Рішення від 15.09.2025 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/2213/25)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Лавренюк Т.А. , Хотенець П.В.

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи

в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія , б. 126, код ЄДРПОУ 14315629) до Фізичної особи-підприємця Харченко Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Харченко Олександра Валерійовича про стягнення заборгованості у загальній сумі 18 166,19 грн. з оплати витрат за використану електроенергію за період з липня 2021 по жовтень 2021 року, з грудня 2021 по березень 2022 року і за вересень 2022 року та з відшкодування витрат зі сплати податку на землю за грудень 2022 року і частини нарахувань за листопад 2022 року у загальній сумі 686,87 грн. за Договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання нерухомого майна №699дп від 08.09.2017; інфляційні витрати у сумі 10 039,24 грн.; 3% річних у сумі 1 855,37 грн.; пеню у сумі 22 156,54 грн.; а всього - 52 217,34 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору.

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Лавренюк Т.А.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 2213/25 від 25.06.2025) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Лавренюк Т.А.

Враховуючи перебування судді Лавренюк Т.А з 28.06.2025 по 07.07.2025 включно у відрядженні, а 08.07.2025 у відпустці, ухвалу у даній справі постановлено у перший день роботи колегії суддів, а саме 09.07.2025.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив, що позовну заяву подано з додержанням вимог статей 20, 27-30, 162, 164, 172 ГПК України.

Ухвалою суду від 09.07.2025 прийнято позовну заяву (вхідний номер 2213/25 від 25.06.2025) Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" до Фізичної особи - підприємця Харченко Олександра Валерійовича до розгляду в межах справи №5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева». Відкрито провадження у справі № 5023/10655/11 (922/2213/25). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів з дня отримання відзивів. Докази надіслання відповіді на відзив іншим сторонам надати суду. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив із урахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечень іншим сторонам надати суду. Роз`яснено учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-167 Господарського процесуального кодексу України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі.

Ухвалою суду від 03.09.2025позовну заяву Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (вхідний номер № 2213/25 від 25.06.2025) - залишено без руху після відкриття провадження. Надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження, шляхом:

- приведення у відповідність прохальної частину позовної заяви та ціни позову;

- зазначення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги в частині відшкодування витрат зі сплати податку на землю за грудень 2022 року і частини нарахувань за листопад 2022 року у загальній сумі 686,87 грн. та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.

Попереджено позивача про те, що не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, згідно частини тринадцятої статті 176 ГПК України має наслідком залишенням позовної заяви без розгляду.

04.09.2025 до суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 03.09.2025 надійшла заява (вх.№20272) про усунення недоліків, зокрема із приведенням у відповідність прохальної частини позовної заяви та ціни позову.

Ухвалою суду від 05.09.2025 продовжено розгляд справи №5023/10655/11 (922/2213/25) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 09.07.2025 направлено до Електронного кабінету відповідача - Фізичної особи-підприємця Харченко Олександра Валерійовича 10.07.2025 о (б) 07:20.

Отже, ухвала суду від 09.07.2025 отримана відповідачем 10.07.2025, з огляду на що строк на подання до суду відзиву на позовну заяву - до 25.07.2025 включно.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

08.09.2017 між Державним підприємством "Завод імені В.О Малишева" (Орендодавець) і ФОП Харченко О.В (Орендар) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до держаної власності №653дп.

Згідно з п.5.9 Договору оренди орендар зобов`язаний здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого Майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Орендодавцем орендованого Майна договір про відшкодування витрат Орендодавця на утримання орендованого Майна у тому числі на компенсацію з оплати обов`язкових платежів, передбачених чинним законодавством та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до тарифів, встановлених для такої групи споживачів.

19.01.2021 року між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» та ФОП Харченко Олександром Валерійовичем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди №653дп від 01.09.2017, згідно з п.4 якої строк дії Договору №653дп продовжено до 30.06.2023 року.

Крім того, 08.09.2017 між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (Орендодавець) та ФОП Харченко Олександром Валерійовичем (Орендар) було укладено Договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання нерухомого майна №699дп.

Відповідно до п. 1.1 Договору №699дп орендодавець забезпечує обслуговування та експлуатацію окремого індивідуально визначеного державного майна - нежитлових приміщень на першому 400,3м2., та другому поверсі 30,3м2 двоповерхової будівлі головного магазину на заяровому майданчику (інвентарний №000419), загальною площею - 430,6 м2, за адресою: м.Харків, вул.Морозова,13 (далі - Майно, Приміщення), яке перебуває на балансі ДП "Завод імені В.О Малишева", а Орендар бере участь у витратах Орендодавця по виконанню вказаних послуг пропорційно до займаної ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Орендодавцем за цим Договором та інших обов`язкових платежів, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2, 2.3 Договору №699дп оплата експлуатаційних послуг на утримання будівлі, компенсацію з оплати обов`язкових платежів, передбачених чинним законодавством та надання комунальних послуг встановлюється згідно Додатку №1, який є невід`ємною частиною Договору. Оплата експлуатаційних послуг на утримання будівлі та сплата земельного податку та інших обов`язкових платежів до бюджету та державних фондів цільового призначення, вноситься орендарем на рахунок орендодавцю, не пізніше 12 числа кожного місяця наступного за розрахунковим на підставі акту наданих послуг, підписаного обома сторонами, та рахунку-фактури. Оплата експлуатаційних послуг на утримання будівлі здійснюється до моменту повернення орендарем орендованого майна орендодавцю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі.

Згідно з вимогами п. 3.2.3 Договору № 699дп орендар зобов`язаний своєчасно вносити плату за надані експлуатаційні послуги на утримання майна.

Відповідно до Додатку №1 до Договору №699дп в редакції додаткової угоди №1, види оплат за Договором поділяються, зокрема, на відшкодування плати за енергопостачання.

Згідно з п. 5.1 Договору №699дп за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цими Договорами.

Згідно з п. 5.2 Договору №699дп у разі неналежного виконання грошового зобов`язання, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої до сплати суми за кожен день порушення.

Згідно з п.п.6.1, 6.4 Договору №699дп цей договір укладено на підставі договору оренди №653дп від 08 вересня 2017р. терміном з 08 вересня 2017р. до 08 серпня 2020р. Договір вважається пролонгованим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, якщо за місяць до закінчення договору оренди Майна не було письмово заявлено про припинення його дії однією зі Сторін.

Як зазначає позивач, про дострокове припинення Договору оренди №653дп відповідачем було повідомлено Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" шляхом подання заяви від 22.02.2024.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем були отримані власноруч під підпис Акти здачі - приймання робіт (надання послуг) та рахунки - фактури на оплату витрат за використану ним електроенергію, але станом на день звернення до суду з даним позовом , заборгованість у загальній сумі 18 166,19 грн. за період з липня 2021 по жовтень 2021 року, з грудня 2021 по березень 2022 року і за вересень 2022 року, сплачена не була, внаслідок чого позивачем нарахована 22 156,54 грн - пені, 1 855,37 грн. - 3 % річних, 10 039,24 грн. інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Окрім того, суд відзначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до ч. 1 ст. 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За приписами ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.п.4,5 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №630 від 28.04.2021 (в редакції чинної на момент укладання сторонами Договору) до плати за оренду іншого окремого індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладеного договору зобов`язується надавати орендарю балансоутримувач. Відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю здійснюється відповідно до договору, укладеного між балансоутримувачем та орендарем, примірна форма якого затверджується Фондом державного майна.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відшкодування витрат на електроенергію за липень 2021 становить 662,30 грн, про що було вставлено рахунок - фактуру №ДП-0001362 від 31.07.2021. Відшкодування витрат на електроенергію за серпень 2021 року становить 763,72 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0001550 від 31.08.2021. Відшкодування витрат на електроенергію за вересень 2021 року становить 1137,43 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0001745 від 30.09.2021. Відшкодування витрат на електроенергію за жовтень 2021 року становить 1652,42 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0001965 від 31.10.2021. Відшкодування витрат на електроенергію за грудень 2021 року становить 3806,33 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0002366 від 31.12.2021. Відшкодування витрат на електроенергію за січень 2022 року становить 4148,08 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0000144 від 31.01.2022. Відшкодування витрат на електроенергію за лютий 2022 року становить 3265,06 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0000281 від 28.02.2022. Відшкодування витрат на електроенергію за березень 2022 року становить 2711,83 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0000361 від 31.03.2022. Відшкодування витрат на електроенергію за вересень 2022 року становить 19,02 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0001242 від 30.09.2022.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем були отримані власноруч під підпис Акти здачі - приймання робіт (надання послуг) та рахунки - фактури на оплату витрат за використану ним електроенергію, у загальній сумі 18 166,19 грн. за період з липня 2021 по жовтень 2021 року, з грудня 2021 по березень 2022 року і за вересень 2022 року.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст.627,628,629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов`язковим для виконання кожної із сторін.

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку за договором у заявлений позивачем період та/або спростовували б суму заявленого боргу.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат за електроенергіюу сумі 18 166,19 грн є законними, обґрунтованими, не спростованими відповідачем, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення 1855,37 грн. 3 % річних та 10 039,24 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Так, приписами ст. 610, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, з урахуванням того, що відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 1855,37 грн. - суми 3% річних, 10 039,24 грн. - суми інфляційних збитків.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 22 156,54 грн., суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст. ст.549,611,625 ЦК України.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1)припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з п. 5.1 Договору №699дп за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цими Договорами.

Згідно з п. 5.2 Договору №699дп у разі неналежного виконання грошового зобов`язання, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої до сплати суми за кожен день порушення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені розмірі 22 156,54 грн, судом встановлено що такі нарахування здійснено арифметично не вірно.

Судом здійснено власний розрахунок та встановлено, що до стягнення підлягає 12 472,96 грн. суми пені, в решті нарахування пені у розмірі 9683,58 грн. слід відмовити як безпідставно нарахованої.

У відповідності до ч.1ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає доцільним стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1973,17 грн., в іншій частині залишає за позивачем.

Крім того, судом враховано, що відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".

Суд звертає увагу позивача на те, що останнім при зверненні до суду було сплаченого 3028,00 грн. судового збору, що підтверджується платіжної інструкцією №6400 від 19.06.2025, замість 2422,40 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги наведене, зайве сплачена сума судового збору у розмірі 605,60 грн. може бути повернута позивачу за його письмовим клопотанням (заявою).

Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Харченко Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629) заборгованості у загальній сумі 18 166,19 грн. з оплати витрат за використану електроенергію за період з липня 2021 по жовтень 2021 року, з грудня 2021 по березень 2022 року і за вересень 2022 року за Договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання нерухомого майна №699дп від 08.09.2017, інфляційні витрати у сумі 10 039,24 грн, 3% річних у сумі 1 855,37 грн., пеню у сумі 12 472,96 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1973,17 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 9683,58 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, б. 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Відповідач: фізична особа - підприємець Харченко Олександр Валерійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/

Рішення складено та підписано 15.09.2025.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий Т.А. Лавренюк П.В. Хотенець