Рішення від 10.09.2025 по справі 160/18198/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 рокуСправа №160/18198/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 04.07.2025 року, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) та військово- лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо винесення постанови, оформленої довідкою від 23 квітня 2025 № 2025-0423-1338-2519-7, без належного та повного медичного обстеження ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), оформлену довідкою від 23 квітня 2025 № 2025-0423-1338-2519-7.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.04.2025 року було затримано невстановленими особами та примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де без будь-яких документів його було посталено на облік та в примусовому порядку доставлено до військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 та проведено ВЛК про результати якого останнього повідомлено не було, в порушення вимог наказу Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, яким затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 копію документу про висновки ВЛК надано не було.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.

21.07.2025 на адресу суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що 23 квітня 2025 року приблизно о 11 год. 20 хв. за адресою м. Запоріжжя, автодорога Запоріжжя-Нікополь, військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 старшим солдатом ОСОБА_2 та солдатом ОСОБА_3 , які несли чергування в групі оповіщення, згідно Наказу від 22.04.2025р. № 186, під час проведення перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) було виявлено, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не мав при собі військово-облікового документа.

За фактом відсутності у ОСОБА_1 на час проведення перевірки військово- облікового документа було складено Акт про відсутність військово-облікового документу від 23.04.2025р, який було підписано старшим солдатом ОСОБА_2 та солдатом ОСОБА_3 .

Згідно п. 54 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу.

Доставку ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 23.04.2025р. здійснював заступник начальника відділення № 2 МРУП майор поліції ОСОБА_4 , що підтверджується Довідкою про доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 23.04.2025р. № 1341. Отже, твердження представника Позивача у позові, що ОСОБА_1 був затримано невстановленими особами та примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 є безпідставними з огляду на вищевикладене.

23.04.2025р. для визначення придатності до військової служби ОСОБА_1 було направлено на проходження військово-лікарської комісії. Направлення на проходження ВЛК ОСОБА_1 отримав 23.04.2025р. особисто, про що свідчить його підпис у Журналі реєстрації направлень на ВЛК, виданих військовозобов`язаним для проходження медичного огляду.

23.04.2025р. ОСОБА_1 пройшов медичній огляд, за результатами якого був визнаний придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК № 2025-0423-1338-2519-7 від 23.04.2025р.

Згідно Наказу від 23.04.2025р. № 262 ОСОБА_1 був призваний та зарахований до команди НОМЕР_2 . 24.04.2025р. ОСОБА_1 був прийнятий до НОМЕР_2 , про що свідчить Поіменний список військово зобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_5 і відправлені у складі команди « НОМЕР_2 » від 23.04.2025р. № 1344. Таким чином, працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 діяли в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією та законами України.

Другий відповідач відзив на позовну заяву не надав; про місце розгляду справи повідомлений належним чином через систему Електронний суд.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

23.04.2025р. для визначення придатності до військової служби ОСОБА_1 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено на проходження військово-лікарської комісії.

В матеріалах справи міститься копія довідки ВЛК від 23.04.2025. за № 2025-0423-1338-2519-7, відповідно до якої ОСОБА_1 на підставі статті 30в, 76в графи ІІ Розкладу хвороб придатний до військової служби.

Відповідно до наказу начальника

Згідно Наказу від 23.04.2025р. № 262 ОСОБА_1 був призваний та зарахований до команди НОМЕР_2 . 24.04.2025р. ОСОБА_1 був прийнятий до НОМЕР_2 , про що свідчить Поіменний список військово зобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_5 і відправлені у складі команди « НОМЕР_2 » від 23.04.2025р. № 1344.

Позивач оскаржує постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 23.04.2025. за № 2025-0423-1338-2519-7р., відповідно до якого ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби, зазначає, що під час проходження військово-лікарської комісії на стан здоров`я ОСОБА_1 не обстежувався, скарги на здоров`я до уваги не приймалися, оскільки у позивача наявні стійкі болі у хребті, які загострюються під час незначних фізичних навантажень, а також має астигматизм з дитинства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII(далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані - прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу "з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи. Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Стосовно посилання позивача на те, що комісією не взято до уваги наявні хвороби позивача, а також зауваження позивача на хворобливий стан, суд зазначає, що такі обставини не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог та скасування спірного рішення, виходячи з наступного.

В межах адміністративного процесу суд не може надавати оцінку діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті розкладу хвороб, оскільки суд не є фахівцем у медичній галузі.

Так, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 по справі № 806/526/16 зазначив: "…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію конкретних статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, де зроблено правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Зокрема слід зазначити, що у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він має право звернутися до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідної постанови з підстав наявних хвороб позивача.

Варто наголосити, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Станом на день розгляду справи судом встановлено, що позивач вже проходить військову службу за призовом по мобілізації.

Із врахуванням зазначено, вищезазначені підстави позивача не є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, норми чинного законодавства, а також з урахуванням правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Частиною 1ст.72 КАС Українив становлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судові витрати покладаються на позивача згідно ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 90, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін