Постанова

від 16.12.2010 по справі 22/157-10-3861

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/157-10-3861

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"16" грудня 2010 р. Справа № 22/157-10-3861

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився  

від відповідача: Курлович О.О. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, м. Одеса

на рішення господарського суду  Одеської області  

від 20 жовтня 2010 року                    

у справі № 22/157-10-3861                                                                                                                                                                                                                                                                                  

за позовом Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „АГРО С”, м. Чернівці, Першотравневого району, Чернівецької області

до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, м. Одеса

про визнання права власності на новостворене майно

В С Т А Н О В И Л А:

             08.09.2010 р. Приватне підприємство „Виробничо-комерційна фірма „АГРО С” (далі позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Представництва по управлінню комунальною власністю (далі відповідач, Представництво) про визнання права власності на новостворене майно.

             Позов мотивований тим, що 26.04.2010 р. між сторонами у справі був укладений договір оренди № 76/30 за умовами якого відповідач передав, а позивач прийняв у тимчасове платне користування нежиле приміщення горища загальною площею 829,6 кв. м., що розташоване в будинку № 13 по вул. Тираспольській в м. Одесі.

             Після укладення зазначеного договору оренди позивачем було виявлено, що об'єкт оренди знаходиться у незадовільному технічному, санітарно-епідеміологічному та протипожежному стані  та його використання за цільовим призначенням можливе лише після проведення низки будівельних робіт.

             Вищенаведене змусило позивача здійснити будівельні роботи на об'єкті оренди загальною вартістю 1099376 грн., яка перевищила вартість майна, що передавалось в оренду, у зв'язку з чим позивач вважає, що ним була створена нова неподільна річ, а саме нежитлове мансардне приміщення загальною площею 829,6 кв. м., а тому позовні вимоги Підприємства підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 329, 331, 392 ЦК України.        

             У відзиві на позов відповідач позовні вимоги Підприємства вважав безпідставними та необґрунтованими посилаючись на те, що всі поліпшення об'єкту оренди були зроблені  позивачем без згоди та дозволу Представництва, внаслідок чого підстави для задоволення позову відсутні відповідно до умов укладеного договору та чинного законодавства України.

             Рішенням господарського суду Одеської області від 20.10.2010 року (суддя Торчинська Л.О.) позов задоволений у повному обсязі та за Підприємством визнано право власності на нежилі мансардні приміщення загальною площею 829,6 кв. м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 13.  

             Рішення суду мотивовано тим, що позивач здійснив невід'ємні поліпшення орендованого майна, вартість яких документально підтверджена та доведена під час розгляду справи на суму 1099376 грн., у зв'язку з чим саме за Підприємством має бути визнано право власності на новостворене майно у вигляді нежитлового приміщення мансарди площею 829,6 кв. м.  

             В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким позовні вимоги Підприємства залишити без задоволення. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

             Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

             Направлена на адресу позивача, що зазначена останнім у позовній заяві та договорі оренди майна № 76/30 від 26.04.2010 р., ухвала апеляційного суду від 17.11.2010 р. про призначення розгляду апеляційної скарги Представництва на 16.12.2010 р. о 17:00 повернута органами зв'язку з позначкою „адресат за зазначеною адресою не знаходиться”.

             Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то колегія суддів примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, що повернутий органами зв'язку з позначкою „адресат за зазначеною адресою не знаходиться” вважає належним доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення Підприємства про вчинення судом певних процесуальних дій, а тому визнає за можливе розглянути справу за відсутністю представника позивача.  

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

                    Оскільки, при пред'явлені позову Підприємством була надана копія договору оренди № 76/30 від 26.04.2010 р. в якому відсутній середній аркуш цього договору, то на вимогу апеляційного суду представником відповідача суду наданий повний текст цього договору та акт прийому-передачі об'єкту оренди, які залучені до матеріалів справи.

             Як вбачається з матеріалів справи 26.04.2010 р. між сторонами у справі був укладений договір оренди комунального майна № 76/30 за умовами якого відповідач передав, а позивач прийняв у тимчасове платне користування нежиле приміщення горища загальною площею 829,6 кв. м., що розташоване в будинку № 13 по вул. Тираспольській в м. Одесі.

             Згідно акту прийому-передачі від 26.04.2010 р., що підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, на час передачі орендованого приміщення останнє знаходилось у задовільному стані, що повністю спростовує доводи позивача про те, що об'єкт оренди знаходився у незадовільному технічному, санітарно-епідеміологічному та протипожежному стані  та його використання за цільовим призначенням було неможливим.

            Відповідно до п. 4.4 вищеназваного договору капітальний ремонт, реставрація, реконструкція, технічне переобладнання об'єкта оренди, викликані особливостями господарської діяльності орендаря, проводяться лише з дозволу орендодавця з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку.

             Згідно ч. 3 ст. 773 та ч. 1 ст. 778 ЦК України (орендар) має право змінювати стан речі, переданої йому в найм (оренду), лише за згодою наймодавця (орендодавця) та наймач (орендар) має право поліпшувати передану в найм (оренду) річ за згодою наймодавця (орендодавця).

             Позивач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надав суду доказів того, що Представництво надавало Підприємству дозвіл на проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті оренди та затвердило проектно-кошторисну документацію на проведення цих робіт, внаслідок чого всі проведені позивачем на об'єкті оренди будівельні роботи здійснені останнім самочинно, всупереч вимогам укладеного договору та вищенаведеному законодавству України, внаслідок чого підстави для задоволення позову та визнання за Підприємством права власності на комунальне майно у вигляді нежилого приміщення загальною площею 829,6 кв. м., що розташоване в будинку № 13 по вул. Тираспольській в м. Одесі відповідно до вимог ст. ст. 329, 331, 392 ЦК України –відсутні.

             Оскільки при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Підприємства залишити без задоволення.

             Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлені вимоги про визнання за ним право власності на нежиле приміщення загальною площею 829,6 кв. м., що розташоване в будинку № 13 по вул. Тираспольській в м. Одесі, тобто позивачем заявлені майнові позовні вимоги.  

             Згідно експертної оцінки, що була проведена на час укладання договору оренди майна, вартість вищезазначеного нежилого приміщення складає 977 700 грн., у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що ціна позову поданого позивачем складає 977 700 грн.  

             Відповідно до п. „а” ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 р. державне мито з заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, сплачується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому позивач повинний був оплатити поданий позов держмитом в сумі 9777 грн., тоді як останнім державне мито сплачено в розмірі 85 грн., у зв'язку з чим колегія суддів, на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, визнає за необхідне стягнути з позивача на користь державного бюджету України 9692 грн. недоплаченого державного мита при поданні позову, а також на користь відповідача 42 грн. 50 коп. понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

                                 Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів  

                                                          ПОСТАНОВИЛА:

             Апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради –задовольнити.

             Рішення господарського суду  Одеської області від 20 жовтня 2010 року у справі № 22/157-10-3861 –скасувати, а в позові відмовити.

             Стягнути з Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „АГРО С” на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради –  42 грн. 50 коп. понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу та на користь державного бюджету України –9692 грн. недоплаченого державного мита при поданні позову.

             Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази з зазначенням реквізитів сторін.                                                                                                                                                                                                                                                                                    

            Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.        

Головуючий суддя:                                                                          В.В. Шевченко

Суддя:                                                                                                В.В. Бєляновський

Суддя:                                                                                                М.А. Мирошниченко