Постанова від 11.09.2025 по справі 906/748/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2025 року Справа № 906/748/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.,

суддя Олексюк Г.Є.,

суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Переходько К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Житомирської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 11.06.2025 (суддя Соловей Л.А., повна ухвала складена 11.06.2025)

за позовом Керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богемія-1"

про стягнення 1 211 867,72 грн

за участю:

прокурора - Гіліс І.В.,

представника позивача - не з"явився,

представника відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.06.2025 у задоволенні заяви керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову відмовлено.

В обґрунтування постановленої ухвали, суд першої інстанції вказав про недоведеність прокурором очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та охоронюваним законом інтересам позивача, як і існування реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, у разі невжиття визначених ним заходів забезпечення.

Відтак, оцінивши обґрунтованість доводів прокурора, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, керівник Житомирської окружної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, останній вказує, що надання доказів щодо вчинення чи можливості вчинення в майбутньому відповідачем дій до відчуження нерухомого майна чи належних йому коштів є завищеним та недосяжним стандартом доказування, оскільки у ТОВ "Богемія-1" є нічим не обмежене право у будь-який момент розпорядитися своїм майном.

Апелянт зазначає, що ним свідомо не ставилась вимога про накладення арешту на грошові кошти відповідача, з метою не створення перешкод у здійсненні ним господарської діяльності.

Вважає, що застосування заявленого заходу забезпечення відповідає процесуальним нормам, що регулюють відповідні правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявністю зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги.

Позивач та відповідач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 ГПК України не скористались.

Згідно з ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання, яке відбулось 11.09.2025 з`явився прокурор, який підтримав свою апеляційну скаргу з викладеними у ній доводами.

Представники позивача та відповідача явку своїх повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце проведення судового засідання.

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, вивчивши матеріали оскарження ухвали від 11.06.2025, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів оскарження та встановлено судом першої інстанції, керівник Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Богемія-1" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки у сумі 1 211 867,72 грн.

Позов обґрунтовано тим, що ТОВ "Богемія-1" за період з 03.03.2021 по 24.07.2024 використовувало земельну ділянку комунальної власності під об`єктами нерухомості без правовстановлюючих документів, безпідставно зберігаючи у такий спосіб кошти у вигляді орендної плати у сумі 1 211 867,72 грн, які мали б бути сплачені до місцевого бюджету, чим завдано шкоди правам та інтересам громади.

Разом з позовною заявою, 09.06.2025 керівником Житомирської окружної прокуратури подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно ТОВ "Богемія-1": адміністративно-побутовий комплекс (реєстраційний номер 123648318101) та майновий комплекс ВАТ "Синтез" (реєстраційний номер 123624318101), що знаходяться за адресою м. Житомир, вул. Баранова, 137.

Обґрунтовуючи вищевказану заяву, прокурор вказує, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно ТОВ "Богемія-1", на яке може бути здійснено стягнення у межах виконавчого провадження у разі задоволення позову, забезпечить реальний захист інтересів держави і буде ефективним механізмом захисту прав позивача.

Вважає, що обраний захід забезпечення є співмірний, пов`язаний із позовними вимогами та жодним чином не буде створювати відповідачеві перешкод для обслуговування та використання належних йому об`єктів нерухомості чи здійснювати перешкоди у веденні ним господарської діяльності.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів враховує наступне.

За положеннями ст.136, 137 ГПК України заходи забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Згідно з ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (схожий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. (аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21, від 20.06.2025 у справі №911/2073/24).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

З огляду на те, що у даній справі керівник Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради звернувся до суду з майновою вимогою про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати у розмірі 1 211 687,72 грн, судове рішення при задоволенні якої вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Оцінивши викладені у заяві прокурора доводи, апеляційний суд зазначає, що обраний спосіб забезпечення позову - накладення арешту на нерухоме майно ТОВ "Богемія-1": адміністративно-побутовий комплекс (реєстраційний номер 123648318101) та майновий комплекс ВАТ "Синтез" (реєстраційний номер 123624318101), які знаходяться за адресою м. Житомир, вул. Баранова,137, не є співмірним з розміром заборгованості, яку останній просить стягнути з відповідача.

Щодо твердження апелянта про свідоме не заявлення вимоги про накладення арешту на грошові кошти відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно положень ст.48 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, а лише потім, у випадку відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається на належне боржнику майно.

Водночас, прокурором не надано доказів відсутності у відповідача грошових коштів, які знаходяться на рахунках, відкритих в будь-яких банківських або інших фінансово - кредитних установах, на які можна накласти арешт в межах ціни позову.

Окрім того, посилання апелянта на те, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову перешкоджає можливості здійснення ефективного захисту порушених прав і законних інтересів держави, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки забезпечення позову не є способом захисту порушеного права, а лише процесуальним запобіжним заходом, спрямованим на гарантування виконання в майбутньому рішення суду. Така відмова не позбавляє особу права на розгляд справи по суті та виконання рішення, тоді як застосування заходів забезпечення має винятковий характер і залежить від доведених обставин його невиконання.

Апеляційним судом встановлено, що Житомирською окружною прокуратурою не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не подано доказів на підтвердження оцінки вартості об`єктів нерухомого майна, щодо якого просить вжити заходи забезпечення, а також не надано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду та обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що жодна з викладених прокурором обставин у заяві про забезпечення позову та апеляційній скарзі не підтверджена належними доказами та має характер необґрунтованого припущення.

Самі лише припущення про можливість ухилення від виконання судового рішення у разі задоволення позову без приєднання відповідних доказів, як вірно зазначив суд першої інстанції, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність прокурором, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду Житомирської області від 11.06.2025 у справі №906/748/25.

Оскільки відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.269, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 11.06.2025 у справі №906/748/25 залишити без змін, апеляційну скаргу Керівника Житомирської окружної прокуратури - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена "12" вересня 2025 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.