Постанова від 11.09.2025 по справі 354/1754/24

Справа № 354/1754/24

Провадження № 22-ц/4808/1184/25

Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Баркова В. М.,

суддів: Бойчука І. В.,

Пнівчук О. В.,

секретар: Петрів Д. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2025 року у складі судді Ваврійчук Т. Л., постановлену у м. Яремче Івано-Франківської області, повний текст якої складено 16 червня 2025 року, у справі за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, державний реєстратор відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Бондарук Ганна Петрівна, державний реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Рижов Андрій Вікторович, державний реєстратор Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюк Ярослав Дмитрович про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння у державну власність, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням речових прав,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації звернувся до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, державний реєстратор відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Бондарук Г. П., державний реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Рижов А. В., державний реєстратор Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюк Я. Д. з позовом про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння у державну власність, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням речових прав.

Позивач просив витребувати земельні ділянки загальною площею 0,6844 га із кадастровими номерами 2611092001:22:002:4072, 2611092001:22:002:4075, 2611092001:22:002:4077, 2611092001:22:002:4079, 2611092001:22:002:4080, 2611092001:22:002:4081, 2611092001:22:002:4082, 2611092001:22:002:4083, 2611092001:22:002:4085, 2611092001:22:002:4086, 2611092001:22:002:4087, 2611092001:22:002:4088, 2611092001:22:002:4089, 2611092001:22:002:4090, 2611092001:22:002:4091, 2611092001:22:002:4093, 2611092001:22:002:4094, 2611092001:22:002:4095, 2611092001:22:002:4096, 2611092001:22:002:4097, які розташовані у межах с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області, з чужого незаконного володіння у державну власність, скасувати рішення про державну реєстрацію права власності та скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з одночасним припиненням речових прав на них.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області суду від 27 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2025 року у зв`язку з набранням чинності 09 квітня 2025 року ЗУ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12 березня 2025 року вказану позовну заяву в порядку ч. 11 ст. 187 ЦПК України залишено без руху для усунення виявлених недоліків, а саме долучення експертно-грошової оцінки земельних ділянок із вищезазначеними кадастровими номерами, чинної на дату подання позовної заяви, а також внести на депозитний рахунок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області грошових коштів у розмірі вартості спірних земельних ділянок.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2025 року позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, державний реєстратор відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Бондарук Г. П., державний реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Рижов А. В., державний реєстратор Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюк Я. Д. з позовом про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння у державну власність, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням речових прав залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі на зазначену ухвалу суду заступник Генерального прокурора, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, а також просить стягнути з відповідачів на користь Офісу Генерального прокурора судові витрати.

Скаржник вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення позову без розгляду з посиланням на норми цивільного процесуального права, які набули чинності 09 квітня 2025 року, оскільки згідно ст. 3 ЦПК України закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Вказує, що закріплена ЗУ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача» вимога про проведення експертно-грошової оцінки спірних земельних ділянок і внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі їх вартості є для прокурора новим обов`язком, який не існував на час звернення до суду з позовом, а тому не може мати зворотної дії в часі.

Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що вимога подання підтвердження внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна встановлена не лише для позовів, які подаються до суду, а й для тих, які уже перебувають у провадженні, оскільки в законодавстві України, в тому числі у ЗУ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача» відсутні норми, які вказують на те, що абзац 2 частини 4 ст. 177 ЦПК України має зворотну дію в часі.

Заступник Генерального прокурора вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на пункт 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» вищезазначеного Закону при застосуванні абзацу 2 частини 4 статті 177 ЦПК України, оскільки цим пунктом передбачено зворотну дію закону в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права.

Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що стаття 177 ЦПК України лише встановлює вимоги до документів, що додаються до позовної заяви. Таким чином, абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України не має зворотної дії в часі. Також скаржник вважає, що ця норма і не могла б мати зворотної дії в часі в силу статті 58 Конституції України, оскільки абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України погіршує становище позивача внаслідок встановлення додаткових вимог до позовної заяви, а не пом`якшує.

Зауважує, що у розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» згаданого Закону вбачається, що механізм компенсації вартості майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади, застосовується виключно у разі, якщо відповідачем за позовом прокурора є добросовісний набувач. Однак, суд не врахував що у даному випадку прокурор у позові та інших процесуальних документах стверджує про обізнаність відповідача щодо незаконності виділення земельної ділянки та їхню недобросовісність у спірних правовідносинах. Більш того, зауважує скаржник, вирішення щодо добросовісності чи недобросовісності відповідачів у спірних правовідносинах має здійснюватись судом на стадії ухвалення рішення, а тому суд не вправі відхиляти ці твердження позивача на стадії розгляду справи і залишати позов без розгляду.

Не враховано судом першої інстанції і того, що законний власник спірних ділянок - Надвірнянська районна військова (державна) адміністрація не була позбавлена можливості внести кошти на депозитний рахунок суду з моменту постановлення ухвали про залишення позову прокурора без руху, проте жодних дій нею вчинено не було. Більш того, жодних заходів на захист інтересів держави, зокрема шляхом подання позову Наддвірнянська районна військова (державна) адміністрація не зазначала.

Зауважує, що невнесення прокурором вартості майна виключає можливість постановлення рішення про витребування майна від добросовісного набувача, але не виключає можливість розгляду справи за позовом прокурора та ухвалення судом рішення про витребування нерухомого майна у недобросовісного набувача.

Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк іншими учасниками справи не надано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_1 , та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_3 , Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, державний реєстратор відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Бондарук Г. П., державний реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Рижов А. В., державний реєстратор Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюк Я. Д. в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені судовими повістками та за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення прокурораІвано-Франківськоїобласної прокуратури Криклія Л. В., який просив скаргу задовольнити, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гончаренка С. М., який просив залишити ухвалу суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи наступного.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України (в редакції чинній на час звернення прокурора до суду) до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року, згідно з яким ст. 390 ЦК України доповнено ч. 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Також частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Статтю 265 ЦПК України доповнено частиною 14 такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».

Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Аналізуючи вищенаведені норми, колегія суддів зауважує, що положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 4292-ІХ, поширюється не тільки на конкретно визначенні статті, як зазначає прокурор, а загалом на положення цього Закону в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.

У зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги про те, що абз. 2 ч. 4 статті 177 ЦПК України не має зворотної дії в часі, спростовуються наведеним вище.

Також колегія суддів зауважує, що у ст. 390 ЦК України, яка у відповідності до Закону доповнена ч. 5 визначено, що суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади,органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Тлумачення вказаної статті свідчить про імперативність її норм, зокрема, встановлює обов`язок органу місцевого самоврядування або прокурора вносити вартість нерухомого майна на депозитний рахунок суду, що є передумовою для подальшого розгляду справи з метою забезпечення можливості дотримання і виконання вимог закону на момент ухвалення рішення у справі, незалежно від результату розгляду справи.

Щодо доводу апеляційної скарги про невідповідність положень Закону № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року статті 58 Конституції України та статті 3 ЦПК України щодо його зворотності дії в часі слід зазначити наступне.

В статті 58 Основного Закону України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 4 статті 3 ЦПК України передбачено, що Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Своє розуміння зворотної дії закону в часі Конституційний Суд України виклав у Рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99, зазначивши, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Крім того, Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (рішення КСУ від 12.07.2019 року № 5-р(I)/2019).

Правовідносини щодо розгляду в суді поданого заступником Генерального прокурора позову справді виникли до набрання чинності положеннями Закону № 4292-ІХ від 12.03.2025 року, однак вони продовжують існувати і після його ухвалення, тому повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.

При цьому, вимога про необхідність додавання до позову документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, не є встановленням нового обов`язку для учасника судового процесу, а є однією з процесуальних вимог до позовної заяви органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову.

Обов`язковість врахування положень Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» також відображено у постановах ВС, зокрема у постановах від 30 квітня 2025 року у справі № 686/14711/21, 07 травня 2025 року у справі № 128/680/21, від 21 травня 2025 року у справі № 678/1280/21.

Щодо посилання апелянта на те, що суд приймаючи оскаржувану ухвалу не врахував факту обізнаності відповідача щодо незаконності виділення земельної ділянки, що свідчить про його недобросовісність у спірних правовідносинах, що у свою чергу звільняє позивача від обов`язку передбаченого ч. 4 ст. 177 ЦПК України, то таке на увагу не заслуговує, виходячи з наступного.

Як вбачається із змісту позовних вимог, прокурор в своїй позовній заяві посилався на те, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та її передача у приватну власність відбулася з порушенням вимог законодавства, зокрема щодо порядку зміни цільового призначення та за відсутності відповідного погодження органу виконавчої влади.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, якщо на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про відчуження земельної ділянки, яка перебуває під посиленою правовою охороною держави, відбулася державна реєстрація права власності на це майно, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем на підставі ст. 387, 388 ЦК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до положень ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як вбачається з матеріалів даної справи відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,86 га., кадстровий номер 2611092001:22:002:3700 на підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 2022 року.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 виснувала, зокрема, що перевірка добросовісності набувача цього майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування/повернення майна.

Добросовісність чи недобросовісність особи це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/20528/21.

Згідно ч. 5 статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто, незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова ВП ВС від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Аналізуючи аргументи, викладені в апеляційній скарзі колегія суддів наголошує, що обставини добросовісності/недобросовісності набувача досліджуватимуться та встановлюватимуться судом безпосередньо під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження. При цьому, факт недобросовісності набувача встановлюється судом на основі наданих сторонами та досліджених в ході судового розгляду доказів, а не виключно через вказівку опонента про його недобросовісність у поданому позові.

Оскільки, згідно вказаної презумпції відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважаються добросовісними набувачами спірної земельної ділянки, то суд приходить до висновку про поширення вимог Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» на даний спір.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2025 року.

Судді В. М. Барков

І. В. Бойчук

О. В. Пнівчук