Рішення від 09.09.2025 по справі 904/2495/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2025м. ДніпроСправа № 904/2495/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Керівника Нікопольської окружної прокуратури ,м Нікополь, Дніпропетровська область, в інтересах держави в сообі:

Позивача-1: Покровська міська рада Дніпроперовської області, м. Покров, Дніпропетровська область

Позивача-2: Управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради, м. Покров, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Авітекс", м. Дніпро

про стягнення заборгованості з орендної плати, штрафних санкцій та повернення комунального майна

Представники:

Прокурор: Бурлаченко Оксана Леонідівна, службове посвідчення № 077723 від 01.05.2023

Від позивача-1: не з`явився

Від позивача-2: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Керівник Нікопольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Позивача-1: Покровської міської ради Дніпропетровської області Позивача-2: Управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради(далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Авітекс" (далі - відповідач) заборгованість за договором оренди № 2 від 01.02.2021 р. у загальному розмірі 419 138,79 грн.

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Авітекс (ЄДРПОУ 42702998) повернути Покровській міській територіальній громаді в особі Покровської міської ради Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 34081234) об`єкт нерухомого майна вбудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Героїв Артану, 21 (колишня назва вулиці Шатохіна), м. Покров, Дніпропетровської області, загальною площею 694,33 кв.м..

Ціна позову складається з наступних сум:

- основна сума боргу у розмірі 341 057,30 грн;

- 3% річних у розмірі 17 758,72 грн;

- інфляційні нарахування у розмірі 60 322,77 грн.

Ухвалою від 20.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10.06.2025. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивачів: Виконавчій комітет Покровської міської ради Дніпропетровської області (53300, вул. Центральна, 48, м. Покров, Нікопольський район, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 04052212).

21.05.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Покровської міської ради Дніпропетровської області.

21.05.2025 через систему "Електронний суд" від Третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області.

21.05.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради.

В судовому засіданні 10.06.2025 Прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позивач-1 свого представника в судове засідання не направив, про дату та час повідомлений належним чином.

Позивач-2 свого представника в судове засідання не направив, про дату та час повідомлений належним чином.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила, про дату та час повідомлена належним чином.

Ухвалою від 10.06.2025 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 дні по 20.08.2025 включно. Відкладено підготовче засідання на 29.07.2025.

В судовому засіданні 29.07.2025 Прокурор надав усні пояснення.

Позивач-1 свого представника в судове засідання не направив, про дату та час повідомлений належним чином.

Позивач-2 свого представника в судове засідання не направив, про дату та час повідомлений належним чином.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила, про дату та час повідомлена належним чином.

Ухвалою від 29.07.2025 відкладено підготовче засідання на 19.08.2025.

14.08.2025 через систему "Електронний суд" від Нікопольської окружної прокуратури надійшло клопотання про долучення матеріалів.

В судовому засіданні 19.08.2025 Прокурор проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті не заперечив.

Позивач-1 свого представника в судове засідання не направив, про дату та час повідомлений належним чином.

Позивач-2 свого представника в судове засідання не направив, про дату та час повідомлений належним чином.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила, про дату та час повідомлена належним чином.

Ухвалою від 19.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 09.09.2025.

В судове засідання 09.09.2025 позивач-1 свого представника в судове засідання не направив, про дату та час повідомлений належним чином.

Позивач-2 свого представника в судове засідання не направив, про дату та час повідомлений належним чином.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила, про дату та час повідомлена належним чином.

09.09.2025 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

Прокурор підтримав позовні вимоги.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

09.09.2025 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПРОКУРОРА.

Позовні вимоги обґрунтовані систематичним невиконанням відповідачем умов договору оренди № 2 від 01.02.2021 в частині сплати орендної плати

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА-1.

Позивач-1 позицію, викладену Керівником Нікопольської окружної прокуратури в позові, підтримав.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА-2.

Позивач-2 позицію, викладену Керівником Нікопольської окружної прокуратури в позові, підтримав.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

Слід відзначити, що поштові відправлення на адресу відповідача, в яких, зокрема, містилася ухвала від 20.05.2025 було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" «За закінченням терміну зберігання» (а.с. 149-153).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 20.05.2025 вважається врученою відповідачу у паперовому вигляді.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 20.05.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127457673) надіслано судом 20.05.2025, зареєстровано в реєстрі 20.05.2025 та оприлюднено 21.05.2025, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 20.05.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий один місяць господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Отже, станом на 20.05.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.

Третя особа позицію, викладену Керівником Нікопольської окружної прокуратури в позові, підтримала.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з встановленням факту наявності заборгованості з орендної плати за договором оренди № 2 від 01.02.2021, правомірність нарахування штрафних санкцій, наявність підстав для зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Авітекс повернути Покровській міській територіальній громаді в особі Покровської міської ради Дніпропетровської області об`єкт нерухомого майна вбудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Героїв Артану, 21 (колишня назва вулиці Шатохіна), м. Покров, Дніпропетровської області, загальною площею 694,33 кв.м.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, 01.02.2021 між Виконавчим комітетом Покровської міської ради Дніпропетровської області (орендодавець), Управлінням освіти виконавчого комітету Покровської міської ради (балансоутримувач) та ТОВ «Виробнича компанія «Авітекс» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Покровської міської ради Дніпропетровської області № 2 (далі - Договір).

Предметом договору є комунальне нерухоме майно вбудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Героїв Артану, 21 (колишня назва вулиці Шатохіна), м. Покров, Дніпропетровської області, загальною площею 694,33 кв.м., яке є власністю територіальної громади м. Покров в особі Покровської міської ради Дніпропетровської області (рішенням 7 сесії 7 скликання № 23 від 28.04.2016 Орджонікідзевську міську раду Дніпропетровської області перейменовано в Покровську міську раду Дніпропетровської області) та перебуває на балансі Управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради.

Згідно п. 2.1 незмінюваних умов Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акту приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням договору.

01.02.2021 сторонами підписано договір оренди нерухомого майна № 2 та акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності, згідно п. 1 якого балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Героїв Артану, 21 (колишня назва вулиці Шатохіна), м. Покров, Дніпропетровської області, загальною площею 694,33 кв.м.

Договір оренди укладено терміном на 5 років, тобто з 01.02.2021 по 01.02.2026 включно.

Користування майном за договором оренди є платним.

Місячна орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов договору, а саме 9000,00 грн., без податку на додану вартість.

Згідно п. 3.2 незмінюваних умов договору, передбачено, що орендна плата за січень- грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що орендар сплачує орендну плату Балансоутримувачу (100%) щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди.

Згідно п. 3.11 договору, припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню (за наявності).

Відповідно до п. 9.3 договору, передбачено, що орендар має можливість, забезпечену його власними або залученими фінансовими ресурсами, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до цього договору.

Однак, згідно з інформацією виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області № 1761/06-25/04-2025 від 11.04.2025, всупереч вимогам чинного законодавства та умов п. 3.3., 3.11 Договору оренди, Відповідачем свій обов`язок щодо своєчасної і повної сплати орендної плати за користування орендованим майном не виконано, у зв`язку з чим за період з 16.04.2022 по 22.08.2024, з урахуванням строків загальної позовної давності тривалістю у три роки, передбачених ст. 257 ЦК України у нього виникла заборгованість з орендної плати за 28 місяців у розмірі 341 057,30 грн. та інфляційних збитків в розмірі 60 322,77 грн.

Згідно п. 11.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Спори, які виникають за цим договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку. Стягнення заборгованості з орендної плати, може здійснюватися на підставі рішення суду (п.п. 11.3, 11.4 Договору).

Управлінням освіти виконавчого комітету Покровської міської ради на адресу відповідача систематично, рекомендованими листами скеровувались численні листи з копіями рахунків про необхідність сплати як поточної орендної плати так і її заборгованості (№ 3032 від 29.11.2021, № 551/03.1 від 04.05.2022, № 545/03.2 від 26.04.2023, № 972/03.2 від 02.08.2023, № 1405/03.2 від 01.11.2023, № 1524/03.2 від 27.11.2023, № 1657/03.2 від 19.12.2023, № 107/03.2 від 24.01.2024, № 235/03.2 від 21.02.2024, № 365/03.2 від 26.03.2024, № 507/03.2 від 30.04.2024, № 625/03.2 від 28.05.2024, № 739/03.2 від 26.06.2024, № 896/03.2 від 26.07.2024, № 1042/03.2 від 30.08.2024).

Прокурор вказує, що орендар за весь час дії договору, орендну плату не сплачував, листи, рахунки, акти звірки тощо від балансоутримувача та орендодавця не отримував.

В зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати орендної плати Виконавчим комітетом Покровської міської ради 03.07.2024 за № 3014/06-22/09-2024 на адресу ТОВ «ВК «Авітекс» скеровано вимогу щодо усунення порушення, згідно якої орендарю пропонувалось у строк 5 робочих днів з дати отримання листа усунути порушення умов Договору, а саме сплатити заборгованість з орендної плати. Зазначеним листом орендар також попереджався про наявність однієї з підстави для дострокового припинення договору, через наявність заборгованості зі сплати орендної плати більше ніж за три місяці.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість не сплатив.

Виконавчий комітет Покровської міської ради у спосіб, передбачений п. 12.8 Договору, листом № вих 3769/06-22/09-2024 від 14.08.2024 повідомив орендаря про дострокове припинення зазначеного договору на підставі підпункту 12.7.1 пункту 12.7 розділу ІІ «Незмінюваних умов договору», в зв`язку з тим, що орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше 3 місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.

Про одностороннє припинення зазначеного договору орендодавець Виконавчий комітет Покровської міської ради повідомив і балансоутримувача Управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради листом № вих 3847/06-22/90-2024 від 19.08.2024 зазначивши, що датою дострокового припинення договору оренди комунального майна № 2 від 01.02.2021 є 22.08.2024. (а.с. 46).

Таким чином, договір оренди нерухомого майна № 2 від 01.02.2021 з 22.08.2024 є достроково припиненим в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця.

Відповідно до п. 4.1 умов договору передбачено, що у разі припинення договору орендар зобов`язаний: звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акту повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом; сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (за наявності), нараховану до дати, що передує даті повернення Майна з оренди.

Відповідно до п. 4.2 договору балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники орендарю.

Орендар зобов`язаний: підписати три примірники акту повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від балансоутримувача і одночасно повернути балансоутримувачу два примірники підписаних орендарем актів разом із ключами від об`єкта оренди; звільнити майно одночасно із поверненням підписаних актів.

Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання між Балансоутримувачем та орендарем акту повернення з оренди орендованого майна (п. 4.3 Договору).

Балансоутримувачем при односторонньому припиненні зазначеного договору виконано обов`язок, передбачений п. 4.2 договору в частині складення 25.12.2024 акту повернення з оренди нерухомого майна та скерування його поштовим відправленням орендарю для підписання. Проте, ТОВ «Виробничою компанією «Авітекс», акт повернення з оренди нерухомого майна не підписано, а поштове відправлення повернуто на адресу балансоутримувача у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Згідно інформації балансоутримувача від 05.03.2025 № 378/03.2 орендоване майно у порядку передбаченому умовами договору не повернуто, що є істотним його порушенням.

Прокурор вважає, що, оскільки акт повернення з оренди орендованого майна орендарем не підписано, існують підстави для вирішення зазначеного спору в судовому порядку з метою зобов`язання орендаря повернути нерухоме майно в порядку, передбаченому умовами договору.

Вказане стало причиною звернення прокурора до суду з позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами частин першої, п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки орендоване майно є комунальною власністю до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов`язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду України, систематичне порушення договору оренди державного (комунального) майна щодо сплати орендної плати є самостійною і достатньою підставою для його розірвання, незважаючи на те, що виплачена в подальшому заборгованість, навіть якщо орендар сплатить усю суму заборгованості, не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна (постанови ВС від 14.06.2022 у cправі № 923/614/21, від 03.08.2022 у справі № 914/374/21, від 23.11.2022 у справі № 130/1039/20, від 01.02.2023 у cправі № 904/2600/18).

Систематичною вважається несплата орендної плати у двох та більше випадках у встановлений строк протягом певного періоду поспіль, який визначено договором (постанова ВС від 06.03.2019 у справі № 183/262/17).

Розмір орендної плати та строки її внесення орендарем встановлені сторонами в договорі оренди.

Таким чином, орендар систематично не сплачував орендну плату за Договором, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 16.04.2022 по 22.08.2024 у сумі 341 057,30 грн.

Доказів оплати орендної плати в розмірі 341 057,30 грн. матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов в цій частині в розмірі 341 057,30 грн.

Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прокурором надано розрахунок 3% річних за загальний період прострочення оплати Відповідачем орендної плати з 16.04.2022 по 01.04.2025 розмір яких склав суму 17758,72 грн.

Суд перевірив розрахунки позивача в межах періоду, визначеного позивачем, помилок не виявив, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 17758,72 грн.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 60322,77 грн. нараховані за загальний період з 01.05.2022 по 28.02.2025.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом помилок не виявлено, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 60322,77 грн.

Щодо вимоги про повернення майна, суд зазначає таке.

Систематична несплата орендної плати є підставою для розірвання договору, оскільки, згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

У п. 12.7 Договору зазначено, що договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

В зв`язку з систематичним невиконанням орендарем умов договору, а саме не сплати орендної плати та наявністю заборгованості більше ніж за три місці Виконавчий комітет Покровської міської ради у спосіб, передбачений п. 12.8 Договору, листом № вих 3769/06-22/09-2024 від 14.08.2024 достроково припинив дію зазначеного договору на підставі підпункту 12.7.1 пункту 12.7 розділу ІІ «Незмінюваних умов договору» про, що повідомив орендаря.

Про одностороннє припинення зазначеного договору орендодавець Виконавчий комітет Покровської міської ради повідомив і балансоутримувача Управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради листом № вих3847/06-22/90-2024 від 19.08.2024 зазначивши, що датою дострокового припинення договору оренди комунального майна № 2 від 01.02.2021 є 22.08.2024.

При цьому, орендарем не виконано обов`язку щодо повернення орендодавцю та балансоутримувачу орендованого майна в порядку та у спосіб, передбачений умовами Договору та Закону шляхом підписання акту повернення з оренди нерухомого майна.

Згідно інформації балансоутримувача від 05.03.2025 № 378/03.2 орендарем не повернуто орендоване майно відповідно до акту повернення з оренди орендованого майна. (а.с. 50).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

У п. 52 постанови від 01.12.2021 у справі № 916/1668/20 Верховний Суд зауважив, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди комунального майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або сплата її не в повному обсязі, може бути достатньою правовою підставою для дострокового розірвання такого договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю) згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 917/28/19).

У п.п. 28, 29 постанови від 21.12.2022 у справі № 925/421 /21 Верховний Суд погодився із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.12.2019 у справі № 917/28/19, де Суд зазначив, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди комунального майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або несплата її повністю, а також невиконання сторонами інших своїх зобов`язань, в тому числі несплата інших обов`язкових платежів, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). При цьому, сплата заборгованості з орендної плати та інших обов`язкових платежів як після відкриття провадження у справі, так і напередодні подання позову не може виправдовувати бездіяльність відповідача як господарюючого суб`єкта, якщо має місце неодноразове прострочення сплати цих платежів по договору, та бути підставою для висновку про відсутність істотного порушення умови договору оренди, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору оренди є його оплатний характер.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Згідно з ч. 1 ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

У ч. 1 ст. 785 ЦК України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи викладене, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є вимога щодо повернення ТОВ «Виробнича компанія «Авітекс» у розпорядження Покровської міської територіальної громади в особі Покровської міської ради Дніпропетровської області та її виконавчого комітету, Управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради об`єкта нерухомого майна комунальної форми власності, а саме вбудованого нежитлового приміщення, розташованого за адерсою: вул. Героїв Артану, 21, (колишня назва вулиці Шатохіна) м. Покров, Дніпропетровської області, загальною площею 694,33 кв.м. у відповідності до умов договору.

Щодо органу державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження у спірних правовідносинах, суд зазначає таке.

Положеннями ч. 1 ст. 142 Конституції України та ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною i фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме i нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних i обласних рад.

Частиною 1 статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо aбo через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; встановлюють місцеві податки i збори відповідно до закону; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Органи місцевого самоврядування, здійснюючи функції власника від імені Українського народу, повинні розпоряджатися майном виключно в інтересах Українського народу та з безумовним та цілковитим дотриманням вимог законодавства.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено статус місцевих рад, як органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їx імені та в їx інтересах функції i повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальних громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме i нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно i майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їx відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують всі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне aбo тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їx в оренду, продавати i купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування i оренду.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Комунальна власність одна з трьох форм власності, поряд з державною та приватною. Також, поряд з державною власністю це одна з двох форм публічної власності. За своєю суттю комунальна власність є колективною.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад i передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

У ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що представницьким органом місцевого самоврядування є відповідна місцева рада, яка складається з депутатів i відповідно до закону наділяється правом представлять інтереси територіальної громади i приймати від її імені рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. До відання виконавчих органів, зокрема міських рад, належать повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (п. 1 ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Договором оренди нерухомого майна № 2 від 01.02.2021 визначено, що орендоване майно є комунальною власністю, перебуває на балансі Управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради та належить до сфери управління Виконавчого комітету Покровської міської ради.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ № 528441, об`єкт оренди за договором № 2 від 01.02.2021, а саме нежитлова будівля розташована за адресою м. Покров, вул. Г.Артану, 21 (колишня назва вулиці Шатохіна) є власністю територіальної громади в особі Покровської міської ради (колишня назва Орджонікідзевська міська рада). (а.с. 51).

Таким чином, недобросовісні дії відповідача, які полягають у систематичній, протягом тривалого часу несплаті орендної плати та не поверненні орендованого майна зумовлює порушення інтересів держави в особі Покровської міської ради Дніпропетровської області, яка є власником зазначеного нерухомого майна.

Також, недобросовісними діями відповідача, спричиняється шкода інтересам держави в особі Управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради, яка є структурним підрозділом виконавчого органу міської ради, утворюється міською радою та є підзвітним та підконтрольним раді, що його утворила, і підпорядковується виконавчому комітету міської ради та міському голові, яка відповідно до умов договору є отримувачем 100 % суми орендної плати.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 1.3 Положення про управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради затвердженого рішення 45 сесії міської ради 7 скликання № 23 від 31.05.2019 управління освіти фінансується за рахунок коштів міського бюджету, є головним розпорядником бюджетних коштів.

Гранична чисельність, фонд оплати праці працівників управління та видатки на його утримання встановлюються Покровською міською радою.

Згідно п. 2.7 вказаного Положення, серед основних завдань Управління освіти є організація, в межах наданих повноважень, фінансового забезпечення та зміцнення матеріальної бази підпорядкованих управлінню освіти комунальних закладів освіти міста.

Таким чином, враховуючи, що згідно умов договору № 2 від 01.02.2021 та рішення міської ради № 455 від 20.10.2006, Управляння освіти є балансоутримувачем орендованого майна, а також отримувачем коштів, недобросовісні дії відповідача порушують право Управління освіти на очікуване отримання доходу за передане в оренду комунальне майно та спричиняє наслідок у вигляді не можливості використання зазначених коштів з метою організації фінансового забезпечення та зміцнення матеріальної бази підпорядкованих управлінню освіти комунальних закладів освіти.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Вищевказаним рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999, передбачено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму захисту інтересів держави у сфері комунальної власності.

Про наявність суспільної проблеми свідчить той факт, що за відсутності волевиявлення держави, в особі відповідних органів державної влади, відповідачем не сплачено грошові кошти за оренду комунального майна.

Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання захисту об`єкту нерухомого майна та стягнення заборгованості по орендній платі.

У виниклих правовідносинах підставою звернення прокурора з позовною заявою став саме факт нездійснення компетентними органами покладених на них законом обов`язку із захисту державних інтересів.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 відображено висновок, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду у справі № 587/430/16-ц від 26.06.2019, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Нікопольською окружною прокуратурою Дніпропетровської області 23.10.2024 надіслано запит до Покровської міської ради Дніпропетровської області за № 61/1-1251 вих-24 в якому повідомлялось про виявлений факт порушень інтересів держави під час користування ТОВ ВК «Авітекс» комунальним майном вбудованим нежитловим приміщенням, розташованим по вул. Героїв Артану, 21 (колишня назва вулиці Шатохіна) м. Покров, Дніпропетровської області, загальною площею 694,33 кв.м. (а.с. 83-84).

Згідно відповіді виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області за № вих 5084/06-22/09-2024 від 30.10.2024 встановлено, що за договором оренди наявна заборгованість з орендної плати, договір оренди комунального майна № 2 від 01.02.2021 достроково припинено за ініціативою орендодавця, на адресу орендаря надсилались неодноразові листи про необхідність погашення заборгованості зі сплати орендної плати. (а.с. 44).

На запит Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області від 11.12.2024 № 61/1-5929 вих-24 до Управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради отримано відповідь № 378/03.2 від 05.03.2025 про те, що орендарем ТОВ «Виробнича компанія «Авітекс» за договором оренди комунального майна № 2 від 01.02.2021 орендоване майно відповідно до акту повернення з оренди орендованого майна не повернуто. Також, не сплачено орендну плату в частині сплати суми заборгованості орендної плати та нарахованих штрафних санкцій. (а.с. 47-49).

В подальшому, Нікопольською окружною прокуратурою на адресу Покровської міської ради Дніпровської області скеровано запит від 06.03.2025 № 61/1-250 вих-25 щодо встановлених порушень та вжитих заходів, спрямованих на стягнення заборгованості з орендної плати. Листом від 07.03.2025 № 1133/06-22/09-2025 виконавчий комітет Покровської міської ради повідомив, що Покровською міською радою Дніпропетровської області, її виконавчим комітетом та його структурним підрозділом Управлінням освіти заходи направлені на стягнення заборгованості зі сплати орендної плати з ТОВ «ВК «Авітекс» за користування комунальним майном та його поверненням не вживались, та в подальшому вжиття таких заходів не планується.(а.с. 52-54).

Вказана бездіяльність позивачів є виключним випадком для прокурора, який виконуючи свої конституційні функції, зобов`язаний стати на захист інтересів держави шляхом звернення до суду з вказаним позовом.

Інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Крім того, є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Таким чином, звернення керівника Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважені органи, а саме Покровська міська рада та Управління освіти виконавчого комітету міської ради самостійно не звернулись до суду з позовною заявою. Таким чином, на сьогодні, лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість звернення до суду для відновлення порушених інтересів держави.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги шляхом:

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Авітекс" заборгованості за договором оренди № 2 від 01.02.2021 р. у загальному розмірі 419 138,79 грн., що складається з: основної суми боргу у розмірі 341 057,30 грн; 3% річних у розмірі 17 758,72 грн; інфляційних втрат у розмірі 60 322,77 грн.;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Авітекс повернути Покровській міській територіальній громаді в особі Покровської міської ради Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 34081234) об`єкт нерухомого майна вбудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Героїв Артану, 21 (колишня назва вулиці Шатохіна), м. Покров, Дніпропетровської області, загальною площею 694,33 кв.м.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Керівника Нікопольської окружної, в інтересах держави в особі: Позивача-1: Покровська міська рада Дніпропетровської області, Позивача-2: Управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Авітекс" про стягнення заборгованості з орендної плати, штрафних санкцій та повернення комунального майна задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Авітекс» (49000, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 6, код ЄДРПОУ 42702998) на користь Управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області (5330, Дніпропетровська область, Нікопольський район, м. Покров, вул. Центральна, б. 7, код ЄДРПОУ 02142388) заборгованість з орендної плати за договором оренди № 2 від 01.02.2021 у загальному розмірі 419 138,79 грн., що складається із основної суми боргу 341 057,30 грн., трьох процентів річних - 17 758,72 грн. та інфляційних нарахувань - 60 322,77 грн.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Авітекс» (49000, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 6, код ЄДРПОУ 42702998) повернути Покровській міській територіальній громаді в особі Покровської міської ради Дніпропетровської області (53300, Дніпропетровська область, Нікопольський район, м. Покров, вул. Центральна, 48, код ЄДРПОУ 34081234) об`єкт нерухомого майна вбудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Героїв Артану, 21 (колишня назва вулиці Шатохіна), м. Покров, Дніпропетровської області, загальною площею 694,33 кв.м.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Авітекс» (49000, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 6, код ЄДРПОУ 42702998) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) судовий збір у розмірі 7 452,06 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15.09.2025.

Суддя Н.Г. Назаренко