Рішення

від 09.12.2010 по справі 7/183-пд-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/183-ПД-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

09.12.2010                                                                Справа №  7/183-ПД-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Повного товариства "Ломбард-Лідер ", м.Херсон

до Товариства з повною відповідальністю "Постачтехкомплект", м.Херсон  

про  визнання договору недійсним

за участю

представників сторін:

від  позивача  - Руденко Л.І., гол. бух., від 06.12.2010р.

від  відповідача - Долгополов О.В., юрисконсульт, дов. від 06.12.2010р.

Сутність справи: Позивач ( повне товариство "Ломбард-Лідер ", м.Херсон, код ЄДРПОУ 34073967) звернувся з позовом, в якому просить суд визнати недійсним в зв'язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства укладений між ним і відповідачем ( товариство з повною відповідальністю "Постачтехкомплект", м.Херсон, код ЄДРПОУ 30768888) договір оренди нерухомого майна від 22.12.2008р.

Обгрунтовуючи підстави позову, позивач зазначає, що встановлений між сторонами розмір орендної плати, який становить 19680грн. на місяць, перевищує граничний розмір орендної плати, передбачений ч.1, 2 ст.19 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" та п.8 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, п.3 Додатку  №2 до неї, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786.

Зважаючи на те, що умови договору оренди суперечать вищепереліченим нормам, цей договір має бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст.215 ЦК України.

Відповідач письмовий відзив не надав, у наданих суду усних поясненнях його уповноважений представник позов не визнає з огляду на його безпідставність.

Зазначає, що в обгрунтування позову позивачем не доведено жодної з передбачених ст.203 ЦК України правових підстав недійсності правочину.

Звертає увагу на той факт, що об'єкт оренди не є державним або комунальним майном, а належить орендодавцю на правах власності.

Сторони на власний розсуд визначають зміст договору і його конкретні умови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

22 грудня 2008р. між сторонами укладений договір оренди №2, згідно з яким позивач (орендодавець) передав  відповідачу (орендар) у строкове платне користування об'єкт нерухомості - нежиле приміщення площею 32,8 кв.м., розташоване у м.Херсоні по вул.К.Маркса, №44 для здійснення підприємницької діяльності.

Погоджуючи умови, сторони у п.3.1 договору встановили, що орендна плата визначається на підставі узгодженого строками додатку №3, який є його невід'ємною частиною.

Зокрема, згідно цього додатку, орендна плата складає 19680грн. на місяць. (а.с.7)

За підстав, викладених у описовій частині рішення, позивач просить суд визнати укладений договір недійсним.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм належну оцінку, суд визнав позов необгрунтованим та безпідставним і відмовляє у його задоволенні з врахуванням наступного.

Відповідно до ст.203 ЦК України, умовами чинності правочину є дотримання вимог:

- щодо змісту правочину, який не повинен суперечити цивільному законодавству та моральним принципам суспільства, тобто фізичні та юридичні особи повинні враховувати вимоги щодо здійснення цивільних прав, встановлених у ЦК та інших актах цивільного законодавства;

- щодо цивільної дієздатності суб'єктів правочину. Правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- щодо відповідності волевиявлення внутрішній волі суб'єкта (суб'єктів) правочину;

- щодо форми правочину. При укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми;

- щодо реальності правочину. Правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- щодо дотримання спеціальних умов.

Стаття 215 ЦК України, визначаючи підстави недійсності правочину, вказує на необхідність дотримання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст.203 ЦК України. Отже, умови чинності правочину водночас є умовами його дійсності.

Так, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Виходячи з викладених у позовній заяві підстав позовної вимоги, позивач вважає, що зміст договору суперечить актам цивільного законодавства, зокрема ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також п.8 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна.

Натомість вищенаведені правові норми, на які посилається позивач, стосуються і регулюють організаційні та майнові відносини, пов'язані з передачею в оренду державного та комунального майна.

Об1єктом оренди за оспорюваним  договором є майно з іншою формою власності, тому на такі правовідносини не поширюються норми права, на які посилається позивач.

Відповідно до принципу свободи договору (ст.ст.6, 627 ЦК України) сторони договору на власний розсуд визначають його зміст і формують його конкретні умови, якщо тільки зміст якої-небудь умови імперативно не визначений законом чи іншими правовими актами.

Важливою умовою переважної більшості відплатних договорів є ціна, яка згідно ч.1 ст.632 ЦК України встановлюється за домовленістю сторін.

Для ринкової економіки характерним є вільне ціноутворення, коли ціни на товари, роботи та послуги складаються під впливом певних об'єктивних економічних факторів. Тому сторони в договорі мають право вільно встановлювати ціни (тарифи, ставки) на всі види продукції, товарів, робіт і послуг, за винятком тих, по яких згідно з законом здійснюється регулювання цін (тарифів, ставок) уповноваженими органами або органами місцевого самоврядування.

Відтак, позов є безпідставним, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-, 85  Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                      Н.О. Задорожна

           Дата підписання рішення

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК України

           14.12.2010р.