Постанова від 08.09.2025 по справі 904/3203/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/3203/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури та Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Віланта 2018"

на бездіяльність Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

у справі № 904/3203/20

за позовом керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в особі Новомосковської міської ради

до державного реєстратора Комунального підприємства "Центр реєстрації та надання послуг" Нивотрудівської сільської ради Ковальова Сергія Вадимовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Віланта 2018",

про скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області (далі - прокурор) в особі Новомосковської міської ради (далі - Новомосковська міська рада; Міськрада; позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Віланта 2018" (далі - ТОВ "Віланта 2018"; відповідач -2) повернути земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2021, позов задоволено частково. Скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю (торгівельні павільйони), розташовану за адресою: м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 46Б, проведену за ТОВ "Віланта 2018" на підставі рішення державного реєстратора - Комунального підприємства "Центр реєстрації та надання послуг" Нивотрудівської сільської ради від 21.02.2019 № 45626091 з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Віланта 2018" на вказану нежитлову будівлю (торгівельні павільйони (номер запису 30386014). Зобов`язано ТОВ "Віланта 2018" повернути територіальній громаді м. Новомосковськ в особі Новомосковської міської ради (далі - Новомосковська міська рада; Міськрада; позивач) земельну ділянку, розташовану в районі буд. 46Б на вул. Гетьманська, м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл., привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення нежитлової будівлі (торгових павільйонів) загальною площею 505,2 кв.м (додаткові відомості: А - торговий павільйон, а - ґанок, І - замощення, ІІ - замощення, № 1 - хвіртка, № 2 - ворота, № 3 - огорожа, № 4 - газон, № 5 - паркомісце). Відмовлено у задоволенні позовних вимог прокурора до державного реєстратора Комунального підприємства "Центр реєстрації та надання послуг" Нивотрудівської сільської ради Ковальова Сергія Вадимовича.

16.02.2021 на виконання рішення суду було видано накази.

13.05.2024 до суду першої інстанції від ТОВ "Віланта 2018" надійшла скарга на бездіяльність органу державної виконавчої служби, в якій останнє просило:

- визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Скороход Тетяни Миколаївни, яка полягає у невчиненні дій щодо закінчення виконавчого провадження № 64884810;

- зобов`язати заступника начальника Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Скороход Тетяну Миколаївну закінчити виконавче провадження № 64884810 з примусового виконання виконавчого документа зобов`язального характеру - наказу № 904/3203/20, виданого 16.02.2021 Господарським судом Дніпропетровської області.

На обґрунтування скарги відповідач-2 зазначав, що, на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області суду від 18.01.2021 у справі № 904/3203/20, 16.02.2021 було видано наказ, зокрема про зобов`язання ТОВ "Віланта 2018" повернути відповідній територіальній громаді земельну ділянку, розташовану в районі буд. 46Б на вул. Гетьманська, м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл., привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення нежитлової будівлі (торгових павільйонів), загальною площею 505,2 кв.м (додаткові відомості: А - торговий павільйон, а - ґанок, І - замощення, ІІ - замощення, № 1 - хвіртка, № 2 - ворота, № 3 - огорожа, № 4 - газон, № 5 - паркомісце). За твердженням скаржника, вказаний виконавчий документ було пред`явлено стягувачом для примусового виконання та, що державним виконавцем вчинено усі необхідні дії на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2021 у справі № 904/3203/20, передбачені Законом України "Про виконавче провадження". Однак, починаючи з 02.12.2021 питання щодо закінчення виконавчого провадження № 64884810 вирішено не було. Скаржник також зазначив, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2021 у справі № 904/3203/20 є фактично виконаним, оскільки відповідну земельну ділянку в розумінні вимог Земельного кодексу України, він не займав.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 (суддя - М.О. Ніколенко) відмовлено у задоволенні відповідної скарги ТОВ "Віланта 2018".

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 (головуючий суддя - Т.А. Верхогляд, судді - В.Ф. Мороз, Ю.Б. Парусніков) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 скасовано.

Скаргу ТОВ "Віланта 2018" задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність заступника начальника Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Скороход Тетяни Миколаївни, яка полягає у невчиненні дій щодо закінчення виконавчого провадження № 64884810. Зобов`язано заступника начальника Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Скороход Тетяну Миколаївну закінчити виконавче провадження № 64884810 з примусового виконання виконавчого документа зобов`язального характеру - наказу № 904/3203/20, виданого 16.02.2021 Господарським судом Дніпропетровської області на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ч. ч. 3, 4 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що, на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2021 у справі № 904/3203/20, 16.02.2021 видано наказ про зобов`язання ТОВ "Віланта 2018" повернути територіальній громаді м. Новомосковськ в особі Міськради земельну ділянку, розташовану в районі буд. 46Б на вул. Гетьманська, м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл., привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення нежитлової будівлі (торгових павільйонів), загальною площею 505,2 кв.м (додаткові відомості: А - торговий павільйон, а - ґанок, І - замощення, ІІ - замощення, № 1 - хвіртка, № 2 - ворота, № 3 - огорожа, № 4 - газон, № 5 - паркомісце).

Вказаний виконавчий документ було пред`явлено стягувачем для примусового виконання до Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро (реорганізоване у Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Постановою державного виконавця від 18.03.2021 відкрито виконавче провадження № 64884810. Також були винесені постанови про арешт коштів боржника, про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 24 000, 00 грн.

Актами державного виконавця від 22.07.2021, від 09.08.2021 встановлено факти невиконання боржником рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2021 у справі № 904/3203/20 в частині знесення нежитлової будівлі (торгових павільйонів), загальною площею 505,2 кв.м (додаткові відомості: А - торговий павільйон, а - ґанок, І - замощення, ІІ - замощення, № 1 - хвіртка, № 2 - ворота, № 3 - огорожа, № 4 - газон, № 5 - паркомісце), розташовані в районі будинку 46Б на вул. Гетьманська, м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл.

Державним виконавцем винесені постанови від 23.07.2021, від 09.08.2021 про накладення на боржника штрафів у сумі 5 100,00 грн, 10 200,00 грн.

Постановою від 18.10.2021 знято арешт з коштів боржника з підстав стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафних санкцій, накладених державним виконавцем в ході проведення виконавчих дій.

Державним виконавцем направлено до Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області повідомлення від 02.12.2021 № 91716/12 про вчинення кримінального правопорушення - невиконання ТОВ "Віланта 2018" рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2021 у справі № 904/3203/20.

У межах виконавчого провадження № 64884810 державним виконавцем неодноразово направлялись запити Новомосковській окружній прокуратурі Дніпропетровської області, Новомосковській міській раді, Дніпропетровській обласній прокуратурі про надання згоди на додаткове авансування витрат виконавчого провадження або надання пропозицій щодо проведення виконавчих дій, направлених на демонтаж та знесення нежитлової будівлі.

Стягувач не авансував витрати виконавчого провадження; спірні нежитлові будівлі не були знесені.

Боржником 09.04.2024 подано до органу державної виконавчої служби заяву про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39, ч. 4 ст. 64 Закону України "Про виконавче провадження".

Листом від 29.04.2024 № 17.26-27/65085 державний виконавець повідомив боржника про відсутність підстав для закриття виконавчого провадження.

Відмовляючи у задоволенні відповідної скарги, суд першої інстанції виходив з того, що скаржником не виконано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2021 у справі № 904/3203/20 щодо зобов`язання ТОВ "Віланта 2018" повернути територіальній громаді спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення нежитлової будівлі (торгових павільйонів), загальною площею 505,2 кв.м. Суд першої інстанції зазначив, що згідно з п. 20 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача. Разом з тим, відсутність наразі у стягувача бюджетного фінансування для авансування витрат виконавця на примусове звільнення земельної ділянки від розміщених на ній споруд не означає, що стягувач не здійснить авансування витрат виконавця після отримання відповідних бюджетних коштів. Суд не встановив наявності і інших підстав для закриття виконавчого провадження.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції і задовольняючи скаргу, апеляційний господарський суд виходив з того, що рішення суду не може бути виконано без участі боржника (стягувач не авансував його виконання). Зазначив, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується відсутність неправомірного зайняття ТОВ "Віланта 2018" земельної ділянки за адресою: м. Новомосковськ, вул. Гетьманська в районі буд. № 46Б, а отже, про безпідставність проведення державним виконавцем виконавчих дій, направлених на демонтаж та знесення нежитлової будівлі. Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується, що за користування земельною ділянкою ТОВ "Віланта 2018" сплачує плату, передбачену договором.

Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури та Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких просили скасувати постанову апеляційного господарського суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

У касаційних скаргах скаржники посилаються на абз. 2 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Так, зазначають, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норм матеріального права - ст. ст. 39, 63 Закону України "Про виконавче провадження", порушено норм процесуального права - ст. ст. 2, 4, 13, 80 86, 236, 238, 269, 326 ГПК України; не враховано висновків Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 18.06.2019 у справі № 826/14580/16, від 11.08.2021 у справі № 523/11518/16, від 25.09.2020 у справі № 924/315/17, від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20 (щодо застосування ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження"); у постановах від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14, від 14.04.2021 у справі № 641/1933/19, від 22.06.2022 у справі № 607/2547/20 (щодо пов`язаності виконання рішення суду з особою боржника); у постановах від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18, від 13.01.2022 у справі № 200/13539/19-а (щодо дискреційності повноважень суб`єкта владних повноважень); у постановах від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 27.05.2025 у справі № 908/2595/23 (щодо можливості долучення доказів на стадії апеляційного розгляду справи). Вважає, що апеляційний господарський суд формально керувався постановами Верховного Суду при перегляді цієї скарги.

Прокурор у касаційній скарзі зазначає таке: рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2021 в частині повернення територіальній громаді спірної земельної ділянки залишається невиконаним, що суперечить основним завданням виконавчого провадження; апеляційний господарський суд втрутився у дискреційні повноваження органів виконавчої служби; нежитлова будівля (торгівельні павільйони), розташована за адресою: м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 46Б, є самочинним будівництвом, а отже, не є об`єктом цивільних прав і не може бути предметом жодного договору; наявність договору від 06.08.2021 № 93 про умови тимчасового користування (погіршення існуючого стану та/або зміни) об`єктів (елементів) благоустрою міста в жодному разі не спростовує обставину самочинного будівництва та самовільного зайняття земельної ділянки ТОВ "Віланта 2018" та не припиняє обов`язку виконати рішення суду від 18.01.2021; крім того, в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/2797/25 за позовом прокурора в інтересах держави в особі Самарівської міської ради про визнання недійсним договору від 06.08.2021 № 93, укладеного між ТОВ "Віланта 2018" та КП "Благоустрій міста" Новомосковської міської ради; апеляційний господарський суд безпідставно врахував докази, які не були надані до суду першої інстанції. Вважає, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес.

Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у касаційній скарзі зазначає, що апеляційний суд не врахував, що Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання рішення суду і, що останній має вжити усіх передбачених цим Законом заходів. У разі безпідставного прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишається невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2025 відкрито провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 29.07.2025.

Верховний Суд ухвалою від 04.08.2025 відкрив провадження за касаційною скаргою Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначив останню до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 21.08.2025. Вирішив здійснювати розгляд касаційних скарг органу державної виконавчої служби і заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури спільно.

До Верховного Суду від ТОВ "Віланта 2018" надійшли відзиви на касаційні скарги, в яких останнє просить відмовити у задоволенні касаційних скарг, а оскаржувану постанову, ухвалену відповідно до ст. 236 ГПК України, залишити без змін.

Згідно з наказом голови Касаційного господарського суду від 02.09.2025 № 2943/0/6-25 суддя -доповідач Могил С.К. у період з 03.09.2025 до 05.09.2025 перебував у відпустці. З метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про розгляд справи у розумний строк у розумінні положень ст. 114 ГПК України, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційних скарг з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавець у ст. 129 Конституції України закріпив норму, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема обов`язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України, які є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (ст. 129-1 Основного Закону України).

За ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України, Верховний Суд, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначали таке:

- виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (див. рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013);

- держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом. Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність (див. рішення Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі № 3-368/2018(5259/18);

- саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Пункт 1 ст. 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення ЄСПЛ у справах "Фуклев проти України", "Глоба проти України").

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 цього Закону встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Законодавець у ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" закріпив норму, відповідно до якої примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Права та обов`язки виконавців визначено ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення встановлений ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, цією статтею зазначено, що: за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 63 цього Закону); у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 цього Закону); виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого ч. 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3 ст. 63 цього Закону); виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 4 ст. 63 цього Закону).

Здійснюючи аналіз ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", Верховний Суд висновував таке:

- якщо рішення суду можливо виконати без участі боржника, державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо судове рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (див. постанову Верховного Суду від 07.03.2025 у справі № 759/1382/19, яка враховується при перегляді цієї справи з огляду на ч. 4 ст. 300 ГПК України);

- обставина, що саме боржник за судовим рішенням зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки судове рішення хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та свідоме ухилення боржника від його виконання (див. постанову Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 924/315/17, на яку посилаються скаржники в касаційній скарзі);

- суд апеляційної інстанції не врахував змісту абз. 1 ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", яким не передбачено закінчення виконавчого провадження у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, не мотивував свого висновку про неможливість виконання судового рішення без участі боржника, не звернув увагу на те, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які підтверджували б факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Крім того, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось не виконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження. Встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. З огляду на викладене, враховуючи, що обставин, за яких прийняте у цій справі рішення не може бути виконано без участі боржника не встановлено, не встановлено зазначене також і з постанови державного виконавця, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки суду про наявність підстав для задоволення скарги, визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (див. постанову Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 607/2547/20);

- відповідно до положень ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Відповідно до змісту рішення суду у цій справі боржника зобов`язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудований об`єкт нерухомого майна за власні кошти. Встановивши, що боржник не виконує судове рішення, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що це рішення суду може бути виконане без участі боржника. Наведене концептуально узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.09.2020 у справі № 924/315/17, від 14.04.2021 у справі № 641/1933/19 та від 22.12.2021 у справі № 761/26280/17. Суд також враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 у справі № 923/182/13-г, від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14, відповідно до змісту яких та обставина, що саме боржник відповідно до судового рішення зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод у його виконанні. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд констатує, що судами попередніх інстанцій у повній мірі було встановлено обставини виконавчого провадження, надано належну правову оцінку вчиненим держаним виконавцем діям під час виконання судового рішення у справі, отже, суди зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення скарги боржника (див. постанову Верховного Суду від 23.06.2025 у справі № 910/9385/20, яка враховується при перегляді цієї справи з огляду на ч. 4 ст. 300 ГПК України);

- належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на ст. 129-1 Конституції України (див. постанову Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 619/562/18).

Задовольняючи скаргу відповідача-2, апеляційний господарський суд виходив з того, що судове рішення не може бути виконано без участі боржника з огляду на те, що стягувач не авансував його виконання і з наявності доказів, якими підтверджується відсутність неправомірного зайняття ТОВ "Віланта 2018" спірної земельної ділянки, а отже, і безпідставності проведення державним виконавцем виконавчих дій, направлених на демонтаж та знесення нежитлової будівлі. Здійснивши аналіз оскаржуваної постанови, Верховний Суд вважає, що роблячи такі висновки, апеляційний господарський суд не здійснив аналізу ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 129-1 Конституції України і в повному обсязі не мотивував свого висновку про неможливість виконання судового рішення без участі боржника; не врахував і того, що судове рішення не лише залишилось не виконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження. Сама обставина відсутності авансування стягувачем витрат не звільняє державного виконавця від обов`язку забезпечити виконання судового рішення і не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження у такому випадку за наявності невиконаного рішення суду, яке набрало законної сили.

Верховний Суд зазначає, що факт укладення 06.08.2021 між ТОВ "Віланта 2018" та КП "Благоустрій міста" Новомосковської міської ради договору про умови тимчасового користування (погіршення існуючого стану та/або зміни) об`єктів (елементів) благоустрою міста № 93; додаткової угоди від 07.07.2023 № 1 про заміну сторони за договором, після ухвалення рішення суду у справі 904/3203/20, яке набрало законної сили, не може бути підставою для його невиконання з огляду на ст. 129-1 Конституції України та вищенаведену практику Верховного Суду щодо застосування ст. 129-1 Конституції України, ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, постанова апеляційного господарського суду не є такою, що ухвалена відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

Натомість, Верховний Суд вважає, що судом першої інстанції у повній мірі було встановлено обставини виконавчого провадження, надано належну правову оцінку вчиненим державним виконавцем діям під час виконання судового рішення у справі. Суд першої інстанції, на відміну від апеляційного господарського суду, зробив обґрунтований висновок про відсутність обставин для задоволення скарги відповідача-2, правильно застосувавши ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 129-1 Конституції України до спірних правовідносин.

Верховний Суд установивши, що апеляційним судом скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі ухвалу суду першої інстанції відповідно до ст. 312 ГПК України.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури та Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 у справі № 904/3203/20 скасувати.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 у справі № 904/3203/20 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.