Постанова від 14.08.2025 по справі 910/5698/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2025 р. Справа№ 910/5698/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «МІКЛ» та Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025

у справі № 910/5698/23 (суддя Я.А. Карабань)

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави

до Київської міської ради

Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «МІКЛ»

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов`язання повернути земельну ділянку,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі також - Прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі також - Рада) та Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «МІКЛ» (далі також - Кооператив), про:

- визнання незаконним та скасування рішення Ради від 16.12.2021 №4139/4180 «Про передачу Обслуговуючому кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «МІКЛ» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки (№ 12) на вул. Оноре де Бальзака, 49-а у Деснянському районі міста Києва»;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1,5515 га на вул. Оноре де Бальзака, 49-а у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0027), укладеного між відповідачами, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А.В. та зареєстровано в реєстрі 30.12.2022 за № 1318;

- зобов`язання Кооперативу повернути територіальній громаді міста Києва в особі Ради земельну ділянку площею 1,5515 га на вул. Оноре де Бальзака, 49-а у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0027) у стані, придатному для її подальшого використання.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.ст.13, 19, 131-1, 140, 142, 143 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.16, 21, 203, 207, 215, 216, 316, 317, 318, 328, 375, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст.9, 80, 90, 95, 102-1, 116, 122, 124, 135, 134, 152 Земельного кодексу України, мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято, а договір укладено з порушенням норм чинного законодавства та всупереч інтересам держави і територіальної громади, оскільки земельну ділянку передано в оренду без проведення земельних торгів та площею, яка майже в 56 разів перевищує площу розташованого на ній майна. Окрім того, прокурор вказує, що майно, яке знаходиться на вказаній земельній ділянці, є самочинно збудованим.

10.10.2024 від Прокурора надійшла заява про зміну предмета позову, прийнята судом першої інстанції до розгляду, в якій прокурором доповнено позов наступними новими позовними вимогами - про зобов`язання Кооператива знести самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, а саме, - гараж №1, загальною площею 41,1 кв.м, гараж №2, поверх І, загальною площею 41,9 кв.м, гараж №3, загальною площею 75,5 кв.м, гараж №4, поверх І, з підвалом та надбудовою загальною площею 73,9 кв.м, гараж №5, поверх І, з надбудовою загальною площею 29,8 кв.м, які розташовані на земельній ділянці площею 1,5515 га по вулиці Оноре де Бальзака, 49-а, у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0027).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/5698/23 позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей 13, 19, 143 Конституції України, статей 16, 21, 172, 179, 181, 189, 203, 215, 317, 319, 321, 328, 375 - 377 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України), статей 9, 116, 122-124, 134, 152 Земельного кодексу України (далі також ЗК України), статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 1 Закону України «Про автомобільні дороги», пунктами 2, 6 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №115 та встановленими судом обставинами приналежності спірної земельної ділянки до земель дорожнього господарства, відповідно розміщення об`єкту дорожнього сервісу та право оренди на спірну земельну ділянку (з цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування автостоянки) відповідно до ч.2 ст.134 ЗК України могло бути набуте виключно на конкурентних засадах. Оскільки оскаржуване рішення та договір оренди укладені поза межами конкурсної процедури, передбаченої ст. 134 ЗК України, і рішення, і укладений на його виконання договір є недійсними, що вказує на наявність фактичних та правових підстав для задоволення відповідних позовних вимог прокурора та повернення спірної земельної ділянки її власнику.

Задовольняючи позовні вимоги про знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що набуті у власність Кооперативом об`єкти нерухомого майна - гаражі №1, загальною площею 41,1 кв.м, №2, поверх І, загальною площею 41,9 кв.м, №3, загальною площею 75,5 кв.м, №4, поверх І, з підвалом та надбудовою загальною площею 73,9 кв.м, №5, поверх І, з надбудовою загальною площею 29,8 кв.м, у силу ст. 376 Цивільного кодексу України, є об`єктами самочинного будівництва, оскільки збудовані на земельній ділянці, яка не була відведена під їх будівництво.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Кооператив звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Кооператив вказує на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме, статей 20, 134 ЗК України. Висновок суду про можливість передачі спірної земельної ділянки в оренду виключно за конкурсною процедурою не узгоджується зі ст. 134 ЗК України. Матеріали справи не містять доказів, що спірна земельна ділянка була віднесена відповідним рішенням Ради саме до земельних ділянок, призначених для розміщення та обслуговування об`єктів дорожнього сервісу. Натомість, саме щодо таких земельних ділянок обов`язковим є проведення торгів. Безпідставними є висновки суду першої інстанції про те, що площа спірної земельної ділянки значно перевищує площу розташованих на ній об`єктів нерухомого майна як про безумовну підставу для визнання оскаржуваного рішення незаконним, а укладеного на його виконання договору недійсним.

Висновки суду про те, що розташовані на спірній земельній ділянці гаражі, які належать на праві власності Кооперативу, є самочинним будівництвом, не відповідають як ст. 376 ЦК України, так і доказам, наданим Кооперативом, які безпідставно були залишені судом першої інстанції без належної правової оцінки. Так, під час розгляду спору судом не було враховано тієї обставини, що будівництво гаражів відбулось у 1998 році, а не у 2015 році, - як встановлено судом. У цій частині, місцевим господарським судом помилково ототожнено набуття права власності на нерухоме майно із його фактичним будівництвом. Кооператив наполягає, що будівництво, введення в експлуатацію та набуття у власність гаражів як фізичною особою ОСОБА_1 , так і Кооперативом, - відбулось відповідно до норм матеріального права, якими було врегульовано ці відносини на дату спорудження нерухомого майна. Відповідно, застосування судом першої інстанції ст. 376 ЦК України чинної на момент набуття Кооперативом права власності, а не норм матеріального права, які регулювали ці відносини на момент будівництва гаражів, є помилковим.

Судом першої інстанції не дотримано вимог ст. 46 ГПК України та прийнято до розгляду заяву прокурора про збільшення позовних вимог в частині знесення нерухомого майна, належного Кооперативу, оскільки прокурором у позові не оспорювалась законність будівництва гаражів, а оскаржувалась законність набуття Кооперативом права користування спірною земельною ділянкою, тобто законність будівництва виступала як спосіб доказування незаконності передачі земельної ділянки, а не як окремий предмет спору; у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/18389/20 та від 10.11.2021 у справі №916/1988/20 суд касаційної інстанції дійшов правового висновку, що заява прокурора про зміну предмету позову фактично є новим позовом, бо останній заявив нові позовні вимоги, які не були пов`язані з первісними позовними вимогами, позаяк обставини такого будівництва не виникають з підстав вчинення договору оренду.

Також, судом першої інстанції не дотримано вимог ст. 79 ГПК України, оскільки розглядаючи вимогу Прокурора про знесення самочинного будівництва, судом не надано жодної оцінки поданим Кооперативом доказам здійснення будівництва у встановленому законом порядку, зокрема, розпорядженню Київської міської державної адміністрації від 19 серпня 1996 року № 1306, яким підтверджується наявність дозволу та волевиявлення органу місцевого самоврядування на здійснення будівництва, розміщення та введення в експлуатацію спірних гаражів на спірній земельній ділянці; копії Договору про спільну діяльність від 07.07.1998, копії Акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 14.04.1999 № 93, яким підтверджується законність будівництва КПП (в подальшому перероблені у 5 спірних гаражів) та введення їх в експлуатацію, тобто здійснення їх будівництва у відповідності до чинних на той час норм та згідно з державними будівельними стандартами; копії Технічного паспорту на нежитлове приміщення від 20.04.2010, яким підтверджується переоформлення побудованих у 1996-1998 роках КПП у 5 спірних гаражів.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.06.2025 апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «МІКЛ» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «МІКЛ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/5698/23 та призначено її розгляд на 17.07.2025. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 04.07.2025, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5698/23.

Також, не погоджуючись із рішенням суду, Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Рада вказує на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи. Вважає, що судом безпідставно залишено поза увагою як набуття Кооперативом права на об`єкти нерухомого майна, так і те, що оскаржуване рішення Ради, було прийнято з урахуванням ст. 134 ЗК України, тобто земельна ділянка надавалась власнику нерухомого майна, і тому така передача здійснювалась поза межами конкурсної процедури, встановленої ст. 134 ЗК України. Безпідставними є також доводи Прокурора, покладені в основу судового рішення, про перевищення розміру орендованої земельної ділянки, а також про те, що нерухоме майно, розміщене на спірній земельній ділянці складає лише 2% її площі.

Судом залишено поза увагою, що доведення обставин, пов`язаних з обґрунтованістю землевпорядної документації, у тому числі щодо розміру земельної ділянки, покладається на сторони у судовому процесі. При цьому, відповідно до загальних засад господарського судочинства, врегульованих статтями 2, 13, 14, 74, 86, 237 ГПК України, позивач у справах зазначеної категорії повинен довести належними доказами, зокрема, але не виключно експертним висновком ту обставину, що неналежними доказами є розроблений на замовлення відповідача проект землеустрою чи технічна документація із землеустрою, в яких власне і визначається конкретна площа земельної ділянки, необхідна орендарю для експлуатації та функціонування належної йому будівлі (ведення господарської діяльності). Оцінка зазначених доказів повинна здійснюватися судами з дотриманням стандартів доказування, передбачених ГПК України щодо їх належності, допустимості, обґрунтованості та вірогідності.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025 апеляційну скаргу Київської міської ради передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/5698/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

01.07.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Київської міської ради надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/5698/23. Призначено спільний розгляд апеляційних скарг Київської міської ради та Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «МІКЛ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/5698/23 на 17.07.2025. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 22.07.2025.

02.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Прокурора на апеляційну скаргу Ради, у якому Прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, з мотивів, викладених в оскаржуваному рішенні. Вважає, що судом повно та всебічно досліджено усі обставини справи, надано їм належну правову оцінку та застосовано норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін. Прокурор повністю погоджується з висновками суду першої інстанції з наявністю підстав для задоволення позовних вимог та підкреслює, що оскільки земельну ділянку надано Кооперативу для експлуатації автостоянки, тобто об`єкту дорожнього сервісу, то передача мала відбуватись шляхом проведення торгів. Наполягає, що ні Іщенко Л.В., ні Кооператив не отримували спірну земельну ділянку саме під будівництво нерухомого майна, відповідно, таке будівництво вважається самочинним. Також, оскільки спірна земельна ділянка у 56 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розміщено, така земельна ділянка мала б передаватись шляхом продажу на торгах.

03.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Прокурора на апеляційну скаргу Кооперативу, у якому Прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Прокурор підкреслює, що набуття права власності фізичною особою ОСОБА_1 на гаражі відбулось у період дії укладеного 21.12.2012 між КП «Київтранспарксервіс» та Кооперативом договору №ДНП-2012-12/222 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування на паркувальному майданчику за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, оскільки ні ОСОБА_1 , ні Кооператив не отримували спірну земельну ділянку саме під будівництво нерухомого майна, і будівництво не було передбачене умовами згаданого договору, відповідно, таке будівництво вважається самочинним. Одночасно, оскільки матеріали справи не містять належних доказів трансформації КПП у гаражі, Прокурор вважає, що це є окремими об`єктами нерухомості, відповідно, будівництво КПП та введення їх у експлуатацію не є достатньою підставою для спростування висновку суду про те, що гаражі є самочинним будівництвом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 у розгляді справи оголошено перерву до 14.08.2025.

В судовому засіданні 14.08.2025 представники скаржників Кооператива та Київської міської ради підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг, просили скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні проти вимог апеляційних скарг заперечив, їх доводи вважає безпідставними, у зв`язку з чим просив залишити апеляційні скарги відповідачів без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

14.08.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційних скарг Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «МІКЛ» та Київської міської ради, дослідивши докази, наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 14.07.2015 Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво СТА №444187 про право власності Іщенко Л.В. на об`єкт нерухомого майна: гараж № НОМЕР_1 , площею 49,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, «МІКЛ автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва», обслуговуючий кооператив, гараж 1, адреса ГК: вулиця Бальзака Оноре де 49-а.

14.07.2015 Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво СТА №444186 про право власності Іщенко Л.В. на об`єкт нерухомого майна: гараж № НОМЕР_2 , площею 75,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, «МІКЛ автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва», обслуговуючий кооператив, гараж 3, адреса ГК: вулиця Бальзака Оноре де 49-а.

20.07.2015 Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво СТА №444860 про право власності Іщенко Л.В. на об`єкт нерухомого майна: гараж №2, поверх І, площею 41,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, «МІКЛ автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва», обслуговуючий кооператив, гараж 2, адреса ГК: вулиця Бальзака Оноре де 49-а.

20.07.2015 Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво СТА №444862 про право власності Іщенко Л.В. на об`єкт нерухомого майна: гараж №4, поверх І з підвалом та надбудовою, площею 73,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, «МІКЛ автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва», обслуговуючий кооператив, гараж 4, адреса ГК: вулиця Бальзака Оноре де 49-а.

Також, 20.07.2015 Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво СТА №444861 про право власності Іщенко Л.В. на об`єкт нерухомого майна: гараж №5, поверх І з надбудовою, площею 29,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, «МІКЛ автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва», обслуговуючий кооператив, гараж 5, адреса ГК: вулиця Бальзака Оноре де 49-а.

У подальшому, згідно з актами приймання-передачі від 25.10.2021, які посвідчені приватними нотаріусами Київського міського нотаріального округу Шишкіною А.О., Іщенко Л.В., в якості пайового та вступного внесків в Обслуговуючий кооператив передала, а Обслуговуючий кооператив «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «МІКЛ» (відповіда-2) прийняв наступне нерухоме майно: гаражі №№1, 2, 3, 4, 5, що розташовані за адресою: м. Київ, «МІКЛ автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва», адреса ГК: вулиця Бальзака Оноре де 49-а.

Право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано відповідачем-2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 25.10.2021, за наступними номерами про право власності: 44728031, 44728473, 44728968, 44730665, 44731303.

16.12.2021 Київська міська рада (відповідач-1) прийняла рішення №4139/4180 «Про передачу Обслуговуючому кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «МІКЛ» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки (№ 12) на АДРЕСА_1 ». Згідно із вказаним рішенням передано відповідачу-2 в оренду на 15 років земельну ділянку площею 1,5515 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0027) для експлуатації та обслуговування автостоянки (№12) на вул. Оноре де Бальзака, 49-а у Деснянському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 25.10.2021, номери про право власності: 44728031, 44728473, 44728968, 44730665, 44731303), категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

30.12.2021 між відповідачем-1 (орендодавець) та відповідачем-2 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,5515 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0027) на вул. Оноре де Бальзака, 49-а у Деснянському районі міста Києва, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А.В. та зареєстровано в реєстрі за №1318.

Відповідно до пункту 1.1. договору, орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 16.12.2021 за №4139/4180 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором, для експлуатації та обслуговування автостоянки (№12).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 16.12.2021 №4139/4180 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер 8000000000:62:701:0027;

- місце розташування - вул. Оноре де Бальзака, 49-а у Деснянському районі м. Києва;

- категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

- цільове призначення - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для експлуатації та обслуговування автостоянки);

- розмір (площа) 1,5515 га.

Договір укладено на 15 років (пункт 3.1. договору).

Предметом позову в даній справі є вимоги Прокурора, заявлені в інтересах держави до Київської міської ради і Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «МІКЛ» про визнання незаконним та скасування рішення Ради про надання спірної земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки (№ 12) на вул. Оноре де Бальзака, 49-а у Деснянському районі міста Києва та про визнання недійсним договору оренди цієї земельної ділянки та її повернення Раді, як похідні вимоги від вимоги про визнання недійсним рішення Ради про надання землі в користування.

Також, Прокурором заявлено окремі вимоги про зобов`язання Кооперативу знести самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, а саме, - гараж №1, загальною площею 41,1 кв.м, гараж №2, поверх І, загальною площею 41,9 кв.м, гараж №3, загальною площею 75,5 кв.м, гараж №4, поверх І, з підвалом та надбудовою загальною площею 73,9 кв.м, гараж №5, поверх І, з надбудовою загальною площею 29,8 кв.м, які розташовані на земельній ділянці площею 1,5515 га по вулиці Оноре де Бальзака, 49-а, у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0027).

Заперечуючи проти позовних вимог, і Кооператив, і Рада вказують на дотримання ними процедури надання спірної земельної ділянки в оренду, оскільки така ділянка надавалась у зв`язку із розташуванням на ній об`єктів нерухомого майна, що належать Кооперативу на праві приватної власності. Крім цього, ці об`єкти нерухомості будувались за згодою Ради як власника земельної ділянки, а тому відсутні підстави стверджувати про їх самочинність.

Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість. Однак, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, враховуючи нижчевикладене.

Щодо наявності підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, колегія суддів керується тим, що ані Кооператив, ані Рада у поданих ними апеляційних скаргах не оскаржують право прокурора на звернення з позовом, що є предметом апеляційного розгляду, а тому, з огляду на приписи ч. 1 ст. 269 ГПК України, не вбачає підстав для перегляду оскаржуваного рішення суду у цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 16.12.2021 №4139/4180 та визнання у зв`язку з цим недійсним договору оренди, укладеним на його виконання, повернення спірної земельної ділянки Раді та знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці площею 1,5515 га по вулиці Оноре де Бальзака, 49-а, у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0027), судова колегія керується таким.

Як встановлено під час апеляційного перегляду спору та підтверджується матеріалами справи, спір стосується земельної ділянки комунальної власності площею 1,5515 га по вулиці Оноре де Бальзака, 49-а, у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:62:701:0027.

На цій земельній ділянці розташовано гаражі, які належать на праві приватної власності Кооперативу. Також, за доводами Прокурора, земельна ділянка використовується під розміщення на ній об`єкту дорожнього сервісу автостоянки.

Звертаючись із позовними вимогами про знесення гаражів як самочинно-збудованих об`єктів, Прокурор вказував лише на те, що нерухомість була збудована на земельній ділянці, яка не була відведена під будівництво.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір у цій частині підтримав позицію прокурора, зауваживши, що земельна ділянка площею 1,5515 га по вулиці Оноре де Бальзака, 49-а, у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0027) Іщенко Л.В. або іншим особам для будівництва не надавалась.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду, з огляду на таке.

Надаючи правову оцінку доводам Прокурора стосовно того, що розташовані на спірній земельній ділянці гаражі є самочинним будівництвом, суд першої інстанції керувався нормами ст. 376 ЦК України, у редакції, чинній на 2015 рік (рік набуття Кооперативом права власності) та численними висновками Верховного Суду, зробленими за наслідками застосування ст. 376 ЦК України.

Разом із цим, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки доводам Кооперативу про те, що спірне майно було збудовано у 90-х роках.

Так, відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно з п. 4 Розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За змістом ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян, організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього, цивільні права і обов`язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій з актів планування.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19.08.1996 № 1306 «Про влаштування платних автостоянок уздовж траси Лівобережної лінії швидкісного трамваю» з метою вишукання додаткових коштів на будівництво Лівобережної лінії швидкісного трамваю, раціонального використання земельних ділянок, що згідно з рішенням міськради від 12.01.1995 №41 надані в тимчасове довгострокове користування терміном на 5 років, дозволено Державному комунальному підприємству «Київелектротранс» побудувати вздовж лінії трамваю швидкісного руху від вул. Милославської по проспекту Ватутіна тимчасові платні автостоянки по вул. Бальзака.

Пунктом 2 цього розпорядження ДКП «Київелектротранс» зобов`язано залучити інвесторів для влаштування автостоянок, замовити проектну документацію та отримати ордер на виконання будівельних робіт.

На виконання цього розпорядження, між ДКП «Київелектротранс» та ПП «МІКЛ» (наразі Обслуговуючий кооператив «МІКЛ») було укладено Договір про спільну діяльність від 07.07.1998, предметом якого було здійснення ПП «МІКЛ» будівництва та введення в експлуатацію автостоянки по вул. Бальзака вздовж лінії швидкісного трамваю для розміщення та збереження транспортних засобів населення і в першу чергу тих, чиї автомобілі знаходяться на автостоянках, які необхідно перенести з траси лінії будівництва швидкісного трамваю (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору про спільну діяльність, ДКП «Київелектротранс» передає спірну земельну ділянку для будівництва автостоянки, а за п.4.1. Договору про спільну діяльність ПП «МІКЛ», має саме обов`язок здійснити будівництво автостоянки.

Відповідно до ст. 430 ЦК УРСР (в редакції чинній на момент укладення договору про сумісну діяльність) за договором про сумісну діяльність сторони зобов`язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.

Згідно зі ст. 432 ЦК УРСР (в редакції чинній на момент укладення договору про сумісну діяльність) грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю.

Пунктом 13.1. Договору про спільну діяльність від 07.07.1998 сторони погодили, що ПП «МІКЛ» має право власності на приміщення контрольно-пропускного пункту і сітчасту огорожу після розірвання договору за п. 12.1., згідно якого договір розривається після закінчення строку дії, тобто після 2 років з моменту його підписання, як це передбачено п. 9.1. Договору про спільну діяльність.

14.04.1999 Управлінням Держархбудконтролю м. Києва було видано акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта №93, в якому було зазначено як про правові підстави здійснення ПП «МІКЛ» будівництва двох контрольно-пропускних пунктів (розпорядження Київської міської Державної адміністрації від 19.08.1996 №1306 та рішення Київської міської ради від 12.01.1995 №41), так і про відповідність побудованих об`єктів вимогам будівельних норм та встановлено готовність введення побудованої автостоянки до експлуатації.

За нормою ст. 86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Згідно з ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, враховуючи норми ст.ст. 4, 86, 128, 430, 431 ЦК УРСР, зміст розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.08.1996 року №1306 «Про влаштування платних автостоянок уздовж траси Лівобережної лінії швидкісного трамваю», умови укладеного між ДКП «Київелектротранс» та ПП «МІКЛ» (наразі Обслуговуючий кооператив «МІКЛ») Договору про спільну діяльність від 07.07.1998, колегія суддів прийшла до висновку, що ПП «МІКЛ», засновником якого є ОСОБА_1 , збудувало будівлі КПП та набуло права власності на них на підставі договору від 07.07.1998.

20.04.2010 Київським міським бюро технічної інвентаризації було виготовлено технічні паспорти на приміщення контрольно-пропускного пункту, з якого вбачається, що одне КПП складається з двох приміщень, а інше КПП - із трьох приміщень.

У подальшому, саме ці 5 приміщень було оформлено у 5 гаражів, які зареєстровані за єдиним власником ПП «МІКЛ» ОСОБА_1 .

Із введенням у дію ЦК України від 16.01.2003 та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у власників нерухомості виникло зобов`язання здійснити державну реєстрацію.

Так, відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 здійснила державну реєстрацію права власності на гаражі №1, загальною площею 41,1 кв.м, №2, поверх І, загальною площею 41,9 кв.м, №3, загальною площею 75,5 кв.м, №4, поверх І, з підвалом та надбудовою загальною площею 73,9 кв.м, №5, поверх І, з надбудовою загальною площею 29,8 кв.м, на підставі свідоцтв, виданих Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві серії СТА №№444187, 444186, 444860, 444862, 444861.

Оскільки право власності на КПП хоча і виникло у період дії ЦК УРСР, однак продовжувало існувати і після введення в дію ЦК України від 16.01.2003, колегія суддів вважає обґрунтованими та правомірними дії Іщенко Л.В. як єдиного власника ПП «МІКЛ» в частині здійснення реєстрації права власності у порядку, встановленому чинними нормами ЦК України.

Водночас, хоча матеріалами справи підтверджується, що державна реєстрація була здійснена у 2015 році, то, з огляду на створення (будівництво) гаражів у 1997-1999 роках, саме нормами, чинними на момент будівництва цього майна, мав керуватись суд, вирішуючи питання про те, чи були ці об`єкти збудовані самочинно.

Застосування ст. 376 ЦК України до правовідносин, які виникли задовго до введення в дію чинного ЦК України є безпідставним та неконституційним.

Натомість, відповідно до ч. 3 ст. 105 ЦК УРСР, чинної на момент будівництва гаражів, господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що самочинним вважалось будівництво без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил. Відведення земельної ділянки під будівництво не було визначальним для віднесення будівлі до самочинної.

Отже, враховуючи встановлені апеляційним судом обставини набуття права власності на збудовані будівлі КПП, які у подальшому були зареєстровані як 5 окремих об`єктів нерухомого майна, на підставі Договору про спільну діяльність від 07.07.1998, укладеного на виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.08.1996 №1306 «Про влаштування платних автостоянок уздовж траси Лівобережної лінії швидкісного трамваю», з огляду на відсутність доказів зведення гаражів без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, колегія суддів приходить до висновку, що прокурором не доведено, а матеріалами справи не підтверджено ту обставину, що розташовані на земельній ділянці площею 1,5515 га по вулиці Оноре де Бальзака, 49-а, у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:62:701:0027 гаражі №1, загальною площею 41,1 кв.м, №2, поверх І, загальною площею 41,9 кв.м, №3, загальною площею 75,5 кв.м, №4, поверх І, з підвалом та надбудовою загальною площею 73,9 кв.м, №5, поверх І, з надбудовою загальною площею 29,8 кв.м є об`єктами самочинного будівництва.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора у цій частині, відповідно висновки суду першої інстанції про протилежне, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду спору.

Натомість, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи Кооперативу про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, ст. 376 ЦК України, а також, недотримання судом норм процесуального права, а саме, ст. 79 ГПК України, оскільки судом не надано жодної оцінки наданим Кооперативом доказам здійснення будівництва у встановленому законом порядку, зокрема, розпорядженню Київської міської державної адміністрації від 19.08.1996 №1306, копії Договору про спільну діяльність від 07.07.1998, копії Акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 14.04.1999 №93, копії Технічного паспорту на нежитлове приміщення від 20.04.2010.

Звертаючись із позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 16.12.2021 №4139/4180 та визнання у зв`язку з цим недійсним договору оренди, укладеним на його виконання, повернення спірної земельної ділянки Раді, Прокурор вказував лише на недотримання Радою та Кооперативом встановленого для такої категорії земель порядку продажу права на оренду на торгах.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції підтримав позицію Прокурора, встановивши, що спірна земельна ділянка віднесена до земель дорожнього господарства, і на ній розміщено автостоянку (об`єкт дорожнього сервісу), відповідно, в силу приписів ч.2 ст.124, абз. 13 ч.1 ст.134 та ч.ч.1,2 ст.135 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) для експлуатації та обслуговування саме об`єктів дорожнього сервісу підлягають виключно продажу на земельних торгах. Судом було застосовано норми Земельного кодексу України, у редакції, чинній на дату ухвалення Радою оскаржуваного Прокурором рішення.

Переглядаючи справу у цій частині, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції у даній частині необґрунтованими.

Так, згідно з положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено серед способів захисту прав на земельні ділянки визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту незаконним і скасування рішення є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту незаконним і його скасування є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина 2 статті 123 Земельного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Одночасно, відповідно до абз. 13 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу, передачі у користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Судом першої інстанції застосовано правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г, від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 09.09.2021 та від 12.11.2024 у справі № 910/9049/20, від 22.11.2023 у справі №638/1297/21, проте, нормами ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України у сукупності із ст. ст. 124, 135 Земельного кодексу України, у відповідності до якої набуття земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди) для експлуатації та обслуговування об`єктів дорожнього сервісу допускається виключно шляхом продажу на земельних торгах.

Одночасно, постанова Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г не є релевантною, оскільки спір стосувався передачі поза конкурентними засадами земельної ділянки під будівництво житлових будинків, а не об`єктів дорожнього сервісу.

Колегія суддів зауважує, що спільними обставинами у справах №910/9028/19, №910/9049/20 було те, що відповідачі придбавали невеликі об`єкти нерухомості і під них відводилися земельні ділянки значно більших розмірів для подальшого облаштування під автостоянки.

Саме тому у постановах у постановах Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №910/9028/19, від 09.09.2021 та від 12.11.2024 у справі № 910/9049/20 судом касаційної інстанції підкреслено, що в оскаржуваних рішеннях ради та договорах оренди відповідачі незаконно, з метою уникнення конкурсної процедури об`єднували в одне ціле земельну ділянку для обслуговування та експлуатації наявних об`єктів нерухомості, що не вимагало конкурсної процедури, та земельну ділянку для інших цілей, які вже вимагали виключно продажу на земельних торгах, тобто, отримання права оренди на них, відповідно до вищевказаних норм, мало відбуватися в абсолютно різному порядку.

Подібний висновок було сформовано судом першої інстанції у справі, що переглядається. Разом із цим, судом першої інстанції не встановлено, що метою відведення земельної ділянки саме у такому розмірі під розміщення нерухомого майна, розташованим на цій земельній ділянці, було отримання земельної ділянки для будівництва, обслуговування чи ремонту об`єкту дорожнього сервісу поза межами конкурсної процедури, передбаченої ст. ст. 134, 135 Земельного кодексу України.

Також, судом першої інстанції не спростовано доводи Ради та Кооперативу про те, що спірна земельна ділянка була сформована у такому розмірі тому, що необхідна саме для обслуговування та використання у господарській діяльності належних Кооперативу гаражів.

Тобто, оскаржуване рішення суду не містить обставин, встановлених судом, як і відповідних висновків суду про те, що відведення спірної земельної ділянки мало б відбуватись на підставі абз. 13 ч. 2 ст. 134 ЗК України, а не абз. 2 ч. 2 ст. 134 ЗК України.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з того, що автостоянка та нерухоме майно були збудовані на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.08.1996 № 1306 «Про влаштування платних автостоянок уздовж траси Лівобережної лінії швидкісного трамваю» та Договору про спільну діяльність від 07.07.1998, укладеного між ДКП «Київелектротранс» та ПП «МІКЛ».

Після припинення дії договору, нерухоме майно залишилось у власності ПП «МІКЛ», а автостоянка використовувалась Київською міською радою за призначенням. При цьому, земельна ділянка не була сформована як об`єкт речових прав. Лише у зв`язку з виготовленням Технічної документації у 2017 році за замовленням Кооперативу (т. 1 арк. 94), Рада оформила право власності на цю земельну ділянку, що убачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-80001003412019 від 07.10.2019.

Тобто, матеріалами справи підтверджуються триваючі правовідносини між Радою та Кооперативом щодо спірної земельної ділянки, а також те, що автостоянка та нерухоме майно, належне Кооперативу були створені на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.08.1996 № 1306 «Про влаштування платних автостоянок уздовж траси Лівобережної лінії швидкісного трамваю» та Договору про спільну діяльність від 07.07.1998, що вказує на доцільність їх спільного розташування на спірній земельній ділянці та використання як одного об`єкту.

Колегія суддів також враховує, що і автостоянка, і нерухоме майно були збудовані задовго до введення у дію у 10.12.2009 норми абз.13 ч.2 ст. 134 ЗК України. При цьому, із розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.08.1996 №1306 «Про влаштування платних автостоянок уздовж траси Лівобережної лінії швидкісного трамваю» вбачається, що земельна ділянка перебувала в оренді ДКП «Київелектротранс» на підставі рішення Київської міської ради від 12.01.1995 №41. Тобто, земельна ділянка використовувалась на праві оренди, і на ній було збудовано автостоянку та об`єкти нерухомості, необхідні для обслуговування цієї автостоянки та які у подальшому були зареєстровані як гаражі та набуті Кооперативом на праві приватної власності.

Отже, попри те, що автостоянка за своєю правовою природою є об`єктом дорожнього сервісу, у розумінні ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги», колегія суддів приходить до висновку, що до спірних правовідносин сторін підлягає застосуванню саме абз. 2 ч. 2 ст. 134 ЗК України, оскільки під час судового розгляду колегією суддів було встановлено, що автостоянка та нерухоме майно, належне Кооперативу були створені на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.08.1996 №1306 «Про влаштування платних автостоянок уздовж траси Лівобережної лінії швидкісного трамваю» та Договору про спільну діяльність від 07.07.1998, а земельна ділянка, на якій вони будувались (розміщувались) була об`єктом орендних правовідносин.

Одночасно, колегія суддів також враховує, що відповідно до абз. 13 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу, передачі у користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Тобто, земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів дорожнього сервісу підлягають продажу, передачі у користування на конкурентних засадах (на земельних торгах).

Надаючи власну оцінку формулюванню абз. 13 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, колегія суддів переконана, що продажу на конкурентних засадах підлягають земельні ділянки призначені саме для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів дорожнього сервісу, тобто стосуються новостворених обєктів дорожнього сервісу, а не автомобільних стоянок, будівництво яких відбулось задовго до введення у дію цієї норми. Така логіка законодавця видається зрозумілою та передбачуваною, а також відповідає принципу верховенства права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що право користування на земельну ділянку, вільну від забудови, що не знаходиться під об`єктом нерухомості Кооператив міг набути лише на конкурентних засадах у порядку, передбаченому ст.134, 135 Земельного кодексу України.

За таких обставин, а також оскільки лише цей висновок було покладено судом першої інстанції як підставу для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 16.12.2021 №4139/4180 та визнання у зв`язку з цим недійсним договору оренди, укладеним на його виконання та повернення спірної земельної ділянки Раді, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог Прокурора і у цій частині.

Отже, доводи Кооперативу та Ради про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 134 ЗК України є обґрунтованими.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційних скарг, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду спору.

Судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин сторін норми матеріального права, а саме, ст. 376 ЦК України, абз. 13 ч. 2 ст. 134 ЗК України, а також не застосовано норми матеріального права, що підлягали застосуванню, а саме, ст.ст. 4, 86, 105, 128, 430, 431 ЦК УРСР, ст. 5, п. 4 Розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України, абз. 3 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Судом першої інстанції залишено поза увагою доводи Кооперативу, та подані ним докази, а саме, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.08.1996 № 1306, копію Договору про спільну діяльність від 07.07.1998 року, копію Акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 14.04.1999 № 93, копію Технічного паспорту на нежитлове приміщення від 20.04.2010.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на Прокурора.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «МІКЛ» та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/5698/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/5698/23 - скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави до Київської міської ради та Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «МІКЛ» (далі також - Кооператив), про визнання незаконним та скасування рішення Ради від 16.12.2021 № 4139/4180 «Про передачу Обслуговуючому кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «МІКЛ» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки (№ 12) на вул. Оноре де Бальзака, 49-а у Деснянському районі міста Києва», визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:701:0027), укладеного між відповідачами, зобов`язання відповідача 2 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Ради земельну ділянку площею кадастровий номер 8000000000:62:701:0027 та про зобов`язання відповідача 2 знести самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, а саме, - гараж №1, загальною площею 41,1 кв.м, гараж №2, поверх І, загальною площею 41,9 кв.м, гараж №3, загальною площею 75,5 кв.м, гараж №4, поверх І, з підвалом та надбудовою загальною площею 73,9 кв.м, гараж №5, поверх І, з надбудовою загальною площею 29,8 кв.м, які розташовані на земельній ділянці площею 1,5515 га по вулиці Оноре де Бальзака, 49-а, у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0027), - відмовити.

4. Стягнути з Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) 30762 (тридцять тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 00 (нуль) копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019) на користь Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «МІКЛ» (02222, місто Київ, вулиця Оноре де Бальзака, будинок 49-А, ідентифікаційний код 39471935) 30762 (тридцять тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 00 (нуль) копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Матеріали справи №910/5698/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.09.2025.

Головуючий суддяА.О. Мальченко

СуддіЮ.Б. Михальська

А.І. Тищенко