивачем складала 7 339, 50 грн, а на день звернення з апеляційною скаргою проведено повний розрахунок. Витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та не підлягають відшкодуванню позивачу, оскільки відповідач провів розрахунок з позивачем на 80 % до 06.05.2025 і до ухвалення рішення у справі представник останнього не повідомив про це суд.

Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення без змін, посилаючись на те, що відповідач повідомив його про сплату заборгованості від 13.06.2025, тобто, вже після ухвалення рішення у справі.

Відповідач подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, яку залучено до матеріалів справи і враховано судом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2025 (колегія суддів у складі: головуючого Ходаківської І.П., суддів Владимиренко С.В., Демидової А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Технологія" на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/3309/25; розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору про надання послуг від 12.04.2022 №2022/4-1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Технологія" як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Агора" останнє взяло на себе зобов`язання за завданням замовника надати послуги гофрування оболонки, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що вартість послуг визначається сторонами за домовленістю по факту їх надання за результатами кожного замовлення окремо та фіксується в актах про надані послуги.

Згідно з пунктом 2.2 договору акт про надані послуги підписується сторонами протягом 3-х календарних днів.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що замовник зобов`язаний перерахувати суму зазначену в акті про надані послуги протягом 14 (чотирнадцяти) днів з моменту підписання такого акту.

На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги з гофрації, що підтверджується, зокрема, актами №349 від 02.10.2024 на суму 8351,26 грн та №350 від 04.10.2024 на суму 31339,50 грн.

Вказані акти були направлені відповідачу через систему електронного документообігу М.Е.Doc. (11.11.2024) та засобами поштового зв`язку листом з описом вкладення (отримано 07.02.2025).

Відповідач, в свою чергу надані послуги не оплатив, у зв`язку з чим 10.12.2024 позивач звернувся до нього із претензією №10/12 з вимогою сплатити заборгованість за договором, зокрема, за актами №349 від 02.10.2024 та №350 від 04.10.2024.

Залишення вказаної претензії без відповіді і задоволення і стало підставою для звернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Агора" з позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги з гофрації, що підтверджується, зокрема, актами №349 від 02.10.2024 на суму 8351,26 грн та №350 від 04.10.2024 на суму 31339,50 грн.

Доказів заперечення відповідачем наданих йому послуг або їх якості за вказаними актами актів №349 від 02.10.2024 на суму 8351,26 грн та №350 від 04.10.2024 суму 31339,50 грн, відсутні, а відтак, обґрунтованим є висновок суду про наявність підстав для задоволення позову про стягнення вартості наданих послуг в сумі 39690,76 грн

В частині посилання скаржника на те, що ним повністю оплачено надані послуги, в тому числі і після порушення провадження у справі, суд апеляційної інстанції зважає на наступне.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належних доказів оплати заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не приймає надані скаржником докази, оскільки останні не були предметом дослідження суду першої інстанції, а скаржником не доведено реальної неможливості подати їх суду першої інстанції з поважних причин.

Стосовно доказів сплати заборгованості після ухвалення судового рішення, суд апеляційної інстанції зважає на те, що позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти погашення заборгованості відповідачем.

При цьому відповідачем додано лист, адресований відповідачу, у якому він зазначає про помилки в оформленні платіжних доручень.

За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що заборгованість є погашеною.

В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції вважає, що вони є доведеними відповідно до ст.ст.126,129 ГПК України, а стягнута судом сума є співмірною зі складністю справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати

З огляду на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Технологія" (скаржника).

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 8 частини 3 статті 165 ГПК України передбачено, що відзив повинен містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У заяві про розподіл судових витрат позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 2 500 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 викладено висновок щодо обчислення розміру гонорару та змісту детального опису робіт про таке.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

На обґрунтування заяви про розподіл судових витрат позивач подав до суду: ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1358956 від 09.02.2025; акт приймання-передачі юридичних послуг від 07.07.2025 до договору про надання правової допомоги №249 від 10.12.2024; рахунок № 1 від 07.07.2025 на суму 2 500 грн; платіжну інструкцію від 07.07.2025 № 1569 про сплату 2 500 грн за юридичні послуги; додаткову угоду № 1 від 01.07.2025 до договору про надання правової допомоги №249 від 10.12.2024.

Зазначені докази надіслані відповідачу, що підтверджено квитанцією №3967161 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.07.2025 до договору про надання правової допомоги № 249 від 10.12.2024, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Агора" (клієнтом) та адвокатським бюро "Воронова Юрія Вікторовича" (консультантом), сторони уклали дану додаткову угоду щодо внесення змін до п. 4.3. договору у такій редакції:

"-супровід процедури досудового врегулювання спору, підготовка заяв по суп спору (позовна заява, відповідь на відзив) в рамках справи щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ТЕХНОЛОГІЯ" (02055, м. Київ, проспект Петра Григоренка, буд. 13-Б, код за ЄДРПОУ 39455452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "АГОРА" (52071, Дніпропетровська область, Дніпровський район, Селище Дослідне, Вулиця Яснополянське, будинок 2, Код за СДРПОУ 43980740) заборгованості за договором № 2022/4-1 від 12 квітня 2022 року - 5000 грн.

-підготовка відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ТЕХНОЛОГІЯ" (02055, м. Київ, проспект Петра Григоренка, буд. 13-Б, код за ЄДРПОУ 39455452) на рішення господарською суду міста Києва від 02 червня 2025 року по справі № 910/3309/25 - 2500 грн."

Відповідно до акта приймання-передачі юридичних послуг від 07.07.2025 до договору про надання правової допомоги № 249 від 10.12.2024 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.07.2025) консультант надав, а клієнт прийняв та зобов`яжеться оплатити юридичні поступі пов`язані з підготовкою відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ТЕХНОЛОГІЯ" (02055, м Київ, проспект Петра Григоренка, буд. 13-Б, код за ЄДРПОУ 39455452) на рішення господарською суду міста Києва від 02 червня 2025 року у справі № 910/3309/25. Вартість наданих послуг сторонами понижено в порядку та розмірах встановлених п. 4.3 Договору про надання правової допомоги № 249 від 10 грудня 2024 року і складає 2 500 (дві тисячі п`ятсот гривень) грн. Даний Акт складено у двох примірниках по одному дія кожної із Сторін.

Отже надані адвокатом послуги є документально доведеними та підтвердженими.

Як передбачено частиною четвертою статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання наведених вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Заперечень/клопотань щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

З огляду на наведене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 2 500 грн відповідають встановленим критеріям.

Враховуючи викладене, заява позивача про розподіл витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Технологія" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.05.2025 у справі №910/3309/25 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Технологія" (Україна, 02068, м. Київ, просп. Петра Григоренка, буд. 13-Б; ідентифікаційний код: 39455452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Агора" (Україна, 52071, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Дослідне, вул. Яснополянська, буд. 2; ідентифікаційний код: 43980740) 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська

СуддіС.В. Владимиренко

А.М. Демидова