Рішення від 11.09.2025 по справі 474/268/25

Справа № 474/268/25

Провадження № 2/474/155/25

РІШЕННЯ

Іменем України

11.09.25р. с-ще Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретаря судового засідання Тодосьєвої А.С.

представниці позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики, -

встановив:

21.03.2025р. ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач), в якому, після уточнення позовних вимог 25.03.2025р., просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики № 23062020 від 23.06.2020р. та договором позики № 23062021/18 від 23.06.2021р. в загальній сумі 11 296 доларів США 44 центи.

Позов обґрунтований тим, що 23.06.2020р. між ОСОБА_4 , як позикодавцем, та відповідачем було укладено договір позики № 23062020, згідно умов якого позикодавець передає позичальнику власні грошові кошти в сумі 133 300 грн. яка дорівнює еквіваленту суми 5 000 доларів США за офіційним курсом національного банку України на момент підписання цього договору (1 долар США = 26,66 грн.), під процентну ставку - 26% річних. Позика надається у готівковій формі з видачею розписки. Строк позики - 12 місяців з моменту отримання її позичальником. Позика повинна бути повернутою одночасно в повному обсязі, в готівковій формі чи шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника.

23.06.2021р. між ОСОБА_4 , як позикодавцем, та відповідачем було укладено договір позики № 23062021/18, відповідно до умов якого позикодавець передав, а відповідач прийняв у позику грошові кошти в сумі 5 000 доларів США 00 центів у гривневому еквіваленті за курсом НБУ 27,305 грн./1 долар США, що на дату укладення договору складає 136 525 грн. 00 коп., під процентну ставку 26% річних. Згідно з розпискою до вказаного договору його сторони підтвердили факт передачі грошової суми за ним у розмірі 5 000 доларів США, готівкою. Дата закінчення договору - 23.06.2022р. Повернення позиченої суми грошей повинно відбуватися у готівковій формі у валюті позики або в безготівковій - у гривні по курсу НБУ на дату нарахування відсотків чи повернення позиченої суми.

За такого, позивач посилається на те, що заборгованість відповідача за договором № 23062020 складає 5 000 доларів США та за договором № 23062021/18 складає 6 296 доларів США 44 центи (5 000 доларів США 00 центів - основний борг та 1 296 доларів 44 центи - відсотки за 364 дні (з 24.06.2021р. до 22.06.2022р.).

А тому позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в заявленому розмірі.

Крім того, позивач у позові вказує, що у тексті договорів позики, розписці до договору від 23.06.2021р., допущено технічну помилку в частині зазначенні вірного по батькові позивача як " ОСОБА_5 ", тоді як всі інші анкетні та паспортні дані позикодавця, як позивача, зазначені вірно.

14.04.2025р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив визнати позовні вимоги частково обґрунтованими - виключно в частині договору позики від 23.06.2020р. на суму 5 000 доларів США. У відзиві просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині договору від 23.06.2021р. на суму 6 296 доларів США 44 центи, як такі що не підтверджені фактом передачі, зокрема вказував, що грошові кошти за договором № 23062021/18 фактично не передавалися, документ був підписаний відповідачем та надісланий позивачеві поштою, але в межах домовленостей про оновлення попереднього договору від 2020р., без фактичного отримання будь-яких коштів, та на звороті містився текст розписки, що є лише формальним елементом, не підтвердженим реальною дією передачі коштів. Після підписання нового договору позивач мав повернути попередній договір і розписку, однак цю домовленість не виконав. В додатки до відзиву відповідач надав електронне листування через email та месенджер Telegram, вказуючи, що у ньому позивач фактично визнає, що залишок суми, яку слід повернути становить 3 272 долари США, а також зазначає, що вже отримав відсотки, що свідчить, що позивач сам не вважає заборгованість в повному розмірі 6 296 доларів США 44 центи належною до повернення.

24.04.2025р. представниця позивача ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, в якій просила позов задовольнити. Щодо договору позики № 23062021/18 від 23.06.2021р., то вказує, що відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує про те, що грошові кошти за цим договором не передавались, що не відповідає дійсності та спростовується наступним. Наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей і може не співпадати із датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складенню розписки має передувати факт передачі грошей у борг. Письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передачі грошової суми позичальнику. У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)). У постанові Верховного Суду від 14.04.2021р. у справі № 642/4200/17 зазначено, що тлумачення ст.ст. 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Згідно з розпискою про підтвердження факту передання грошової суми за договором позики від 23.06.2021р. до 23.06.2022р. на виконання умов Договору позики, укладеного 23.06.2021р., повністю розуміючи значення своїх дій та без будь-якого тиску зі сторони, відповідно до власного волевиявлення, позивач та відповідач підтвердили, що позивач як позикодавець передав відповідачу як позичальнику суму позики у розмірі 5 000 доларів США, а відповідач як позичальник за договором, отримав від позивача як позикодавця готівкою суму позики у вказаній сумі на виконання договору. Зазначена розписка є невід`ємною частиною договору № 23062021/18 та підписана власноруч відповідачем 23.06.2021р. На розписці міститься підпис відповідача, а також він не оскаржує (а навпаки підтверджує) факт написання цієї розписки у своєму відзиві на позов. Отже, розписка відповідача про отримання в борг від позивача грошових коштів підтверджує не лише факт укладення договору позики, а й факт передачі позивачем як позикодавцем відповідачу як позичальнику грошової суми в розмірі 5 000 доларів США, яку останній зобов`язався повернути до 23.06.2022р. Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав, грошові кошти не повернув. Посилання відповідача на те, що позивач не передавав йому грошові кошти за договором позики від 23.06.2021р., а також про наявність домовленості між сторонами щодо повернення "попереднього договору і розписки", є неспроможними. У разі, якщо складається боргова розписка, це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. З метою захисту майнових інтересів позичальника від недобросовісного позикодавця згідно зі ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Обставину стосовно передання, чи навпаки, не передання грошових коштів або речей доводить та сторона, яка посилається на таку обставину. Щодо доданих до відзиву на позовну заяву роздруківок, то відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові у справі № 916/3027/21, слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах. Оскільки електронне листування, на яке посилається Відповідач, не дає можливості встановити авторів цього листування, його не засвідчено електронним цифровими підписами, сторони не обмінювались своїми адресами електронної пошти чи "ніками" в Телеграм під час укладення договорів позики чи не вносили зміни в договори в цій частині пізніше, взагалі не зрозуміло, звідки і яким чином позивач виготовив ці роздруківки. Відтак вказані роздруківки так званого електронного листування не є і не можуть бути належним та допустимим доказом у цій справі. Із вказаних роздруківок так само неможливо встановити зміст листування, і яким чином долучення цієї переписки стосується предмета доказування у справі і як може вплинути на результат розгляду справи, що розглядається. На підтвердження своїх доводів позивач у відповіді на відзив також посилався на ряд постанов Великої Палати Верховного суду.

Представниця позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні 11.09.2025р. позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Відповідач в судові засідання, призначені на 02.07.2025р. та 11.09.2025р. не з`явився, хоча належним чином, в порядку визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду шляхом направлення судових повісток про виклик у судові засідання з прикріпленими до них файлами одержувачу ОСОБА_3 в його електронний кабінет. Він же про причини неявки суд не повідомив, з заявами про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у його відсутність не звертався.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленим таке.

Позивач ОСОБА_2 документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області 11.12.1995р. та йому ж присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2020р. між позикодавцем ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області, ІПН НОМЕР_2 , та позичальником ОСОБА_3 було укладено договір позики № 23062020, відповідно до умов якого позикодавець передає у власність позичальника, а позичальник приймає у позику грошові кошти в розмірі 133 300 грн. 00 коп., що становить еквівалент 5 000 доларів США відповідно до офіційного курсу Національного Банку України на момент укладення договору, - 26 грн. 66 коп. за 1 долар США. Позикодавець має право отримати від позичальника проценти від суми позики в розмірі 26 % річних, які нараховуються на суму позики. Позикодавець надає позику одночасно з підписанням договору, в готівковій формі, одноразово, з видачею розписки. Строк надання позики - 12 місяців з моменту її отримання. Позика повинна бути повернена одноразово в повному обсязі. Позика повертається в готівковій формі чи шляхом перерахування на поточний рахунок позикодавця. Проценти виплачуються щомісячно не пізніше 30 числа і до дня повернення позики. Проценти нараховуються від суми позики, вказаної в договорі в національній валюті України.

У розділі 7 договору позики № 23062020 сторони погодили, що угоди, які вносять зміни у договір повинні бути укладені сторонами письмово.

Також відповідачем 23.06.2020р. було надано позикодавцеві ОСОБА_2 власноручно підписану розписку, в тому що він отримав від позикодавця в позику готівкові грошові кошти в розмірі 5 000 доларів США та зобов`язується виплатити проценти від суми позики в розмірі 26% річних. Строк на який надається позика складає 12 місяців з моменту її отримання. Виплатити проценти зобов`язався не пізніше 30 числа до дня повернення позики.

У визначений договором позики № 23062020 строк, до 23.06.2021р, відповідач не повернув позивачеві отриману позику в сумі 5 000 доларів США.

Офіційний курс долара США до української гривні, за курсом НБУ, станом на 11.09.2025р. становить 1долар США/41,2138грн. (інформація доступна за посиланням https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=11.09.2025period=daily).

З матеріалів справи також вбачається, що 23.06.2021р. між позикодавцем ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області, ІПН НОМЕР_2 , та позичальником ОСОБА_3 було укладено договір позики № 23062021/18, відповідно до умов якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у позику грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США 00 центів, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ 27,305 грн./1 долар США, що на дату укладення договору складає 136 525 грн. 00 коп. Позика надається з дати отримання грошових коштів позичальником від позикодавця до дати закінчення договору, визначеної у п. 18. Сторони домовилися, що за кожен рік користування грошовими коштами позичальник сплачує позикодавцю 26% річних від суми проінвестованих ним коштів. Відсотки за користування грошовими коштами нараховуються починаючи з наступного дня їх фактичного отримання позичальником. Останній день нарахування відсотків - день передуючий даті закінчення договору. Відсотки нараховуються з розрахунку факт/365 днів, тобто виходячи із суми позики помноженої на річний відсоток за кожен фактичний день користування грошовими коштами у кварталі (розрахунковий період) поділеної на 365 днів (сума відсотків = сума позики х річний відсоток х фактична кількість днів користування позикою у розрахунковому періоді : 365 днів). Відсотки виплачуються щомісячно, в останній день календарного розрахункового періоду. Повернення позиченої суми грошових коштів та відсотків по ній повинне проходити в готівковій формі у м. Києві у валюті позики, або в безготівковій формі на банківську карту у гривні по курсу НБУ на дату нарахування відсотків чи повернення позиченої суми. Факт передачі позики позикодавцем підтверджується розпискою про одержання позики, яку позичальник надає позикодавцю одночасно із отриманням грошових коштів у разі якщо позика надається у готівковій формі або зарахування грошових коштів на банківський рахунок. Договір вважається укладеним з моменту передання грошей, дата закінчення договору 23.06.2022р.

23.06.2021р. відповідачем було надано позикодавцеві ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області, ІПН НОМЕР_2 ) розписку про підтвердження факту передання грошової суми за договором позики від 23.06.2021р. до 23.06.2022р., в тому, що він, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 виданий 18.05.2007р. Врадіївським РВ УМВС України в Миколаївській області, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (позичальник), на виконання умов договору позики укладеного 23.06.2021р., повністю розуміючи значення своїх дій та без будь-якого тиску зі сторони, відповідно до власного волевиявлення, цією заявою підтверджує, отримання від позикодавця позики у розмірі 5 000 доларів США. Та він же, як позичальник за цим договором, заявляє, що отримав від позикодавця готівкою суму позики в розмірі 5 000 доларів США на виконання договору.

У визначений п.п. 1, 18 договору позики № 23062021/18 строк, до 23.06.2022р, відповідач не повернув позивачеві отриману позику в сумі 5 000 доларів США та відсотки за договором позики. За розрахунком позивача ним розраховано проценти наступним чином: 5 000 доларів США х річний відсоток 26% х фактичну кількість днів користування позикою у розрахунковому періоді 364 =1 296 доларів 44 центи.

Наведені позивачем розрахунки заборгованості відповідачем не спростовані.

04.03.2025р. позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про повернення грошових коштів за договором позики № 23062020 та за договором позики № 23062021/18 у загальному розмірі 11 296 доларів США 44 центи (вимоги від 03.03.2025р., опис вкладення до листа зі штрих кодом № 6501100053625 та квитанція до нього № 215600426655 від 04.03.2025р., накладна № 6501100053625 від 04.03.2025р.).

Встановив вказані обставини, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В свою чергу, ст.ст. 76-89 ЦПК України визначено поняття доказів, їх належності, допустимості, достовірності та достатності, обов`язок доказування і подачі доказів, а також підстави звільнення від доказування, порядок подачі доказів, витребування доказів та оцінки доказів.

Відповідно до ч.ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій ст.640 ЦК, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч. 1 ст. 207 ЦК).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, якими підтверджуються укладення договору, його умови, а також вони засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

З урахуванням наведених правил правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Верховний Суд України у постанові від 18.09.2013р. у справі № 6-63цс13 виклав правовий висновок, відповідно до якого за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частинами 1 та 3 ст. 1049 ЦК України, визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, і за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк і термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора (ст. 545 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Відповідно до ст. 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Верховний суд у постанові від 31.01.2024р. у справі № 753/14634/22 зазначив, що відповідно до ст. 533 ЦК України сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язаннями визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВС від 07.07.2020р. у справі № 296/10217/15-ц.

У справі, що розглядається між сторонами виникли договірні правовідносини за письмовими договорами позики, зміст яких, підтверджує факт передачі позикодавцем грошової суми позичальнику та отримання останнім цих коштів, які позичальником позикодавцеві не повернуті.

При цьому, суд вважає допущені у договорах позики №№ 23062020, 23062021/18, та розписці до договору позики № 23062021/18 описки в частині зазначення по батькові позикодавця як " ОСОБА_5 " замість належного " ОСОБА_6 ", такими, що не є суттєвими, з огляду на наявність у їх змісті інших, таких як паспортні дані, ідентифікаційний номер картки платника податків, достовірних даних про особу позикодавця, що відповідає цим же даним позивача ОСОБА_2 .

Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах. Верховний Суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону № 851-IV, які могли б, з урахуванням інших наявних у справі доказів, достовірно підтвердити факти укладення між сторонами договорів та їх виконання в конкретних відносинах. При цьому в своїх постановах касаційні суди не формулювали висновок, що роздруківки електронного листування взагалі не можуть бути прийняті як допустимі докази, від якого просить відступити Касаційний господарський суд в ухвалі від 24 січня 2023 року в цій справі. Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі (постанова ВП ВС у справі № 916/3027/21 від 21.06.2023р.).

Щодо роздруківок листування у безкоштовному сервісі електронної пошти від компанії Googl - GMAIL між особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які датовані 28.08.2024р., 30.08.2024р., 12.09.2024р., 17.09.2024р., 24.09.2024р., 09.10.2024р., 15.10.2024р., 29.10.2024р., 28.11.2024р., 11.12.2024р., 17.12.2024р., 08.01.2025р.. 09.01.2025р., 23.01.2025р., 25.01.2025р., 07.02.2025р., 12.02.2025р., 17.02.2025р., 10.03.2025р., 27.03.2025р. (посилання https:\\mail.google.com/mail/u/0/?ік), а також листування між цими особами в безкоштовному багатоплатформовому месенджері та хмарному сервісі для обміну повідомленнями Telegram датоване 27.03.2025р., 28.03.2025р. та 30.03.2025р. (посилання file:///C:/Users/Maestro/downloads/telegram/ desktor/ChatExport 2025-04-11), наданих відповідачем на підтвердження своїх заперечень щодо позову, зокрема в частині того, що листування підтверджує, що у ньому позивач фактично визнає залишок суми, яку слід повернути як 3 272 доларів США, а також зазначає про отримання відсотків, що свідчить, що позивач сам не вважає заборгованість в повному розмірі 6 296 доларів США 44 центи належною до повернення, то вказані роздруківки листування з названих сервісів не беруться судом до уваги, як такі, що не дають суду можливості встановити, що в них міститься інформація, яка стосується правовідносин сторін, що виникли саме з договорів позики № 23062020 від 23.06.2020р. та № 23062021/18 від 23.06.2021р., та стосуються ведення певних перемовин щодо предмету доказування у цій справі.

Крім того, доводи відповідача про те, що договір позики вчинений 23.06.2021р. був вчинений на виконання попереднього договору позики укладеного 23.06.2020р, спростовуються наявність оригіналами боргових розписок у позивача.

За такого, оскільки позивач просив стягнути суму позики за договором позики № 23062020 від 23.06.2020р. у розмірі 5 000 доларів США, суд враховуючи, що сторони визначили у вказаному договорі позики, що позикодавець передає у власність позичальника, а позичальник приймає у позику грошові кошти в грошовій одиниці гривні, з визначенням грошового еквіваленту в іноземній валюті, то суд вважає, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти встановленої НБ України на день платежу (прийняття рішення суду), що становить еквівалент 5 000 доларів США, - в сумі 206 069 грн. 00 коп.

Тому, позов в частині стягнення заборгованості за договором позики № 23062020 від 23.06.2020р. у розмірі 5 000 доларів США - підлягає частковому задоволенню.

Вимоги ж про стягнення заборгованості за договором позики № 23062021/18 від 23.06.2021р. у розмірі 6 296 доларів США 44 центи (основна сума боргу та відсотки) - підлягають повному задоволенню.

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 692 грн. 65 коп. понесені позивачем при подачі позову до суду, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 4 676 грн. 65 коп. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 16 грн. 36 коп. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-268, 273, 279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики № 23062020 від 23.06.2020р. в сумі 206 069 (двісті шість тисяч шістдесят дев`ять) грн. 00 коп., що є еквівалентом 5 000 (п`ять тисяч) доларів США 00 центів за офіційним курсом продажу доларів США в Національному банку України, станом на день ухвалення рішення суду.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики № 23062021/18 від 23.06.2021р. у загальній сумі 6 296 (шість тисяч двісті дев`яносто шість) доларів США 44 центи, з яких 5 000 (п`ять тисяч) доларів США 00 центів - основний борг та 1 296 (одна тисяча двісті дев`яносто шість) доларів США 44 центи - відсотки.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 4 676 (чотири тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 65 коп.

Судовий збір в сумі 16 (шістнадцять) грн. 36 коп. покладається на позивача ОСОБА_2 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний "12" вересня 2025 року.

Суддя Ф.Г. Сокол