Постанова від 10.09.2025 по справі 560/3888/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 560/3888/20

касаційне провадження № К/9901/17214/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 (головуючий суддя - Драчук Т.О., судді Полотнянко Ю.П., Ватаманюк Р.В.) у справі за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Дочірнього підприємства "Котломаш" Відкритого акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод" про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області (далі у тексті - позивач, Управління, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Котломаш" Відкритого акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод" (далі у тексті - відповідач, Підприємство, платник), в якому просило стягнути кошти в розмірі 722717,45 грн у рахунок погашення податкового боргу з рахунків Підприємства у банках, обслуговуючих платника податків, та за рахунок вилучення готівки боржника, що належить відповідачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наявність у платника податкового боргу, який утворився внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгоджених сум податкових зобов`язань по податку на прибуток. Оскільки цей борг не було сплачено платником своєчасно, він підлягає стягненню у судовому порядку.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 22.10.2020 задовольнив: стягнув з Підприємства кошти у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 722717,45 грн з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість платника виникла внаслідок несплати узгодженого грошового зобов`язання, визначеного податковим органом згідно податкового повідомлення-рішення, податкового зобов`язання, самостійно задекларованого платником у податковій декларації та пені, нарахованої на непогашені податкові зобов`язання. Чинною є також і податкова вимога контролюючого органу. З огляду на зазначене, за Підприємством обліковується податкова заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.02.2021 скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення нарахованої контролюючим органом пені в сумі 237911,02 грн, в цій частині позову відмовив. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи в частині стягнення з платника пені в сумі 237911,02 грн, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що податковим органом неправомірно нараховано пеню в розмірі 237911,02 грн на підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за весь період заниження податкових зобов`язань. В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Контролюючий орган, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржник визначає положення пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яка передбачає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Податковий орган зазначає, що судом апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми статей 14, 16, 191, 20, 59, 95, 129 ПК України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 31.08.2018 у справі №826/14195/16 щодо стягнення з платника пені за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань.

Верховний Суд ухвалою від 22.07.2025 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив розгляд справи у попередньому судовому засіданні на 23.07.2025, а ухвалою від 23.07.2025 - призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 10.09.2025.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за даними контролюючого органу у Підприємства обліковується податковий борг з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 722717,45 грн, який утворився внаслідок: прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 01.02.2019 №0000581412 на загальну суму 477902,00 грн (в тому числі: за основним платежем в сумі 412793,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 65109,00 грн); подання платником податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 20.02.2020 №9334536114 на загальну суму податкових зобов`язань 6916,00 грн. Крім того, на суму вказаного податкового боргу контролюючим органом була нарахована пеня у розмірі 237911,02 грн.

Контролюючим органом 20.12.2019 було сформовано податкову вимогу №114593-54, в якій визначено суму несплаченого платником податкового боргу в розмірі 715801,45 грн.

Вважаючи, що платником своєчасно не сплачено вказаний податковий борг у добровільному порядку, контролюючий орган дійшов висновку про наявність підстав для стягнення цього боргу у судовому порядку.

Надаючи оцінку правомірності висновків суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України).

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з абзацом 1 пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 ПК України).

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 ПК України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив, що 20.02.2020 Підприємством було подано податкову декларацію податку на прибуток підприємств за 2019 рік, у якій відповідач задекларував до сплати до бюджету податок на прибуток підприємств у сумі 6916,00 грн., який не був сплачений платником, у зв`язку з чим дане зобов`язання набуло статусу податкового боргу.

Також, судом апеляційної інстанції було встановлено, що за результатами перевірки Підприємства, які були оформлені актом від 05.12.2018 № 1679/22-01-14-12/36475350, контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.02.2019 форми «Р» №0000581412, яким Підприємству визначено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 477 902,00 грн. (у тому числі: за податковими зобов`язаннями - 412793,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 65109,00 грн.).

В свою чергу, 16.05.2019 Управлінням було сформовано та надіслано Підприємству винесено податкову вимогу №50939-54 на суму 661436,41 грн.

Вказані податкове повідомлення-рішення та податкова вимога були оскаржені відповідачем у судовому порядку.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 16.07.2019 у справі №560/1728/19 за позовом Підприємства до Управління про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги відмовив. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 05.12.2019 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 залишив без змін.

При цьому, в мотивувальній частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі №560/1728/19 було вказано, що податкова вимога від 16.05.2019 №50939-54 на суму 661436,41 грн. вважається відкликаною, оскільки сума податкового боргу в розмірі 661436,46 грн. самостійно погашена (виключена з картки платника податків) відповідачем. Внаслідок відкликання вимоги про сплату боргу остання перестала діяти як акт індивідуальної дії, а тому у задоволенні вимоги про скасування податкової вимоги №50939-54 від 16.05.2019 відмовлено.

Враховуючи, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі №560/1728/19 набрало законної сили 05.12.2019, податковий борг відповідача в сумі 477902,00 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 01.02.2019 форми «Р» №0000581412, набув статусу узгодженого 05.12.2019.

20.12.2019 Управлінням було сформовано та надіслано платнику податкову вимогу форми «Ю» №114593-54, яким повідомлено Підприємство, що станом на 19.12.2019 у відповідача наявний податковий борг у загальному розмірі 715801,45 грн., у тому: числі основний платіж - 412781,43 грн., штрафні санкції - 65109,00 грн., пеня - 237911,02 грн.

Згідно детального розрахунку пені у сумі 237911,02 грн., обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення від 01.02.2019 форми «Р» №0000581412, наданого Управлінням на вимогу суду апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції встановив, що пеня у сумі 237911,02 грн. була нарахована Підприємству за період з 10.03.2016 по 14.12.2019.

Пунктом 129.1 статті 129 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017) встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017) у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Тобто, наведена редакція Кодексу передбачала застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету.

У зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, пункт 129.1 був викладений в наступній редакції (яка також була чинною на час виникнення спірних правовідносин): « 129.1. Нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.1); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.2); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (підпункт 129.1.3)».

Таким чином, законодавцем змінено правове регулювання цього питання і передбачено, що пеня розпочинає нараховуватись, зокрема, з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням було нараховано позивачу пеню, обчислену на суму заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств згідно податкового повідомлення-рішення від 01.02.2019 форми «Р» №0000581412 за період з 10.03.2016 по 14.12.2019, тобто за весь період заниження податкового зобов`язання.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що за період з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період судового оскарження податкового повідомлення рішення від 01.02.2019 форми «Р» №0000581412), тобто через 10 робочих днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення, до 14.12.2019 нарахування пені є правомірним.

Оскільки наявний у матеріалах справи розрахунок пені не дає можливості Верховному Суду виокремити суму правомірно нарахованої пені, а також зважаючи на те, що матеріали справи не містять відомостей про дату отримання Товариством податкового повідомлення-рішення від 01.02.2019 форми «Р» №0000581412, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Управління підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у даній справі рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись ч. 1 ст. 349, ч.ч. 2, 4 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В решті постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер В.В. Хохуляк