Постанова від 10.09.2025 по справі 918/476/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року Справа № 918/476/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Мельник О.В.

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Чоланюк С.Ю. адвокат

відповідача: Янчарук О.І. адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2025 у справі №918/476/25 (суддя Церковна Н.Ф., м.Рівне, повний текст складено 21.07.2025)

за позовом Фізичної особи-підприємця Холеван Юлії Олексіївни

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря"

про стягнення 428037,47 грн

Фізична особа-підприємець Холеван Юлія Олексіївна звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" про стягнення 428037,47 грн заборгованості за порушення умов договору перевезення №15/04/24 від 15.04.2024 року.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.07.2025 у справі №918/476/25 позов Фізичної особи-підприємця Холеван Юлії Олексіївни до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" про стягнення 428037,47 грн, задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" на користь Фізичної особи-підприємця Холеван Юлія Олексіївна - 428 037,47 грн боргу та 6420,56 грн судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2025 року по справі №918/476/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Поряд з цим, з апеляційною скаргою відповідачем подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи по справі №918/476/25.

Ухвалою суду від 26.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2025 у справі №918/476/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10 вересня 2025 року. Запропоновано Фізичній особі-підприємцю Холеван Юлії Олексіївни подати свої міркування або заперечення щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" про призначення почеркознавчої експертизи до 08.09.2025.

06 вересня 2025 року представником позивача адвокатом Чоланюком С.Ю. сформовано та подано через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи апеляційної скарги та просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2025 у справі №918/476/25, за позовом Фізичної особи-підприємця Холеван Юлії Олексіївни до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" про стягнення 428037,47 грн залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2025 у справі № № 918/476/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Холеван Юлії Олексіївни до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" про стягнення 428037,47 грн залишено без змін. У задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи відмовлено.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.09.2025 підтримав доводи апеляційної скарги та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи по справі №918/476/25. Просив суд скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2025 року по справі №918/476/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 10.09.2025 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Поряд з цим, заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи по справі №918/476/25. Просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2025 у справі № № 918/476/25 без змін.

Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, встановив, що доказами наявними в матеріалах справи підтверджено фактичне надання позивачем відповідачу послуг з перевезення, що засвідчено оформленими товарно-транспортними накладними, які скріплені відтисками (печаткою) юридичної особи відповідача та підписами відповідальних осіб. Загальна вартість наданих послуг з перевезення становить 428037,47 грн. Поряд з цим, суд першої інстанції зазначив, що невизнання відповідачем обставин надання послуг на загальну суму 428037,47 грн є необґрунтованими і такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки кожне перевезення вантажу відповідно до вимог законодавства щодо надання послуг по перевезенню вантажу оформлене товарно-транспортними накладними. Отже, з урахуванням положень ст. 79 ГПК України щодо вірогідності доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність обставин надання позивачем відповідачу послуг за договором перевезення на загальну суму 428037,47 грн.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції відкрив провадження та розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, хоча ціна позову перевищувала сто прожиткових мінімумів, встановлених станом на 01 січня 2025 року. Це на думку відповідача суперечить приписам статей 12 та 247 Господарського процесуального кодексу України, які чітко визначають, що у випадку, коли розмір позовних вимог більший за цей поріг, справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження, якщо відсутнє клопотання позивача про застосування спрощеної процедури та є заперечення відповідача. Позивач не подавав клопотання про розгляд справи у спрощеному порядку, а відповідач у встановлений строк заявив про необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Попри це, суд проігнорував зазначене та фактично самостійно ініціював застосування спрощеної процедури. На думку апелянта, це є істотним порушенням статей 12, 176 і 247 ГПК України, що могло вплинути на результат розгляду справи.

Також, відповідач не погоджується з відмовою суду першої інстанції у зупиненні провадження. Відповідач зазначає, що у судовому засіданні посилався на кримінальне провадження №12024240000001463 від 29.10.2024 року, у межах якого, за його твердженням, фігурує позивач та її працівники. Ввважає, що ці обставини безпосередньо впливають на господарські відносини сторін за договором перевезення від 15.04.2024 року. Також апелянтом було заявлено клопотання про витребування від органів досудового розслідування відповідних документів. Однак суд першої інстанції формально відмовив у задоволенні клопотання, посилаючись на відсутність доказів, хоча отримати їх відповідач самостійно не міг у силу таємниці слідства. Пізніше лист від Слідчого управління ГУНП у Хмельницькій області підтвердив як факт існування кримінального провадження, так і неможливість для відповідача самостійно отримати інформацію. Таким чином, на думку апелянта, суд порушив вимоги статті 227 ГПК України та не забезпечив справедливий розгляд справи, що призвело до ухвалення неправильного рішення.

Поряд з цим, відповідач зазначає, що у позовній заяві ФОП Холеван Ю.О. посилалася на акти виконаних робіт за вересень і жовтень 2024 року. Проте ці акти фактично не були подані разом із позовом, що підтверджується відміткою канцелярії суду. Лише після початку розгляду справи по суті 03.07.2025 року позивач надав ці документи. Оскільки доказ мав бути поданий до початку розгляду, а клопотання про поновлення строку не заявлялося, то суд не мав права приймати ці матеріали. Прийняття їх у справу, за твердженням відповідача, суперечить вимогам статей 80, 118 та 162 ГПК України.

Крім того, відповідач зазначає, що рішення ґрунтується на тому, що позивач надав послуги з перевезення і виставив відповідні рахунки, які не були оплачені. Водночас договір №15/04/24 від 15.04.2024 року передбачає, що факт надання послуг підтверджується актом приймання-передачі у двох оригінальних примірниках, підписаних обома сторонами. Таких актів позивач відповідачу не передавав і підписання не відбувалося. Без цих документів у відповідача не виникав обов`язок щодо оплати. Таким чином, суд першої інстанції помилково визнав факт заборгованості доведеним.

Окремо відповідач наголошує на неправильному застосуванні норм матеріального права. додаток №1 до договору передбачав порядок розрахунку вартості послуг залежно від кількості перевезеного вантажу та пройденого кілометражу за даними GPS. Однак позивач самостійно визначив суму у рахунках, не надавши підтвердження у вигляді GPS-даних чи розрахунків за формулою «тона-кілометр». Це суперечить статтям 628 і 629 Цивільного кодексу України, які встановлюють обов`язковість виконання умов договору. Суд першої інстанції фактично проігнорував ці положення, що призвело до неправильної оцінки правовідносин сторін.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги представник позивача у апеляційній скарзі зазначив, що клопотання відповідача про розгляд справи в загальному позовному провадженні подано з пропуском встановленого строку після початку розгляду справи по суті. При цьому відповідач не заявив про поновлення процесуального строку, що свідчить про можливе зловживання процесуальними правами. Суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив у задоволенні такого клопотання, адже справа відповідала критеріям для розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження, представник позивача зазначає, що суд першої інстанції відмовив у його задоволенні, оскільки відповідач не довів об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої, не надав жодних процесуальних документів чи підтверджень з кримінального провадження, на яке посилався. Навіть у своїй апеляційній скарзі відповідач фактично визнає, що не виконав належним чином обов`язок доказування.

Представник позивача вважає твердження відповідача про порушення позивачем процесуальних норм щодо подання доказів, необґрунтованими, оскільки додані акти виконаних робіт подані в межах розгляду справи, у присутності представника відповідача, який не висловлював жодних заперечень проти їх долучення. Крім того, відповідач отримав ці акти ще на стадії досудового врегулювання, однак умисно їх не підписав та не повернув. Така поведінка, на думку позивача, не може звільняти від виконання договірних зобов`язань.

Поряд з цим, представник позивача підкреслює, що відповідач не подав відзиву на позовну заяву у встановлений строк, хоча мав достатньо часу для цього, і не довів наявності поважних причин пропуску. Це свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку відповідача та його небажання надавати належні докази. Особливої уваги заслуговує клопотання апелянта про призначення почеркознавчої експертизи. Позивач вважає його спробою затягнути процес, адже в матеріалах справи наявні ТТН із печаткою відповідача, яка ним не заперечується. Крім того, таке клопотання не подавалося до суду першої інстанції, а його необхідність не доведена. Судова експертиза призначається лише за наявності дійсної потреби, якої у даній справі немає.

З урахуванням вищевикладеного , представник позивача вважає, щ оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає принципам диспозитивності та змагальності сторін, ґрунтується на належних і допустимих доказах і не може бути скасоване з формальних підстав. Посилання на практику Верховного Суду та ЄСПЛ підкріплюють позицію, що правильне по суті рішення не підлягає скасуванню лише через формальні зауваження.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

15 квітня 2024 року між ТОВ "Агрохолдинг Зоря", в особі директора Шаргородського О.С. (замовник) та ФОП Холеван Ю.О. (перевізник) укладено договір про надання послуг з перевезення № 15/04/24 (а.с.17-18).

Згідно пунктів 1.1, 1.2 договору, перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник (відправник) зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу відповідну плату. Найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим договором, в тому числі маршрути перевезення та вимоги до транспортного засобу(ів) узгоджуються сторонами в замовленні на перевезення, або визначаються сторонами в окремих додатках, які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.2.9 договору передбачено, що перевізник зобов`язаний доставити і здати вантаж вантажоодержувачу.

Згідно пункту 2.1.7 договору, замовник зобов`язується своєчасно оплачувати послуги перевізника.

У пунктах 3.1, 3.2 договору сторони передбачили, що факт надання послуг з перевезення оформляється перевізником шляхом складання акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) у двох оригінальних примірниках, що передаються замовникові на підписання. Підписання замовником акту (-ів) приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) здійснюється по факту надання послуг з перевезення, протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання його від перевізника за умови відсутності будь-яких зауважень щодо наданих послуг з перевезення. При виявленні недоліків, непрофесійності наданих послуг перевезення, замовник має право не приймати послуги, сторони роблять відповідну відмітку в акті приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), або складають окремий акт із зазначенням виявлених недоліків.

Пунктом 4.2 договору визначено, що розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту (-ів) приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), якщо в "Замовленнях на перевезення" не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Додатком №1 вказаного договору, сторони узгодили розрахунок вартості надання послуг з перевезення вантажу в залежності від пройденого кілометражу від пункту завантаження до пункту розвантаження (а.с.19), який є невід`ємною частиною договору №15/04/24 від 15.04.2024 (п.2 додатку).

На виконання умов вищевказаного договору, ФОП Холеван Ю.О. було надано ряд послуг з перевезення вантажу - сої, що підтверджується товарно-транспортними накладними, а саме: №ТФПСТ001602 від 06.09.2024 38 тон; № ТФПСТ001737 від 08.09.2024 -37,7 тон; №РАЗОР000870 від 09.09.2024 38,7 тон; №РАЗОР000871 від 09.09.2024 38,9 тон; №РАЗОР000881 від 09.09.2024 37,3 тон; №РАЗОР000880 від 09.09.2024 37 тон; №РАЗОР000899 від 10.09.2024 39,46 тон; №РАЗОР000895 від 10.09.2024 38,84 тон; №РАЗОР000907 від 10.09.2024 39,72 тон; №РАЗОР000915 від 11.09.2024 41,28 тон; №РАЗОР000906 від 11.09.2024 35,68 тон; №РАЗОР000913 від 11.09.2024 37,23 тон; №РАЗОР000922 від 17.09.2024 38,14 тон; №РАЗОР000928 від 17.09.2024 40,2 тон; №РАЗОР000929 від 17.09.2024 35,02 тон; №РАЗОР000923 від 17.09.2024 38,98 тон; №РАЗОР000937 від 18.09.2024 38,06 тон; №РАЗОР000938 від 18.09.2024 39,98 тон; №РАЗОР000949 від 19.09.2024 32,68 тон; №РАЗОР000958 від 19.09.2024 35,06 тон; №РАЗОР000960 від 19.09.2024 29,2 тон; № РАЗОР000950 від 19.09.2024 - 36,26 тон; №РАЗОР000970 від 21.09.2024 36,4 тон; № ТФПСТ002113 від 22.09.2024 40,26 тон; №ТФПСТ002144 від 23.09.2024 36,02 тон; №ТФПСТ002151 від 23.09.2024 - 38,58 тон; №ТФПСТ002249 від 24.09.2024 39,98 тон; №ТФПСТ002255 від 25.09.2024 - 39,46 тон; №ТФПСТ002356 від 26.09.2024 38,32 тон; №ТФПСТ002360 від 26.09.2024 39,26 тон; №ТФПСТ002397 від 27.09.2024 41,68 тон; №ТФПСТ002388 від 27.09.2024 38,1 тон; №ТФПСТ002404 від 27.09.2024 40,26 тон; №ТФПСТ002459 від 28.09.2024 36,7 тон; №ТФПСТ002444 від 28.09.2024 37,14 тон; №ТФПСТ002487 від 10.10.2024 39,1 тон; №ТФПСТ002483 від 10.10.2024 33,06 тон; №ТФПСТ002500 від 13.10.2024 39,42 тон; №ТФПСТ002493 від 13.10.2024 36,74 тон; №ТФПСТ002521 від 17.10.2024 38,02 тон; №ТФПСТ002547 від 17.10.2024 31,8 тон; №ТФПСТ002525 від 17.10.2024 36,92 тон; №ТФПСТ002557 від 18.10.2024 36,48 тон; №ТФПСТ002558 від 18.10.2024 38,6 тон; №ТФПСТ002592 від 18.10.2024 38,34 тон; №ТФПСТ002591 від 18.10.2024 34,84 тон; №ТФПСТ002620 від 19.10.2024 37,38 тон; №ТФПСТ002617 від 19.10.2024 35,36 тон; №ТФПСТ002647 від 20.10.2024 39,04 тон; №ТФПСТ002629 від 20.10.2024 37,12 тон; №ТФПСТ002651 від 21.10.2024 32,62 тон; № PA30P000999 від 21.10.2024 38 тон; №РАЗОРООЮП від 21.10.2024 39,76 тон; № PA30P001009 від 21.10.2024 39,1 тон; №РАЗОРОО1028 від 22.10.2024 38,82 тон; № PA30P001026 від 22.10.2024 40,38 тон; №PA30P001054 від 23.10.2024 38,38 тон; №РАЗОРООЮ99 від 23.10.2024 35,2 тон; №РАЗОРООЮ78 від 23.10.2024 - 39,48 тон ; № РАЗОРООЮ53 від 23.10.2024 37,86 тон. (а.с.20-79).

Вказані перевезення здійснювалися водіями: Бараном Тарасом Леонідовичем та Юфимчуком Вадимом Вікторовичем, які перебувають у трудових відносинах, як наймані працівники з ФОП Холеван Ю.О., на підставі наказів № 10 від 04.09.2024 року та № 11 від 04.09.2024 року (а.с.80-81).

Позивачем, з метою врегулювання спору18 квітня 2025 рокунаправлялася на адресу відповідача лист-претензію в якій просив відповідача сплатити заборгованість за надані послуги на виконання умов договору про надання послуг зперевезення №15/04/24 від 15 квітня 2024 року, що складає 428037,47 грн. До вказаного листа-претензії позивачем додано копія договору, товаро-транспортні накладні, копії наказів №10, №11 від 04.09.2024, рахунок на оплату №3 від 30.09.2024, рахунок на оплату №4 від 31.10.2024, акт виконання робіт (надання послуг) № 1 від 30 вересня 2024 року (2 прим.), акт виконання робіт (надання послуг) № 1 від 31 жовтня 2024 року (2 прим.) (а.с. 84-87).

Вказана претензія разом з додатками надіслана відповідачу 18.04.2025, що підтверджується описом вкладення та поштовою накладною №3000100167543 (а.с.87). Однак, відповідачем залишена без реагування, щодо її заперечення чи визнання.

Таким чином, відповідач своїх зобов`язань не виконав, заборгованість в сумі 428 037,47 грн не сплатив.

4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що зобов`язання між сторонами виникли з договору про надання послуг з перевезення № 15/04/24 від 15.04.2024 за умовами якого ФОП Холеван Ю.О. надає послуги з перевезення вантажу ТОВ "Агрохолдинг "Зоря".

Приписами ст. 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Закон України "Про автомобільний транспорт" визначає, що вантажні перевезення -перевезення вантажів вантажними автомобілями; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату (ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568 (далі - Правила) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Згідно вказаних Правил, договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Розділом 14 Правил передбачено, що форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - замовником при укладенні ними договору на перевезення вантажів (п. 14.1).

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг з перевезення №15/04/24 від 15.04.2024 позивач зобов`язався доставити автомобільним транспортом і видати уповноваженій особі вантаж, а відповідач зобов`язався сплатити плату за перевезення вантажів на умовах, встановлених договором.

Згідно положень пунктів 3.1, 3.2 договору, факт надання послуг з перевезення оформляється перевізником шляхом складання акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) у двох оригінальних примірниках, що передаються замовникові на підписання. Підписання замовником акту (-ів) приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) здійснюється по факту надання послуг з перевезення, протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання його від перевізника за умови відсутності будь-яких зауважень щодо наданих послуг з перевезення. При виявленні недоліків, непрофесійності наданих послуг перевезення, замовник має право не приймати послуги, сторони роблять відповідну відмітку в акті приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), або складають окремий акт із зазначенням виявлених недоліків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача 18.04.2025 надіслано лист-претензія з вимогою сплати заборгованості на суму 428 037,47 грн до якої додано акт виконаних робіт (надання послуг) №1 від 30.09.2024 на суму 233033,19 грн 2 прим; акт виконаних робіт (надання послуг) №1 від 31.10.2024 на суму 195004,28 грн 2 прим, що підтверджується описом вкладення та поштовою накладною від 18.04.2025 (а.с.87).

Представник відповідача в судовому засіданні 10.09.2025 не заперечив отримання відповідачем вказаного листа-претензії з додатками до нього. Проте відповідач доданих до вказаного листа актів виконаних робіт (надання послуг) не підписав та другого примірника позивачу не повернув. Про виявленні недоліки, непрофесійність наданих послуг перевезення відповідач позивача не повідомив.

При цьому колегія суддів відзначає, що статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сам факт не підписання актів виконаних робіт (надання послуг) відповідачем свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків згідно договору, а не відсутністю факту надання послуг.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що перевізник може підписати акт в односторонньому порядку. Такий акт вважатиметься погодженим, а послуги з перевезення наданими в повному обсязі.

За загальним правилом при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. Таких висновків також дотрималася і об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.4. цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Отже за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пунктів 2.3., 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.11.2020 у справі №910/14900/19.

Згідно ч. 11, 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

З матеріалів справи вбачається, що товарно-транспортні накладні № ТФПСТ001602 від 06.09.2024; № ТФПСТ001737 від 08.09.2024; № РАЗОР000870 від 09.09.2024; №РАЗОР000871 від 09.09.2024; №РАЗОР000881 від 09.09.2024; №РАЗОР000880 від 09.09.2024; №РАЗОР000899 від 10.09.2024; №РАЗОР000895 від 10.09.2024; №РАЗОР000907 від 10.09.2024; №РАЗОР000915 від 11.09.2024; №РАЗОР000906 від 11.09.2024; №РАЗОР000913 від 11.09.2024; №РАЗОР000922 від 17.09.2024; №РАЗОР000928 від 17.09.2024; №РАЗОР000929 від 17.09.2024; №РАЗОР000923 від 17.09.2024; №РАЗОР000937 від 18.09.2024; №РАЗОР000938 від 18.09.2024; №РАЗОР000949 від 19.09.2024; №РАЗОР000958 від 19.09.2024; №РАЗОР000960 від 19.09.2024; № РАЗОР000950 від 19.09.2024; №РАЗОР000970 від 21.09.2024; № ТФПСТ002113 від 22.09.2024; №ТФПСТ002144 від 23.09.2024; №ТФПСТ002151 від 23.09.2024; №ТФПСТ002249 від 24.09.2024; №ТФПСТ002255 від 25.09.2024; №ТФПСТ002356 від 26.09.2024; №ТФПСТ002360 від 26.09.2024; №ТФПСТ002397 від 27.09.2024; №ТФПСТ002388 від 27.09.2024; №ТФПСТ002404 від 27.09.2024; №ТФПСТ002459 від 28.09.2024; №ТФПСТ002444 від 28.09.2024; №ТФПСТ002487 від 10.10.2024; №ТФПСТ002483 від 10.10.2024; №ТФПСТ002500 від 13.10.2024; №ТФПСТ002493 від 13.10.2024; №ТФПСТ002521 від 17.10.2024; №ТФПСТ002547 від 17.10.2024; №ТФПСТ002525 від 17.10.2024; №ТФПСТ002557 від 18.10.2024; №ТФПСТ002558 від 18.10.2024; №ТФПСТ002592 від 18.10.2024; №ТФПСТ002591 від 18.10.2024; №ТФПСТ002620 від 19.10.2024; №ТФПСТ002617 від 19.10.2024; №ТФПСТ002647 від 20.10.2024; №ТФПСТ002629 від 20.10.2024; №ТФПСТ002651 від 21.10.2024; № PA30P000999 від 21.10.2024; №РАЗОРООЮП від 21.10.2024; № PA30P001009 від 21.10.2024; №РАЗОРОО1028 від 22.10.2024; №PA30P001026 від 22.10.2024; №PA30P001054 від 23.10.2024; №РАЗОРООЮ99 від 23.10.2024; №РАЗОРООЮ78 від 23.10.2024; № РАЗОРООЮ53 від 23.10.2024 (а.с.20-79) скріплені відтисками (печаткою) юридичної особи відповідача та підписами відповідальних осіб.

Таким чином, колегія суддів констатує, що вищевказані товарно-транспортні накладні відповідають наведеним вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки містять підписи відповідальних осіб вантажоодержувача ТОВ «Агрохолдінг «Зоря» та відтиски печаток останнього, з огляду на що колегія зазначає про те, що вищевказані товаро-транспортні накладні на перевезення вантажу - сої можуть бути належними доказами факту перевезення вантажу, тобто здійснення господарської операції.

Вказаним, також спростовуються твердження відповідача, що первинні документи, які передбачені договором для наступної оплати наданих послуг, складені та підписані сторонами не були, а відповідно у відповідача були відсутні підстави для здійснення якихось оплат на користь позивача.

Водночас, колегія суддів відзначає, що відповідач не заперечує здійснення господарської операції між ФОП Холеван Юлії Олексіївни та ТОВ "Агрохолдинг "Зоря" на виконання умов договору про надання послуг з перевезення №15/04/24 від 15.04.2024.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що факт надання позивачем послуг відповідачу з перевезення вантажу сої, згідно умов договору №15/04/24 від 15.04.2024 про надання послуг з перевезення, на загальну суму 428 037,47 грн підтверджений належними та допустимими доказами.

Зокрема, наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні містять необхідні відмітки (підписи уповноважених осіб відповідача та відтиски його печатки), у тому числі по вантажно-розвантажувальним операціям.

Також позивачем на адресу відповідача 18 квітня 2025 рокунаправлявся лист-претензія в якому просив відповідача сплатити заборгованість за надані послуги на виконання умов договору про надання послуг зперевезення №15/04/24 від 15 квітня 2024 року, що складає 428037,47 грн. До вказаного листа-претензії позивачем додано копія договору, товаро-транспортні накладні, копії наказів №10, №11 від 04.09.2024, рахунок на оплату №3 від 30.09.2024, рахунок на оплату №4 від 31.10.2024, акт виконання робіт (надання послуг) № 1 від 30 вересня 2024 року (2 прим.), акт виконання робіт (надання послуг) № 1 від 31 жовтня 2024 року (2 прим.) (а.с. 84-87). Вказана претензія разом з додатками надіслана відповідачу 18.04.2025, що підтверджується описом вкладення та поштовою накладною №3000100167543 (а.с.87). Однак, відповідачем залишена без реагування, щодо її заперечення чи визнання.

Таким чином, колегія суддів погоджується, з висновком суду першої інстанції, що невизнання відповідачем обставин надання послуг на загальну суму 428 037,47 грн є необґрунтованим і таким, що спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем наданих послуг, заборгованість відповідача за умовами договору про надання послуг з перевезення №15/04/24 від 15.04.2024 становить 428 037,47 грн.

Твердження відповідача, що самостійне нарахування позивачем вартості послуг без розрахунку вартості надання послуг з перевезення вантажу в залежності від пройденого кілометражу від пункту завантаження до пункту розвантаження згідно даних наявного GPS трекера за 1-н т./км. перевезеного вантажу не містить інформації для обґрунтованого розрахунку вартості послуг і свідчить про неналежне виконання належних за договором обов`язків, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки з акту виконаних робіт (надання послуг) №1 від 30.09.2024 та акту виконаних робіт (надання послуг) №1 від 31.10.2024 вбачається, що позивачем для визначення вартості послуг на перевезення здійснено розрахунок з урахуванням т./км., що відображено у 2 та 3 стовпчику таблиці розрахунку (а.с.118-119).

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що відповідачем не надано контррозрахунку на спростування вартості наданих позивачем послуг з перевезення вантажу в розмірі 428 037,47 грн ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу - сої в розмірі 428 037,47 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апелянта, що суд першої інстанції допустив порушення вимог ч.8 ст.80 та п.8 ч.3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, оскільки докази подані позивачем після проведення першого судового засідання 02.07.2025 року, на якому судом розпочато розгляд справи по суті в порядку ст.252 ГПК України, колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.

З позовної заяви вбачається, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу в розмірі 428 037,47 грн, зокрема обґрунтовані актом виконаних робіт (надання послуг) №1 від 30.09.2024 та актом виконаних робіт (надання послуг) №1 від 31.10.2024.

Згідно ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 ст.80 ГПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Проте, позивачем вказаних доказів не додано, що підтверджується викресленням назв зазначених документів у переліку додатків до позовної заяви.

Згідно ч.4 ст. 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Таким чином, суд першої інстанції в судовому засіданні 02.07.2025 при оголошення перерви судового засідання на 16.07.2025 використовуючи своє процесуальне право встановлене ч.4 ст.74 ГПК України зобов`язано позивача подати акти виконаних робіт, що підтверджується протоколом судового засідання №4780491 від 02.07.2025 (а.с.114-115).

В свою чергу, позивач 03.07.2025 не з власної ініціативи, а на виконання вимог суду першої інстанції надав акт виконаних робіт (надання послуг) №1 від 30.09.2024 та акт виконаних робіт (надання послуг) №1 від 31.10.2024 (а.с. 118-119).

Щодо доводів апелянта, що судом першої інстанції через формальний підхід до розгляду клопотання про зупинення провадження по справі під час прийняття оскаржуваного рішення від 16.07.2025 року порушено вимоги п.5 ч.1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

02 липня 2025 року відповідачем до суду першої інстанції через електронну систему "Електронний суд" подано клопотання про зупинення розгляду даної справи.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилався, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Хмельницькій області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024240000001463 від 29.10.2024, про те, що 29.10.2024 до СУ ГУНП в Хмельницькій області надійшло звернення представника ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "ВІТАГРО" (засновник відповідача), про те, що група осіб, у продовж 2024 року, в умовах воєнного стану на території України, під час збору врожаю, здійснила крадіжку сої орієнтовною вагою 500 - 800 тон належної ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "ВІТАГРО", чим завдали Товариству матеріальної шкоди на суму, яка встановлюється.

Відповідач також зазначив, що згідно повідомлення про вчинення кримінального правопорушення слідує, що серед причетних до крадіжки сої також фігурує ФОП Холеван Ю.О та її наймані працівники. Станом на сьогоднішній день, СУ ГУНП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024240000001463, відомості про яке 29.10.2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України, а Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області здійснюється розгляд судової справи №686/29974/24 за матеріалами кримінального провадження №12024240000001463 від 29.10.2024 року.

За даних обставин відповідач вважав, що додані до позовної заяви завірені копії товарно-транспортних накладних не можуть свідчити про фактичне перевезення зерна сої до відповідного пункту призначення, адже за наявними в матеріалах кримінального провадження №12024240000001463 відомостями, - на сьогоднішній день ТОВ "Агрохолдинг "Зоря" не може достеменно здійснити розрахунок щодо зерна сої, яке не було доставлено ФОП Холеван Ю.О. при виконанні умов договору №15/04/24 про надання послуг з перевезення від 15 квітня 2024 року, проте на думку відповідача суб`єктом господарювання було самостійно нараховано вартість наданих послуг, об`єм яких є предметом досудового розслідування. Таким чином, відповідач не має можливості встановити кількості вантажу, який було викрадено та відповідно не підлягає оплаті, оскільки подані позивачем копії товарно - транспортних накладних містять як підписи водіїв, так і підписи працівників відповідача, які підписали ТТН про відвантаження/отримання зерна сої, яке було викрадено, - а тому копії доданих до позовної заяви ТТН не можуть свідчити, що вказаний в ТТН об`єм зерна сої було доставлено для ТОВ "Агрохолдинг "Зоря".

Таким чином, відповідач вважав, що з метою справедливого та неупередженого вирішення спору у справі №918/476/25, для ефективного захисту порушених прав і законних інтересів, забезпечення додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, що мають значення для розгляду цієї справи, є необхідність зупинити провадження по справі №918/476/25 до набрання законної сили відповідним судовим рішенням по справі №686/29974/24 за матеріалами кримінального провадження № 12024240000001463 від 29.10.2024 року.

Проте, суд першої інстанції 02.07.2025 протокольною ухвалою відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення розгляду даної справи до набрання законної сили відповідним судовим рішенням по справі № 686/29974/24 з підстав того, що відповідачем не надано суду повідомлення про вчинення кримінального правопорушення в межах кримінального провадження № 12024240000001463, будь яких процесуальних документів з яких слідує, що позивач є фігурантам кримінального провадження, що безпосередньо впливає на цивільно-правові відносини Фізичної особи-підприємця Холеван Юлії Олексіївни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" за договором №15/04/24 про надання послуг з перевезення від 15 квітня 2024 року. Також відповідачем не обґрунтовано у своєму клопотанні об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Колегія суддів зазначає, що судочинство здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справ у відповідності до законодавства України, на основі нормативно-правових актів (Цивільного, Господарського та Кримінального процесуальних кодексів України, Кодексу адміністративного судочинства України), якими регламентується порядок, процесуальна форма судового розгляду і рішень, що їх виносить суд.

Колегія суддів, звертає увагу, що кримінальною справою у розумінні статей 314, 317 Кримінального процесуального кодексу України є матеріали, направлені до суду після закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, які включають, зокрема, обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.

В аспекті вирішення питання щодо об`єктивної неможливості вирішення цивільної справи до вирішення іншої кримінальної справи слід виходити з того, що саме вирок суду в кримінальному провадженні або ухвала суду про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (мають преюдиційне значення). За відсутності судового рішення такі обставини (факти), що підтверджуються іншими матеріалами кримінального провадження, підлягають оцінці судом на загальних підставах та не є преюдиційними.

Тлумачення наведених норм права, на думку колегії суддів, свідчить, що обов`язок суду щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 227 ГПК України пов`язується з наявністю саме судового провадження, яке завершується ухваленням відповідного судового рішення.

Ухвалення в такому кримінальному провадженні у подальшому вироку може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до пункту 2 частини другої статті 320 ГПК України.

Вищевказане узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02.06.2025 року у справі №943/242/22.

Однак, доказів перебування кримінального провадження №12024240000001463 на розгляді в порядку кримінального судочинства, відповідачем, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Враховуючи зокрема вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення розгляду даної справи до набрання законної сили відповідним судовим рішенням по справі №686/29974/24.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги доданий відповідачем до апеляційної скарги новий доказ: лист слідчого управління Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №130310-2025 від 11.08.2025, оскільки вказаний доказ є новим і не існував на час ухвалення оскаржуваного рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2025 у справі №918/476/25, що узгоджується з висновком Верховного Суду викладеного у постанові від 11.09.2019 у справі №922/393/18, що неіснування певних доказів на момент постановлення рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції таких додаткових доказів незалежно від інших причин неподання відповідачем таких доказів до суду.

Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (постанова Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №754/695/20).

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції порушено частину 3, підпункт 1) частини 5 статті 12, частину 4 статті 176, частину 1, пункт 8) частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких суд першої інстанції повинен був здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, колегія суддів вважає безпідставними враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 ГПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 ч.5 ст.12 ГПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З позовної заяви вбачається, що розмір позовних вимог ФОП Холеван Ю.О. становить 428 037,47 гривень.

Отже, за правилом ч.3, пункту 1) ч.5 ст.12, ч.1 ст.247 Господарського процесуального кодексу України справа підлягала розгляду в порядку загального позовного провадження.

Водночас, колегія суддів відзначає, що згідно п.2) ч.5 ст.12 та ч.2 ст.247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, в якій ціна позову перевищує сто, але не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, для цілей цієї справи не перевищує 1 514 000 грн.

Відповідно до ч.3 ст.247 ГПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 ст. 176 ГПК України, якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду відповідного клопотання позивача вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п`яти днів з дня вручення ухвали.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №918/476/25. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 02 липня 2025 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 ГПК України встановлено відповідачу строк для надання заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження до 02.07.2025 року.

Згідно ч.1 ст.250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 4 ст.250 ГПК України визначено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин, про що зазначено в ч.5 ст.250 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі датована 02 червня 2025 року, в самій ухвалі зазначено строк подання заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до 02 липня 2025 року, однак разом з тим, в цій же ухвалі зазначено, що подання таких заперечень визначено у строк до судового засідання

02 липня 2025 року у справі №918/476/25 відбулося судове засідання, що підтверджується протоколом судового засідання №4780491 від 02.07.2025 (а.с.114-115).

Разом з тим, як вбачається із КП «Діловодство спеціалізованого суду» відповідачем подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження через електронну систему "Електронний суд" 02.07.2025 року о 19:50 та зареєстровано судом першої інстанції 03.07.2025 року за вх № 5648/25 (а.с.122-123).

Отже, вищевказане клопотання відповідача подано суду після встановленого ухвалою суду строку та проведення першого судового засідання 02.07.2025 року на якому судом розпочато розгляд справи по суті в порядку ст.252 ГПК України.

Згідно приписів ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, клопотання відповідача щодо вчинення певних процесуальних дій які подані після початку розгляду справи по суті не містить клопотання про поновлення та продовження процесуальних строків як цього вимагає ст.119 ГПК України. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливе зловживання відповідачем своїми процесуальними правами передбаченими ст.ст. 42,46 ГПК України, що у свою чергу може призвести до безпідставного порушення процесуальних строків для розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно протокольною ухвалою залишив без розгляду клопотання відповідача від 02.07.2025 року про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також клопотання відповідача від 10.07.2025 року вх б/№ про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Щодо клопотання представника відповідача адвоката Янчарук О.І. про призначення судової почеркознавчої експертизи (а.с.192-195), колегія суддів зазначає наступне.

Так, разом з апеляційною скаргою представником відповідача адвокатом Янчарук О.І. подане клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі №918/476/25. В якому просить суд на вирішення експертизи поставити наступні питання:

- Чи виконано рукописний підпис у товарно - транспортних накладних (у графі, де вказано про отримання вантажу водієм до перевезення та у графі підпис відповідальної особи у Відомостях про параметри транспортного засобу) за №РАЗОР000895 від 10.09.2024 року, №РАЗОР000906 від 11.09.2024 року, №РАЗОР000913 від 11.09.2024 року, №РАЗОР000922 від 17.09.2024 року, №РАЗОР000928 від 17.09.2024 року, №РАЗОР000937 від 18.09.2024 року, №РАЗОР000949 від 19.09.2024 року, №РАЗОР00095 8 від 19.09.2024 року, №РАЗОР000970 від 21.09.2024 року, №РАЗОР00Ю09 від 21.10.2024 року, - Юфимчуком Вадимом Вікторовичем?

- Чи виконано рукописний підпис у наказі №11 від 04.09.2024 року про прийом на роботу (графа «з наказом ознайомлено») - ОСОБА_1 ?

- Чи виконано рукописний підпис у товарно-транспортних накладних (у графі, де вказано про отримання вантажу водієм до перевезення та у графі підпис відповідальної особи у Відомостях про параметри транспортного засобу) за №РАЗОРООЮ11 від 21.10.2024 року, №РАЗОР000999 від 21.10.2024 року, №РАЗОР000899 від 10.09.2024 року, №РАЗОР000907 від 10.09.2024 року, №РАЗОР000915 від 11.09.2024 року, №РАЗОР000929 від 17.09.2024 року, №РАЗ()Р000923 від 17.09.2024 року, №РАЗОР00093 8 від 18.09.2024 року, №РАЗОР000960 від 19.09.2024 року, №РАЗОР000950 від 19.09.2024 року, - ОСОБА_2 ?

- Чи виконано рукописний підпис у наказі №10 від 04.09.2024 року про прийом на роботу (графа «з наказом ознайомлено») - ОСОБА_2 ?

- Чи виконано рукописний підпис у товарно-транспортних накладних (у графі, де вказано про отримання вантажу водієм до перевезення та у графі підпис відповідальної особи у Відомостях про параметри транспортного засобу) за №РАЗОР000895 від 10.09.2024 року, №РАЗОР000906 від 11.09.2024 року, №РАЗОР000913 від 11.09.2024 року, №РАЗОР000922 від 17.09.2024 року, №РАЗОР000928 від 17.09.2024 року, №РАЗОР000937 від 18.09.2024 року, №РАЗОР000949 від 19.09.2024 року, №РАЗОР00095 8 від 19.09.2024 року, №РАЗОР000970 від 21.09.2024 року, №РАЗОР00Ю09 від 21.10.2024 року, - однією особою?

- Чи виконано рукописний підпис у товарно-транспортних накладних (у графі, де вказано про отримання вантажу водієм до перевезення та у графі підпис відповідальної особи у Відомостях про параметри транспортного засобу) за №РАЗОРООЮ11 від 21.10.2024 року, №РАЗОР000999 від 21.10.2024 року, №РАЗО.Р000899 від 10.09.2024 року, №РАЗОР000907 від 10.09.2024 року, №РАЗОР000915 від 11.09.2024 року, №РАЗОР000929 від 17.09.2024 року, №РАЗОР000923 від 17.09.2024 року, №РАЗОР00093 8 від 18.09.2024 року, №РАЗОР000960 від 19.09.2024 року, №РАЗОР000950 від 19.09.2024 року, - однією особою?

- Чи виконано підпис від імені Юфимчук Вадимом Вікторовичем у у товарно - транспортних накладних (у графі, де вказано про отримання вантажу водієм до перевезення та у графі підпис відповідальної особи у Відомостях про параметри транспортного засобу) за №РАЗОР000895 від 10.09.2024 року, №РАЗОР000906 від 11.09.2024 року, №РАЗОР000913 від 11.09.2024 року, №РАЗОР000922 від 17.09.2024 року, №РАЗОР000928 від 17.09.2024 року, №РАЗОР000937 від 18.09.2024 року, №РАЗОР000949 від 19.09.2024 року, №РАЗОР00095 8 від 19.09.2024 року, №РАЗОР000970 від 21.09.2024 року, №РАЗОР00Ю09 від 21.10.2024 року, - тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

- Чи виконано підпис від імені Баран Тараса Леонідовича у товарно - транспортних накладних (у графі, де вказано про отримання вантажу водієм до перевезення та у графі підпис відповідальної особи у Відомостях про параметри транспортного засобу) за №РАЗОР00101 1 від 21.10.2024 року, №РАЗОР000999 від 21.10.2024 року, №РАЗОР000899 від 10.09.2024 року, №РАЗОР000907 від 10.09.2024 року, №РАЗОР000915 від 11.09.2024 року, №РАЗОР000929 від 17.09.2024 року, №РАЗОР000923 від 17.09.2024 року, №РАЗОР00093 8 від 18.09.2024 року, №РАЗОР000960 від 19.09.2024 року, №РАЗОР000950 від 19.09.2024 року, - тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у товарно транспортних накладних (у графі, де вказано про отримання (прийняття) вантажу відповідальною особою вантажоодержувача) за №РАЗОР000895 від 10.09.2024 року, №РАЗОР000906 від 11.09.2024 року, №РАЗОР000913 від 11.09.2024 року, №РАЗОР000922 від 17.09.2024 року, №РАЗОР000928 від 17.09.2024 року, №РАЗОР000937 від 18.09.2024 року, №РАЗОР000949 від 19.09.2024 року, №РАЗОР00095 8 від 19.09.2024 року, №РАЗОР000970 від 21.09.2024 року, №РАЗОР00Ю09 від 21.10.2024 року, №РАЗОРООЮ11 від 21.10.2024 року, №РАЗОР000999 від 21.10.2024 року, №РАЗОР000899 від 10.09.2024 року, №РАЗОР000907 від 10.09.2024 року, №РАЗОР000915 від 11.09.2024 року, №РАЗОР000929 від 17.09.2024 року, №РАЗОР000923 від 17.09.2024 року, №РАЗОР00093 8 від 18.09.2024 року, №РАЗОР000960 від 19.09.2024 року, №РАЗОР000950 від 19.09.2024 року, - тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача посилається на те, що додані позивачем до позовної заяви копії ТТН містять підписи найманих працівників ФОП Холеван Ю.О., які візуально не відповідають підписам у наказах від 04.09.2024 року про прийом на роботу Барана Т.Л. (наказ №10) та прийом на роботу Юфимчука В.В. (наказ №11), - Відповідач вважає, що для встановлення справжності підпису на товарно-транспортних накладних, які є одними із основних доказів позивача на обґрунтування заявлених позовних вимог, у даній справі необхідні спеціальні знання, що передбачає проведення спеціального дослідження фахівцем, для з`ясування справжності підпису водіїв позивача.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" встановлено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Частиною 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Вирішуючи питання призначення у справі судової експертизи, суд враховує, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення лежить на стороні, яка на них посилається, а судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування; якщо наявні в матеріалах справи докази є взаємно суперечливими.

Представником позивача у відзиві на апеляційну скаргу викладено заперечення щодо поданого відповідачем клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Так, представником позивача зокрема зазначено, що надані до суду ТТН містять крім підписів осіб, відбиток печатки ТОВ «Агрохолдинг Зоря», що не заперечується відповідачем. Чи дійсно ця печатка є печаткою, яку у своїй діяльності використовує ТОВ «Агрохолдинг Зоря», апелянтом не зазначається, а тому може вважатися доведеним фактом. Враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості за договором поставки, відповідач не заперечує факту поставки, жодного разу не наголошував на тому, що позивачем такі поставки не виконувалися, стороною позивача не вбачається доцільності у призначенні судової-почеркознавчої експертизи, тому у задоволенні клопотання відповідача просимо відмовити. Стороною позивача дане клопотання розцінюється як намагання затягнути судовий процес з метою ухилення від виконання свого обов`язку, який випливає із договірних відносин, тому вважаємо дане клопотання таким, що не підлягає задоволенню.

Дослідивши подані сторонами докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які необхідні для встановлення фактичних даних у справі без призначення судової експертизи, що, у свою чергу, сприятиме виконанню як судом, так і учасниками справи передбаченого частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завдання господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява №61679/00) від 01.06.2006 року, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Сама лише наявність клопотання сторони про призначення експертизи у справі, за відсутності передбачених ст. 99 Господарського процесуального кодексу України умов, необхідних для її призначення, не є безумовною підставою для призначення судом відповідної експертизи.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

До поданого клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, представником відповідача адвокатом Янчарук О.І. не додано жодного доказу в підтвердження того, що підписи найманих працівників ФОП Холеван Ю.О. водіїв Барана Т.Л. та ОСОБА_1 не схожі чи піддаються розумному сумніву у порівняні з підписами останніх на ТТН доданих до позовної заяви, та в результаті чого у суду апеляційної інстанції виникне необхідність встановити факт, що підпис на ТТН доданих до позовної заяви виконані не вказаними працівниками ФОП Холеван Ю.О., а іншими особами.

Колегія суддів відзначає, що зміна чи різниця підписів візуально не означає їх недійсність. Господарський процесуальний кодекс України не вимагає підтвердження достовірності кожного підпису на первинних документах експертизою. У клопотанні вказується на можливі крадіжки зерна в іншому кримінальному провадженні, де позивач навіть не є стороною. Це не стосується безпосередньо предмета спору (стягнення оплати за договором перевезення).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції відзначає, що підпис працівника в наказі про прийом на роботу не можна порівнювати з підписами у ТТН, адже умови їх виконання різні (робоче середовище, темп, положення, індивідуальні зміни підпису в часі). Тому аргументи відповідача зводяться лише до припущень, які не є підставою для призначення експертизи.

Судова колегія звертає увагу, що експертиза призначається лише за умови, коли без неї неможливо встановити факти, що входять до предмета доказування. У даному випадку предмет доказування факт перевезення та здачі вантажу. Це підтверджується комплексом доказів (ТТН, договором, актами, підписами представників відповідача), які не потребують спеціальних знань для оцінки.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції констатує, що наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні поряд з підписом, прізвищем та ініціалами відповідальної особи вантажоодержувача - відповідача містять також відтиски печатки ТОВ «Агрохолдінг «Зоря».

Таким чином, наявність печатки ТОВ «Агрохолдінг «Зоря» на відповідних документах, за умови відсутності доказів протиправності використання печатки чи доказів її втрати та/або доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, є додатковим аргументом на користь того, що такі документи від імені ТОВ «Агрохолдінг «Зоря» дійсно складались, скріплювались печаткою і підписувались уповноваженою особою товариства.

Колегія суддів встановила, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в підтвердження фактів протиправності використання печатки ТОВ «Агрохолдінг «Зоря» чи доказів її втрати, або іншого її вибуття з відання цієї юридичної особи. Доказів звернення ТОВ «Агрохолдінг «Зоря» до правоохоронних органів, у зв`язку із втратою чи викраденням печатки матеріали також справи не місять.

У постанові Верховного Суду від 17.12.2024 у справі №911/700/24 зазначено, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Наявність на документі печатки, якщо належними та допустимими доказами не доведено протиправності її використання, є свідченням участі особи в укладенні правочину, видачі документу, на якому міститься відтиск печатки. Подібні висновку містяться у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №918/780/18, від 03.02.2020 у справі №909/1073/17, від 07.11.2019 у справі №754/15193/16-ц, від 29.01.2020 у справі №916/922/19.

З урахуванням зазначеного вище, беручи до уваги повну відповідальність ТОВ «Агрохолдінг «Зоря» за законність використання печатки, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи доказового підтвердження факту втрати чи викрадення печатки ТОВ «Агрохолдінг «Зоря», та, як наслідок, її використання поза волею цієї юридичної особи, суд апеляційної інстанції визнає, що відтиск печатки на наявних в матеріалах справи товаро-транспортних накладних є свідченням участі відповідача у здійсненні господарських операцій за цими документами.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки представником відповідача адвокатом Янчаруком О.І. не доведено наявності сукупності умов, за яких необхідним у межах предмету даного спору є призначення судової почеркознавчої експертизи.

5. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

У апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість оскаржуваного рішення.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, суд апеляційної інстанції враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у оскаржуваному судовому рішенні неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, дійшов висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни ухвали, передбачених статтями 277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2025 у справі №918/476/25 без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2025 у справі №918/476/25 без змін.

2. Справу №918/476/25 повернути Господарському суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "12" вересня 2025 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.