Ухвала від 12.09.2025 по справі 120/6406/21-а

УХВАЛА

12 вересня 2025 року

м. Київ

справа №120/6406/21-а

адміністративне провадження №Зі/990/155/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Тацій Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Бевзенка В.М., Чиркіна С.М. від касаційного розгляду справи № 120/6406/21-а за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021 позову заяву ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Не погодившись з ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021, ОСОБА_1 неодноразово звертався до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.

25.08.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025, 19.05.2025, 20.05.2025, 09.06.2025 у справі №120/6406/21-а, а матеріали адміністративної справи направити для продовження розгляду питання про відкриття провадження.

Окрім того в касаційній скарзі, скаржник заявив відвід суддям Бевзенку В.М. та Чиркіну С.М.

За наслідками вирішення питання про обґрунтованість заявленого відводу Верховний Суд постановив ухвалу від 11.09.2025, якою визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Бевзенка В.М. та Чиркіна С.М. від касаційного розгляду справи №120/6406/21-а за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії та передав заяву до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС), для розгляду питання про відвід.

За наслідками автоматизованого розподілу заяву ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Тацій Л. В.

Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Бевзенка В.М. та Чиркіна С.М. від касаційного розгляду справи №120/6406/21-а за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, суддя-доповідач виходить з такого.

У заяві про відвід Іваненко Віктор Володимирович послався на те, що зазначені судді постановлювали ухвали про відмови у відкритті касаційних проваджень за його касаційними скаргами у інших справах, проте у яких саме автор скарги не зазначає. На думку заявника, зазначені дії суддів Бевзенка В.М. та Чиркіна С.М. позбавляють його права на касаційне оскарження. У зв`язку із викладеним вважає, що судді Бевзенко В.М. та Чиркін С.М. відповідно до приписів статті 36 КАС України підлягають відводу від розгляду цієї касаційної скарги.

Вирішуючи заяву про відвід суддів, суддя Верховного Суду виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Сумніви в неупередженості суддів членів колегії заявник пов`язує, зокрема, з незгодою з ухвалами про відмову у відкритті касаційного провадження у інших справах де Іваненко В. В. був заявником; у заяві позивач не наводить об`єктивних доказів та доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності суддів Бевзенка В.М. та Чиркіна С.М., зокрема, такі, які містять належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості суддів як з погляду суб`єктивного критерію, так і з погляду об`єктивного критерію.

Заявник доводить, що вищезазначені доводи свідчать про виникнення у нього чіткого уявлення про те, що дана справа не буде розглянута неупереджено та об`єктивно даним складом суду.

Згадані вище твердження Іваненка В. В. Суд оцінює в контексті підстави для відводу судді, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 36 КАС, згідно з яким суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У зв`язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово неупереджений передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції неупередженість (безсторонність) судді, а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості Суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Білух проти України, заява №33949/02, пункт 49; Fey v. Austria, заява №14396/88, пункти 27, 28 та 30; Wettstein v. Switzerland, заява №33958/96, пункти 42-43, Pullar v. United Kingdom, заява №22399/93, пункт 38 та інші) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

1) об`єктивним критерієм, який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

2) суб`єктивним критерієм, який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Аналіз доводів заявника на обґрунтування своєї позиції дає підстави для висновку, що останні містять лише припущення про існування відповідних обставин та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Крім того заявник фактично висловлює свою незгоду із судовими рішеннями Верховного Суду, ухваленими в межах інших справ, та, відповідно, висловленою правовою позицією Суду, тоді як відповідно до частини четвертої статті 36 КАС незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Підсумовуючи викладене, Суд зазначає про відсутність підстав, передбачених статтею 36 КАС, для відводу суддів Бевзенка В.М. та Чиркіна С.М. від участі в розгляді справи № 120/6406/21-а.

Керуючись статтями 36, 37, 40 КАС, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Бевзенка В.М., Чиркіна С.М. від касаційного розгляду справи № 120/6406/21-а за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного СудуЛ. В. Тацій