Рішення від 26.08.2025 по справі 160/17698/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2025 рокуСправа №160/17698/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2), у якій просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 з 04.03.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових видів грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, одноразової грошової допомоги на оздоровлення, індексації грошового забезпечення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення з 04.03.2022 по 19.03.2023 грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, компенсацію за невикористану щорічну календарну відпустку за 2022-2023 роки, компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки, індексацію грошового забезпечення та одноразову допомогу при звільненні з військової служби із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за період з 04.03.2022 по 19.03.2023 відповідач здійснював обчислення та нарахування грошового забезпечення позивача, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що становить - 1762,00 грн. Однак, позивач зазначає, що грошове забезпечення за період його служби було неправильно розраховане відповідачем, оскільки для обчислення грошового забезпечення за основу повинен бути взятий прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023. Отже, вказані дії відповідача є протиправними, безпідставними та такими, що порушують права позивача, у зв`язку з чим поданий цей позов до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №160/17698/25 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

04.07.2025 військовою частиною НОМЕР_1 подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову або, за наявності підстав, залишити без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що військова частина НОМЕР_1 здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення відповідно до чинної редакції Постанови №704, з урахуванням змін, внесених Постановою №103, яка не була скасована у встановленому порядку. Військові частини не мають нормативних чи бюджетних повноважень змінювати порядок або механізм обчислення грошового забезпечення, що визначається Кабінетом Міністрів України та Міністерством оборони України, зокрема, наказом МОУ №260 від 07.06.2018. На момент виникнення спірних правовідносин у 2022-2023 роках діяв порядок обчислення посадових окладів, встановлений урядом, який передбачав фіксовану розрахункову величину, визначену станом на 01.01.2018 (до внесення нових змін). Позивач звернувся до суду з пропуском встановленого строку звернення, передбаченого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про обставини, що стали предметом спору. Жодних рішень або розпорядчих документів уповноважених державних органів, які б зобов`язували провести перерахунок або змінити базу для нарахування грошового забезпечення за вказаний період відповідач не отримував.

28.07.2025 до суду надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 про заміну первісного відповідача належним відповідачем - військовою частиною НОМЕР_2 у зв`язку з переформуванням.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 заявлене відповідачем клопотання задоволено частково, залучено до участі у справі №160/17698/25 в якості другого відповідача військову частину НОМЕР_2 (далі - відповідач-2).

04.08.2025 військовою частиною НОМЕР_2 подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд залишити позов без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України неможна застосовувати до правовідносин у цій справі, оскільки позивач не звільнений з військової служби. Строк звернення до суду відносно вимог позивача про перерахунок його грошового забезпечення за період з 04.03.2022 по 19.05.2023 слід обчислювати щодо кожної окремої виплати. Навіть якщо застосувати загальний строк звернення до суду, передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, та навіть з моменту переміщення позивача 28.02.2024 на службу до військової частини НОМЕР_3 , строк звернення до суду завершився 28.08.2024. Позивачем не заявлено клопотання про поновлення строків звернення до суду не наведено жодного аргументу та не надано доказів, які б свідчили про пропуск ним строку звернення до суду з поважних причин. Пропуск позивачем строку звернення до суду за відсутності клопотання про поновлення строку, відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення позову без розгляду.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , зокрема, з 04.03.2022 по 19.05.2023, що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами.

ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою від 01.04.2025, у якій просив здійснити перерахунок грошового забезпечення з 04.03.2022 по 19.03.2023, а також виплачених за вказаний період: посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги на оздоровлення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексацію грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, одноразову допомогу при звільненні з військової служби, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Листом військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2025 №1669/3236, наданим на заяву позивача від 01.04.2025, заявника повідомлено про відсутність правових підстав для перерахунку грошового забезпечення.

Не погодившись з діями відповідача щодо розрахунку грошового забезпечення виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчисленого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону України №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З 01.01.2008 розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294.

У подальшому, Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було прийнято постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704). Згідно пункту 10 ця постанова набрала чинності з 01.03.2018.

Згідно з пунктом 4 Постанови №704 (у первинній редакції на дату прийняття) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Таким чином, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1052 до пункту 10 Постанови №704 були внесені зміни у частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018 на 01.01.2019.

Таким чином, станом на 01.01.2018 Постанова №704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було регламентовано постановою Кабінету Міністрів України №1294.

При цьому, пунктом 4 Постанови №704 у редакції Постанови №103 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 01.03.2018 Урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладом за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Пункт 4 Постанови №704 у редакції Постанови №103 діяв до моменту скасування пункту 6 Постанови №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020), тобто до 29.01.2020.

З 29.01.2020 була відновлена юридична дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відтак, з 29.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.

Під час розв`язання колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, у редакції до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України №103, перевагу належить віддати положенням закону як акту вищої юридичної сили.

Водночас, як вже зазначалось, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018.

З вказаного слідує, що з 01.01.2020 настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

З 01.10.2020 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038, котра також внесла зміни до порядку обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Приписами ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-VIII визначено, що станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн.

У свою чергу, Закон України від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закон України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2022, 2023 відповідно, не містять.

Разом з тим, на реалізацію своїх повноважень Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» (далі - Постанова №481).

Пунктом 1 Постанови №481 скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Пунктом 2 вказаної постанови внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів (пункт 3 Постанови №481).

Зазначена постанова набрала чинності з 20.05.2023.

Таким чином, з урахуванням змін, внесених Постановою №481, пункт 4 Постанови №704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн.

З наведеного слідує, що з 20.05.2023 (дата набрання чинності Постановою №481) базова величина, з якої обраховується розміри посадових окладів, окладів (спеціальним) званням військовослужбовців є сталою та становить 1762,00 грн.

З викладеного видно, що грошове забезпечення позивача має обчислюватися за період з 04.03.2022 по 19.05.2023 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом: на 2022 рік згідно із Законом України від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на 2023 рік згідно із Законом України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

У спірних правовідносинах позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення з 04.03.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, тому суд вважає за необхідне визнати дії відповідача протиправними, зобов`язавши здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Водночас, відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, виплата щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням обумовлює здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 04.03.2022 по 19.05.2023, оскільки при їх обрахунку використано посадовий оклад та оклад за військовим званням не в тому розмірі, який визначений чинним законодавством.

Щодо клопотання відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Згідно ст. 233 Кодексу законів про працю України (в редакції до 18.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України (в редакції з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Положення ст. 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі №620/1201/23.

До 18.07.2022 включно Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Отже, право на звернення позивача з цим позовом не обмежене будь-яким строком.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у рішенні від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, від 20.11.2023 у справі №160/5468/23.

Разом з цим, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

При цьому варто звернути увагу на те, що питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця, за період з 01.02.2020 по 30.03.2023 було предметом дослідження судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.

У вказаній справі Судова палата, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків: «Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023».

Отже, Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 виснував, що до вимог щодо виплати грошового забезпечення після 19.07.2022 застосовні норми вже нині чинної редакції статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, що нараховані та виплачені при звільненні.

Вирішуючи питання щодо строків звернення до адміністративного суду після 19.07.2022 суд зазначає, що позивач отримав відмову військової частини НОМЕР_1 , оформлену листом від 26.04.2025, у перерахунку та виплаті грошового забезпечення. Отже, саме з дати отримання цього листа починається перебіг строку звернення до адміністративного суду.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що позивачем дотримано строк звернення до суду, що виключає наявність підстав для задоволення вимоги відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат у справі не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 з 04.03.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових видів грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, одноразової грошової допомоги на оздоровлення, індексації грошового забезпечення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення з 04.03.2022 по 19.03.2023 грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, компенсацію за невикористану щорічну календарну відпустку за 2022-2023 роки, компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки, індексацію грошового забезпечення та одноразову допомогу при звільненні з військової служби із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський