Постанова від 04.09.2025 по справі 908/1734/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 908/1734/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник скаржника - Рожков К. Д.,

представники інших учасників справи в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вх. № 4790/2025)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025

у складі колегії суддів: Чередка А.Є. - головуючого, Мороза В.Ф., Іванова О.Г.

та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2025

у складі судді Сушко Л.М.

у справі № 908/1734/22

за заявою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Солді Інфініті"

про визнання грошових вимог в розмірі 169 912,71 грн.

ВСТАНОВИВ

Предметом касаційного перегляду є питання обґрунтованості грошових вимог податкового органу у вигляді пені, нарахованої за період після визнання боржника банкрутом.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 03.11.2022 ухвалою Господарського суду Запорізької області відкрито провадження у справі № 908/1734/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Солді Інфініті" (далі - ТОВ "Солді Інфініті"), введено процедуру розпорядження майном. Визнані грошові вимоги кредитора - Приватного підприємства "Рурал Інформ" до боржника на суму 83 310 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 750 000 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича.

2. 03.11.2022 за № 69473 у встановленому законодавством порядку оприлюднено повідомлення про відкриття справи про банкрутство ТОВ "Солді Інфініті", 69063, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, код ЄДРПОУ 43144891.

3. 04.04.2023 постановою Господарського суду Запорізької області у справі №908/1734/22 ТОВ "Солді Інфініті" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича.

4. 06.02.2024 ухвалою Господарського суду Запорізької області відсторонено арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Солді Інфініті", ліквідатором призначено арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича.

Подання заяви з грошовими вимогами

5. 13.09.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Управління) з грошовими вимогами до боржника в загальному розмірі 169 912,71 грн.

6. Заява Управління обґрунтована таким. Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ "Солді Інфініті" п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4, ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: завищено податковий кредит на суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Західсоцпостач" на загальну суму 13 709 888,00 грн, у тому числі за жовтень 2021 року у сумі 382 500 грн, за листопад 2021 року у сумі 13 327 388 грн.

7. За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 15.03.2024 № 521/Ж5/31-00-07-01-03-20/43144891 та винесено податкові повідомлення-рішення по податку на додану вартість від 25.04.2024 № 941/Ж10/31-00- 07-01-03-25 на загальну суму 20 564 832 грн та від 25.04.2024 № 940/Ж10/31-00- 07-01-03-25 на загальну суму 7 100 грн

8. Оскільки ТОВ "Солді Інфініті" не було сплачено суми грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні рішення від 25.04.2024 № 941/Ж10/31-00-07- 01-03-25 протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, в інтегрованій картці платника податків з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (ккдб 14010100) нараховано пеню за період з 14.05.2024 по 10.06.2024 на загальну суму 169 912,71 грн. При цьому, пеня за період з 01.12.2021 по 13.05.2024, відповідно до вимог чинного законодавства, не була нарахована.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

9. 16.01.2025 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі №908/1734/22 грошові вимоги Управління до ТОВ "Солді Інфініті" на суму 169 912,71 грн - відхилено.

10. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлені Управлінням кредиторські вимоги до банкрута, що становлять пеню нараховану за період з 14.05.2024 по 10.06.2024 на загальну суму 169 912,71 грн, виникли під час дії мораторію та після визнання боржника банкрутом, що суперечать ч. 3 ст. 41 та ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), тому дані вимоги підлягають відхиленню повністю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. 10.06.2025 постановою Центрального апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 12.06.2025) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від Запорізької області від 16.01.2025 у справі №908/1734/22 - залишено без змін.

12. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову у визнанні грошових вимог Управління до ТОВ "Солді Інфініті" на суму 169 912,71 грн, оскільки такі нараховані за період після визнання його банкрутом.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. 23.06.2025 Управлінням подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2025 у справі № 908/1734/22; прийняти нове рішення, яким задовольнити Управління у повному обсязі та зобов`язати арбітражного керуючого Литвиненка С. С. здійснити відповідні зміни, щодо включення кредиторських вимог управління в реєстр вимог кредиторів.

14. Скаржник доводить, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4, ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та не врахували висновки, викладені в постанові Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 та постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.09.2022 у справі № 380/7694/20.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

15. Учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

16. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

17. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо обґрунтованості грошових вимог податкового органу до боржника у вигляді пені, нарахованої за період після визнання боржника банкрутом.

18. За змістом статті 1 КУзПБ грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхуванн

19. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

20. Податковий кодекс України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39. ПКУ).

21. Пункт 14.1.156. ПК України визначає, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

22. Відповідно до пп. 20.1.19. п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

23. Пенею є сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 14.1.162. ПК України).

24. Відповідно до пп. 129.1-129.3 п. 129.1. ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

- при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

25. Верховний Суд звертає увагу, що визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16, від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.

26. Поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. При цьому в ліквідаційній процедурі у банкрута не можуть виникати зобов`язання зі сплати обов`язкових платежів, оскільки господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав (див. постанову Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14).

27. У постанові Верховного Суду від 30.10.2024 у справі № 908/1035/20 вказано, що протягом дії мораторію (що вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство) у процедурі розпорядження майном нарахування штрафних санкцій на конкурсні вимоги суперечить наведеним вище положенням частини третьої статті 41 КУзПБ. У свою чергу, у ліквідаційній процедурі в силу частини першої статті 59 цього Кодексу у боржника не можуть виникати зобов`язання у виді штрафних санкцій за порушення ним вимог податкового законодавства. Отже, визнання судом відповідних вимог податкового органу як конкурсного кредитора може мати місце виключно у разі виникнення обов`язку зі сплати штрафних санкцій до відкриття провадження у справі про банкрутство.

28. Постановою Господарського суду Запорізької області від 04.04.2023 у справі №908/1734/22 ТОВ "Солді Інфініті" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що грошові вимоги Управління обґрунтовані тим, що оскільки ТОВ "Солді Інфініті" не було сплачено суми грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні рішення від 25.04.2024 протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, в інтегрованій картці платника податків з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (ккдб 14010100) нараховано пеню за період з 14.05.2024 по 10.06.2024 на загальну суму 169 912,71 грн.

30. Отже, встановивши, що заявлені Управлінням кредиторські вимоги до банкрута нараховані за період та виникли після визнання боржника банкрутом, правильними є висновки судів, що такі вимоги не є поточними та не підлягають визнання в силу вимог статті 59 КУзПБ.

31. При цьому, Суд враховує, що скаржник в касаційній скарзі також наполягає, що пеню ним нараховано боржнику саме за період з 14.05.2024 по 10.06.2024 і не доводить порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального закону щодо дослідження наявних у справі доказів в частині встановлення моменту виникнення грошових вимог податково органу в оскаржуваній сумі. Натомість скаржник посилається на висновки, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 про те, що поточні вимоги кредиторів знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. Проте Верховний Суд відхиляє зазначені аргументи, оскільки заявлені Управлінням у цій справі вимоги не мають статусу поточних.

32. В касаційній скарзі Управління також посилається на висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.09.2022 у справі № 380/7694/20, де зазначено: "за загальним правилом обов`язок з обчислення суми податкового зобов`язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених ПК України). Строк для сплати податкового зобов`язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом). Якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов`язання з відповідного податку та/або збору, обов`язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган. За змістом статті 58 ПК України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених ПК України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов`язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов`язанням платника податків."

33. Проте, у цій справі не стоїть питання щодо строку сплати податкового зобов`язання, обов`язку контролюючого органу визначити суму заниження податкового зобов`язання та надіслати податкове повідомлення-рішення, натомість предметом судового розгляду є питання наявності чи відсутності підстав для визнання грошових вимог податкового органу у вигляді пені до банкрута. Відтак колегія суддів відхиляє такі посилання скаржника.

34. Скаржник в касаційній скарзі також вказує, що судами порушено п. 44.1 ст. 44 ПК України (яким визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством), п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України (щодо податкового кредиту), 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 ПК України (порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків), ст. 201 ПК України (податкова накладна), однак жодним чином не обґрунтовує неправильне застосування вказаних норм чи необхідність їх застосування у спірних відносинах.

35. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права не підтвердилися, відтак касаційна скарга не підлягає задоволенню.

36. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).

37. Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

39. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

40. Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Управління підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова та ухвала судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні грошових вимог - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

41. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2025 у справі № 908/1734/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

В. Погребняк