Рішення від 29.08.2025 по справі 916/2732/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"29" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2732/25

За позовом: Селянського (фермерського) господарства «НИВА» (07560, Київська обл., Баришівський р-н, с.Веселинівка, код ЄДРПОУ 25567009)

До відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «АСГАРДА ЮГ» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21, офіс.703, код ЄДРПОУ 45355940)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Коротков С.О.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Салтан Р.В. на підставі ордеру серії ВН №1559849 від 14.08.2025р.

СУТЬ СПОРУ: Селянське (фермерське) господарство (далі-СФГ) «НИВА» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) «АСГАРДА ЮГ» про стягнення заборгованості за договором поставки №2701/25-К від 27.01.2025р. у розмірі 1 059 047 грн 04 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2025р. у справі №916/2732/25 заяву ТОВ «АСГАРДА ЮГ» (вх.№23484/25 від 24.07.2025р.) про закриття провадження у справі задоволено та закрито провадження у справі №916/2732/25 на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку із оплатою відповідачем всієї суми заборгованості у розмірі 1 059 047 грн 04 коп. згідно платіжної інструкції №10701 від 17.07.2025р.

19 серпня 2025р. до суду від СФГ «НИВА» надійшло клопотання про стягнення судових витрат ( вх.№2-1315/25 ), згідно якого позивач просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

Позивач зазначає, що у позовній заяві ним було зазначено попередній ( орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу та було заявлено про надання остаточного розрахунку протягом 5 днів після проголошення рішення у справі. Таку заяву було проголошено в судовому засіданні 14.08.2025р.

Додатком до клопотання є копія ордеру від 10.07.2025р. на підтвердження здійснення адвокатом Лисенко Ярославом Олександровичем правничої допомоги СФГ «НИВА», копія договору про надання правничої допомоги №15/14-04-94/25 від 14.04.2025р.,копія додаткової угоди №1 від 19.08.2025р. до договору про надання правничої допомоги №15/14-04-94/25 від 14.04.2025р., копія рахунку №15/14-10 від 14.04.2025р. на суму 20 000 грн., виставленого Адвокатським об`єднанням «Адвокатська сім`я Лисенко» СФГ «НИВА», копія платіжної інструкції №96 від 14.04.2025р. на суму 20 000 грн із призначенням платежу «оплата згідно рахунку №15/14-10 від 14.04.2025р. без ПДВ».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.08.2025. повідомлено сторін про призначення судового засідання по розгляду заяви про стягнення судових витрат на 29.08.2025р.

25 серпня 2025р. до суду від ТОВ «АСГАРДА ЮГ» надійшли заперечення на заяву СФГ «НИВА» про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу, у якій відповідач зазначив, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) ; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг) ; обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт, ціною позову та(або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі цих вимог суд може, за клопотанням сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач просить суд прийняти до уваги, що позивачем не надано детальний опис робіт(наданих послуг), виконаних адвокатом, з зазначенням витраченого ним часу на виконання правничої допомоги по даній справі.

Також, відповідач звернув увагу на те, що відповідно до ч.5 ст.130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача.

Враховуючи положення цієї норми законодавства, відповідач вважає, що у випадку закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, закон не передбачає відшкодування судових витрат, понесених позивачем.

За таких обставин, відповідач просить суд відмовити у задоволенні поданого позивачем клопотання, а у разі його задоволення - зменшити розмір заявлених до стягнення позивачем витрат на правничу допомогу до 1 000 грн.

У судове засідання, призначене судом на 29.08.2025р. представник позивача не з`явився.

Представник відповідача підтримує свої заперечення.

Розглянув матеріали справи, заяву про розподіл судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У силу положень п. 12 ч.3 ст. 12 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Впровадження зазначеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із положеннями ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами першою, другою ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 237 ГПК України в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.

Як вже зазначалося судом вище, ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2025р. у справі №916/2732/25 заяву ТОВ «АСГАРДА ЮГ» (вх.№23484/25 від 24.07.2025р.) про закриття провадження у справі задоволено та закрито провадження у справі №916/2732/25 на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку із оплатою відповідачем всієї суми заборгованості у розмірі 1 059 047 грн 04 коп. згідно платіжної інструкції №10701 від 17.07.2025р.

Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: ст. 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та ст. 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч.5 ст. 130 ГПК України, відповідно до якої у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.05.2021р. у справі № 905/1623/20 серед іншого, дійшов такого висновку: - аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду, суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.

Аналогічною є позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 20.01.2023р. у справі № 911/1237/21.

Але, у даному випадку, суд вважає за необхідне зауважити, що закриття провадження у справі №916/2732/25 відбулося внаслідок сплати відповідачем суми заборгованості вже після відкриття провадження у даній справі. Отже, сплата заборгованості відповідачем є наслідком вчинення позивачем певних дій, а саме: звернення до суду з позовною заявою, за складанням якої він звернувся до адвоката.

За таких обставин, суд вважає, що позивач вправі звертатися до суду з заявою про відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу.

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 237 ГПК України в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.

Верховний Суд у додаткових постановах від 17.12.2021р. у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 06.12.2023р. у справі №905/493/22, від 01.11.2023р. у справі №911/1340/22 зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.02.2024р. у справі №910/9714/22 зазначено, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Положення ст.ст. 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями ст. 221 ГПК України дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.

За приписами ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Суд вважає за необхідне зауважити, що першою заявою по суті спору, поданою позивачем є позовна заява, що надійшли до Господарського суду Одеської області 10.07.2025р., у якій позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат 20 000 грн за підготовку та подання позовної заяви.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 р. у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21). Вказана позиція застосована також у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024р. у справі №910/9714/22, додатковій постанові Верховного Суду від 03.04.2024р. у справі №910/12005/22).

Суд зазначає, що в судовому засіданні, що відбулося 14.08.2025р., представником позивача було зроблено заяву про намір протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення подати до суду докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Положення ч.8 ст.129 ГПК підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

Заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.

З матеріалів справи убачається, що 19 серпня 2025р. до суду від СФГ «НИВА» Н.В. надійшло клопотання (вх.№2-1315/25) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/2732/25 про розподіл судових витрат та стягнення з ТОВ «АСГАРДА ЮГ» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

У ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).

За змістом ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у ч.2 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ;(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару; факт надання послуг з правничої допомоги має підтверджуватися належними доказами.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19, від 02.02.2023р. у справі №915/606/21.

За матеріалами справи, до заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано копію договору про надання правничої допомоги №15/14-04/25, укладеного 14.04.2025р. між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська сім`я Лисенко» (Об`єднання) та СФГ «НИВА» (Клієнт), згідно п.1.1 якого Об`єднання надає правничу допомогу Клієнту з приводу заборгованості ТОВ «АСГАРДА ЮГ» щодо поставки сільськогосподарської продукції.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань або ж до моменту його припинення. Цей догові може бути припинений шляхом розірвання за взаємною домовленістю сторін або ж в односторонньому порядку кожною зі сторін шляхом надіслання іншій стороні відповідного повідомлення за 7 днів до запланованої дати ( п.п.2.1, 2.2 договору).

Згідно п.3.1 договору за правничу допомогу Клієнт сплачує Об`єднанню гонорар, який складається з: 20 000 грн підготовка ц подання позовної заяви, відповіді на відзив ( у разі необхідності); 4 200 грн участь адвоката в судовому засіданні (онлайн чи оффлайн); 5% від суми боргу, зазначеного в резолютивній частині рішення суду. У разі необхідності виконання додаткової роботи сторони узгоджують її вартість окремо.

Клієнт оплачує гонорар протягом 3-х днів з моменту виставлення рахунку. Сторони можуть погодити інший порядок оплати гонорару і його розмір.

Додатковою угодою №1 від 19.08.2025р. до договору про надання правничої допомоги №15/14-04/25 від 14.04.2025р. сторони погодили, що надана Об`єднанням правнича допомога Клієнту в господарській справі №916/2732/25 в рамках договору про надання правничої допомоги №15/14-04/25 від 14.04.2025р. з приводу заборгованості ТОВ «АСГАРДА ЮГ» щодо поставки сільськогосподарської продукції загалом оцінюється в сплачені згідно рахунку №15/14-10 від 14.04.2025р. і платіжної інструкції №96 від 14.04.2025р. 20 000 грн., в які входять наступні надані правничі послуги : 15 800 грн за збір доказів, складання й подання позовної заяви, консультації клієнта про хід справи №916/2732/25 впродовж її розгляду і консультації клієнта щодо дій і позиції відповідача; 4 200 грн участь адвоката Лисенко Я.О. в судовому засіданні 14.08.2025р. по справі №916/2732/25.

Отже, додатковою угодою №1 від 19.08.2025р., яку сторонами було укладено вже після закриття провадження у справі, сторонами було узгоджено кінцевий розмір ціни послуги надання правничої допомоги Адвокатським об`єднанням «Адвокатська сім`я Лисенко» СФГ «НИВА» в ході розгляду справи №916/2732/25.

Дійсно, в ході розгляду справи №916/2732/25 представником СФГ «НИВА» був адвокат Лисенко Ярослав Олександрович, член Адвокатського об`єднання «Адвокатська сім`я Лисенко», згідно ордеру серії АА №1591889 від 03.07.2025р., оформленого на підставі договору №15/14-04/25 від 14.04.2025р.

Але, до матеріалів справи позивачем не надано акту приймання - передачі наданих Адвокатським об`єднанням «Адвокатська сім`я Лисенко» СФГ «НИВА» послуг з надання правничої допомоги в ході розгляду справи №916/2732/25.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання СФГ «НИВА» (вх.№2-1315/25) про стягнення судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн з ТОВ «АСГАРДА ЮГ».

ЄСПЛ у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України»).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ч.5 ст. 130, ст.244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Ухвалити у справі №916/2732/25 додаткову ухвалу.

2.У задоволенні клопотання Селянського (фермерського) господарства «НИВА» (вх.№2-1315/25 ) про стягнення судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСГАРДА ЮГ» відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 09 вересня 2025р.

Суддя Н.В. Рога