Постанова від 03.09.2025 по справі 904/2787/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2787/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025

у справі № 904/2787/21 про банкрутство - Дочірнього підприємства "Автоскладський завод № 2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс"

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа про банкрутство Дочірнього підприємства "Автоскладський завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" на стадії ліквідації.

До господарського суду надійшла заява Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Дочірнього підприємства "Автоскладський завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" про визнання поточних грошових вимог на суму 13 635,86 грн та 6 056,00 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 відхилено в повному обсязі грошові вимоги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Дочірнього підприємства "Автоскладський завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" про визнання поточних грошових вимог на суму 13 635,86 грн та 6 056,00 грн судового збору.

Не погодившись з вказаною ухвалою Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 у справі № 904/2787/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити кредиторські вимоги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на суму 13 635,86 грн та 6 056,00 грн судового збору. Зобов`язати арбітражного керуючого Ткаченко Дениса Володимировича здійснити відповідні зміни, щодо включення кредиторських вимог Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до реєстру вимог кредиторів.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- станом на 08.10.2024 року за ДП «Автоскладальний завод № 2 «ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» обліковувалась заборгованість у загальній сумі 38 791 641,52 грн. Тобто розмір податкового боргу збільшився на 13 635,86 грн., а відповідно виникли підстави для звернення до суду із заявою про кредиторські вимоги до ДП «Автоскладальний завод № 2 «ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс». Оскільки борг виник після відкриття провадження у справі № 904/2787/21 про банкрутство ДП «Автоскладальний завод № 2 «ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс», а відповідно є поточним зобов`язанням, що виник з підстав несплати пені, а саме: з податку на прибуток приватних підприємств (ккдб 11021000) 13 635,86 грн.:- 13 635,86 грн. борг виник 11.12.2023 нараховано пені (ст. 129 ПКУ) на податкове повідомлення-рішення (форма «Р») № 2033100070201 від 14.02.2022 на підставі Рішення суду про підтвердження донарахування сум № 904/313/23 від 21.11.2023. Враховуючи, що сума податкового зобов`язання не була сплачена, вона набула статусу податкового боргу;

- в оскаржуваній Центральним МУ ДПС по роботі з ВПП ухвалі, суд попередньої інстанції жодним чином не навів докази та не обґрунтував чому саме наведені доводи Скаржника у заяві про кредиторські вимоги повинні бути відхиленими.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

14.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від ліквідатора Банкрута арбітражного керуючого Ткаченко Д.В. надійшло клопотання щодо апеляційної скарги, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

02.09.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від ліквідатора Банкрута арбітражного керуючого Ткаченко Д.В. надійшло клопотання щодо розгляду справи без участі, в якому просить провести слухання справи №904/2787/21, яке призначено на 03.09.2025 о 09 год. 30 хв. без його участі.

В судове засідання 03.09.2025 учасники справи, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої Центральним МУ ДПС по роботі з ВПП апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України. Жодних доповнень до неї протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги клопотання ліквідатора про розгляд справи без його участі та необхідність дотримання розумних строків провадження, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників учасників справи, які не з`явилися.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України без фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин і висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 КУзПБ).

За положеннями ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Автоскладський завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" перебуває на стадії ліквідації.

22.10.2024 до господарського суду надійшла заява Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Дочірнього підприємства "Автоскладський завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" про визнання поточних грошових вимог на суму 13 635,86 грн та 6 056,00 грн судового збору.

В поданій заяві про визнання грошових вимог Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП зазначає, що станом на 08.10.2024 за ДП "Автоскладальний завод № 2 "ПАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" обліковується заборгованість у загальній сумі 38 791 641,52 грн, розмір податкового боргу збільшився на 13 635,86 грн.

Даний борг у сумі 13 635,86 грн виник 11.12.2023, а саме нараховано пені на податкове повідомлення-рішення (форма "Р") № 2033100070201 від 14.02.2022.

13.11.2024 до господарського суду від ліквідатора Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод № 2 "Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" надійшло повідомлення про розгляд кредиторських вимог (вх. № суду 52707/24 від 13.11.2024), відповідно до якого ліквідатором відхилено грошові вимоги кредитора у повному обсязі.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відхилити грошові вимоги в повному обсязі, оскільки враховуючи норми Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури та з цього моменту припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Названою статтею визначено, що:

- сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);

- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку.

Відповідний висновок наведений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2021 у справі №916/4181/14, а також Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.

Абзацом 11 ч. 1 ст. 1 КУзПБ до кредиторів боржника віднесено контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати ЄСВ у межах своїх повноважень, який має вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; у разі виникнення вимог податкового органу до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника-платника податків та відсутності їх забезпечення заставою майна боржника, такі вимоги є конкурсними за своєю правовою природою (див. п. 37 постанови Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 916/177/17).

Як передбачено п. 14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 ст. 45 КУзПБ визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Таким чином, законодавцем у ч. 1 ст. 45 КУзПБ визначено строк для подання конкурсними кредиторами письмових заяв з грошовими вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують, протягом 30-ти днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Пропуск кредитором зазначеного строку зберігає за ним статус конкурсного кредитора у разі обґрунтованості його вимог до боржника, однак, в силу абз. 3 ч. 4 ст. 45 КУзПБ позбавляє його права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Крім того, за приписами ч. 6 ст. 45 КУзПБ кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Виходячи з вимог Кодексу України з процедур банкрутства обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у постановах від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15).

При цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги, адже законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Водночас, покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора кореспондує його праву на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18).

Відтак, саме на кредитора покладений обов`язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство, який передбачає подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. Неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора (див. постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21, від 27.02.2024 у справі №902/1406/15).

Натомість обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі №918/1154/21, від 27.02.2024 у справі № 902/1406/15).

Судом встановлено, що 30.09.2021 постановою господарського суду припинено процедуру розпорядження майном Дочірнього підприємства "Автоскладський завод № 2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс". Припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича. Визнано Дочірне підприємство "Автоскладський завод № 2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" банкрутом. Ліквідатором Дочірнього підприємства "Автоскладський завод № 2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" призначено арбітражного керуючого Ткаченко Дениса Володимировича (свідоцтво №1057 від 04.07.2013).

22.10.2024 до господарського суду надійшла заява Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Дочірнього підприємства "Автоскладський завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" про визнання поточних грошових вимог на суму 13 635,86 грн та 6 056,00 грн судового збору.

Вимоги обґрунтовані тим, що станом на 08.10.2024 за ДП "Автоскладальний завод № 2 "ПАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" обліковується заборгованість у загальній сумі 38 791 641,52 грн, розмір податкового боргу збільшився на 13 635,86 грн.

Даний борг у сумі 13 635,86 грн виник 11.12.2023, а саме нараховано пені на податкове повідомлення-рішення (форма "Р") № 2033100070201 від 14.02.2022.

Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП зазначає що, враховуючи, що сума податкового зобов`язання не була сплачена, вона набула статусу податкового боргу, та посилаючись на те, що дані грошові вимоги є поточними вимогами кредитора і знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом, просить господарський суд задовольнити подану заяву з грошовими вимогами до боржника у сумі 13 635,86 грн та включити грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Як зазначалось вище, 13.11.2024 до господарського суду від ліквідатора Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод № 2 "Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" надійшло повідомлення про розгляд кредиторських вимог (вх. № суду 52707/24 від 13.11.2024), відповідно до якого ліквідатором відхилено грошові вимоги кредитора у повному обсязі.

Апеляційний суд зауважує, що розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Одночасно за положенням п. 1.3. ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій..

За змістом пп. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Як визначено пп. 14.1.162. п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Разом з тим, з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16, постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 908/405/14, від 11.07.2018 у справі № 922/3040/17, від 29.11.2019 у справах № 908/130/15-г і № 923/1194/17, від 05.02.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 16.02.2022 року у справі № 908/671/18 (908/737/21)).

В свою чергу, статтею 41 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: · не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Поряд з цим, відповідно до положень ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;

- строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;

- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

- відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

- продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом;

- скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

- припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Отже, враховуючи норми Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що з моменту відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури та з цього моменту припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Як зазначає Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП (апелянт) та підтверджується матеріалами справи, кредиторські вимоги до банкрута на загальну суму пені - 13 635,86 грн. нараховані після визнання боржника банкрутом та заявляються ним саме як поточні.

Підставою для їх нарахування стало судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2023 у справі № 904/313/23.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство "Автоскладальний завод №2 "Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ткаченко Д.В. звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2022 № 2033100070201 форма "Р" за яким збільшено суму грошового зобов`язання за податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 26 709 376 гривень: за податковим зобов`язанням збільшено на 21 367 501 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5 341 875,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2022 № 2043100070201 форма "ПС" за яким нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1020 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 провадження у справі № 904/2787/21 закрито, оскільки права не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а справу направлено для розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 року прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі.

Від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2023 року у справі № 640/26320/20 визначено підсудність майнових спорів до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство за господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Просив передати матеріали справи до Господарського суду Дніпропетровської області, в провадженні якого перебуває справа № 904/2787/21 про банкротство.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 904/2787/21 (904/313/23) за позовом Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №2 "Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень направлено до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2023 прийнято справу до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 21.11.2023.

До господарського суду 20.11.2023 від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вх. суду №59325/23 від 20.11.2023), яке ухвалою суду від 21.11.2023 було задоволено: закрито провадження у справі №904/2787/21 (904/313/23) за позовом Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" до відповідача Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №2033100070201 від 14.02.2022 та податкового повідомлення рішення №2043100070201 від 14.02.2022.

ПК України у п. 129.1 ст. 129 диференціює момент з якого починається розрахунок пені в залежності від обставин виникнення податкового зобов`язання: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки; при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок; при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу.

Передумовою нарахування пені з підстав, передбачених пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України, є несплата платником податків у встановлені законом строки суми узгодженого податкового зобов`язання.

Водночас, необхідно зазначити, що за приписами п. 56.18. ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У даному випадку податковий борг у сумі 13 635,86 грн виник 11.12.2023 в результаті нарахування пені на податкове повідомлення-рішення (форма "Р") № 2033100070201 від 14.02.2022, грошове зобов`язання за яким набуло статус узгодженого 21.11.2023, тобто вже після визнання ДП "Автоскладський завод № 2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2021.

Нарахування пені в такому разі суперечить ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, тому дані вимоги правомірно відхилені судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтованість висновків господарського суду в цій частині не спростовують.

Суд належно оцінив правову природу, підстави та момент виникнення заявлених податковим органом вимог та дійшов мотивованих висновків про відсутність правових підстав для їх визнання, позаяк пеня виникла та нарахована у період дії мораторію.

За сукупністю вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поточні грошові вимоги Кредитора на суму 13 635,86 грн - пеня та 6 056,00 грн судового збору слід відхилити як необґрунтовані.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, у зв`язку з чим відхиляються судом апеляційної інстанції, наслідком чого є відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 у справі № 904/2787/21 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 у справі №904/2787/21 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 15.09.2025

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко